LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4850200/6389/21

від 01.12.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АБ ПЛЮС" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/6389/21 - залишити без задоволення.

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 грудня 2021 року справа №200/6389/21 приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15 Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Казначеєва Е.Г., суддів Сіваченко І.В., Геращенка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного підприємства "АБ ПЛЮС" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/6389/21 (головуючий І інстанції Льговська Ю.М.) за позовом Приватного підприємства «АБ ПЛЮС» до Головного управління ДПС у Донецькій області про визнання протиправним та скасування наказу, - ВСТАНОВИВ: Приватне підприємство «АБ ПЛЮС» (надалі позивач, ПП «АБ ПЛЮС») звернулась до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у Донецькій області (далі відповідач-1, ГУДПС), в якому просило: визнати протиправним та скасувати наказ від 06 квітня 2021 року № 553-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки позивача Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 року відмовлено у задоволені позовних вимог. Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що позовні вимоги вмотивовано протиправністю наказу про проведення перевірки з огляду на те, що на підставі пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України, пункту 16 Порядку № 1245 позивач звільнений від обов`язку надавати відповідь на запит, який не містить фактів про порушення платником законодавства та відомостей про джерела інформації про такі порушення, а тому у відповідача, у свою чергу, відсутня передумова проведення перевірки та винесення наказу неотримання (відмова у наданні) інформації на запит. Суд першої інстанції не врахував та не надав правову оцінку тому, факту, що оскаржуваний наказ № 553-п від 06.04.2021 виконуючого обов`язки начальника Головного управління ДПС у Донецькій області Ірини Долозіної про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства «АБ ПЛЮС», що був вручений 20.05.2021 щодо перевірки з питань дотримання законодавства при проведенні фінансово-господарських операцій, що стосуються недостовірності визначення податкового кредиту за операціями між ПП «АБ ПЛЮС» та контрагентами: ТОВ «МАСЛОЗАВОД ПІВДЕННА ОЛІЯ», ТОВ «АБРАУ КУПАЖ», фактичною ж підставою, що має прямий причинно-наслідковий зв`язок, є не надання документів Приватним підприємством «АБ ПЛЮС» на складений з порушеннями запит ДПС №579/05-99-07-15-19 від 19.02.2021р. Наведені положення податкового законодавства свідчать на користь висновку про те, що проведення перевірки як контрольного заходу передбачає обов`язкову наявність підстави, з якою закон пов`язує можливість її проведення. Також апелянт посилається на мораторії на проведення перевірок. Крім того апелянт не погоджується з твердженням суду, що оскарження спірного наказу є неналежним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права, оскільки право на судовий захист пов`язане із самою протиправністю оскаржуваного рішення і не ставиться у залежність від наслідків його реалізації, а виконання адміністративного акта не може виправдовувати протиправності останнього. Відповідно до частини 1 статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. 12 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено запит № 4832/6/05-99-07-15-19 про надання Приватним підприємством АБ ПЛЮС інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з контрагентом-покупцем Товариством з обмеженою відповідальністю ЛЮКСОПТ на суму податку на додану вартість 455, 3 тис. грн за період з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року та з контрагентом-постачальником Товариством з обмеженою відповідальністю АБРАУ КУПАЖ на суму податку на додану вартість 1512,0 тис. грн за період 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року. 19 лютого 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області направлено запит № 579/05-99-07-15-19 про надання інформації (пояснень та їх документальних підтверджень) щодо взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю МАСЛОЗАВОД ПІВДЕННА ОЛІЯ на суму 3 115, 2 тис. грн за листопад 2019 року та по взаємовідносинам з Товариством з обмеженою відповідальністю АБРАУ КУПАЖ на суму 1512, 0 тис. грн за грудень 2020 року. Вищезазначені запити направлено на адресу позивача засобами поштового зв`язку та отримано позивачем 25 лютого 2021 року (згідно з відбитком поштового штампу на конверті). 17 березня 2021 року за вих. № 15, № 16 позивачем на адресу відповідача направлено відповіді на вищенаведені запити, в яких, посилаючись на відсутність підстав для надіслання запитів, визначених підпунктом 1 абзацу 2 пункту 73.3 статті 73 Податкового Кодексу України, позивач відмовив відповідачеві у наданні інформації та документів по взаємовідносинам з визначеними контрагентами. 06 квітня 2021 року Головним управлінням ДПС у Донецькій області на підставі підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.4 пункту 78.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України та абзацу 5 постанови Кабінету Міністрів України Про скорочення строку дії обмеження в частині дії мораторію на проведення деяких видів перевірок від 03 лютого 2020 року № 89 прийнято наказ № 553-п про проведення документальної позапланової виїзної перевірки Приватного підприємства АБ ПЛЮС. Наказ вручений 20 травня 2021 року. Наказом визначено проведення перевірки з 20 травня 2021 року тривалістю 5 робочих днів за періоди діяльності з 01 листопада 2019 року по 30 листопада 2019 року, з 01 грудня 2020 року по 31 грудня 2020 року з метою перевірки достовірності формування та віднесення сум податку на додану вартість до податкового кредиту в деклараціях з податку на додану вартість по взаємовідносинам з контрагентами-постачальниками: Товариством з обмеженою відповідальністю МАСЛОЗАВОД ПІВДЕННА ОЛІЯ за листопад 2019 року, Товариством з обмеженою відповідальністю АБРАУ КУПАЖ за грудень 2020 року. Наказ реалізовано шляхом проведення перевірки, про що складено акт перевірки від 02 червня 2021 року № 5696/05-99-07-15/25101110, та шляхом прийняття податкових повідомлень-рішень від 07 липня 2021 року № 743305990715, № 743405990715. Відмовляючи в задоволені позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивач оскаржує наказ після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки, результати якої оформлено актом перевірки від 02 червня 2021 року № 5696/05-99-07-15/25101110, прийняття податкових повідомлень-рішень, а тому оскарження спірного наказу є неналежним способом захисту права платника податків, оскільки наступне скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд апеляційної інстанції зазначає наступне. Згідно із підпунктом 20.1.4 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення. Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки. Підпунктом 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 ПК України передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків. Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок. Не може бути предметом планової документальної перевірки питання дотримання платником податків принципу "витягнутої руки", крім випадків перевірки дотримання платником податків вимог підпунктів 140.5.4, 140.5.5-1, 140.5.6 пункту 140.5 статті 140 цього Кодексу. Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом. Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об`єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка. Статтею 78 ПК України встановлено особливості проведення документальної позапланової перевірки. Відповідно до підпункту 78.1.4. п. 78.1 ст. 78 ПК України документальна позапланова перевірка здійснюється, якщо виявлено недостовірність даних, що містяться у податкових деклараціях, поданих платником податків, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначено виявлену недостовірність даних та відповідну декларацію протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту. За положенням п.78.2, 78.4 ст.78 ПК України, контролюючим органам забороняється проводити документальні позапланові перевірки, які передбачені підпунктами 78.1.1, 78.1.4, 78.1.8 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, у разі, якщо питання, що є предметом такої перевірки, були охоплені під час попередніх перевірок платника податків. Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків (крім перевірок, передбачених підпунктом 78.1.22 пункту 78.1 цієї статті) надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки. Посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема, дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (підпункти 21.1.1, 21.1.4 пункту 21.1 статті 21 ПК). Отже, глава 8 розділу ІІ ПК визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок. При цьому приписи ПК в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб`єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами. Так, допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової / позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу ( пункт 78.5 статті 78 ПК). У п. 81.1 ст. 81 ПК України закріплено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Непред`явлення або ненадіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред`явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки. Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п`ятому цього пункту, не дозволяється. При пред`явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення. У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки. За положенням п.81.2 ст.81 ПК України, у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки посадовими (службовими) особами контролюючого органу за місцем проведення перевірки, невідкладно складається та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня у двох примірниках акт, що засвідчує факт відмови, із зазначенням заявлених причин відмови, один примірник якого вручається під підпис, відразу після його складання, платнику податків та/або уповноваженій особі платника податків. Посадова (службова) особа платника податків (його представник або особа, яка фактично проводить розрахункові операції) має право надати свої письмові пояснення до складеного контролюючим органом акта. У разі відмови платника податків та/або його посадових (службових) осіб (представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) підписати акт, що засвідчує факт відмови у допуску до проведення перевірки, та/або у разі відмови отримати примірник цього акта чи надати письмові пояснення до нього, посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, що засвідчує такий факт, та реєструється в контролюючому органі не пізніше наступного робочого дня. У разі якщо при організації документальної планової та позапланової виїзної або фактичної перевірки встановлено неможливість її проведення, посадовими (службовими) особами контролюючого органу невідкладно складається та підписується акт про неможливість проведення перевірки, який не пізніше наступного робочого дня реєструється в контролюючому органі. До такого акта додаються матеріали, що підтверджують факти, наведені в такому акті. Зазначений акт та матеріали надсилаються контролюючим органом платнику податку в порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Положення статті 19 Конституції України встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (стаття 55 Конституції України). Право на судовий захист відображене і в частині 1 статті 5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси. Завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адміністративний суд повинен надати правову оцінку діям суб`єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та які закріплені у статті 2 КАС. Пунктом 19 частини 1 статті 4 КАС визначено, що індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк. В абзаці 4 пункту 1 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 23 червня 1997 року № 2-зп у справі № 3/35-313 вказано, що «… за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію». У пункті 5 Рішення Конституційного Суду України від 22 квітня 2008 року № 9-рп/2008 в справі № 1-10/2008 вказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція Конституційного Суду України ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію. Отже, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання щодо необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки, оскільки, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. Зважаючи на викладене, суд звертає увагу, що платник податку, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до податкової перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді буде суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Натомість, позов платника податків, спрямований на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платників податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки. Зазначена правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 816/228/17, та у постановах Верховного Суду від 03.12.2019 у справі № 803/990/15-a, від 29.03.2019 у справі №805/3449/18-а, від 24.01.2019 у справі №826/13963. Разом з цим, як зазначив Верховний Суд в постанові від 21 лютого 2020 року у справі №826/17123/18, незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому, таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства. Матеріали справи свідчать, що допуск посадових осіб ГУ ДПС до проведення документальної позапланової виїзної перевірки відбувся, за результатами перевірки складено акт та прийнято податкове повідомлення-рішення. Отже, враховуючи цю обставину, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку, що позовні вимоги про визнання протиправним та скасування наказу задоволенню не підлягають. Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про те, що при розгляді справи судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Статтею 316 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому при таких обставинах апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись статями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "АБ ПЛЮС" на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/6389/21 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 02 серпня 2021 р. у справі № 200/6389/21 - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду набирає законної сили з дати її прийняття та відповідно до ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до Верхового суду протягом тридцяти днів з дати складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено та підписано колегією суддів 01 грудня 2021 року. Суддя-доповідач Е.Г.Казначеєв Судді І.В. Геращенко І.В. Сіваченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»