Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/16151/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16151/19 Суддя першої інстанції: Смолій І.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., при секретарі - Закревській І.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області на прийняте у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Київській області про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення, - В С Т А Н О В И Л А: У серпні 2019 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - Позивач, ФОП ОСОБА_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДПС у Київській області (далі - Відповідач, ГУ ДПС у Київській області) про визнання протиправними та скасування вимоги про сплату боргу від 04.06.2019 №Ф-0006031303 та рішення про застосування штрафних санкцій від 04.06.2019. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 18.08.2021 позов задоволено повністю. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що оскільки донарахування Позивачу податку на доходи фізичних осіб було здійснено протиправно, що встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили, то вимога про сплату боргу (недоїмки) та рішення про застосування штрафних санкцій є протиправними, позаяк нараховані на суму та застосовані щодо суми завищених, на переконання контролюючого органу, витрат, що у межах розгляду справи №640/18587/19 не було підтверджено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно посилався на рішення суду у справі №640/18587/19, оскільки останнє не набрало законної сили. Наголошує, що донарахування сум єдиного внеску та застосування штрафної санкції було здійснено правомірно за рахунок заниження суми чистого доходу, що було встановлено у ході проведення перевірки. Після усунення визначених в ухвалі від 07.10.2021 про залишення апеляційної скарги без руху ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.11.2021 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 01.12.2021. У відзиві на апеляційну скаргу ФОП ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. В обґрунтування своїх доводів зазначає, що оскільки спірні вимога та рішення винесені на підставі податкових повідомлень-рішень, які скасовані судом у справі №640/18587/19, то рішення суду у цій справі є законним і обґрунтованим. У судовому засіданні представник Відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав та просив суд її задовольнити з підстав, викладених в останній. Представник Позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників учасників справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Вирішуючи спір, суд першої інстанції встановив, що у квітні 2019 року працівниками ГУ ДФС у Київській області на підставі плану-графіка проведення планових виїзних перевірок суб`єктів господарювання на 2019 рік, наказів від 28.03.2019 №697 і від 19.04.2019 №868, повідомлення від 28.03.2019 №149/10-36-13-03, направлень від 08.04.2019 №893 та №894, відповідно до п. 77.1 ст. 77 Податкового кодексу України проведено планову документальну виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2017 по 31.12.2018. У ході перевірки податковим органом було виявлено порушення Позивачем: - підпункту 8, 9 пункту 6 Порядку ведення Книги обліку доходів і витрат, яку ведуть фізичні особи-підприємці, крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, і фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України від 16 вересня 2013 року №481, та пункту 177.10 статті 177 Податкового кодексу України в частині невірного відображення суми фактично понесених витрат, безпосередньо пов`язаних з одержанням доходу, які не зазначені в графах 6 та 7, та суми чистого оподатковуваного доходу, яка розраховується як різниця між сумою доходу за звітний період (графа 4) та сумою понесених витрат від провадження господарської або незалежної професійної діяльності (графи 6, 7, 8); - пункту 177.1, 177.2 статті 177 Податкового кодексу України в частині заниження суми чистого доходу за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5 653 441,48 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 2 733 132,01 грн. без ПДВ, та у 2018 році в сумі 2 920 309,47 грн. без ПДВ, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності на суму 1 017 619,46 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 491 963,76 грн., за 2018 рік у сумі 525 655,70 грн.; - пункту 2 частини першої статті 7, статтю 8, частини другої статті 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» в частині заниження чистого доходу, з якого відраховується єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5 653 441,48 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 2 733 132,01 грн. без ПДВ, за 2018 рік у сумі 2 920 309,47 грн. без ПДВ (з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в сумі 120 722,30 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 22 274,42 грн., за 2018 рік у сумі 98 447,88 грн.), що призвело до заниження єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування з сум доходу від здійснення підприємницької діяльності, на який нараховується єдиний внесок в сумі 181 529,35 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 81 476,71 грн. та за 2018 рік у сумі 100 052,65 грн.; - пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України в частині заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість за 2017 - 2-18 роки, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість у сумі 89 775,00 грн.; - пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України в частині заниження чистого оподатковуваного доходу від здійснення підприємницької діяльності за період з 01 січня 2017 року по 31 грудня 2018 року на загальну суму 5 653 441,48 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 2 733 132,01 грн. без ПДВ, та в 2018 році у сумі 2 920 309,47 грн. без ПДВ, що призвело до заниження військового збору від здійснення підприємницької діяльності на загальну суму 84 801,62 грн., в тому числі за 2017 рік у сумі 40 996,98 грн. та за 2018 рік у сумі 43 804,64 грн.; - статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» в частині проведення господарських розрахункових операцій без застосування РРО всього на суму 598 779,15 грн. Результати перевірки зафіксовані в акті від 08.05.2019 №356/10-36-13-03/ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 38-77). На підставі викладених в акті перевірки висновків Відповідачем 04.06.2019 прийняті: - податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006001303, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 1 272 024,33 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 1 017 619,46 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 254 404,87 грн (т. 1 а.с. 80); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006041303, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 112 220,00 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 89 776,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 22 444,00 грн (т. 1 а.с. 81); - податкове повідомлення-рішення форми «Р» №0006011303, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з військового збору на загальну суму 106 002,03 грн, у тому числі за податковим зобов`язанням 84 801,62 грн та штрафними (фінансовими) санкціями 21 200,41 грн (т. 1 а.с. 82); - податкове повідомлення-рішення форми «С» №0006111303, яким до Позивача застосовано штрафні (фінансові) санкції в сумі 1,00 грн за порушення п. 1 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (т. 1 а.с. 83); - вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0006031303, якою повідомлено Позивача про заборгованість із сплати єдиного внеску в сумі 181 529,35 грн (далі - Вимога; т. 1 а.с. 78); - рішення №0006021303 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 26 300,60 грн (далі - Рішення; т. 1 а.с. 79). Вирішуючи питання про правомірність оскаржуваних у межах цієї справи Вимоги та Рішення, суд першої інстанції встановив, що рішенням суду від 26.10.2020 у справі №640/18587/19 встановлено, що контролюючим органом не доведено правомірність викладених в акті перевірки від 08.05.2019 №356/10-36-13-03/2691412554 висновків, у зв`язку з чим згадані вище податкові повідомлення-рішення визнані протиправними та скасовані. На підставі встановлених вище обставин, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів ст. ст. 14, 177 ПК України, а також зважаючи на положення ч. 4 ст. 78 КАС України, прийшов до висновку, що спірні Вимога та Рішення підлягають скасуванню як такі, що прийняті у зв`язку з заниженням Позивачем оподатковуваного доходу, правомірність чого у ході розгляду справи №640/18587/19 не підтвердилася. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може не погодитися з огляду на таке. Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон) платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування. Згідно ч. 1 ст. 8 Закону розмір єдиного внеску для кожної категорії платників, визначених цим Законом, та пропорції його розподілу за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування встановлюються з урахуванням того, що вони повинні забезпечувати застрахованим особам страхові виплати і соціальні послуги, передбачені законодавством про загальнообов`язкове державне соціальне страхування; фінансування заходів, спрямованих на профілактику страхових випадків; створення резерву коштів для забезпечення страхових виплат та надання соціальних послуг застрахованим особам; покриття адміністративних витрат із забезпечення функціонування системи загальнообов`язкового державного соціального страхування. За правилами ч. 5 ст. 8 Закону єдиний внесок для платників, зазначених у статті 4 цього Закону, встановлюється у розмірі 22 відсотки до визначеної статтею 7 цього Закону бази нарахування єдиного внеску. Абзацом 1 п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону передбачено, що єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за місяць, у якому отримано дохід (прибуток). Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. З наведеного випливає, що розмір єдиного внеску обраховується виходячи з розміру доходу (прибутку), отриманого від господарської діяльності фізичної особи-підприємця, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб. Приписи ч. 4 ст. 25 Закону визначають, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею. У разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. У разі якщо згоди з органом доходів і зборів не досягнуто, платник єдиного внеску зобов`язаний сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею протягом десяти календарних днів з дня надходження рішення відповідного органу доходів і зборів або оскаржити вимогу до органу доходів і зборів вищого рівня чи в судовому порядку. У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки. Положеннями п. 3 ч. 11 ст. 25 Закону передбачено, що орган доходів і зборів застосовує до платника єдиного внеску такі штрафні санкції за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску накладається штраф у розмірі 10 відсотків зазначеної суми за кожний повний або неповний звітний період, за який донараховано таку суму, але не більш як 50 відсотків суми донарахованого єдиного внеску. Відповідно до ч. 14 ст. 25 Закону про нарахування пені та застосування штрафів, передбачених цим Законом, посадова особа органу доходів і зборів у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом, приймає рішення, яке протягом трьох робочих днів надсилається платнику єдиного внеску. Зважаючи, що, як вбачається зі змісту акту перевірки від 08.05.2019 №356/10-36-13-03/ НОМЕР_1 , підставою для донарахування зобов`язань зі сплати єдиного внеску та застосування штрафних санкцій за таке донарахування було заниження ФОП ОСОБА_1 , на думку контролюючого органу, чистого оподатковуваного доходу за 2017-2018 роки на загальну суму 5 653 441,48 грн, а необґрунтованість такого висновку ГУ ДФС у Київській області була встановлена рішенням суду від 26.10.2020 у справі №640/18587/19, яке набрало законної сили 22.01.2021 (т. 5 а.с. 132-141), судова колегія з урахуванням приписів ч. 4 ст. 78 КАС України повністю погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність у Відповідача правових підстав для визначення Позивачу зобов`язання із сплати єдиного внеску на суму 181 529,35 грн та застосування до нього штрафних санкцій у розмірі 26 300,60 грн за таке донарахування. З огляду на викладене Вимога та Рішення підлягають скасуванню як протиправні. Посилання Апелянта на те, що рішення суду справі №640/18587/19 є таким, що не набрало законної сили з огляду на подання на нього апеляційної скарги, судовою колегією відхиляються як безпідставні, оскільки ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2021 повернуто апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 26.10.2020. А згідно ч. 2 ст. 255 КАС України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Київській області - залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 18 серпня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття. Касаційна скарга на рішення суду апеляційної інстанції подається безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено « 01» грудня 2021 року.