Постанова 4851 № 480/3460/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 р. Справа № 480/3460/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Жигилія С.П., Суддів: Присяжнюк О.В. , Спаскіна О.А. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 (суддя: Є.Д. Кравченко, м. Суми) по справі № 480/3460/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області (далі по тексту відповідач, УПСЗН Шосткинської міської ради Сумської області), в якій просить: - визнати бездіяльність суб`єкта владних повноважень Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради за фактом несвоєчасного нарахування та сплати державної допомоги на дитину одинокій матері ОСОБА_1 в період з липня по листопад 2020 року протиправною; - стягнути з відповідача па користь ОСОБА_1 завдану неправомірними діями моральну шкоду в сумі 50000 гривень. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що ОСОБА_1 є одинокою матір`ю, самостійно виховує доньку ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Вказує, що відповідно до ст. 3 Закону України Про державну допомогу сім`ям з дітьми одиноким матерям надається державна допомога на дітей. Кабінет Міністрів України, постановою від 22 липня 2020 року № 632 Деякі питання виплати державної соціальної допомоги затвердив Порядок обчислення середньомісячного сукупного доходу сім`ї (домогосподарства) для усіх видів державної соціальної допомоги. У зв`язку зі зміною порядку нарахування державної допомоги сім`ям з дітьми, позивач 02.07.2020 подала до відповідача заяву та декларацію про доходи для призначення допомоги одинокій матері. Вказує, що за наявності вказаних документів, Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради зобов`язано було призначити допомогу ОСОБА_1 з липня 2020 року. Незважаючи на вимоги закону, відповідач нарахував та виплатив допомогу позивачу в четвертому кварталі 2020 року, що підтверджується відомостями з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утримання податків. Позивач стверджує, що протиправна бездіяльність відповідача призвела до позбавлення соціального захисту одинокої матері з боку держави, що спонукало ОСОБА_1 здійснювати пошук коштів на утримання малолітньої доньки. Моральні страждання, які вона відчувала протягом чотирьох місяців внаслідок порушення її законних прав, виразились у душевних стражданнях, хвилюванні з цього приводу, позбавленні нормальної течії свого життя, психоемоційному перевантаженні від пережитого стресу, у зв`язку з чим позивачу була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 50000 гривень. Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 480/3460/21 адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області (вул. Свободи, 43-а, м. Шостка, Шосткинський район, Сумська область, 41100, ідентифікаційний код 03198103) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення моральної шкоди задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради щодо своєчасного нарахування та виплати державної допомоги на дитину одинокій матері ОСОБА_1 в період з липня по листопад 2020 року. У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено. Позивач частково не погодилась з рішенням суду першої інстанції та подала апеляційну скаргу, в якій просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 480/3460/21 в частині відмови у задоволенні позову щодо відшкодування моральної шкоди і ухвалити судове рішення у відповідній частині, а саме стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 завдану неправомірними діями моральну шкоду. Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, позивач, посилаючись на положення ч.1, абз.2 ч.3 ст. 23, ч.1 ст. 1167, ч.1 ст. 1173 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 21 Конституції України, вказує, що несвоєчасна виплата допомоги одинокій матері змусила її брати кошти на утримання доньки у борг, що викликало негативні емоції, страждання, приниження, відчуття безвихідю, у зв`язку з чим позивачу була завдана моральна шкода, яку вона оцінює в 50000,00 гривень. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Враховуючи, що позивач оскаржує рішення суду першої інстанції лише в частині відмови у задоволенні позовних вимог, оскаржене судове рішення переглядається судом апеляційної інстанції лише в цій частині в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом встановлено, що у листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області з заявою про призначення їй допомоги на дітей одиноким матерям. Допомога була призначена та виплачена з 01.11.2019 по 30.04.2020. На підставі пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 08.04.2020 №264 Деякі питання надання державної соціальної допомоги, на період карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2, строк виплати допомоги було подовжено в автоматичному режимі з 01.05.2020 по 31.07.2020. 22 липня 2020 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 632 Деякі питання надання державної соціальної допомоги, якою зокрема змінено алгоритм визначення права та розміру допомоги на дітей одиноким матерям. Пунктом 5 Постанови 2 визначено, що вона застосовуються з 01 липня 2020 року (набрала чинності з 01.08.2020). 02 липня 2020 року ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області із заявою про призначення їй допомоги на дітей одиноким матерям (а.с. 50-51), в якій повідомила Управління, що вона відмовилась від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків. Також, позивач надала відповідачу наступні документи: декларацію ОСОБА_1 від 02 липня 2020 року про доходи та майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_1 від 14.09.2019 № С-968; копію довідки про реєстрацію місця проживання особи ОСОБА_2 від 15.05.2018; копію довідки про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб від 01.07.2020; копію довідки про доходи ОСОБА_1 , виданої 14.07.2020 Шосткинською міськрайонною філією Сумського обласного державного центру зайнятості за № 1598; копію відомостей про фізичних осіб-платників річної податкової декларації станом 06.08.2020 від 06.08.2020 № 417 (а.с. 54-57). Для призначення позивачу допомоги на дітей одиноким матерям та встановлення розміру соціальної допомоги Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області звернулось до Державної податкової служби та Пенсійного фонду України для отримання інформації про доходи ОСОБА_1 та членів її сім`ї. 06 серпня 2020 року до Управління від Державної податкової служби надійшли відомості про те, що за період з 01.01.2020 по 31.03.2020 інформація про доходи ОСОБА_1 відсутня, тому інформація потребує уточнення у джерел доходів (а.с. 34). 12.08.2020 до Управління праці та соціального захисту населення Шосткинської міської ради Сумської області надійшла заява ОСОБА_1 від 05.08.2020, в якій вона просила надати номер і дату виходу постанови Мінсоцполітики, а також пояснити причини, чому їй не призначено соціальну допомогу як одинокій матері з 01.07.2020 (а.с. 58). Листом від 21.08.2020 № Г-427/01-10 відповідач повідомив ОСОБА_1 , що за поданими документами неможливо провести розрахунок розміру допомоги, оскільки неможливо ідентифікувати особу, адже у заяві ОСОБА_1 зазначила, що відмовилася від реєстраційного номеру облікової картки платника податків, у паспорті у відповідній графі стоїть прочерк, а у відомостях податкової служби зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків. Для вирішення питання призначення та виплати допомоги рекомендовано позивачу привести зазначені документи у відповідність. Також повідомлено, що допомогу на дітей одиноким матерям ОСОБА_1 буде призначено з липня 2020 року після надходження необхідних документів у місячний термін (а.с. 9). Сума допомоги одиноким матерям у розмірі 4191,70 грн. була призначена, нарахована та виплачена ОСОБА_1 у листопаді 2020 року, що підтверджується підсумковою відомістю на виплату пенсій та допомоги за листопад 2020 року (а.с. 28) та платіжним дорученням від 20.11.2020 № 868 (а.с. 32). Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо несвоєчасної виплати позивачу державної допомоги на дитину одинокій матері, позивач звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди у розмірі 50000,00 грн., суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту заподіяння моральної шкоди, моральних або фізичних страждань внаслідок протиправної поведінки відповідача, не підтверджено наявність причинного зв`язку між моральною шкодою і протиправною бездіяльністю відповідача. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, а також виходячи з меж апеляційного перегляду справи, визначених ст. 308 КАС України, колегія суддів зазначає наступне. Положеннями ст. 56 Конституції України гарантовано право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної чи моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Порядок відшкодування моральної шкоди визначений в ст. 23 Цивільного кодексу України, відповідно до якої особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 30 січня 2018 року в справі № 804/2252/14, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоду завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоду завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного суду України від 31.03.1995 №4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" роз`яснено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. За приписами п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31 березня 1995 року, обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Таким чином, обов`язок доказування спричиненої моральної шкоди, її розміру та інших обставин, покладається на особу, що звертається до суду із таким позовом. Разом з тим, позивачем ані в позові, ані в апеляційній скарзі, жодним чином не наведено належних мотивувань для стягнення моральної шкоди, у тому числі у заявленому розмірі, не надано жодних доказів заподіяння їй або членам її сім`ї душевних страждань протиправними діями відповідача по справі, зокрема, доказів погіршення здоров`я або настання інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, що настали внаслідок незаконних дій або бездіяльності відповідача. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Крім зазначеного, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Саме по собі твердження позивача про заподіяння їй шкоди не є підставою для стягнення з державного бюджету на її користь 50000,00 грн. моральної шкоди, оскільки позивачем доводиться, а судом оцінюється наявність та розмір такої шкоди в кожному окремому випадку. Також, позивачем не надано жодних доказів погіршення стану її здоров`я (медичних довідок, висновків тощо). Відсутні у розпорядженні суду і докази настання у позивача інших втрат немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, які у розумінні ст.23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди. Слід зауважити, що для вирішення питання щодо відшкодування шкоди обов`язково необхідно встановити наявність одночасно трьох складових: підтвердження факту заподіяної шкоди правам заявника саме внаслідок протиправного діяння її заподіювача, наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Колегія суддів звертає увагу на те, що позивачем не зазначено конкретних фактів, які б у системному зв`язку з протиправними діями відповідача утворювали підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди. Крім того, позивач жодним чином не обґрунтовує розмір моральної шкоди в сумі 50000,00 грн.. Враховуючи те, що позивачем належним чином не доведені факт заподіяння відповідачем моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, а також не зазначено, з чого позивач виходила при оцінюванні заподіяної йому шкоди, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь 50000,00 грн. моральної шкоди є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Зазначений висновок суду апеляційної інстанції узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 04.07.2019 по справі № 823/628/17, який в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України враховується судом апеляційної інстанції. Колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№ 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№ 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). Згідно з частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У відповідності до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Керуючись ст.ст. 229, 241, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 327-329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 23.07.2021 по справі № 480/3460/21 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.П. Жигилій Судді О.В. Присяжнюк О.А. Спаскін