Ухвала КГС ВС № 910/1253/21

УХВАЛА 02 грудня 2021 року м. Київ Справа № 910/1253/21 Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду Багай Н. О., розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі за позовом Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" до 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "ПБГ-Україна", 2) Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" прo стягнення 3 435 958,85 грн та за зустрічним позовом Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" до Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" про визнання недійсним договору, ВСТАНОВИВ: 12.11.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 (повний текст складено 13.10.2021) і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 910/1253/21, подана 09.11.2021 до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку. Перевіривши матеріали касаційної скарги Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна", Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення касаційної скарги без руху з огляду на таке. Відповідно до пункту 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). Так, відповідно до абзацу 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається норма права, щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду. Проте касаційна скарга Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" хоч і містить посилання на постанови Верховного Суду, але оформлена з порушенням вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не містить чіткого визначення, який висновок та щодо застосування якої саме норми права у подібних правовідносинах, викладений у постанові Верховного Суду, не враховано судами попередніх інстанцій при винесені оскаржуваних рішень. Верховний Суд зазначає, що у випадку оскарження судового рішення з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржнику необхідно чітко вказати норму права, висновок щодо застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і зазначити, в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці. Крім того, скаржник, звертаючись із касаційною скаргою, просить скасувати оскаржувані судові рішення з передачею справи № 910/1253/21 на новий розгляд до суду першої інстанції на підставі пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України. Відповідно до пунктів 1, 4 частини 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу; суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів. Однак, зазначаючи передбачені частиною 3 статті 310 Господарського процесуального кодексу України процесуальні порушення, скаржник не наводить чіткого визначення, які саме докази не дослідили та яким доказам не надали оцінку суди першої та апеляційної інстанції, які докази, на думку скаржника, є недопустимими та які обставини встановлені судами на підставі цих доказів. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що у разі посилання на недослідження зібраних у справі доказів, йому необхідно зазначити які саме докази не було досліджено судами попередніх інстанцій. У разі посилання на встановлення судами обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів, скаржник повинен вказати, який із доказів, на його думку, є недопустимим, та обґрунтувати таке твердження, а також зазначити, які обставини встановлено на підставі цього доказу, чому вони є суттєвими або як вони вплинуть на прийняття оскаржуваного рішення. Натомість у касаційній скарзі Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" викладено обставини справи № 910/1253/21, обґрунтування того, в чому, на думку скаржника, полягає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права під час ухвалення оскаржуваних судових рішень. Водночас передбаченої (передбачених) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підстави (підстав) у касаційній скарзі не зазначено та не наведено її (їх) обґрунтування, незважаючи на наявність посилань на постанови Верховного Суду. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Згідно з частиною 1 статті 4 зазначеного Закону судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Як установлено Верховним Судом, позовна заява Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус" подана у січні 2021 року, її предметом є майнова вимога на суму 3 435 958,85 грн. Зустрічна позовна заява Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" подана у лютому 2021, її предметом є одна вимога немайнового характеру про визнання недійсним договору поруки. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір становив 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, що діяла на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру судовий збір становив 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2021 установлено у розмірі 2 270,00 грн. Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на час звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 % ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" у касаційній скарзі просить скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 910/1253/21 та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Таким чином, звертаючись із касаційною скаргою, заявник мав сплатити судовий збір у сумі 107 618,76 грн, а саме (3 435 958,85 грн х 1,5 % + 2 270,00 грн) х 200 %, де 3 435 958,85 грн - ціна первісного позову, 1,5 % - ставка судового збору за подання позовної заяви майнового характеру, 2 270,00 грн - ставка судового збору за подання до господарського суду зустрічної позовної заяви немайнового характеру, 200 % - ставка судового збору за подання касаційної скарги. Однак Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" до касаційної скарги доказів сплати судового збору не додало. Натомість скаржник заявив клопотання про відстрочення сплати судового збору до розгляду касаційної скарги. Умови відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати встановлені статтею 8 Закону України "Про судовий збір". За змістом частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Верховний Суд при цьому зазначає, що положення пунктів 1 та 2 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (п. 45 Постанови Великої Палати Верховного суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18). Однак, звертаючись із клопотанням про відстрочення сплати судового збору, Приватне акціонерне товариство "Енергополь-Україна" не наводить підстав для відстрочення його сплати, водночас Верховний Суд з власної ініціативи таких підстав також не вбачає. У зв`язку з наведеним клопотання Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 та Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 910/1253/21 не може бути задоволене судом. Відповідно до частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, вона залишається без руху. Отже, для усунення недоліків касаційної скарги Приватному акціонерному товариству "Енергополь-Україна" необхідно: - навести та обґрунтувати передбачену (передбачені) статтею 287 Господарського процесуального кодексу України підставу (підстави) подання цієї скарги (із урахуванням змісту цієї ухвали); - подати до суду касаційної інстанції докази сплати судового збору у встановлених законом порядку і розмірі (107 618,76 грн) за реквізитами, що зазначені на офіційному сайті Верховного Суду в розділі "Судовий збір". У разі невиконання у встановлений законом строк вимог цієї ухвали касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржникові. Керуючись статтями 234, 290, 291, частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Енергополь-Україна" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2021 і рішення Господарського суду міста Києва від 21.05.2021 у справі № 910/1253/21 залишити без руху до 27.12.2021, але строк виконання цієї ухвали не може перевищувати десяти днів із дня вручення її скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя Н. О. Багай