Постанова 4856 № 560/3754/21

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 560/3754/21 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Майстер П.М. Суддя-доповідач - Біла Л.М. 29 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Білої Л.М. суддів: Курка О. П. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : В березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області, в якому, з врахуванням уточнень позовних вимог, просив: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області від 07.12.2020 № 221650001515; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 : - з 11.09.1978 року по 07.05.1979 року-ВО «Ватра» м. Тернопіль (7 місяців 27 днів); - з 26.06.1981 року по 17.12.1981 року - ВО «Ватра» м. Тернопіль (5 місяців 22 дня); - з 25.02.1982 року по 25.05.1983 року - трест-майданчик № 2 об`єднання «Нижнєвартовськбуд» ( 1 рік 3 місяці 1 день); - з 20.06.1983 року по 04.07.1984 року - Богданівський комбінат хлібопродуктів (1 рік 15 днів); - з 31.07.1984 року по 16.05.1986 року - будівельно-монтажний трест «Нижнєвартовськбуд» (1 рік 9 місяців 16 днів); - з 17.05.1986 року по 02.07.1990 року - будівельно-монтажний трест № 2 управління виробничо-технологічної комплектації (4 роки 1 місяць 16 днів); - з 03.07.1990 року по 18.01.1991 року - Вар`єганбуд завод будівельних матеріалів (6 місяців 6 днів); - з 21.01.1991 року по 01.12.1997 року - ТОВ «Радоп» м. Радужне Тюменської області (6 років 10 місяців 11 днів); - призначити пенсію за віком ОСОБА_1 з 01.12.2020. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позов задоволено в повному обсязі. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, апелянт відзначив про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до невірного вирішення справи. Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній вказав, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, прийнятим з дотриманням норм матеріального права, при повному та всебічному з`ясуванні судом обставин, що мають значення для справи, в зв`язку з чим просить апеляційну скаргу пенсійного органу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Оскільки предметом оскарження є рішення суду першої інстанції ухвалене у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження у відповідності до п. 3 ч. 2 ст. 311 КАС України. Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з огляду на таке. Судом встановлено наступні обставини справи. 01.12.2020 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Хмельницькій області із заявою щодо призначення пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» . Рішенням головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницької області № 221650001515 від 07.12.2020 року, позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно заяви від 01.12.2020 року у зв`язку з відсутністю необхідної кількості страхового стажу, а саме 27 років, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», про що позивача було повідомлено листом від 02.03.2021 року № 2200-0304-8/12406. Не погодившись з таким рішенням, позивач звернувся до суду з позовними вимогами. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції, посилаючись на постанову Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі №687/985/17 виходив із того, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а наявність певних недоліків щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування певного періоду роботи для обрахунку стажу при призначення пенсії. Судова колегія, надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції в призмі доводів апеляційної скарги, виходить із наступного. Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Частиною 1 статті 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV передбачено, що право на отримання пенсії мають право громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Відповідно до ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років. За правилами ч.ч.1-3 ст.44 вказаного Закону заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально. Заява про призначення пенсії за віком може бути подана застрахованою особою не раніше ніж за місяць до досягнення пенсійного віку. Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності. Відповідно до Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 року № 28-2, призначають (здійснюють перерахунок) і виплачують пенсії, територіальні органи Пенсійного фонду України. Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, який підтверджує наявний трудовий стаж, є трудова книжка. Частиною першою статті 48 Кодексу законів про працю України визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За правилами п.п. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (чинної на момент заведення трудової книжки позивача) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Разом з цим, постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 року затверджений Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок). Пунктом 1 Порядку встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Крім того, у п. 3 Порядку зазначено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які місять відомості про періоди роботи. Згідно з пунктом 20 Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка. Отже, трудова книжка є основним документом, що підтверджує стаж роботи, і лише у разі відсутності в ній відповідних записів та наявності неточностей, особа, що звертається за призначенням пенсії, на підтвердження стажу роботи, повинна надати інші документи. Як слідує із записів в трудовій книжці НОМЕР_1 , що належить позивачу, останні виконані без перекреслень, а дати наказів не містять виправлень. Водночас, записи про періоди роботи позивача зроблені у чіткій послідовності та відповідності дати, номеру запису з посиланням на відповідний наказ, на підставі якого внесено записи і завірені печатками роботодавців. При цьому, підставою для неврахування відповідачем трудового стажу позивача став факт виявлення пенсійним органом відсутності підпису особи, відповідальної за видачу трудових книжок, та печатки підприємства, на якому вперше заповнювалась трудова книжка, на першій сторінці (титульний аркуш) трудової книжки. Так, відповідно до пункту 2.4 Інструкції визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 24 травня 2018 року у справі № 490/12392/16-а звернув увагу, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії. У постанові від 06.03.2018 по справі № 754/14898/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Також, у постанові Верховного Суду від 06.02.2018 у справі № 677/277/17 вказано, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, яка звернулася за пенсією, а отже, й не може впливати на її особисті права. Окрім того, суд апеляційної інстанції відзначає, що у справі № 229/3431/16-а 9 (постанова від 12.12.2019) з аналогічного спору Верховний Суд дійшов висновку про безпідставність доводів скаржника, оскільки обставини, які підлягали встановленню судами у даній справі і доказуванню, значно віддалені у часі, при цьому враховуючи ступінь вини позивача (її відсутність) неможливості надати повний об`єм необхідних для реалізації його прав документів та повноти записів у наявних підтверджуючих страховий стаж документах з огляду на те, що обов`язок належного оформлення таких документів покладається не на працівника, а на роботодавця чи інших уповноважених осіб. Така правова позиція викладена і в постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 159/4178/16-а. Враховуючи проаналізовані норми законодавства та висновки Верховного Суду, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправною відмови ГУ ПФУ в Хмельницькій області щодо призначення позивачу пенсії за віком, передбаченої Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та зобов`язання відповідача призначити таку пенсію. При цьому, судова колегія критично оцінює посилання відповідача на факт неотримання відповідей на здійсненні запити щодо підтверджуючих довідок, оскільки призначення пенсії позивача не може ставитись в залежність від вказаного факту при наявності належним чином заповненої трудової книжки, яка містить вичерпний об`єм необхідної інформації. Таким чином, оцінюючи позицію апелянта, колегія суддів вважає, що обставини, наведені в апеляційній скарзі, були ретельно перевірені та проаналізовані судом першої інстанції та їм була надана належна правова оцінка. Жодних нових аргументів, які б доводили порушення судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права при винесенні оскаржуваного рішення, у апеляційній скарзі не зазначено. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на те, що судом першої інстанції всебічно перевірено обставини справи, вирішено справу у відповідності з нормами матеріального права, постановлено обґрунтоване рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 325 КАС України. Головуючий Біла Л.М. Судді Курко О. П. Гонтарук В. М.