Постанова 4816 № 592/4144/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 грудня 2021 року м.Суми Справа №592/4144/21 Номер провадження 22-ц/816/1787/21 Сумський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Левченко Т. А. (суддя-доповідач), суддів - Собини О. І. , Ткачук С. С. сторони: позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк», відповідач ОСОБА_1 , розглянув у приміщенні Сумського апеляційного суду в порядку письмового позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2021 року, ухвалене у складі судді Шияновської Т.В., в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми, В С Т А Н О В И В: У квітні 2021 року Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі АТ КБ «ПриватБанк») звернулось до суду за допомогою засобів поштового зв`язку з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Свої вимоги мотивує тим, що відповідачка звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 14 червня 2012 року. Відповідачка при підписанні анкети-заяви підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг та Тарифами, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Так як відповідачка порушила взяті на себе зобов`язання за кредитним договором, позивач просить стягнути з неї заборгованість за кредитним договором № б/н від 14 червня 2012 року, яка станом на 17 березня 2021 року становить 12 503 грн 21 коп., з яких: 11 309 грн 34 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 11 309 грн 34 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 1193 грн 87 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн нарахована пеня; 0 грн - нарахована комісія; та стягнути судові витрати по сплаті судового збору. Ковпаківський районний суд м. Суми рішеннямвід 30 вересня 2021 року відмовив в задоволенні позову АТ КБ «ПриватБанк». В апеляційній скарзі АТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, за невідповідності висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В доводах апеляційної скарги зазначає, що при укладанні договору сторони керувалися положеннями ч. 1 ст. 634 ЦК України. Звертає увагу суду, що крім анкети-заяви, відповідачка підписала паспорт споживчого кредиту, в якому особистим підписом підтвердила ознайомлення з основними умовами кредитування з використанням кредитної картки, в тому числі: процентна ставка 43,2% річних; процентна ставка, яка застосовується при невиконанні зобов`язання щодо повернення кредиту 86,4% річних; умова щодо сплати штрафу. Тобто відповідачка була належним чином повідомлена про умови кредитування, розмір відсоткової ставки та штраф. Наголошує, що вся необхідна інформація про умови отримання кредиту, розмір відсоткової ставки, процедуру виконання договору тощо, які передують виконанню договору, була надана позичальнику. На думку позивача, судом не були застосовані правові позиції, викладені в постановах Верховного Суду з відповідними висновками щодо застосування норм права у подібних правовідносинах. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надходив. Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Суд першої інстанції встановив та з матеріалів справи вбачається, що 14 червня 2012 року відповідачка підписала Анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, розмір процентної ставки вказана заява не містить (а. с. 25). На підтвердження своїх вимог банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які відповідачкою не підписані (а. с. 21-55). А також надав Паспорт споживчого кредиту, підписаний відповідачкою 14 грудня 2020 року (а. с. 26-28). Також позивачем було надано виписку з рахунку (а. с. 10-15). Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» відповідачці за кредитним договором було надано наступні кредитні картки №№: НОМЕР_1 (дата відкриття 14 червня 2012, термін дії 07/15); НОМЕР_2 (дата відкриття 22 липня 2013 року; термін дії 08/16); НОМЕР_3 (дата відкриття 12 лютого 2015 року; термін дії 06/18); НОМЕР_4 (дата відкриття 25 червня 2018 року, термін дії 04/22); НОМЕР_5 (дата відкриття 19 червня 2019 року; термін дії 02/23); НОМЕР_6 (дата відкриття 22 листопада 2019 року; термін дії 09/23); НОМЕР_7 (дата відкриття 14 грудня 2020 року, термін дії 11/24) (а. с. 24). Відповідно до розрахунку банку, заборгованість ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 17 березня 2021 року становить 12 503 грн 21 коп., з яких: 11 309 грн 34 коп. заборгованість за тілом кредиту, в т.ч.: 0 грн - заборгованість за поточним тілом кредиту, 11 309 грн 34 коп. заборгованість за простроченим тілом кредиту; 0 грн заборгованість за нарахованими відсотками; 1193 грн 87 коп. заборгованість за простроченими відсотками; 0 грн заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 0 грн нарахована пеня; 0 грн - нарахована комісія (а. с. 16-22). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ні витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», ні витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приватбанку, на які банк посилався на підтвердження своїх вимог, не містять підпису відповідачки, а отже вказані документи не підтверджують погодження сторонами умов кредитування, а анкета-заява містить лише анкетні дані відповідачки, її контактну інформацію та не містить даних про умови кредитування, зокрема, щодо розміру процентів. Тому вважав, що відсутні підстави для стягнення з відповідачки на користь АТ КБ «ПриватБанк» процентів. Відмовляючи у стягненні заборгованості за простроченим тілом кредиту, суд зазначив, що доказів того, що сума фактично отриманих кредитних коштів (тіло кредиту) перевищує суму фактично сплачених відповідачем коштів, позивачем не надано, а отже не доведено наявність у відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову. Відповідно до частин 1 і 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України). Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). За змістом ст. 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги. Банк при зверненні до суду з даним позовом в підтвердження своїх вимог посилається, зокрема, на Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, як частину укладеного між сторонами кредитного договору. Надані позивачем Правила надання банківських послуг ПриватБанку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору. Оскільки в анкеті-заяві позичальника від 14 червня 2012 року процентна ставка не зазначена, відтак позивач не довів, а матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов, на які послався банк як на підставу для задоволення позову, розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, а також те, що вказані документи взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами, та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядку нарахування. Відповідачка в суді першої інстанції заперечував проти позову. Таким чином, враховуючи, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідачки та нею заперечуються, їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 14 червня 2012 року шляхом підписання анкети-заяви. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена зокрема у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Вказане узгоджується з висновками щодо застосування відповідних норм права, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19). Стосовно наданого позивачем Паспорту споживчого кредиту, колегія суддів зауважує, що він підписаний відповідачкою лише 14 грудня 2020 року, а тому до цієї дати відсутні підстави вважати, що сторони погодили ціну договору, на умовах вказаних в цьому паспорті споживчого кредиту, в тому числі і щодо розміру процентної ставки за користування кредитними коштами. З 14 грудня 2020 року, тобто з дати підписання ОСОБА_1 паспорту споживчого кредиту, кредитні кошти нею не отримувались, а тому підстави для нарахування процентів за користування кредитними коштами за період з 14 грудня 2020 року по 17 березня 2021 року - відсутні. Щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту, слід зазначити наступне. Банк при зверненні до суду з даним позовом, ставив питання, зокрема, про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 11 309 грн 34 коп. З наданого банком розрахунку заборгованості та виписки по рахунку вбачається, що банк нараховував відсотки за користування кредитними коштами. А починаючи з 01 червня 2015 року погашав відсотки за рахунок тіла кредиту (4-та колонка розрахунку). Такі дії банку не відповідають суті кредитних правовідносин, оскільки проценти за своєю суттю є платою за користування кредитними коштами. Отже банк безпідставно збільшив тіло кредиту за рахунок відсотків. Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду, що фактично отримані та використані відповідачкою кошти, повернуті в повному обсязі, а тому банк не довів наявність у відповідачки заборгованості за простроченим тілом кредиту в сумі 11 309 грн 34 коп. Таким чином колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову АТ КБ «ПриватБанк». Таким чином доводи апеляційної скарги не містять підстав для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, яке є законним і обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає. Керуючись ст. ст. 367; 374 ч. 1 п. 1; 375, 381-382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 30 вересня 2021 року в даній справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19, п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач Т.А. Левченко Судді: О.І. Собина С.С. Ткачук