Постанова Донецький апеляційний суд № 226/1479/21

Єдиний унікальний номер 226/1479/21 Номер провадження 22-ц/804/2929/21 Єдиний унікальний номер 226/1479/21 Номер провадження 22-ц/804/2929/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 грудня 2021року Донецький апеляційний суд у складі: судді - доповідача Халаджи О. В. суддів: Корчистої О.І., Никифоряка Л.П., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні в м. Бахмут апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на заочне рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Редько Ж.Є.), В С Т А Н О В И В: 18 травня 2021 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Димитровського міського суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою корить заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 20.05.2010 року у розмірі 29463,59 гривень, станом на 19.04.2021 року, яка складається з наступного: 7950,16 грн. заборгованість за кредитом, 21513,43 грн. заборгованість за відсотками за користування кредитом, 0,00 грн. заборгованість за комісією, 0,00 грн. пеня за несвоєчасність виконання зобов`язань за договором, а також судовий збір у розмірі 2270,00 грн. Заочним рішенням Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено частково. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 20.05.2010, яка виникла за станом на 19.04.2021, а саме: за тілом кредиту в сумі 7950 грн. 16 коп., за відсотками за користування кредитом в сумі 1770 грн. 14 коп., та судові витрати в сумі 748 грн. 89 коп., а всього 10469 грн. 19 коп. У задоволенні позовних вимог в частині стягнення заборгованості за відсотками за користування кредитом в сумі 19743 грн. 29 коп. відмовлено. Із вказаним рішенням суду не погодилась представника АТ КБ «ПриватБанк» Крилова О.Л., та подала апеляційну скаргу, вважає, що воно є незаконним, ухвалено з порушенням норм процесуального та матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначено, що в даній справі договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорювався та не визнавався недійсним, як і не оспорювалося відповідачем укладення, чи не укладення кредитного договору, тому вказані обставини свідчать про його згоду з усіма умовами цього договору. Під час підписання анкети-заяви, відповідач ознайомився та погодився Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами Банку, щодо умов кредитування, так відповідач приєднався до запропонованої Банком пропозиції. Базова відсоткова ставка за користування кредитом передбачена «Довідкою про умови кредитування з використанням кредитки Універсальна, 30 днів пільгового періоду», яка особисто підписано відповідачем, містить базову відсоткову ставку на місяць у розмірі 3,0%. ОСОБА_2 просила рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року в частині незадоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. Від ОСОБА_1 відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 29463,59 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні (2270 х 100 = 227 000). Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції встановлено, що 20.05.2010 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву про приєднання до Умов і правил надання банківських послуг у ПАТ КБ «Приватбанк», наслідком чого стало відкриття Банком кредитного рахунку, встановлення початкового кредитного ліміту та отримання відповідачем кредитної картки для користування кредитним картковим рахунком (а.с.14). Також відповідачем ОСОБА_1 20.05.2010 року була підписана Довідка про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду», відповідно до якої вказана базова місячна процентна ставка 3,0 %, яка нараховується на залишок заборгованості, виходячи із розрахунку 360 днів на рік, тобто 36 % на рік (а.с.15). Відповідно до довідки Банку за укладеним між сторонами кредитним договором б/н було надано такі кредитні картки: № НОМЕР_1 від 20.05.2010 строком дії до грудня 2013 року; № НОМЕР_2 від 17.09.2010 строком дії до серпня 2014 року (а.с.12). Згідно з довідкою позивача про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти, оформленої на ОСОБА_1 (договір б/н), 20.05.2010 було встановлено кредитний ліміт в сумі 500,00 грн; 20.10.2010 кредитний ліміт збільшено до 1300,00 грн; 23.11.2010 кредитний ліміт збільшено до 1500,00 грн; 24.11.2010 кредитний ліміт збільшено до 1500,00 грн; 24.12.2010 кредитний ліміт збільшено до 1700,00 грн; 22.01.2011 кредитний ліміт збільшено до 1900,00 грн; 23.01.2011 кредитний ліміт зменшено до 1900,00 грн; 25.02.2011 кредитний ліміт збільшено до 2100,00 грн; 18.10.2012 кредитний ліміт збільшено до 4000,00 грн; 08.07.2013 кредитний ліміт збільшено до 5000,00 грн; 09.07.2013 кредитний ліміт зменшено до 5000,00 грн; 30.08.2013 кредитний ліміт збільшено до 8000,00 грн; 14.01.2020 кредитний ліміт зменшено до 0,00 грн (а.с.13). Згідно з випискою за вказаним договором б/н вбачається, що відповідач до середини 2014 року користувався наданими Банком грошовими коштами за допомогою наведених кредитних карток шляхом зняття готівки в банкоматі, поповнення готівкою в терміналі самообслуговування, поповнення мобільного телефону, оплати комунальних платежів, придбаних товарів тощо (а.с.48-54). 14.06.2018 повне та скорочене найменування позивача ПАТ КБ «Приватбанк» було змінено на АТ КБ «Приватбанк» (а.с.43-47). Згідно з розрахунком Банку заборгованість відповідача за вказаним договором за станом на 19.04.2021 склала 29463 грн. 59 коп., з них: за кредитом 7950 грн. 16 коп., за відсотками за користування кредитом 21513 грн. 43 коп. (а.с.5-11). Частково задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що неповерненням кредиту, несплатою відсотків, відповідач в односторонньому порядку порушив зобов`язання, що витікають з умов кредитного договору, тому з нього на користь Банку підлягає стягнення несплачена сума кредиту у розмірі 7950,16 грн., та відсотки за його користування у розмірі 1770,14 грн. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк»). Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів, та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Так, у разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Таким чином, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість за відсотками на поточну і прострочену заборгованість за користування кредитними коштами, а також пеню і штрафи за несвоєчасну сплату кредиту і процентів за користування кредитними коштами. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 10.04.2007 року, посилався на Витяг з Тарифів обслуговування кредитної картки «Універсальна, 55 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/як невід`ємні частини спірного договору. Витягом з Тарифів обслуговування кредитної карти «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання) (пункт 9.12.), та інші умови. З матеріалів справи вбачається, що 20 травня 2010 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір шляхом підписання анкети-заяви. Також з матеріалів справи вбачається, що відповідач підписав, тобто погодився з умовами кредитування с використання кредитної картки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду». До позовної заяви Банк надав довідку з якої вбачається, що відповідачу видавались дві картки, 4149437408303814 строк дії 12/13, та остання 4149437414250694 строк дії 08/14, тобто строк дії останньої картки сплив у серпні 2014 року. Позивач звертаючись з позовною заявою просив стягнути з відповідача заборгованість за відсотками у розмірі 21519,43 гривень. Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, про часткове задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків у розмірі 1770,14 гривень, стягнувши заборгованість за користування відсотками по строк дії картки, що відповідає вимогам матеріального права та правових позиціям викладених у постановах у постанові Верховного Суду від 03.07.2019 у справі № 243/9032/15-ц та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, яку суд враховує до спірних правовідносин відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України. А тому апеляційний суд відхиляє доводи Банку, що судом було безпідставно відмовлено у стягнені відсотків. Апеляційний суд погоджується з Банком в частині доводів про підписання відповідачем Умов та правил користування кредитом, проте слід зазначати, що банком не було надано доказів на підтвердження того, чи була пере випущена картка відповідачу, а тому суд вважає, що суд першої інстанції правомірно стягнув межах строку дії картки. У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Отже, враховуючи, що в апеляційній скарзі не міститься посилань на нові обставини, що підлягають встановленню, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також не наведені виняткові обставини, які об`єктивно не залежали від позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених нормами ЦПК України, для прийняття до уваги та надання відповідної оцінки таким новим доказам у вигляді довідки об Умовах кредитування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог, відповідачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення. Рішення Димитровського міського суду Донецької області від 27 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи О.І. Корчиста Л.П. Никифоряк