Постанова 4854 № 420/15386/20

від 30.11.2021 ·

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД _____________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2021 р. Категорія: 111030000м.ОдесаСправа № 420/15386/20 Головуючий в 1 інстанції: Глуханчук О.В. місце ухвалення: м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача: Семенюка Г.В. суддів: Домусчі С.Д. , Шляхтицького О.І. при секретаріВишневській А.В. за участю сторін: Пред-к апелянтаТерехова В.М. (адвокат, ордер) розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні П`ятого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС" на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року по справі № 420/15386/20 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС" до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України про зобов`язання вчинити певні дії, - встановиВ: Позивач, звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС в Одеській області, Державної податкової служби України, у якому з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог в редакції від 18.03.2021 року, просив суд: - визнати протиправними та скасувати Податкові повідомлення-рішення № 0018370508 від 03.09.2020 року (Форма "Р"), та №0018360508 від 03.09.2020 року (Форма "В4"); - зобов`язати Головне управління ДПС у Одеській області скасувати штрафні санкції визначені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС", код ЄДРПОУ 36552267 № 000107/15-32-05-08/36552267 від 07.08.2020 року, податковими повідомленнями-рішеннями № 0018370508 від 03.09.2020 року (Форма "Р") на суму 5 255 140.00 гривень збільшення податкових зобов`язань, на суму 2 627 570,00 гривень штрафних санкцій, та № 0018360508 від 03.09.2020 року (Форма "В4") на суму 183 194, 00 гривень завищення від`ємного значення, а разом, на загальну суму 8 065 904, 00 гривень."; - визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової служби України № 33579/6/99-00-06-02-02-06 від 26.11.2020 року про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 03 вересня № 0018370508, а скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС" вих. № 21/09/20/-1 від 21.09.2020 року на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03 вересня 2020 року № 0018370508 (вих. № 21/09/20/-1 від 21.09.2020 року) вважати задоволеною на підставі п.56.8. п.56.9. ст. 56 Податкового кодексу України, в повному обсязі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС", Код ЄДРПОУ 36552267; - стягнути з Головного управління ДПС у Одеській області та Державної податкової служби України судові витрати в рівних частках, мотивуючи його тим, що відповідачем зроблено помилковий висновок про порушення ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» вимог податкового законодавства та заниження грошових зобов`язань з податку на додану вартість, а також завишення розміру від`ємного значення суми податку на додану вартість, оскільки укладання договорів між ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» та його контрагентами, відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України, відповідає поняттю господарська діяльність, а саме: діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням Послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Також, рішення ДПС України від 26.11.2020 року прийняте з порушенням встановленого ст. 56 Податковим кодексом України строку для розгляду скарги та прийняття такого рішення, а тому позивач вважає, що в силу вимог п. 56.9 статті 56 ПК України його скарга про скасування повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків, тобто 20 жовтня 2020 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року у позові відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС" подало апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення суду та прийняти нову постанову, якою задовольнити вимоги позивача у повному обсязі. В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт посилається на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що відмовляючи у позові, суд першої інстанції не врахував, що акт перевірки не містить жодного фактичного доказу порушення платником податків - ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» норм податкового законодавства; - у перевіряємий період підприємство здійснювало виконання будівельних робіт, як генпідрядник по договорам генерального підряду із замовниками: ТОВ «ХАНБЕР», ТОВ ХАНБЕР ТРЕЙД», ТОВ «БУДМАРИН»; - факт виконання договірних зобов`язань підтверджується наданими для перевірки первинними документами, у т.ч. на підтвердження реальності операцій з виконання будівельних робіт за договорами генерального підряду надані акти виконаних робіт по формі КБ-2; - на виконання вищеназваних договорів та в рамках вимог договорів генерального підряду, окрім використання власної сили та робочих потужностей, ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» були залучені субпідрядні організації, а саме: ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС», ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП 2019», ТОВ «БК «ВІТЕР». Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне: Судом першої інстанції встановлено, що позивач - товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36552267, зареєстроване у якості юридичної особи Юридичним департаментом Одеської міської ради, дата та номер запису в Єдиному державному реєстрі про проведення державної реєстрації юридичної особи: дата запису: 07.07.2009, номер запису: 15561020000036035. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 65080, Одеська обл., місто Одеса, вул. Толбухіна, буд 135, 4-В. Основним видом економічної діяльності підприємства є: 41.20 Будівництво житлових і нежитлових будівель (основний). 21 листопада 2016 року товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» отримало Ліцензію № 43-Л Державної архітектурно-будівельною інспекції України на здійснення господарської діяльності з будівництва об`єктів ІV ті V категорії складності (а.с. 111-112, том 1). З 01.12.2013 року товариство з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» зареєстроване платником податку на додану вартість. У період з 23.07.2020 року по 29.07.2020 року (термін проведення перевірки продовжувався з 30.07.2020 року по 31.07.2020 року), відповідно до наказу від 20.07.2020 року № 2957 та на підставі п.п. 19-1.1.6 п. 19-1.1 ст. 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 та п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України посадовими особами Головного управління ДПС в Одеській області проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2020 року у податковій декларації з податку на додану вартість від 18.06.2020 року № 9139803798, яка пройшла камеральну перевірку 10.07.2020 року (уточнюючих розрахунків до декларації з податку на додану вартість не подавалось до ГУ ДПС в Одеській області) (далі - Декларація) від`ємного значення з податку на додану вартість, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з податку на додану вартість, задекларованого у попередніх звітних періодах. За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 07.08.2020 року №000107/15-32-05-08/36552267 (а.с. 52-90, том 1). Відповідно до акту, перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за травень 2020 року у Декларації від`ємного значення з ПДВ, яке визначено з урахуванням від`ємного значення з ПДВ, задекларованого у попередніх звітних періодах, встановлено наступні порушення, щодо яких виникли спірні правовідносини: - п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого - третього п. 198.2, абзацу першого п. 198.3 ст. 198 та абзаців другого - третього п. 201.10 ст. 201 ПК України, та розділу 5 Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2016 № 21, в результаті чого: - завищено суму від`ємного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (ряд. 19 Декларації) в сумі 183 194 грн. за травень 2020 року; - занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (ряд.18 Декларації) у загальній сумі 5 255 140 грн., в тому числі.: за вересень 2019 року - 975 000 грн., жовтень 2019 року - 644 191 грн., листопад 2019 року - 818 244 грн., грудень 2019 року - 683 395 грн., січень 2020 року - 461 116 грн., лютий 2020 року - 550 340 грн., березень 2020 року - 713 240 грн., квітень 2020 року - 715 363 грн., травень 2020 року - 98 904 грн. На підставі висновків акту перевірки від 07.08.2020 року №000107/15-32-05-08/36552267 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийняті податкові повідомлення-рішення (а.с. 49-50, том 1): - № 0018370508 від 03 вересня 2020 року про збільшення суми грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 7 882 710, 00 грн., з яких 5 255 140, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 627 570, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями; - № 0018360508 від 03 вересня 2020 року про визначення суми завищення від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду, у розмірі 183 194, 00 грн. Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36552267, оскаржило їх в адміністративному порядку до ДПС України, звернувшись зі скаргою на податкове повідомлення-рішення № 0018370508 від 03 вересня 2020 року (а.с. 91-98, том 1). Скарга до ДПС України направлена засобами поштового зв`язку та отримана адресатом 28.09.2020 року, про що до суду надано зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 98, том 1). 11 листопада 2020 року представник ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» - адвокат Терехова В.М. звернулась до Державної податкової служби України з адвокатським запитом щодо надання доказів направлення рішення по скарзі ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року (а.с. 101-103, том 1). Адвокатський запит отриманий у ДПС України 15.11.2020 року, про що до суду надано зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 103, том 1). Листом від 19 листопада 2020 року за вих. № 32980/6/99-00-06-03-02-06, ДПС України у відповідь на адвокатський запит повідомила про те, що на адресу ДПС надійшла скарга ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (вх. ДПС № 37404/6 від 28.09.2020) на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС у Одеській області від 03.09.2020 № 0018370508. Водночас повідомляється, що з 29 травня 2020 року набув чинності Закон України від 13 травня 2020 № 591-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» відповідно до якого, тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого КМУ на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених статтею 56 Податкового кодексу України (в частині процедури адміністративного оскарження). Скарга знаходиться на розгляді. Рішення про результати розгляду скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» буде прийнято у строки та спосіб передбачені чинним законодавством (а.с. 104, том 1). Рішенням Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року №33579/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0018370508 від 03 вересня 2020 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 105-107, том 1). Однак, не погоджуючись із вказаним Рішенням Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року №33579/6/99-00-06-02-02-06, а також податковими повідомленнями-рішеннями Головного управління ДПС в Одеській області №0018370508 від 03.09.2020 року (Форма "Р") та №0018360508 від 03.09.2020 року (Форма "В4"), позивач звернувся до суду. Відмовляючи у позові, суд першої інстанції виходив з того, що прийняті Головним управлінням ДПС в Одеській області за результатами документальної позапланової виїзної перевірки, на підставі висновків акту від 07.08.2020 року № 000107/15-32-05-08/36552267 податкові повідомлення-рішення № 0018370508 від 03 вересня 2020 року, а також № 0018360508 від 03 вересня 2020 року, - є законним та скасуванню не підлягають. П`ятий апеляційний адміністративний суд частково не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне: Згідно пп. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України передбачено, що податковий контроль здійснюється шляхом: перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин. Відповідно п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Статтею 2 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов`язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством. Виходячи з вимог п.2 ст.3 вказаного Закону бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також п.1.2 ст.1, п.2.1 ст.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995р., та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704 (зі змінами та доповненнями), відповідно до якого первинні документи це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення. Зокрема, ст.9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України№88 від 24.05.1995р., первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов`язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа. Відмова в отриманні податкової вигоди за наявності у документах платника недостовірних та суперечливих відомостей є податковим ризиком. У цілях підтвердження обґрунтованості заявлених податкових вигод має бути встановлений їх об`єктивний предметний зв`язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність первинних документів, у тому числі й відносно учасників та умов господарських операцій. У постанові від 8 вересня 2009 року (додаток до інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 22.04.2010 р. № 568/11/13-10) Верховний Суд України зазначив, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом. Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, які мають розумну економічну причину. При вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто зменшення податкового зобов`язання). Однак, податковий орган може довести, що отримана платником податку податкова вигода є необґрунтованою. Так, податкова вигода може бути необґрунтованою, зокрема, якщо для цілей оподаткування враховані операції не у відповідності з їх дійсною економічною метою чи враховані операції не обумовлені розумними економічними чи іншими причинами (метою ділового характеру). При цьому діловою метою діяльності платника податку може бути отримання економічного ефекту, однак податкова вигода не є самостійною діловою метою. Для встановлення правильності відображення у податковому обліку господарських операцій платника податку судам слід: з`ясувати реальність задекларованих господарських операцій; встановити наявність ділової мети у операціях, що досліджуються; визначити об`єктивний зміст вчинених операцій у порівнянні із задекларованим; підтвердити або спростувати добросовісність позивача, у зв`язку з тим, що його контрагенти мають дефекти правового статусу; оцінити дотримання учасниками господарської операції норм податкового законодавства щодо змісту та наслідків для податкового обліку відповідної операції. Перевіряючи правомірність прийняття контролюючим органом оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, суд виходить з огляду на таке. Згідно п.44.1 ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами (пп. 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 ПК України). Пунктом 44.3 ст. 44 ПК України передбачено, що платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. Статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні № 996-ХІV від 16.07.1999 р. визначено, що первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. З урахуванням викладеного, суд зазначає, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» виступає Генпідрядником у наступних договірних відносинах, а саме: 27 серпня 2018 року між ТОВ «ХАНБЕР» (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (Генпідрядник) укладено Договір генерального підряду №08/18, предметом якого є виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту - «Багатоповерховий комплекс із підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями і станцією технічного обслуговування з магазином супутніх товарів і адміністративно-побутовими приміщеннями за адресою: м. Одеса, вул.Фонтанська дорога, 6», у відповідності з проектно-кошторисною документацією (а.с. 116-124, том 1). Відповідно до пп. 10.2.1 п. 10.1 Договору, Генпідрядник має право на укладання договорів субпідряду. На підтвердження виконання робіт за цим Договором, позивач надав до суду акти приймання виконаних робіт - форма КБ-2; довідки про вартість виконаних робіт та витрат - форма КБ-3; підсумкові відомості ресурсів (а.с. 125-250, том 1, 1-124, том 2). 25 жовтня 2017 року між ТОВ «ХАНБЕР-ТРЕЙД» (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (Генпідрядник) укладено Договір генерального підряду №1, предметом якого є виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту - «Будівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового комплексу із підземними паркінгами, вбудовано-прибудованими громадськими приміщеннями та дитячим садком (перша черга будівництва) за адресою: м. Одеса, Київський район, Люстдорфська дорога ріг вул. Академіка Філатова», у відповідності з проектно-кошторисною документацією (а.с. 125-133, том 2). Відповідно до пп. 10.2.1 п. 10.1 Договору, Генпідрядник має право на укладання договорів субпідряду. На підтвердження виконання робіт за цим Договором, позивач надав до суду акти приймання виконаних робіт - форма КБ-2; довідки про вартість виконаних робіт та витрат - форма КБ-3; підсумкові відомості ресурсів (а.с. 134-250 том 2, 1-28 том 2). 13 березня 2020 року між ТОВ «БУДМАРИН» (Замовник) та ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (Підрядник) укладено Договір підряду №13/03, предметом якого є виконання будівельних робіт з будівництва об`єкту - «Будівництво односекційного багатоповерхового жилого будинку за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н., с.Крижанівка, вул. Марсельська» (а.с. 29-32, том 3). Відповідно до пп. 3.3.3 п. 3.3 Договору, Підрядник має право залучати субпідрядників. На підтвердження виконання робіт за цим Договором, позивач надав до суду довідку про вартість виконаних робіт та витрат - форма КБ-3; підсумкові відомості ресурсів (а.с. 33-47 том 3). Отже, за умовами наведених договорів ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» має право залучати для виконання робіт субпідрядників. З цією метою, ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» укладені договори субпідряду з контрагентами ТОВ «Одеський будівельний альянс», ТОВ «БК «ВІТЕР» та ТОВ «Єврострой Груп», а саме. 02 серпня 2019 року між ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (Замовник) та ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» (Підрядник) укладено Договір підряду № 02/08-19, згідно умов якого Підрядник зобов`язується виконати Замовнику роботи, зазначені в проектно-кошторисній документації, а замовник прийняти та оплатити їх (а.с. 48-51, том 3). Найменування робіт: Будівельні роботи з будівництва багатоповерхового житлового комплексу із підземними паркінгами за адресою: м. Одеса, вул.Фонтанська дорога,

6. Ціна Договору: 10 000 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 1 666 666,66 грн. Може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Договірна ціна робіт є невід`ємною частиною Договору. Розрахунки проводяться шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Строк виконання робіт до 31.12.2020; період виконання: травень 2020 - грудень 2020. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів: - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) (а.с. 161, том 5); - акт передачі матеріалів для виконання будівельних робіт (а.с. 162, том 5); - акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) (а.с. 163-166, том 5); - підсумкову відомість ресурсів (а.с. 167-181, том 5). Документи щодо проведення розрахунків не надані. 04 травня 2020 року між ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» (Замовник) та ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП 2019» (Підрядник) укладено Договір підряду № 04/05-20, згідно умов якого Підрядник зобов`язується виконати Замовнику роботи, зазначені в проектор-кошторисній документації, а замовник прийняти та оплатити їх (а.с. 182-184, том 5). Найменування робіт: Будівництво багатосекційного багатоповерхового жилого будинку за адресою: Одеська обл., Лиманський р-н., с.Крижанівка, вул. Марсельська. Ціна Договору: 700 000, 00 грн., у т.ч. ПДВ 116 666,67 грн. Може бути зменшена за взаємною згодою Сторін. Договірна ціна робіт є невід`ємною частиною Договору. Розрахунки проводяться шляхом перерахування Замовником коштів на поточний рахунок Підрядника на підставі акту приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в), довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3). Строк виконання робіт до 01.08.2020; період виконання: травень 2019-грудень 2020. На підтвердження виконання даного договору позивачем надано до суду копії наступних документів: - довідку про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (КБ-3) (а.с. 185, том 5); - акт передачі матеріалів для виконання будівельних робіт (а.с. 186, том 5); - акт приймання виконаних будівельних робіт (КБ-2в) (а.с. 187-190, том 5); - підсумкові відомості ресурсів (а.с. 191-200 том 5). Документи щодо проведення розрахунків не надані. За вказаними операціями, контрагентами позивача виписані на адресу ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» податкові накладні, які зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних. У свою чергу, ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» віднесено суми податку на додану вартість, сплачену у ціні придбання вказаних послуг, до складу податкового кредиту, що мало наслідком, зокрема, формування від`ємного значення сум ПДВ. Водночас, відповідач під час проведення документальної позапланової перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» поставив під сумнів реальність вищевказаних господарських взаємовідносин позивача з контрагентами ТОВ «Одеський будівельний альянс», ТОВ «БК «ВІТЕР» та ТОВ «Єврострой Груп». В обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» в акті перевірки міститься посилання на узагальнену податкову інформацію, яка в наявності в інформаційних базах контролюючого органу. Зокрема, згідно з даними Єдиного реєстру податкових накладних ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» не здійснює оплату орендованих основних засобів (автомобіль-тягач, будівельний підйомник, баштовий кран, автобетонозмішувач, навантажувач фронтальний, фуговально - рейсмусовый станок, бурова установка, гусеничний екскаватор, колісний екскаватор, екскаватор-навантажувач, пневматичний відбійний молоток). Тобто, не має технічної можливості на виконання обумовлених у договорах з позивачем будівельних робіт. Щодо працівників, у ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» працювало: за 3 квартал 2019 року - 7 осіб (в т. ч. звільнено з 01-08-2019року - 4 особи); за 4 квартал 2019 року - 7 осіб (в т.ч. прийнято в жовтні 2019 - 13 осіб, звільнено в листопаді 2019 року - 9 осіб), за 1 квартал 2020 року - 9 осіб (в т. ч., прийнято в січні, березні 2020 - 2 особи, звільнено в березні 2020 року - 1 особа). Із вказаних працівників значиться: директор, менеджер - 2 особи, інженер-будівельник - 2 особи, логіст -1 особа. Тобто, не має трудових ресурсів на виконання обумовлених у договорах з позивачем будівельних робіт. Під час перевірки було проведено аналіз даних наведених у актах приймання виконаних робіт та встановлено, що необхідна чисельність працюючих для виконання відповідних обсягів робіт мала б становити від 177 до 592 осіб. Окрім того, перевіркою встановлено та матеріалами справи підтверджується, що до виконання будівельних робіт ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» субпідрядників не залучало. У період взаємовідносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» вказаний контрагент здійснював придбання паливо-мастильних матеріалів, автомобільних запчастин, легкових автомобілем, конструкції полівінілхлоридного комплекту, люстр, бра, натяжних стель, автобуса, сітки в рулоні, вантажного автомобіля, секційних воріт, будівельного ванна, а здійснював реалізацію будівельно-монтажних робіт. В обґрунтування нереальності здійснення господарських операцій ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП 2019» в акті перевірки зазначено, з посиланням на податкову інформацію, яка в наявності в інформаційних базах контролюючого органу. Так, зокрема, зазначено, що у контрагента працювало: за 3 квартал 2020 року 8 осіб. Згідно з відомостями про нарахування заробітної плати у травні 2020 року працювало 9 осіб, в тому числі - 7 осіб з неповною кількістю календарних днів. Із вказаних працівників, значиться: директор, менеджер - 2 особи, інженер-будівельник - 3 особи, головний інженер - 1 особа, логіст - 1 особа, майстер по ремонту транспорту - 1 особа. Тобто, відсутні трудові ресурси на виконання обумовлених у договорах з позивачем будівельних робіт. Під час перевірки було проведено аналіз даних наведених у актах приймання виконаних робіт та встановлено, що необхідна чисельність працюючих для виконання відповідних обсягів робіт становити 46 осіб. До виконання будівельних робіт ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП субпідрядників не залучав. Також, у період взаємовідносин з ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» контрагент - ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП 2019» здійснював придбання паливо-мастильних матеріалів, тістоміс, соковижималки для томатів, м`ясорубки, металопластикових вікон, Газового конденсату, меблів, механічних пристроїв для розбрискування - розпилювання води, автозапчастини тощо, а здійснював реалізацію будівельно-монтажних робіт. Отже, контролюючим органом встановлено відсутність реальності здійснення господарських операцій між ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» з ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» та ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП 2019». Як вбачається з акту перевірки, під час перевірки була використана податкова інформація щодо зазначених господарських взаємовідносин, яка, на думу відповідача, свідчить про відсутність підтвердження здійснення господарських операцій. Апеляційний суд не погоджується із відповідачами щодо таких висновків та з цього приводу зазначає таке. Відповідно до ст. 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальних характер, тому Позивач не може нести відповідальності за можливі протиправні дії інших юридичних осіб, оскільки вони перебувають поза межами його впливу. З огляду на викладене, поняття добросовісний платник, яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов`язку з контролю за дотриманням контрагентами контрагента правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами його контрагента податкових зобов`язань. Під час дослідження обсягу податкових прав і обов`язків платника за господарською операцією суд не обмежується перевіркою формальної відповідності поданих платником податків документів вимогам податкового законодавства, а оцінює всі докази в сукупності та взаємозв`язку для встановлення дійсного економічного змісту господарської операції. Водночас, слід зазначити, що належними та допустимими в розумінні ст.124 Конституції України, доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об`єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (бо наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст. 207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч. 3 ст. 228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави та суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним). Проте, відповідачем не подано ані до суду першої інстанції, ані до суду апеляційної інстанції жодних доказів щодо наявності обвинувального вироку суду, рішень суду про стягнення одержаного за нікчемними правочинами, наявності рішень суду про визнання недійсними правочинів позивача з контрагентами. Окрім того, як встановлено апеляційним судом під час розгляду справи, відповідачем зустрічних звірок по контрагентам позивача проведено не було. Бюджетне відшкодування ПДВ здійснюється органом державного казначейства з дотриманням процедури та на умовах, встановлених статтею 200 ПК та Порядком взаємодії, на підставі податкової декларації та заяви про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації, у п`ятиденний термін з дня надходження від податкового органу висновку. Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними. Вказана правова позиція викладена в Постановах Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справа № 826/8016/13-а, адміністративне провадження № К/9901/4058/18, від 10 вересня 2018 року справа № 826/25442/15, адміністративне провадження № К/9901/24925/18, від 11 вересня 2018 року у справі № 810/2677/17, адміністративне провадження № К/9901/47242/18 та ін. За таких обставин, позивач не може нести відповідальність за можливі порушення податкового законодавства його контрагентами, за умови необізнаності позивача щодо таких порушень. За даними договорами контрагенти-субпідрядники ТОВ «ОДЕСЬКИЙ БУДІВЕЛЬНИЙ АЛЬЯНС» КОД ЄДРПОУ 42901275, ТОВ «ЄВРОСТРОЙ ГРУП» КОД ЄДРПОУ 43145099, ТОВ «БК «ВІТЕР» КОД ЄДРПОУ 43267271 (зареєстровані в установленому законом порядку як суб`єкти господарської діяльності в ЄДР, є платниками ПДВ, не є учасниками кримінальних проваджень) виконували будівельні роботи, які вчасно були прийняті за актами виконаних робіт. За зазначеними господарськими операціями вчасно були зареєстровані податкові накладні (які не були заблоковані податковими органами). Оплата проводилась в безготівковому вигляді. Фактично роботи виконані в повному обсязі, про що свідчать прийняті та оплачені роботи контрагентами - замовниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС»: - ТОВ «ХАНБЕР» КОД ЄДРПОУ 33311711; - ТОВ «ХАНБЕР ТРЕЙД» КОД ЄДРПОУ 35118558; - ТОВ «БУДМАРИН» КОД ЄДРПОУ 33656758. Крім того, фактом, який підтверджує фактичне виконання будівельних робіт контрагентами - субпідрядниками Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» , зазначених в акті перевірки, є наявні сертифікати ДАБІ України про відповідність закінчених будівництвом всіх трьох об`єктів що підтверджує їх готовність до експлуатації. Наявність певної інформації, одержаної від будь-яких підрозділів Державної податкової служби чи з інформаційних систем Державної податкової служби, що не оформлена рішеннями суб`єкта владних повноважень, не є юридичним фактом та утворює дише підставу для перевірки такої інформації. Перевіряючими посадовими особами, не спростовано того, що укладення договору не є єдиним способом залучення фізичних осіб до вчинення необхідних дій в процесі виконання умов договору, а податкове законодавство не ставить право платника на податковий кредит та формування витрат підприємства в залежності від того, за рахунок яких ресурсів (власних контрагента, або третіх осіб) здійснюється поставка товарів (виконання робіт) постачальником робіт (послуг). Щодо посилання на дослідження ланцюгу отримання контрагентами ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», від інших суб`єктів господарювання товарів, послуг, слід зазначити, що при дослідженні факту здійснення господарської операції, оцінюватися повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Можливі порушення податкового законодавства з боку контрагентів ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про наявність таких порушень з боку ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», а також про відсутність у нього, як замовника послуг, права на формування податкового кредиту з ПДВ, а тому не позбавляють права на його відображення у податковому обліку. Відповідачем не надано доказів того, що позивач порушує вимоги податкового законодавства. Проте, з огляду на викладені позиції вищих судових інстанцій та положення норм права, факти порушень контрагентами позивача податкового законодавства не приймаються судом як доказ того, що позивач був безпосередньо залучений до можливих зловживань контрагента у системі оподаткування і тому повинен бути позбавленим права на податковий кредит з податку на додану вартість, відповідно до отриманої податкової накладної після отримання робіт/послуг. Наявні у позивача первинні документи щодо оспорюваних господарських операцій відповідають вимогам ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, ст.ст. 44, 201 ПК України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., і містять у собі відомості щодо змісту та обсягу проведених операцій, які узгоджуються між собою. Надані позивачем документи, складені за результатами проведених операцій з вищезазначеними контрагентами, містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних господарських операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт поставки товарів. Видані контрагентами позивачу податкові накладні не мають недоліків, а порядок їх заповнення відповідає чинному на момент їх виписки законодавству. Слід зазначити, що жодна норма податкового законодавства не вимагає від платника податків контролювати законність державної реєстрації, видачі свідоцтва платника ПДВ, сплату до бюджету податків та ведення бухгалтерського та податкового обліку своїх контрагентів. Контроль за дотриманням платниками податків податкового законодавства та своєчасну сплату ними податків здійснює податкова служба. Таким чином, сама по собі несплата податку виконавця (у тому числі і ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит замовника. Так, включена позивачем до складу податкового кредиту оспорювана сума податкового кредиту на відповідну дату була підтверджена наявними в матеріалах справи податковими накладними, які оформлені та зареєстровані з дотриманням вимог п. 201.1 ст. 201 ПК України. Відповідачем не спростовано, що на момент складення податкових накладних за періоди, що перевірялись, вищевказані контрагенти позивача були зареєстровані як платники ПДВ та відповідно мали право на складання податкових накладних. Згідно з п.п.2.1, 2.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи. Таким чином, іншим визначеним законодавством обов`язковим критерієм щодо підтвердження показників податкової звітності платника податків є забезпечення належного бухгалтерського обліку відповідних господарських операцій, в тому числі дотримання вимог щодо підстав для здійснення такого обліку, якими можуть бути первинні документи, оформлені згідно з вимогами чинного законодавства. Поряд з цим, у бухгалтерському та податковому обліку підприємства враховуються лише ті первинні документи, що складені за наслідками фактично проведеної господарської операції, тобто, зміст господарської операції превалює над її формою. Отже, правомірність формування платником відповідних показників бухгалтерського та податкового обліку має оцінюватись з урахуванням сукупності умов, визначених законодавством України як підстави для їх формування. Слід зазначити, що відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Отже, договір свідчить лише про намір виконання дій (операцій) в майбутньому, а не про їх фактичне виконання. Відповідно до вищенаведеного визначення господарська операція пов`язана не з фактом підписання договору, а з фактом руху активів платника податків та руху його капіталу. Беручи до уваги встановлені фактичні обставини, суд дійшов висновку, що позивачем виконано зобов`язання за договорами, укладеними з вищезазначеним контрагентом, про що свідчать належним чином оформлені первинні документи, які містять всі необхідні реквізити, передбачені п. 2 ст. 9 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підписані уповноваженими особами, підписи завірені відповідними печатками підприємств, тобто відповідають вимогам п. 201.1 та п.201.7 ст. 201 Податкового кодексу України, що свідчить про реальність господарських операцій по виконанню зазначеного договору. Актом перевірки позивача підтверджується надання останнім відповідачу первинної документації щодо господарських операцій з вищевказаними суб`єктами господарювання. При цьому протилежного не доведено відповідачем, невідповідність зазначеної документації нормам Податкового кодексу України відповідачем не встановлена. Як вбачається з матеріалів справи, висновки контролюючого органу обґрунтовуються податковою інформацією. При цьому, суд враховує правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 24.04.2018 р. у справі № 806/4408/13-а (адміністративне провадження № К/9901/3796/18), в якій зазначено, що можливе порушення контрагентом податкової дисципліни не може свідчити про відсутність у позивача права, за результатами господарської діяльності з таким контрагентом, на включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту, з огляду на відсутність дослідження та аналізу господарських операцій за результатами здійснення яких сформовано позивачем витрати та податковий кредит. У постанові Верховного Суду від 20.03.2018 р. у справі № 804/939/16 (адміністративне провадження № К/9901/376/17) зроблено висновок, що податкова інформація, наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача по ланцюгах постачання, а також податкова інформація надана іншими контролюючими органами носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону. Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку або можливої фіктивності його постачальника, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем спірних операцій за відсутності ділової мети та наміру одержати економічний ефект. Отже, підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд приходить висновку, що податкові повідомлення-рішення № 0018370508 від 03.09.2020 року (Форма «Р») та № 0018360508 від 03.09.2020 року (Форма «В4») є протиправними та підлягають скасуванню. Що ж стосується позовних вимог, у яких апелянт просить суд: - «зобов`язати Головне управління ДПС у Одеській області скасувати штрафні санкції визначені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», код ЄДРПОУ 36552267 № 000107/15-32-05-08/36552267 від 07.08.2020 року, Податковими повідомленнями-рішеннями №0018370508 від 03.09.2020 року (Форма "Р") на суму 5 255 140.00 гривень збільшення податкових зобов`язань, на суму 2 627 570.00 гривень штрафних санкцій, та №0018360508 від 03.09.2020 року (Форма "В4") на суму 183 194.00 гривень завищення від`ємного значення, а разом, на загальну суму 8 065 904, 00 гривень.». Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень. Апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що у даному випадку індивідуальним актом є податкові повідомлення-рішення №0018360508 від 03.09.2020 року та №0018370508 від 03.09.2020 року. Формулювання позовних вимог «зобов`язати Головне управління ДПС у Одеській області скасувати штрафні санкції визначені на підставі акту документальної позапланової виїзної перевірки…» не є чітким та не відповідає змісту прийнятих відповідачем стосовно ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» рішень у формі індивідуального акта (ППР). Акт перевірки не підлягає оскарженню, оскаржується податкове повідомлення-рішення, яке прийняте на його підставі. Акт перевірки не є рішенням (актом індивідуальної дії) в розумінні КАС України, а є лише носієм інформації, встановленої під час здійснення контрольного заходу. Наявність акта перевірки чи включення до його змісту певних висновків самі собою не створюють жодних перешкод для діяльності платника податків, що зумовлює відсутність порушень у реалізації охоронюваних законом інтересів особи (постанова Верховного Суду від 08.05.2018 року по справі № 804/3594/13-а). Що стосується позовних вимог до Державної податкової служби України про скасування рішення № 33579/6/99-00-06-02-02-06 від 26.11.2020 року про результати розгляду скарги на податкове повідомлення-рішення ГУ ДПС в Одеській області від 03 вересня №0018370508 та скаргу вважати задоволеною на підставі п.56.8. п.56.9. ст. 56 Податкового кодексу України, в повному обсязі на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС", Код ЄДРПОУ 36552267 Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» вих. № 21/09/20/-1 від 21.09.2020 року на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 03 вересня 2020 року № 0018370508 (вих. № 21/09/20/-1 від 21.09.2020 року) слід зазначити таке. Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Податкового кодексу України, платник податків має право: оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію. Згідно з пунктом 55.1 статті 55 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків або будь-яке інше рішення контролюючого органу може бути скасоване контролюючим органом вищого рівня під час проведення процедури його адміністративного оскарження та в інших випадках у разі встановлення невідповідності таких рішень актам законодавства. Стаття 56 Податкового кодексу України регламентує питання, пов`язані з оскарженням рішень контролюючих органів. Так, відповідно до приписів п.п. 56.1, 56.2, 56.3 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня. Скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Платник податків одночасно з поданням скарги контролюючому органу вищого рівня зобов`язаний письмово повідомляти контролюючий орган, яким визначено суму грошового зобов`язання або прийнято інше рішення, про оскарження його податкового повідомлення-рішення або будь-якого іншого рішення (56.5 ст. 56 Податкового кодексу України). У відповідності з п. 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов`язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку. Однак, відповідно до п. 56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті. Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків. Скарга вважається також повністю задоволеною на користь платника податків, якщо рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу про продовження строків її розгляду не було надіслано платнику податків до закінчення 20-денного строку, зазначеного в абзаці першому цього пункту. З матеріалів справи судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» подано до ДПС України скаргу на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року (а.с. 91-96, том 1). Скарга до ДПС України направлена засобами поштового зв`язку та отримана адресатом 28 вересня 2020 року, про що до суду надано зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 98, том 1). 11 листопада 2020 року представник ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» - адвокат Терехова В.М. звернулась до Державної податкової служби України з адвокатським запитом щодо надання доказів направлення рішення по скарзі ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року (а.с. 101-103, том 1). Адвокатський запит отриманий у ДПС України 15.11.2020 року, про що до суду надано зворотне повідомлення про вручення рекомендованого поштового відправлення (а.с. 103, том 1). Листом від 19 листопада 2020 року за вих. № 32980/6/99-00-06-03-02-06, ДПС України у відповідь на адвокатський запит повідомила про те, що скарга знаходиться на розгляді. Рішення про результати розгляду скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» буде прийнято у строки та спосіб передбачені чинним законодавством, зокрема Законом України від 13 травня 2020 № 591-IX (а.с. 104, том 1). Рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 ст. 56 Податкового кодексу України, ДПС України не приймалось. Рішенням Державної податкової служби України від 26 листопада 2020 року №33579/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0018370508 від 03 вересня 2020 року залишено без змін, а скаргу - без задоволення (а.с. 105-107, том 1). Враховуючи, що скарга отримана ДПС України 28 вересня 2020 року, а рішення про її розгляд прийняте 26 листопада 2020 року, апелянт вважає, що його скарга на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року, відповідно до п.56.8, п.56.9 ст. 56 Податкового кодексу України, вважається повністю задоволеною. Однак, апеляційний суд не приймає вказані твердження апелянта та відхиляє його доводи щодо порушення ДПС України строку розгляду скарги, з огляду на таке. Відповідно до статті 29 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з подальшими змінами, установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Термін дії карантину неодноразово продовжувався постановами Кабінету Міністрів України. Карантин діє і станом на час розгляду справи судом. 29 травня 2020 року набув чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо додаткової підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» № 591-IX від 13.05.2020 року (надалі - Закон № 591-IX). Вказаним Законом пункт 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України викладено у такій редакції: «Тимчасово, на період по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупиняється перебіг строків, встановлених: - статтею 56 цього Кодексу (в частині процедури адміністративного оскарження) щодо скарг платників податків (крім скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть) по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), та/або які не розглянуті станом на 18 березня 2020 року. Таке зупинення не породжує будь-яких наслідків, передбачених статтею 56 цього Кодексу. Отже, враховуючи, що на час дії карантину, який діяв станом на час звернення позивача до ДПС України зі скаргою на податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області № 0018370508 від 03 вересня 2020 року, були продовжені строки, встановлені статтею 56 Податкового кодексу України в частині процедури адміністративного оскарження, у тому числі і строк щодо скарг платників податків, то апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції, що рішення ДПС України від 26 листопада 2020 року №33579/6/99-00-06-02-02-06 про результати розгляду скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», яка надійшла до ДПС України 28 вересня 2020 року, прийнято з дотримання строку, встановленого ст. 56 та п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України. Що стосується виключення із цього правила, а саме указівки, що зупинення перебігу строків не розповсюджується на розгляд скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть), суд зауважує таке. Як вбачається зі змісту скарги ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС», яка надійшла до ДПС України 28 вересня 2020 року, позивач оскаржує податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №0018370508 від 03 вересня 2020 року. Вказане податкове повідомлення-рішення прийняте на підставі встановлення порушення платником податку п.п. «а» п. 198.1 ст. 198, абзаців першого-третього п. 198.2, абзацу першого п. 198.3 ст.198 та абзаців другого-третього п.201.10 ст.201, а також відповідно до пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу. На підставі викладеного податковим повідомленням-рішенням №0018370508 від 03 вересня 2020 року позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на суму у розмірі 7 882 710, 00 грн., з яких 5 255 140, 00 грн. за податковим зобов`язанням та 2 627 570, 00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. Отже, сума грошового зобов`язанні, визначена ГУДПС в Одеській області у податковому повідомленні-рішенні №0018370508 від 03 вересня 2020 року, не є ані сумою заявленого до відшкодування з бюджету ПДВ, ані сумою від`ємного значення ПДВ. За таких обставин, передбачене п. 52-8 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України виключення стосовно того, що обумовлене у цій нормі зупинення перебігу строків не розповсюджується на строк розгляду «скарг щодо законності декларування заявленого до відшкодування з бюджету податку на додану вартість та/або з від`ємного значення з податку на додану вартість), що надійшли (надійдуть)», не застосовується до спірних правовідносин. У свою чергу, податкове повідомлення-рішення №0018360508 від 03 вересня 2020 року про зменшення від`ємного значення ПДВ на суму 183 194, 00 грн. ТОВ «БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС» в адміністративному порядку до ДПС України не оскаржувалось, що підтверджується матеріалами справи. Відповідно до п. 56.10 ст. 56 Податкового кодексу України, рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку. Доводи апелянта про те, що це рішення прийняте відповідачем не у строки та не у спосіб, визначений законодавством, не знайшли свого підтвердження як у матеріалах справи, так і з огляду на норми діючого податкового законодавства. Враховуючи вище викладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного Рішення було неповно з`ясовано судом обставини, що мають значення для справи, а відтак, відповідно до ст.ст. 315, ст. 317 КАС України, - оскаржуване Рішення підлягає в частині скасуванню з ухваленням нового рішення у справі. Керуючись ст.ст. 243, 250, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС", - задовольнити частково. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року по справі № 420/15386/20, - скасувати в частині відмови визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0018370508 від 03.09.2020 року (Форма "Р") та №0018360508 від 03.09.2020 року (Форма "В4"). Прийняти в цій частині нову постанову, якою позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС", - задовольнити частково. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0018370508 від 03.09.2020 року (Форма «Р») та № 0018360508 від 03.09.2020 року (Форма «В4»). В решті рішення Одеського окружного адміністративного суду від 09 серпня 2021 року - залишити без змін. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держаної податкової служби в Одеській області (ЄДРПОУ 43142370) судовий збір за подачу позову та апеляційної скарги на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БУДІВЕЛЬНІ ІНДУСТРІЇ ПЛЮС" (ЄДРПОУ 36552267) в розмірі 21020 (двадцять одна тисяча двадцять) гривень 00 коп. та 31530 (тридцять одна тисяча п`ятсот тридцять) гривень 00 коп. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст Постанови складено - 01 грудня 2021 року. суддя-доповідач Семенюк Г.В. судді Домусчі С.Д. Шляхтицький О.І.

релевантний фрагмент

Посилання у тексті:

· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»

Постанова 4854 № 420/15386/20

Дізнатися більше

Дізнатися більше

Дізнатися більше