Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 580/2917/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 580/2917/21 Прізвище судді (суддів) першої інстанції: Рідзель О.А. П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Костюк Л.О.; суддів: Бужак Н.П., Кобаля М.І.; за участю секретаря: Несін К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури на додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року (розглянута у порядку письмового провадження, м. Черкаси, дата складання повного тексту рішення - відсутня) у справі за розглядом клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року, ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом до Черкаської обласної прокуратури (далі - відповідач), в якому позивач просить стягнути відповідача на його користь різницю між належним до сплати та фактично сплаченим посадовим окладом за період роботи на посаді заступника прокурора Черкаської області з 08.08.2016 до 30.12.2020 у розмірі 1 062 056, 02 грн. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року позов задоволено частково. 11.08.2021 року у Черкаський окружний адміністративний суд надійшло клопотання представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в сумі 180 991,02 грн. Заява мотивована тим, що за наслідками вирішення спору не вирішено питання про розподіл понесених позивачем витрат на професійну правову допомогу. Тому наявні підстави для прийняття додаткового рішення. Додатковим рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович І.В. про ухвалення додаткового рішення - задоволено частково. Ухвалено додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у справі №580/2917/21. Стягнено на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань Черкаської обласної прокуратури (18002, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд. 286, код ЄДРПОУ 02911119) в розмірі 3000,00 грн. (три тисячі гривень 00 коп.). У задоволенні іншої частини заяви відмовлено. Не погоджуючись з зазначеним додатковим судовим рішенням відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій апелянт просить скасувати додаткове рішення суду першої інстанції як таке, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права. Частково задовольняючи заяву про ухвалення додаткового судового рішення суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, заявлені витрати обґрунтовані частково. З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів не погоджується виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.07.2021 у цій справі позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправними дії Черкаської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», за період 27.03.2020 до 30.12.2020. Зобов`язано Черкаську обласну прокуратуру (18000, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.286, код ЄДРПОУ 02911119) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 27.03.2020 до 24.04.2020 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» та виплатити різницю між належною до сплати та фактично отриманою заробітною платою за період з 27.03.2020 до 30.12.2020 з відрахуванням обов`язкових податків і зборів Матеріалами справи встановлено, що у позовній заяві, підписаній представником позивача - адвокатом Лучинович І.В. зазначено, що позивач планує понести витрати на професійну правничу допомогу. Надаючи правову оцінку обставинам та матеріалам справи, а також наданим додатковим поясненням та запереченням сторін, колегія суддів зазначає наступне. Згідно з абз. 1 ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до ч. 1 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 ч. З ст. 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. За змістом ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обгрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необгрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Водночас, згідно з ч. 3-5 ст. 143 КАС України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, передбаченому ч. З цієї статті, суд виносить додаткове рішення в порядку, визначеному ст. 252 цього Кодексу. Положеннями ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші Істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Виходячи з аналізу наведених вище правових норм, документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов`язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи. На підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Як вбачається з матеріалів справи, професійна правнича допомога у даній справі надавалася позивачу адвокатом Лучинович І.В. (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 14.11.2017 № 000649) на підставі договору про надання правової допомоги від 05.03.2021 № 05/03/2021 (в редакції додаткової угоди № 2). Вартість гонорару адвоката за надання правничої допомоги складає 10000 гри та 20 % від суми стягнутих судом на користь позивача коштів. Також, на підтвердження витрат на правову допомогу позивачем були надані акт від 11.08.2021 із описом наданих послуг, рахунки фактури від 19.04.2021 № 1, 11.08.2021 № 2, меморіальний ордер від 13.05.2021 та платіжне доручення від 03.08.2021 про сплату коштів на загальну суму 5000 грн. Водночас, у клопотанні відсутнє обґрунтування поважності причин не подання до закінчення судових дебатів у справі доказів, які представник позивача просить долучити до матеріалів справи, у тому числі щодо сплати коштів на правничу допомогу, що перебували в його розпорядженні до судових дебатів, а саме: договір про надання правової допомоги, рахунок фактура від 19.04.2021 № 1 та меморіальний ордер від 13.05.2021. Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). Анаалогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц. Критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін при визначенні суми відшкодування застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і в інших справах (рішення від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України», від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України»), Крім того, згідно з рішенням ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 821/227/17 від 11.06.2020 зазначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та Інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Натомість вивченням детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом у даній справі встановлено, що наведені показники є штучно завищеними та не співмірними з виконаною роботою. Як приклад, 8 годин витрачено на вивчення практики розгляду судами спорів, у тому числі щодо подібних правовідносин та нормативно-правових актів, висновки щодо застосування, яких вказані у самій судовій практиці (п. п. 4 - 6); 3 години відведено на підготовку, подання до суду відповіді на відзив Черкаської обласної прокуратури (п. 9) та 45 годин визначено для підготовки позовної заяви з додатками та розрахунками різниці в заробітній платі позивача, тоді як судом розрахунки зроблені представником позивача не брались до уваги, оскільки представником позивача невірно обраний спосіб захисту. Водночас, не відповідає заявленому часу та зусиллям і підготовка клопотання про приєднання письмових доказів до матеріалів справи та інші проведені дії. До детального опису робіт також включено дії, які по своїй суті не є наданням правової допомоги. Зокрема, за усталеною судовою практикою складання договору про надання професійної правничої допомоги не є наданням професійної правничої допомоги в судовій справі в розумінні процесуального законодавства та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». Водночас, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципом справедливості як одного з основних елементів принципу верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, зважаючи на складність справи, якість підготовленого документу, витрачений адвокатом час тощо є неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у додаткових постановах Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №826/841/17 (адміністративне провадження №К/9901/5157/19), від 24.10.2019 у справі №820/4280/17 (адміністративне провадження №К/9901 /11712/19). Таким чином, вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу справи необхідно врахувати, що предметом спору у цій справі є проходження позивачем публічної служби, при цьому у подібних правовідносинах судами сформовано судову практику, тобто для написання позовної заяви чи іншого процесуального документа у справі не потребувало значних додаткових зусиль та знань, в той час судом першої інстанції на користь позивача з відповідача стягнуто кошти у сумі 3000 грн, які є неспівмірним зі складністю справи та ринковими цінами адвокатських послуг. Ураховуючи наведене, оскільки судом в основному рішенні вже вирішено питання про розподіл судових витрат, при цьому представником позивача клопотання про приєднання доказів подано поза межами строку встановленого ч. 7 ст. 139 КАС України без обґрунтування причин його пропуску та за відсутності в ньому вимоги про ухвалення додаткового рішення, судом в порушення норм процесуального права ухвалено додаткове рішення, яке підлягає скасуванню. Рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ст. 242 КАС України). Колегія суддів зазначає, що оскільки суд апеляційної інстанції дійшов до висновку щодо невідповідність висновків, викладених у рішенні Черкаського окружного адміністративного суду від 19 липня 2021 року в частині визнання протиправними дії Черкаської обласної прокуратури щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 заробітної плати у вигляді посадового окладу, визначеного ч.3 ст. 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру», за період 27.03.2020 до 30.12.2020 та зобов`язання Черкаську обласну прокуратуру (18000, м. Черкаси, б-р Шевченка, буд.286, код ЄДРПОУ 02911119) здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за період з 27.03.2020 до 24.04.2020 включно, виходячи з розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України від 14.10.2014 №1697-VII «Про прокуратуру» та виплатити різницю між належною до сплати та фактично отриманою заробітною платою за період з 27.03.2020 до 30.12.2020 з відрахуванням обов`язкових податків і зборів та відмови у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Черкаської обласної прокуратури про стягнення коштів в зазначеній вище частині тому приходить до висновку щодо скасування додаткового рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року ухваленого за результатом розгляду клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, керуючись повноваженнями, наданими ч. 2 ст. 9, ч. 2 ст. 245 КАС України. Таким чином, апеляційна скарга Черкаської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню повністю з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни про ухвалення додаткового рішення. Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. Зі змісту частин 1-4 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом. Таким чином, оскільки суд першої інстанції не повно встановив обставини у справі, його висновки не відповідають обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального права, тому додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року року підлягає скасуванню. Керуючись ст.ст. 2, 10, 11, 241, 242, 243, 250, 251, 308, 310, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Черкаської обласної прокуратури - задоволити. Додаткове рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 13 серпня 2021 року - скасувати. У задоволенні клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Лучинович Інни Віталіївни про ухвалення додаткового рішення - відмовити. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, проте на неї може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду в порядку та строки, передбачені ст. 329 КАС України. (Повний текст виготовлено - 02 грудня 2021 року). Головуючий суддя: Л.О. Костюк Судді: Н.П.Бужак, М.І. Кобаль