Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/1454/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 500/1454/21 пров. № А/857/18654/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді: Матковської З.М., суддів: Бруновської Н.В., Хобор Р.Б., при секретарі судового засідання: Ільченко А.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №500/1454/21 за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування постанови про накладення штрафу (головуючий суддя першої інстанції Мартиць О.І., місце ухвалення м. Тернопіль, дата складання повного тексту 20.09.2021),- В С Т А Н О В И В: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області звернулося до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) про визнання протиправним та скасування постанови №54405684 від 10.03.2021. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати стаж роботи при призначенні пенсії та в розмір заробітної плати з якої нараховується пенсія: 1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року - заробітна плата 17848,28 грн; 2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - заробітна плата 11078,26 грн; 3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року - заробітна плата 82780,02 грн.; 4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року - 45122,70 грн; 5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19078 грн. Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням у страховий стаж вищевказаних періодів роботи і заробітної плати. Стосовно виконання вказаного судового рішення повідомлено, що за період з 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року враховано заробітну плату ОСОБА_1 за час вимушеного прогулу у розмірі 17848,28 грн із розбивкою по місяцях, за період з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року враховано заробітну плату за час вимушеного прогулу у розмірі 11078,26 грн із розбивкою по місяцях відповідно до довідки ВАТ «Укргазбанк» від 02.11.2007 №1204/12143/2017. За періоди з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року та з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року враховано заробітну плату за час вимушеного прогулу за даними, які містяться в Реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу ОСОБА_1 , а саме 10035,00 грн, у травні 2009 року та 13260,00 грн у квітні 2010 року. За період з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року враховано заробітну плату по листках тимчасової непрацездатності у розмірі 19028,79 грн із розбивкою по місяцях відповідно до довідки ВАТ «Укргазбанк» від 02.11.2007 №1204/12143/2017. Оскільки Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області постанова Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а, виконана вважають, що відсутні підстави для накладення штрафу у розмірі 5100 грн. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року в позові відмовлено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального права та невірним встановленням обставин у справі. Доводи апелянта зводяться до того, що умовою для накладення на боржника у виконавчому провадженні штрафу є невиконання ним виконавчого документа без поважних причин. На час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу має бути встановлений факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин. Крім того судом першої інстанції не враховано, що Головним управлінням постанова Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2017 у справі №607/11768/16 виконана, тому відсутні підстави для накладення штрафу. З урахуванням наведеного просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовну заяву в повному обсязі. Відповідачем поданий відзив на апеляційну скаргу, суть якого зводиться до того, що рішення суду є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм процесуального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, доведеністю обставин. Просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Учасники справи в судове засідання не прибули, хоча належним чином були повідомлені про дату судового засідання. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених статтями 273-277, 280-283, 285-289 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку. Відповідно до ч. 1 ст. 268 КАС України, неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанції. Колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд справи у відсутності сторін з урахуванням наведених вище норм ст.268 КАС України, а також того, що дана категорія справ відноситься до термінових та вирішується судом протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі. З врахуванням вищенаведеного, та у відповідності до ч. 4 ст. 229, ч. 3 ст. 268 КАС України розгляд справи проведено у відсутності учасників справи без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що постановою Тернопільського міськрайонного суду від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а за позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, третя особа - Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області зарахувати стаж роботи при призначенні пенсії та в розмір заробітної плати з якої нараховується пенсія: 1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року - заробітна плата 17848,28 грн.; 2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - заробітна плата 11078,26 грн.; 3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року - заробітна плата 82780,02 грн.; 4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року - 45122,70 грн.; 5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19078 грн. Зобов`язано Тернопільське об`єднане управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням у страховий стаж її періоди роботи і заробітну плату: 1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року - заробітна плата 17848,28 грн.; 2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - заробітна плата 11078,26 грн.; 3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року - заробітна плата 82780,02 грн.; 4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року - 45122,70 грн.; 5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19078 грн починаючи з 18 квітня 2016 року. Постанова набрала законної сили 13.03.2017. 28.07.2017 стягувачем пред`явлений до виконання виконавчий лист виданий Тернопільським міськрайонним судом 12.06.2017 в частині зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням у страховий стаж її періоди роботи і заробітну плату: 1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року - заробітна плата 17848,28 грн.; 2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - заробітна плата 11078,26 грн.; 3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року - заробітна плата 82780,02 грн.; 4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року - 45122,70 грн.; 5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19078 грн починаючи з 18 квітня 2016 року. 28.07.2017 головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області винесена постанова про відкриття виконавчого провадження ВП №54405684 з виконання вказаного виконавчого листа. 02.08.2017 на адресу Відділу надійшло повідомлення Тернопільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області №13330/10 від 07.08.2017 про відкладення проведення виконавчих дій у зв`язку із відкриттям Львівським апеляційним адміністративним судом апеляційного провадження за апеляційною скаргою Тернопільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області на ухвалу Тернопільського міськрайонного суду від 22.06.2017 у справі №607/11768/16-а про відмову в роз`ясненні рішення за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління пенсійного фонду України Тернопільської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ АК «Укргазбанк» про визнання дій протиправними та зобов`язати вчинити певні дії. Крім того, Тернопільське об`єднане управління пенсійного фонду України Тернопільської області звернулося листом від 25.07.2017 вих. 13045/10 до ПАТ АК «Укргазбанк» з проханням подати коригуючі відомості стосовно персоніфікованого обліку ОСОБА_1 за періоди з 24.10.2007 по 31.12.2007, з 13.05.2009 по 11.10.2009, з 13.05.2008 по 11.10.2009, з 12.10.2009 по 31.12.2009, розбити по місяцях періоди нарахування та виплати середньої заробітної плати за період вимушеного прогулу по рішеннях суду про поновлення на роботі з 24.05.2007 по 23.10.2007 в розмірі 17848,28 грн. та з 13.09.2008 по 12.05.2009 в розмірі 82780,02 грн. 02.08.2017 на адресу Відділу надійшло повідомлення Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області №19854/10 від 12.12.2017 про виконання виконавчого листа №607/11768/16-а про зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області провести перерахунок і виплату пенсії ОСОБА_1 з включенням у страховий стаж її періоди роботи і заробітну плату: 1) із 24 травня 2007 року по 23 жовтня 2007 року - заробітна плата 17848,28 грн.; 2) з 24 жовтня 2007 року по 31 грудня 2007 року - заробітна плата 11078,26 грн.; 3) з 13 вересня 2008 року по 12 травня 2009 року - заробітна плата 82780,02 грн.; 4) з 13 травня 2009 року по 11 жовтня 2009 року - 45122,70 грн.; 5) з 12 жовтня 2009 року по 31 грудня 2009 року заробітна плата 19078 грн. починаючи з 18 квітня 2016 року. Керуючись пунктом 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» 18.12.2017 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, копії якої направлено сторонам виконавчого провадження та до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області. 08.12.2020 на адресу Відділу надійшло рішення №607/8766/20 від 02.11.2020 Тернопільського міськрайонного суду про справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділу примусового виконання рішення управління забезпечення примусового виконання рішення у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ), треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання протиправною та скасування постанови та зобов`язання вчинити певні дії, яким позов задовольнено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 18 грудня 2017 про закінчення виконавчого провадження №54405684. Зобов`язано державного виконавця відділу примусового виконання рішення управління забезпечення примусового виконання рішення у Тернопільській області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) відновити виконавче провадження №54405684 по примусовому виконані постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області по справі №607/11768/16-а від 12.06.2017. 21.12.2020 державним виконавцем винесено постанову про відновлення виконавчого провадження. 14.01.2021 на адресу боржника направлено вимогу виконати рішення №607/11768/16-а Тернопільського міськрайонного суду від 12.06.2017 та зобов`язано боржника виконати рішення суду з наданням підтверджуючих документів протягом 10 робочих днів. Ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.02.2021 у справі №607/11768/16-а зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області у 30-денний строк, з дня отримання копії цієї ухвали подати звіт про виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного Фонду України в Тернопільській області, третя особа Публічне акціонерне товариство Акціонерний банк «Укргазбанк» про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії. 10.03.2021 винесено постанову про заміну сторони виконавчого провадження. 15.02.2021 та 05.03.2021 на адресу Відділу надходили повідомлення №1900-0802-5/4396 від 12.02.2021, №1900-0802-5/6755 від 04.03.2021 Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо виконання постанови Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а. 10.03.2021 державним виконавцем винесено оскаржену позивачем постанову про накладення штрафу на боржника у розмірі 5100,00 грн. Одночасно зобов`язано боржника протягом 10 робочих днів виконати рішення суду, про що негайно повідомити (з наданням підтверджуючих документів) державного виконавця Відділу та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду. 11.05.2021 на адресу Відділу надійшла ухвала Восьмого апеляційного адміністративного суду про відкриття апеляційного провадження №607/8766/20 від 14.04.2021. 27.07.2021 державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, ВП №54405684 з виконання виконавчого листа №607/11768/16-а, виданого 12.06.2017 Тернопільським міськрайонним судом про зобов`язання Тернопільського об`єднаного управління Пенсійного фонду України Тернопільської області зарахувати в стаж роботи при призначенні пенсії та в розмір заробітної плати, з якої нараховується пенсія такі періоди роботи: 1) 24.05.2007 - 23.10.2007 в сумі 17848,28 грн, 2) 24.10.2007 - 31.12.2007 в сумі 11078,26 грн, 3) 13.09.2008 - 12.05.2009 в сумі 82780,02 грн, 4) 13.05.2009 - 11.10.2009 в сумі 45122,70 грн, 5) 12.10.2009 - 31.12.2009 в сумі 19078,00 грн, провести перерахунок і виплату пенсії з включенням у страховий стаж заробітної плати за ці періоди роботи ОСОБА_1 , починаючи з 18 квітня 2016 року. Суд першої інстанції в позові відмовив з тих підстав, що оскаржену постанову про накладення штрафу державним виконавцем винесено на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, з метою недопущення порушень положень Закону України «Про виконавче провадження». Апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне. Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Статтею 129-1 Основного Закону судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Частинами другою, четвертою статті 372 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів, що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України від 02.06.2016 №1404-VIII «Про виконавче провадження». Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 Закон №1404-VIII). Відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень (пункт перший частини першої статті 3 Закону №1404-VIII). Частинами першою, п`ятою, шостою статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, за заявою стягувача про примусове виконання рішення. Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей. За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною). Згідно з частиною першою статті 18 зазначеного Закону виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Як встановлено пунктами 1, 3 частини другої статті 18 Закон №1404-VIII виконавець зобов`язаний, зокрема, здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; розглядати в установлені законом строки заяви сторін, інших учасників виконавчого провадження та їхні клопотання. Відповідно до частини третьої наведеної статті виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закон №1404-VIII). Частина четверта статті 19 Закону №1404-VIII визначає, що сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи. Особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій. (частина восьма статті 19 цього ж Закону). Предметом оскарження у даній справі є постанова державного виконавця про накладення на позивача штрафу, винесена в межах процедури виконання судового рішення, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії. Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, визначений статтею 63 Закону №1404-VIII. Так за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Отже, законодавець передбачив негативні наслідки (зокрема штрафні санкції) за невиконання у встановлений строк відповідного рішення, за умови його невиконання без поважних причин. Спірна постанова містить посилання на статті 63 та 75 Закону №1404-VIII як на правову підставу накладення штрафу. Відповідальність за невиконання рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, передбачена статтею 75 наведеного Закону. За цією нормою у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналізуючи наведені положення законодавства в контексті цієї справи потрібно зауважити, що накладення штрафу за невиконання рішення, що зобов`язує боржника до вчинення певних дій, є видом юридичної відповідальності боржника за невиконання покладеного на нього зобов`язання. Застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження як завершальної стадії судового провадження. Умовою застосування до боржника у виконавчому проваджені штрафу є невиконання виконавчого документа (судового рішення) без поважних причин. Залежно від характеру правовідносин і змісту зобов`язання, примусове виконання якого відбувається у межах виконавчого провадження, поважними причинами можуть визнаватися такі обставини, що створили об`єктивні перешкоди для невиконання зобов`язання, і подолання яких для боржника було неможливим або ускладненим. Таким чином, підставою для прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу є встановлення факту невиконання боржником судового рішення без поважних причин - об`єктивних причин, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Такі висновки щодо застосування норм права стосовно питання відповідальності боржника у виконавчому провадженні викладені Верховним Судом від 10.09.2019 у справі №0840/3476/18, від 19.09.2019 у справі №686/22631/17 та від 07.11.2019 у справі №420/70/19 та відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України застосовуються судом при вирішенні даної справи. Щодо наявності підстав для відповідальності позивача як боржника у виконавчому провадженні №54405684, судом першої інстанції вірно зазначено, що судове рішення від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а, яке належало виконати Головному управлінню Пенсійного фонду України в Тернопільській області, набрало законної сили 13.03.2017. Рішення, яке набрало законної сили, належить до виконання боржником незалежно від вжиття заходів примусового виконання. Позивач не вживав достатніх дій для виконання рішення суду від 01.03.2017 у справі №607/11768/16-а після набрання ним чинності протягом років, що зумовило його виконання в примусовому порядку через державну виконавчу службу. Крім цього, з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження №54405684 від 28.07.2017 до дати винесення постанови про накладення штрафу 10.03.2021 та до дати прийняття постанови про закінчення виконавчого провадження 27.07.2021 Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області без поважних причин не виконувало рішення суду в добровільному порядку. Будь яких належних та допустимих доказів на підтвердження наявності поважних причин не виконання судового рішення позивачем не надано. Позивач не скористався наданими законом правами, якщо вважав, що існували об`єктивні труднощі при виконанні рішення суду, як і не здійснив усе можливе для його виконання, що свідчить про відсутність у Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області поважних причин невиконання судового рішення. З урахуванням наведеного вище, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що відповідачем було правомірно прийнято оскаржувану постанову про накладення на позивача штрафу за невиконання судового рішення. Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія). Перевіривши оскаржене позивачем рішення відповідача, апеляційний суд вважає, що таке відповідає критеріям, визначеним ч. 2 ст. 2 КАС України, а представлені позивачем докази у своїй сукупності не дають підстави вважати що рішення відповідача є протиправним та підлягає скасуванню. Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя. Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Інші доводи апеляційної скарги зроблених висновків не спростовують, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними і трактуванні їх на власний розсуд. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування рішення суду першої інстанції колегія суддів не знаходить. Відповідно до ст. 139 КАС України, судові витрати розподілу не підлягають. Керуючись статтями 243, 250, 287, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 20 вересня 2021 року у справі №500/1454/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя З. М. Матковська судді Н. В. Бруновська Р. Б. Хобор Повне судове рішення складено 02.12.2021