LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова 4804243/10446/20

від 01.12.2021 ·
Резолютивна:Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року залишити без змін.

Єдиний унікальний номер 243/10446/20 Номер провадження 22-ц/804/2882/21 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 1 грудня2021 року Донецький апеляційний суд у складі: головуючого - судді Халаджи О. В. суддів: Кішкіної І.В., Корчистої О.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні м. Бахмут апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року у цивільній справі за позовом у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором (суддя першої інстанції Пронін С.Г, повний текст рішення складено 30 серпня 2021 року) В С Т А Н О В И В: 1 грудня 2020 року позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» звернулось до Слов`янського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором Банк просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 04.09.2017 року у розмірі 114732,64 грн., станом на 20.08.2020 року, а також судовий збір у розмірі 2102 грн. Заочним рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2021 року позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. У квітні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про скасування заочного рішення. Ухвалою Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 14 червня 2021 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення задоволено, заочне рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 02 лютого 2021 року скасовано, справу призначено до розгляду. Рішенням Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року з урахування ухвали Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 27 вересня 2021 року про виправлення описки, позовну заяву Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено повністю. Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк», заборгованість за кредитним договором б/н від 04 вересня 2017 року в розмірі 114 732,64 грн., яка складається з: 101 459,59 грн. - заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 72 545,77 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 28 913,82 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту; 5279, 24 грн - заборгованість за нарахованими відсотками; 7 993,81грн. - заборгованість за простроченими відсотками; 0,00 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, нарахованими на прострочений кредит, відповідно до ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії». Стягнуто з ОСОБА_1 , на користь публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2102 грн. 00 коп. Із вказаним рішенням суду не погодився ОСОБА_1 , та подав апеляційну скаргу, вважає, що воно ухвалено з невідповідністю висновків обставинам справи з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що в анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 04.09.2017 року, на підставі якої відкрито карткових рахунок та видано кредитну картку не зазначено, ані розміру погодженого кредитного ліміту, ані відсоткової ставки, ані назви картки, яку відповідач отримав, ані строку повернення коштів, які були перераховані на картку, ані розміру мінімального платежу, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафу) за порушенням зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. За відсутності доказів, про укладення між відповідачем та позивачем договору, яким би було досягнуто згоди про всі істотні умови договору в письмовому вигляді, бо договорі приєднання до основного договору повинен бути вчинений в такій же формі, як і основний договір (письмово). Наголошує на тому, що якщо йому було встановлено кредитній ліміт 103000,00 гривень з цих, відповідач скористався грошовими коштами у розмірі 3295,02 гривень за період з 20.02.2020 року по 20.08.2020 року, то яким чином виникла заборгованість станом на 20.02.2020 року з`ясувати неможливо, бо позивач розрахунку не додав. Зазначає, що на момент підписання анкети-заяви у 2017 році Закон України «Про споживче кредитування», яким закріплено положення щодо інституту паспорта споживчого кредиту вже був прийнятий, однак позивач такий паспорт всупереч приписам закону надав 20.02.2020 року, також відповідач стверджує, що в наявному в матеріалах справи паспорту споживчого кредиту стоїть не його підпис. Паспорт споживчого кредиту, долучений позивачем до позовної заяви, не може вважатися документом, який посвідчує конкретні умови, на яких в дійсності укладено договір кредиту. Також посилається на те, що суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог на стягнув з нього на користь Банку 216 192,12 гривень. ОСОБА_1 просив рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року скасувати, та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог банку відмовити в повному обсязі. Від представника АТ КБ «Приватбанк» Захарова М.І. надійшов відзив на апеляційну скаргу, проте докази направлення даного відлив відповідачу відсутні, а тому апеляційний суд не враховує даний відзив при апеляційному перегляді. Відповідно до частини 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою «Апеляційне провадження». Згідно частини 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. За таких обставин, апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч. 13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено,що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами,якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. В даній справі ціна позову становить, 114732,64 гривень, тобто менше ста розмірів прожиткового мінімуму, а тому справа підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами, у письмовому провадженні (2270 х 100 = 227 000). Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно ч.1 ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню. Судом першої інстанції встановлено, що між позивачем та відповідачем на підставі анкети-заяви від 04 вересня 2017 року ОСОБА_1 отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В анкеті-заяві вказано, що підписуючи її відповідно до статті 634 Цивільного кодексу України, відповідач в повній мірі приєднується до Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк», які розміщені на офіційному сайті банка в мережі інтернет за адресою privatbank.ua, і які разом із пам`яткою клієнта та тарифами складають договір банківського обслуговування, екземпляр якого він отримав шляхом самостійної роздруківки. Також, відповідач згоден з тим, що зміни в Умови та правила вносяться банком щомісяця в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє йому про зміни шляхом використання визначених умовами та правилами шляхів зв`язку. Продовження користування послугами банку після дати публікації на сайті банку змінених Умов та правил є підтвердженням згоди відповідача і повного безумовного прийняття змін редакції Умов та правил. Зі змінами Умов та правил надання банківських послуг відповідач зобов`язується знайомитися самостійно на офіційному сайті банка privatbank.ua Згідно розрахунку заборгованості заборгованість відповідача за кредитним договором станом на 20 вересня 2020 року за кредитом складає - 114 732,64 грн., яка складається з наступного: 101 459,59 грн. - заборгованість за кредитом;, в тому числі:-72 545,77 грн. - заборгованість за поточним тілом кредиту; 28 913,71 грн. - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 5279,24 грн. - заборгованість за нарахованими відсотками, 7993,81 грн. - заборгованість за простроченими відсотками, 0,00 грн - заборгованість за нарахованими відсотками, нарахованими на прострочений кредит, відповідно до ст. 625 ЦПК України; 0,00 грн. - нарахована пеня; 0,00 грн. - нараховано комісії. Задовольняючі позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач належним чином не виконував взяті на себе зобов`язання у зв`язку з чим виникла заборгованість, а тому наявні правові підстави для стягнення в примусовому порядку з боржника заборгованості. Апеляційний суд погоджується з даним висновком суду першої інстанції. В анкеті-заяві про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» зазначено, що ОСОБА_1 згоден з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування основними умовами обслуговування і кредитування, розташованими в рекламному буклеті, складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Він ознайомився з договором про надання банківських послуг до його укладення і згоден з його умовами, примірник договору про надання банківських послуг згоден отримати шляхом самостійної роздруківки з офіційного сайту privatbank.ua. До матеріалів справи позивачем була додана заява про актуалізацію даних по преміальній картки, з якої вбачається, що відповідач погодився зі встановленим йому кредитним лімітом у розмірі 103000 гривень (а.с.26), проти даної заяви відповідач не заперечує. До анкети-заяви позивач додав Витяг із тарифів обслуговування преміальних кредитних карток Platinum, World Black Edition, World Elite, Infinite, VISA Signature копію паспорту споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» та витяг із Умов та Правил надання банківських послуг у АТ КБ «Приватбанк» які розміщені на сайті: www. privatbank.ua. Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. В статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). Згідно із частиною 1 статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання, його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ «ПриватБанк» Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений. За змістом частини 2 статті 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Відповідно до частини 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно із статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною 1 статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Отже, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). Дійсно в підписаній відповідачем анкеті-заяві процента ставка не зазначена. Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема заборгованість по процентам за користування кредитом. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в, в тому числі розмір і порядок нарахування процентів, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 04 вересня 2017 року, посилався на Витяг з користування кредитною карткою «Універсальна» та на Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в АТ КБ «ПриватБанк» які розміщені на сайті Банку. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Колегія суддів вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини 1 статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період - з часу виникнення спірних правовідносин (04 вересня 2017 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (грудень 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що в матеріалах справи є підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту за програмою «World Elite», в якому також визначені, у тому числі: основні умови кредитування, інформація щодо реальної річної процентної ставки та орієнтовної вартості кредиту, порядок повернення кредиту, інформація щодо штрафів за несвоєчасне погашення кредиту та/або відсотків. Згідно з цим паспортом споживчого кредиту базова процентна ставка складає 3,1% (37,2% річних). Зазначене відповідає розрахунку заборгованості за договором від 20 серпня 2020 року. Враховуючи викладене, суд у порушення вимог статей 81 ЦПК України не врахував те, що оскільки сторонами було погоджено, зокрема процентну ставку, то суду слід було визначити й стягнути таку заборгованість відповідно до положень закону та підписаних відповідачем анкети-заяви та паспорту споживчого кредиту. Підписавши вказану анкету-заяву, яка є складовою частиною кредитного договору, та паспорт споживчого кредиту відповідач відповідно до статей 3, 627 ЦК України добровільно погодився на такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання. До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, провадження № 61-13569св20. Щодо підписання позичальником паспорту споживчого кредиту, апеляційний суд вважає за необхідне зазначити наступне. Згідно із частинами 1, 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» кредитодавець розміщує на своєму офіційному веб-сайті інформацію, необхідну для отримання споживчого кредиту споживачем. Така інформація повинна містити наявні та можливі схеми кредитування у кредитодавця. Споживач перед укладенням договору про споживчий кредит має самостійно ознайомитися з такою інформацією для прийняття усвідомленого рішення. До укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті. Паспорт споживчого кредиту, наданий позивачем до суду першої інстанції відповідає вимогам закону за формою та за змістом, а тому може вважатися належним доказом на підтвердження позиції банку, оскільки містить відомості про обраний відповідачем тип кредитування та умови щодо типу та розміру процентної ставки за користування кредитом і порядку нарахування штрафів. В паспорті споживчого кредиту за програмою «World Elite» також зазначено, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому Паспорті споживчого кредиту, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо, що відповідає стандартизованій формі паспорту споживчого кредиту згідно Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування». Враховуючи зазначене, апеляційний суд виходить з того, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, кредитний ліміт, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України. Згідно із частиною 1 статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників. Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України. Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини 1 статті 3 ЦК України. Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини 1 статті 3 ЦК України. Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору. У частинах 1, 3 статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованості за відсотками у розмірі 52 79,24 грн. та 7993,81 грн., всього 13273,05 грн., а відтак рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги відповідача стовно, того, що у нього виникла заборгованість у розмірі 3295,02 гривень за період з 20.02.2020 року по 20.08.2020 року, та те що він не користався карткою з 2017 року не відповідає обставинам справи та наданим позивачем випискою до договору, оскільки з цієї виписки вбачається, що відповідач активно користувався наданими йому картками, знімав готівку, робив переказ коштів, розраховувався у магазинах, тощо. Також апеляційний суд не приймає доводи відповідача стосовно того, що на паспорту споживчого кредиту стоїть не його підпис, оскільки відповідачем ні в суді першої інстанції ні в апеляційної інстанції не було заявлено клопотання про проведення почеркознавчої експертизи. Отже, враховуючи, що в апеляційній скарзі не міститься посилань на нові обставини, що підлягають встановленню, обґрунтування поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції, а також не наведені виняткові обставини, які об`єктивно не залежали від позивача, колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про відсутність підстав, передбачених нормами ЦПК України, для прийняття до уваги та надання відповідної оцінки таким новим доказам у вигляді довідки об Умовах кредитування. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін та інші проти України» (Seryavin and Others v. Ukraine) рішення від 10 лютого 2010 року). За вказаних обставин доводи відповідача про неправильну оцінку досліджених судом першої інстанції доказів є необґрунтованими. Нових доказів, які б давали підстави для відмови в задоволенні цієї частини позовних вимог, відповідачем не надано. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновкам суду першої інстанції стосовно установлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Судом першої інстанції судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись статтями 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України апеляційний суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 30 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 ст. 389 ЦПК України. Судді: О.В. Халаджи І.В. Кішкіна О.І. Корчиста

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»