Постанова Запорізький апеляційний суд № 337/2170/21

Дата документу 30.11.2021 Справа № 337/2170/21 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний №337/2170/21 Головуючий у 1 інстанції: Ісаков Д.О. Провадження № 22-ц/807/3637/21 Суддя-доповідач: Дашковська А.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ «30» листопада 2021 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого: Дашковської А.В., суддів: Кримської О.М., Кочеткової І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року у справі за позовом Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, ВСТАНОВИВ: В квітні 2021 року КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом, вимоги за яким уточнив, до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення. В обґрунтування позовних вимог зазначило, що відповідачі проживають за адресою: АДРЕСА_1 , та користуються послугами КП «Водоканал», проте оплату за послуги вносять не в повному обсязі, за період з 01 грудня 2014 року по 31 січня 2021 року утворилась заборгованість в сумі 7067,54 грн. На підставі зазначеного просило стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за спожиту воду та послуги водовідведення в розмірі 7067,54 грн. та судові витрати в розмірі 2270 грн. Рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» заборгованість за надані централізоване водопостачання і водовідведення в розмірі 6930,09 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь КП «Водоканал» судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1129,25 грн. з кожного. В задоволенні інших заявлених вимог - відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на звернення позивача із уточненою позовною заяву з пропуском передбаченого строку, здійснення ОСОБА_2 оплати послуг з водопостачання та водовідведення за адресою належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона періодично проживає, в розмірі 6789,65 грн., які не були враховані судом, проживання відповідачів гостьовим браком, існування договору між КП «Водоканал» та ОСОБА_2 , наявність пільг по оплаті житлово-комунальних послуг, необґрунтованість розміру стягнутої заборгованості, нездійснення фіксування судового процесу, необґрунтованість висновків суду щодо відсутності підстав для застосування строків позовної давності, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову, вирішити питання про судові витрати. КП «Водоканал» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначило, що за адресою: АДРЕСА_1 , де зареєстровані відповідачі, обліковується особовий рахунок № НОМЕР_1 , оформлений на ОСОБА_1 , кількість зареєстрованих мешканців - дві особи, у період з 01лютого 2014 року по 30 квітня 2015 року нарахування проводились на одну особу з урахуванням пільги 50% «Пенсіонер МВД», з 01 травня 2015 року по 30 червня 2015 року нарахування проводилось на дві особи з урахуванням пільги 50% «Пенсіонер МВД», відповідачі не звертались до підприємства із заявою та доказами щодо не проживання за вказаною адресою, за адресами АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , обліковуються різні особові рахунки, за якими ведеться облік наданих послуг окремо, підприємство не має повноважень щодо призначення житлових субсидій та пільг, відповідачі частково вносили кошти за надані послуги, що свідчить про переривання позовної давності. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито, та ухвалою Запорізького апеляційного суду від 01 жовтня 2021 року справу призначено до апеляційного розгляду без повідомлення учасників справи в порядку ч. 2 ст. 369 ЦПК України. Відповідно до частин першої, третьої статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу. Згідно з ч.1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Зважаючи на те, що ціна позову у справі становить менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без виклику сторін. Згідно з частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. За приписами п.2 ч. 1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні (ч.ч.1,2,5 ст. 263 ЦПК України). Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення в повній мірі не відповідає. Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 , ОСОБА_1 зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , та є споживачами послуг водопостачання та водовідведення, що надаються позивачем КП «Водоканал». За вказаною адресою КП «Водоканал» відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , кількість зареєстрованих осіб: дві особи (а.с.4). Між КП «Водоканал» та ОСОБА_1 укладений договір на відпускання води та приймання стоків до комунальної каналізації з абонентом-громадянином №900990212 від 22 листопада 2005 року. КП «Водоканал» надавав відповідачам як споживачам за вказаною адресою послуги з водопостачання та водовідведення, а відповідачі такі послуги прийняли, від їх отримання не відмовлялись (а.с. 43-44). Отже, судом першої інстанції обґрунтовано встановлено, що між сторонами склались правовідносини з надання послуг з водопостачання та водовідведення, в яких одна сторона зобов`язана надавати другій стороні такі послуги, а друга - зобов`язана своєчасно здійснювати оплату за споживання і користування послугами. Відповідно до наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за період з 01грудня 2014 року по 31 січня 2021 року включно заборгованість відповідачів за надані позивачем послуги з водопостачання та водовідведення становить 7067,54 грн. (а.с.4-5). Виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та її водовідведення для об`єктів усіх форм власності є суб`єкт господарювання, що провадить господарську діяльність з централізованого водопостачання та водовідведення. Згідно до статутних документів, основним видом діяльності комунального підприємства «Водоканал» є забезпечення безперебійного постачання населенню, підприємствам, організаціям м. Запоріжжя й області питної води та водовідведення, тому заявник в силу закону є виконавцем послуг з централізованого постачання холодної води та централізованого водовідведення. Основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги». Житлово-комунальними послугами визначається результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил. Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року споживач зобов`язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно з п.5 ч.1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» № 2189-VIII від 9 листопада 2017 року споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. За приписами ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» №1875-IV від 24 червня 2004 року виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору, в тому числі шляхом створення систем управління якістю відповідно до національних або міжнародних стандартів; підготувати та укласти із споживачем договір на надання житлово-комунальних послуг з визначенням відповідальності за дотримання умов його виконання згідно з типовим договором. Аналогічні положення містяться в ст. 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» 2189-VIII від 9 листопада 2017 року. Обов`язок споживача житлово-комунальних послуг ґрунтується не тільки на договорі, але й на законі, відсутність письмових договірних відносин не є підставою для звільнення від оплати житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний оплатити надані житлово-комунальні послуги, якщо він фактично користувався ними. Відповідно до ст. 68 ЖК УРСР наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. За нормами ст. 64 ЖК УРСР члени сім`ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов`язки, що випливають з договору найму жилого приміщення. Повнолітні члени сім`ї несуть солідарну з наймачем майнову відповідальність за зобов`язаннями, що випливають із зазначеного договору. Згідно з пунктом 18 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року, розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць; оплата послуг здійснюється не пізніше 20 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом (місяцем), якщо договором не встановлено інший строк. КП «Водоканал» визначено виконавцем послуг з централізованого водопостачання та водовідведення на території м. Запоріжжя, яким фактично надані вказані послуги до помешкання відповідача, а тому воно правомірно розраховує на їх оплату споживачем. Оскільки відповідачі користуються послугами КП «Водоканал», але оплату за послуги підприємства вносять не в повному обсязі, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачів заборгованості за надані послуги. Посилання відповідачів на періодичне непроживання в зазначеному житловому приміщенні ОСОБА_2 не підтверджене належними доказами. Окрім того, пунктом 29 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року № 630, передбачено, що споживач має право на зменшення розміру оплати у разі тимчасової відсутності споживача та/або членів його сім`ї на підставі письмової заяви споживача та офіційного документа, що підтверджує його/їх відсутність (довідка з місця тимчасового проживання, роботи, лікування, навчання, проходження військової служби, відбування покарання). Відповідачами не надано доказів, що вони повідомляв КП «Водоканал» шляхом подання відповідної письмової заяви про свою відсутність за адресою реєстрації та отримання послуг або про відсутність інших зареєстрованих осіб. Навпаки, ОСОБА_1 посилався на те, що ОСОБА_2 лише періодично не проживає за адресою: АДРЕСА_1 , не зазначаючи навіть періоди часу такого непроживання. Матеріали справи не містять доказів того, що відповідачі у встановленому законом порядку відмовились від надання послуг КП «Водоканал», а також доказів ненадання послуг або надання послуг неналежної якості, що б давало підстави для звільнення від їх оплати. Доводи апеляційної скарги щодо здійснення ОСОБА_2 оплати послуг з водопостачання та водовідведення за адресою належної їй квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_2 , в якій вона періодично проживає, в розмірі 6789,65 грн., не заслуговують на увагу. За адресами АДРЕСА_1 , та АДРЕСА_2 , обліковуються різні особові рахунки, за якими ведеться облік наданих послуг окремо, КП «Водоканал» не заявлялись вимоги щодо стягнення заборгованості за надані послуги за адресою: АДРЕСА_2 , а тому правовідносини між КП «Водоканал» та ОСОБА_2 як власником вищезазначеної квартири не входять до предмету доказування у цій справі. Також є неприйнятними доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо наявності в нього пільг на оплату житлово-комунальних послуг, які були невраховані КП «Водоканал» при здійсненні нарахувань за надані послуги. За приписами ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року у справі № 280/5437/18 за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району про визнання дії протиправними та зобов`язання вчинити певній дії, залишеним без змін Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року, в задоволенні позову відмовлено. Адміністративним судом було встановлено, що з липня 2015 року Управління соціального захисту населення Запорізької міської ради по Дніпровському району припинило здійснення розрахунків з постачальниками житлово-комунальних послуг за надані ОСОБА_1 пільги з оплати житлово-комунальних послуг у зв`язку з припиненням чинності Закону України «Про міліцію» від 20 грудня 1990 року №5680-VIII. Запорізький окружний адміністративний суд зазначив наступне: «Відповідно до частини четвертої статті 22 Закону України «Про міліцію», який втратив чинність 07 листопада 2015 року, працівникам міліції та членам їх сімей надається 50-відсоткова знижка плати за користування житлом та комунальними послугами, за паливо в межах норм, встановлених законодавством. Пунктом 12 розділу ІІ Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року в статтю 22 Закону України «Про міліцію» частини шосту та сьому викладено у такій редакції: «За працівниками міліції, звільненими зі служби за віком, хворобою або вислугою років, зберігається право на пільги згідно з цим Законом. Пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». Пунктом 1 розділу I Закону України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28 грудня 2014 року №76-VIII у Законі України «Про міліцію» частину сьому статті 22 викладено у наступній редакції: «Установити, що пільги, передбачені частинами четвертою, п`ятою та шостою цієї статті, надаються за умови, якщо розмір середньомісячного сукупного доходу сім`ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців не перевищує величини доходу, який дає право на податкову соціальну пільгу, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України». 04 червня 2015 року Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №389 (набрала чинності 1 липня 2015 року), якою затверджено Порядок надання пільг окремим категоріям громадян з урахуванням середньомісячного сукупного доходу сім`ї. Відповідно до пункту 2 вказаного Порядку його дія поширюється, зокрема, на осіб, які мають право на пільги за соціальною ознакою згідно із Законом України «Про міліцію» (у тому числі звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції). Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 2016 року №36 у пункті 2 зазначеного Порядку було виключено слова «Про міліцію» (звільнені із служби за віком, хворобою або вислугою років працівники міліції, особи начальницького складу податкової міліції, особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби; діти (до досягнення повноліття) працівників міліції, осіб начальницького складу податкової міліції, рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби, загиблих або померлих у зв`язку з виконанням службових обов`язків, непрацездатні члени сімей, які перебували на їх утриманні). З 07 листопада 2015 року у зв`язку з набранням чинності Законом України «Про Національну поліцію» втратив чинність Закон України «Про міліцію», внаслідок чого особи, які користувалися пільгами згідно із Законом України «Про міліцію», з 07 листопада 2015 року втратили право на пільги. Згідно з абзацом 2 пункту 15 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» (у редакції Закону від 23 грудня 2015 року №900-VIII) за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їхніх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, передбачені цим Законом для колишніх поліцейських, членів їхніх сімей, інших осіб. Оскільки, пільги на оплату житлово-комунальних послуг в Законі України «Про Національну поліцію» не передбачені, відсутні встановлені законом підстави для поновлення позивачу пільг, на які він мав право і якими користувався відповідно до статті 22 Закону України «Про міліцію», у зв`язку з чим дії відповідача щодо припинення застосування пільг на житлово-комунальні послуги є правомірними. Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 3 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового правового акту, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше. Враховуючи те, що останнім у часі є Закон України «Про Національну поліцію», в якому у прикінцевих та перехідних положеннях встановлено, що за колишніми працівниками міліції, у тому числі пенсіонерами, а також членами їх сімей, іншими особами зберігаються пільги, компенсації і гарантії, які передбачені Законом України «Про Національну поліцію», тому пріоритетними в даному випадку є положення саме цього Закону. Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 20.12.2018 у справі №227/1458/16-а (№ в ЄДРСР 78771548)». Ухвалою Верховного Суду від 17 липня 2019 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 лютого 2019 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 05 червня 2019 року. Таким чином, вказаними судовими рішеннями встановлена відсутність у ОСОБА_1 права на пільги на оплату житлово-комунальних послуг, вказані обставини не потребують доказування в силу вимог ч. 4 ст. 82 ЦПК України. Порушення норм процесуального права, на які посилається ОСОБА_1 (звернення позивача із уточненою позовною заяву з пропуском передбаченого строку, нездійснення фіксування судового процесу) не є тими порушеннями, з якими закон пов`язує обов`язковість скасування рішення суду. В той же час доводи апеляційної скарги щодо наявності підстав для застосування строків позовної давності заслуговують на увагу. В суді першої інстанції відповідачами було заявлено про застосування строку позовної давності. КП «Водоканал» звернулось до суду з позовом 23 квітня 2021 року, про що свідчить реєстраційний штамп суду першої інстанції. Відповідно до ч. 1 ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Згідно з ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Статтею 257 ЦК України визначений загальний термін позовної давності три роки. Звертаючись до суду з позовом, КП «Водоканал» посилався на те, що спірна заборгованість виникла з грудня 2014 року. Як вбачається з наданого позивачем розрахунку (а.с.4), за період з грудня 2014 року по січень 2021 року включно відповідачами здійснювалось часткове погашення щомісячних платежів, переплата відсутня. Відповідно до ст.264 ЦПК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов`язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу. Отже, здійснення відповідачами платежу в меншому розмірі, аніж було нараховано КП «Водоканал», не свідчить про визнання відповідачами боргу за попередній період. Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для включення в розрахунок заборгованості період з 01 грудня 2014 року по 23 квітня 2018 року у зв`язку зі спливом строку позовної давності. Відповідно до розрахунку КП «Водоканал» за період з 24 квітня 2018 року по 31 січня 2021 року позивачем було нараховано 7810,72 грн. За зазначений період відповідачами було сплачено 3755,29 грн. Отже, з відповідачів в солідарному порядку підлягає стягненню заборгованість в розмірі 4055,43 грн. (7810,72 грн. 3755,29 грн.). Доводи ОСОБА_1 щодо неврахування пільг в період до 07 листопада 2015 року не заслуговують на увагу, оскільки на вказаний період заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення не підлягає стягненню у зв`язку з пропуском позивачем строку позовної давності. За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про часткову доведеність доводів апеляційної скарги та наявність підстав для скасування рішення суду згідно з вимогами п.2,4 ч.1 ст.376 ЦПК України та часткового задоволення позову Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення, стягнення з відповідачів на користь позивача в солідарному порядку заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення в солідарному порядку в розмірі 4055,43 грн. За приписами ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з ч. 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до вимог статті 141 ЦПК України КП «Водоканал» має право на компенсацію відповідачами суми судового збору, сплаченого за подання позовної заяви, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1302,55 грн. по 651,27 грн. з кожного ОСОБА_1 має право на компенсацію позивачем суми судового збору, сплаченого за подання апеляційної скарги, пропорційно до задоволених вимог в розмірі 1384,95? грн. Отже, з ОСОБА_2 підлягає стягненню на користь КП «Водоканал» судовий збір в розмірі 651,27 грн., з КП «Водоканал» підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 733, 68 грн. (1384,95 грн. 651,27 грн.). Керуючись ст. ст. 279, 368, 369, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 16 серпня 2021 року у цій справі скасувати та прийняти нову постанову наступного змісту. Позов Комунального підприємства «Водоканал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 н користь Комунального підприємства «Водоканал» в солідарному порядку заборгованість по оплаті за централізоване водопостачання і водовідведення в розмірі 4055 (чотири тисячі п`ятдесят п`ять) гривень 43 копійки. Стягнути з ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Водоканал» судовий збір в розмірі 651 (шістсот п`ятдесят одна) гривня 27 копійок. Стягнути з Комунального підприємства «Водоканал» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 733 (сімсот тридцять три) гривні 68 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови, лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Повний текст постанови складений 30 листопада 2021 року. Головуючий А.В. Дашковська Судді: О.М. Кримська І.В. Кочеткова