Постанова 4855 № 620/2322/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/2322/21 Суддя (судді) першої інстанції: Житняк Л.О. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Коротких А.Ю., суддів Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів,- В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про зобов`язання вчинити певні дії, стягнення коштів. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року у позові відмовлено повністю. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі апелянт, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи та на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. 24 листопада 2021 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження). Предметом апеляційного оскарження є судове рішення, яке прийняте судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, у зв`язку з чим колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження. Згідно зі ст. 308 КАС України справа переглядається колегією суддів в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши наявні докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що наказом від 16.03.2020 року №74о/с ОСОБА_1 призначено заступником начальника Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП, звільнивши його з посади начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП, відповідно до ст. 65 Закону України «Про Національну поліцію» (переміщення на рівнозначну посаду). Не погодившись з цим наказом, в частині призначення його заступником начальника Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП, ОСОБА_1 оскаржив наказ в цій частині до суду. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.06.2020 року у справі №620/1190/20 в задоволенні позову було відмовлено. У подальшому, з 01.06.2020 року майор поліції ОСОБА_1 до виконання службових обов`язків за посадою заступника начальника Семенівського відділення поліції не приступив та на службі був відсутній, тому наказом ГУНП від 13.07.2020 року №953 за безпідставну відсутність на службі 01, 02, 03 та 04 червня 2020 року (вчинення прогулів) його притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді попередження про неповну службову відповідність. Починаючи з 05 червня ОСОБА_1 знову був відсутній на службі, тому наказом ГУНП від 20.08.2020 року №1162 заступника начальника Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП в Чернігівській області майора поліції ОСОБА_1 через безпідставну відсутність на службі 05, 08, 09, 10, 11, 12, 15, 16, 17, 18, 19, 22, 23, 24, 25, 26 та 30 червня 2020 року, а також 01, 02, 03, 06, 07, 08, 09, 10, 13, 14, та 15 липня 2020 року притягнули до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення із служби в поліції за порушення ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», ч. 3 ст. 1, ст. 5 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, Правил етичної поведінки поліцейських, затверджених наказом МВС України від 09.11.2016 року №1179, а також Присяги поліцейського. Наказом ГУНП в Чернігівській області від 25.08.2020 року №235о/с ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв`язку з реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). 27.08.2020 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду наказ ГУНП в Чернігівській області від 16.03.2020 року №74о/с в частині призначення позивача заступником начальника Семенівського ВП Новгород-Сіверського ВП ГУНП визнано протиправним та скасовано та зобов`язано поновити ОСОБА_1 на посаді начальника Срібнянського ВП Прилуцького ВП ГУНП з 16.03.2020 року. З наведеного слідує, що наказом №235о/с ОСОБА_1 з 25.08.2020 року звільнено зі служби в поліції. Через 2 дні після звільнення, Шостий апеляційний адміністративний суд виносить постанову, якою поновлює позивача на попередній посаді, коли його переміщували в ГУНП (в органі поліції та станом коли позивач працював у поліції). На виконання вказаної постанови ГУНП в Чернігівській області видає наказ №288о/с від 15.10.2020 року, яким ОСОБА_1 поновлює на посаді начальника Срібнянського ВП з 16.03.2020 року . У вересні 2020 року ОСОБА_1 звертається до суду з позовом, в якому просить: - визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Чернігівській області від 20.08.2020 року №1162 та від 25.08.2020 року №235о/с; - зобов`язати Головне управління Національної поліції в Чернігівській області поновити на службі в поліції, стягнути на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з 25.08.2020 року по день винесення судового рішення. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 01.12.2020 року у справі №620/4142/20 позов ОСОБА_1 задоволено частково, а саме скасовано оскаржувані накази, але не поновлено на службі. 31.03.2021 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду по справі №620/4142/20 апеляційну скаргу ГУНП було залишено без задоволення, тому рішення суду першої інстанції щодо скасування наказів про звільнення ОСОБА_1 набрало законної сили. Після надходження постанови суду, для забезпечення її виконання, ГУНП в Чернігівській області видало наказ №104о/с, яким поновило ОСОБА_1 на службі в поліції з 26.08.2020 року та скасувало наказ №235о/с (про попереднє звільнення). Разом з тим, 31.12.2020 року ОСОБА_1 , до винесення Шостим апеляційним адміністративним судом вищезазначеної постанови суду, звертається до ГУНП зі скаргою, в якій просить поновити його на службі, виплатити грошове забезпечення та матеріальну допомогу для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 не був поновлений судом на службі в поліції у ГУНП були відсутні правові підстави для поновлення ОСОБА_1 на службі та виплати грошових коштів (грошового забезпечення та матеріальних допомог), так як останній не являвся поліцейським та службу в ГУНП в Чернігівській області не проходив, про що позивача було повідомлено листом від 03.02.2021 року №Д-4/124/01/20-2021 (тобто, до винесення Шостим апеляційним адміністративним судом постанови від 31.03.2021 року у справі №620/4142/20). Позивач, вважаючи відмову відповідача протиправною, звернувся з даним позовом до суду. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України від 02.07.2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон України «Про Національну поліцію»). Виплата грошового забезпечення поліцейським Національної поліції України регулюється Порядком та умовами виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських, який затвердженим наказом МВС від 06.04.2016 року №260 (далі - Порядок). Відповідно до п. 6 Розділу І Порядку підставою для виплати грошового забезпечення є наказ керівника (начальника) органу, закладу, установи Національної поліції (далі - орган поліції) про призначення на посаду поліцейського відповідно до номенклатури посад, наказ ректора ЗВО про зарахування на навчання або наказ про зарахування в розпорядження відповідного органу поліції та встановлення конкретного розміру окладів, надбавок, доплат. Відповідно до п.6 Розділу III Порядку поліцейським, звільненим зі служби в поліції, а потім поновленим на службі у зв`язку з визнанням звільнення незаконним, за час вимушеного прогулу з дня звільнення виплачуються всі види грошового забезпечення (в тому числі премія), які були їм визначені на день звільнення. Підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є наказ керівника органу поліції про поновлення особи на службі або скасування наказу про його звільнення. Відповідно до п.13 Розділу І Порядку виплата грошового забезпечення поліцейським та здобувачам ЗВО здійснюється щомісяця з 25 числа по останній день місяця за поточний місяць. Тобто, відповідно до п.6 Розділу І та п. 6 розділу III Порядку підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 25.08.2020 року є наказ №104о/с від 08.04.2020 року. Відповідно до відповіді Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП на підставі наказу №104о/с ОСОБА_1 нараховано та виплачено грошове забезпечення з 25.08.2020 року, включаючи заробітну плату з моменту фактичного поновлення у сумі 138 384,34 грн. Позивач вважає, що розмір грошового забезпечення мав би визначатися залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявного наукового ступеня або вченого звання, як це передбачено ст.94 Закону України «Про Національну поліцію», а порядок, умови, склад і розміри грошового забезпечення мають бути врегульовані Постановою №988 та Порядком №260. Відповідно до ч.3 Розділу І Порядку №260 грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії; одноразові додаткові види грошового забезпечення. Суд наголошує, що жодних доказів що позивачу під час виплати йому грошового забезпечення не були враховані: посадовий оклад; оклад за спеціальним званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); премії, які він мав на день звільнення, не надано. Також відсутні докази, які би свідчили про неправильне (невірне) нарахування грошового забезпечення ОСОБА_1 . З огляду на вказане, відсутні підстави вважати, що дії або бездіяльність відповідача є протиправними, так як вони вчинені у межах, у спосіб та у строки передбачені Порядком № 260 та Законом «Про Національну поліцію». Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як ГУНП в Чернігівській області жодним чином не порушило права позивача в частині не виплати йому грошового забезпечення, адже вказана виплата була здійсненні відповідачем самостійно у межах та у спосіб передбачений чинним законодавством. Щодо позовної вимоги про зобов`язання ГУНП надати ОСОБА_1 матеріальну допомогу для оздоровлення та вирішення соціально-побутових питань за 2020 рік, колегія суддів зазначає наступне. Право керівників НПУ щодо надання матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань закріплено постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі Постанова №988), а порядок надання та виплати таких допомог регулюється Порядком (наказ МВС від 06.04.2016 року №260). Відповідно до п.3 ч.4 Постанови №988 керівникам органів, закладів та установ Національної поліції в межах затверджених для них асигнувань на грошове забезпечення надано право надавати поліцейським один раз на рік матеріальну допомогу для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення; матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Відповідно до ч.13 Розділу II Порядку поліцейським у межах асигнувань, що виділяються на їх утримання, один раз на рік може надаватись матеріальна допомога для оздоровлення, розмір якої повинен бути не менше їх посадового окладу та не більше місячного грошового забезпечення, та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, розмір якої не повинен перевищувати їх місячного грошового забезпечення. Для визначення максимального розміру матеріальної допомоги для оздоровлення або матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань застосовується місячний розмір грошового забезпечення, нарахованого поліцейському за місяць, що передує місяцю, у якому приймається рішення про таку виплату, з розрахунку посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер) та премії. Виплата поліцейським матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань здійснюється на підставі їх рапортів у розмірі, визначеному керівником органу поліції. З аналізу наведених вище норм слідує, що виплати таких допомог не є імперативним обов`язком ГУНП та залежить як від наявності відповідних асигнувань, так і від бажання поліцейського, що корелюється з поданням їм рапорту про виплату такої допомоги. Тобто, відповідно до Порядку поліцейський повинен звернутися з рапортом до керівника (у даному випадку до начальника ГУНП в Чернігівській області), який визначає розмір такої допомоги. Відповідно до довідки з Управління кадрового забезпечення від 27.04.2021 року №1497/124/20/02-2021 та довідки з Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП від 23.04.2021 року №671/124/21/01-2021 ОСОБА_1 з рапортом про надання та виплати йому матеріальної допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально- побутових питань за 2020 рік не звертався. Що стосується посилання позивача про те, що він звертався зі скаргою 31.12.2020 року до ГУНП в Чернігівській області з проханням надати йому вище зазначені матеріальні допомоги, суд першої інстанції вірно зазначив, що Порядком №988 передбачено саме подання рапорту, що виключає можливість звернення із скаргами, листами, тощо. Крім того, на момент подання скарги (31.12.2020 року) ОСОБА_1 не був поліцейським, службу в ГУНП в Чернігівській області не проходив, тому фактично станом на 31.12.2020 року він не мав права на таку матеріальну допомогу. Станом на 15.10.2020 року ОСОБА_1 був звільнений з Національної поліції, крім того і після видання наказу №288о/с він залишився звільнений. Адже, вище вказаний наказ (щодо поновлення) стосувався ОСОБА_1 за період проходження ним служби в органах Національної поліції, тобто до 25.08.2020 року, тому що фактично після 25.08.2020 ОСОБА_1 службу в ГУНП не проходив та поліцейським вже не був. Колегія суддів вважає необхідним звернути увагу на те, що поновлення на посаді та поновлення на службі це різні речі, так як відповідно до ст.13 Дисциплінарного статуту Національної поліції звільнення з посади та звільнення із служби в поліції це різні види дисциплінарного стягнення. Тому позивач помилково вважає, що наказом ГУНП №288о/с його поновлено на службі в поліції, оскільки цим наказом його поновлено на посаді з 16.03.2020 року по 25.08.2020 року. З огляду на вказане, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у задоволенні вимог в цій частині також слід відмовити. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 325, 328 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 червня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду в порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Головуючий суддя: Коротких А.Ю. Судді: Сорочко Є.О. Чаку Є.В.