Ухвала КЦС ВС № 756/15452/17

Ухвала 30 листопада 2021 року м. Київ справа № 756/15452/17 провадження № 61-9794св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Морозова Михайла Вікторовича на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року у складі колегії суддів: Шахової О. В., Вербової І. М., Поліщук Н. В., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог, рішень судів першої та апеляційної інстанцій У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя. Позов обґрунтований тим, що з 07 липня 2012 року перебувала з відповідачем у шлюбі, який розірвано за рішенням суду 26 березня 2015 року. Має сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьком якого є ОСОБА_2 . Під час перебування у шлюбі за спільні кошти 22 січня 2013 року вони придбали трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , вартістю 3 972 375,00 грн, а 12 листопада 2014 року однокімнатну квартиру АДРЕСА_2, вартістю 887 691,00 грн. Зазначала, що ще до реєстрації шлюбу вони з відповідачем проживали однією сім`ю і вона мала особисті накопичення, а тому з урахуванням ступеню її участі у придбанні спільного майна та інтересів неповнолітньої дитини, яка постійно проживає з нею та повністю нею утримується, просила відступити від рівності часток у спільному майні та визнати за нею право власності на 39/50 частин, а за ОСОБА_2 - на 11/50 частин квартири АДРЕСА_1 . Для рівності часток визнати за ОСОБА_2 право на однокімнатну квартиру у Республіці Болгарія. У січні 2020 року ОСОБА_1 уточнила свої вимоги тим, що під час шлюбу 20 грудня 2013 року колишнім чоловіком за договором позики передано у позику ОСОБА_4 їх спільні гроші в сумі 9 700,00 доларів США, які за рішенням суду від 03 квітня 2017 року стягнуто на користь відповідача. Крім цього зазначає, що до шлюбу її належав автомобіль Mitsubishi Сolt, 2007 року випуску, державний номер НОМЕР_1 , який у серпні 2013 року вона продала за 70 000,00 грн, у зв`язку з придбанням автомобіля Nissan Qashqai J10, тому просила визнати ці кошти її особистою власністю та врахувати, що саме ці кошти становлять 30/100 вартості придбаного автомобіля Nissan Qashqai J10. Уточнивши позовні вимоги ОСОБА_1 остаточно просила визнати 70 000,00 грн її особистим майном. Визнати спільною сумісною власністю подружжя трикімнатну квартиру, однокімнатну квартиру, 70/100 частин автомобіля Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, та грошові кошти - 260 891,20 грн суму позики. Відступити від рівності часток, з урахуванням інтересів неповнолітньої дитини та визнати за нею право власності на 62/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на автомобіль Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску. Визнати за ОСОБА_2 право власності на 38/100 частини трикімнатної квартири АДРЕСА_1 та право власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Стягнути з ОСОБА_2 на її користь грошові кошти у сумі 36 820,60 грн, які стягнуто на його користь згідно з рішенням суду. У серпні 2018 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про розподіл майна, який обґрунтовував тим, що до укладання шлюбу він мав значні прибутки, а саме: за період із 2004 року по 2009 рік 100 000,00 доларів США, а у 2010-2012 роках - 222 000,00 доларів США, також отримував пенсію щорічно до 30 000,00 доларів США. Мав дохід від підприємницької діяльності у 2010-2012 роках у сумі 33 000,00 доларів США, що підтверджується виписками з поточного рахунку з заробітної плати, виписками ДПІ ДФС та випискою з особового пенсійного рахунку. Заперечує, що до укладення шлюбу вони з ОСОБА_1 проживали однією сім`єю та мали спільний бюджет. Невдовзі після укладання шлюбу, 22 січня 2013 року він за особисті кошти придбав квартиру АДРЕСА_1 . Із березня 2014 року подружнє життя припинилося і вони почали проживати окремо - він переїхав до власної однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , а колишня дружина разом з сином залишилася проживати у придбаній ним квартирі. Факт припинення шлюбних стосунків підтверджується квитанціями про перерахунок ним із квітня 2014 року коштів на утримання сина та ОСОБА_1 , а також квитанціями про сплату комунальних послуг з цього ж часу за квартиру АДРЕСА_4 . Після фактичного припинення шлюбних відносин, 12 листопада 2014 року за власні кошти він придбав однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Також у період спільного проживання, 22 серпня 2013 року ними за спільні кошти придбано автомобіль моделі Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, вартістю 267 500,00 грн, який зареєстрований за ОСОБА_1 . Уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_2 остаточно просив визнати за ним право особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 . Визнати за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2 та на автомобіль моделі Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, який зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі технічного паспорту від 23 серпня 2013 року. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволено. Розділено майно подружжя ОСОБА_1 таким чином: визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на однокімнатну квартиру АДРЕСА_2. Визнано за ОСОБА_1 право особистої власності на автомобіль Nissan, державний номер НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_2 право особистої власності на трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 . У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Рішення мотивоване тим, що спірні квартири є об`єктами спільної сумісної власності подружжя, а тому підлягають розподілу між сторонами з урахуванням участі кожного з подружжя особистими фінансовими накопиченнями, що існували до спільного проживання, з урахуванням періоду спільного проживання. Крім того, автомобіль Nissan Qashqai J10, 2013 року випуску, придбаний 22 серпня 2013 року, тобто у період шлюбу, тому також є спільним сумісним майном подружжя та підлягає розподілу у рівних частках. Також ОСОБА_1 має право на отримання Ѕ частини стягнутих за заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року коштів у сумі 260 891,20 грн, проте такі вимоги є передчасними, оскільки матеріали справи не містять доказів виконання рішення суду. Постановою Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року в частині вирішення позовних вимог, що стосуються однокімнатної квартири АДРЕСА_2 скасовано та в цій частині провадження у справі закрито. В іншій частині рішення Оболонського районного суду м. Києва від 01 грудня 2020 року скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Позов ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільним майном подружжя квартиру АДРЕСА_1 та 70/100 частин автомобіля Nissan Qashqai J10, державний знак НОМЕР_1 . Визнано за ОСОБА_1 та за ОСОБА_2 право власності по Ѕ частині кожному на квартиру АДРЕСА_1 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на автомобіль Nissan Qashqai J10, державний знак НОМЕР_1 . У задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поділ коштів переданих за договором позики у сумі 260 891,20 грн відмовлено. Апеляційний суд мотивував своє рішення тим, що квартира АДРЕСА_1 придбавалась сторонами під час шлюбу та в інтересах сім`ї за їх спільні кошти, тому є їх спільним майном. Відповідач не спростував презумпцію спільності майна подружжя та не надав належних доказів того, що ця квартира придбана за власні кошти. Автомобіль Nissan Qashqai J10 придбано сторонами під час шлюбу за кошти, з яких 30/100 є особистими ОСОБА_1 , а тому вважає за можливість відступити від рівності часток в спільному майні подружжя, з урахуванням інтересів їх малолітнього сина - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає разом з нею, та визнати за нею право власності на зазначений автомобіль повністю. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення на її користь грошових коштів у сумі 260 891,20 грн за договором позики стягнутих на користь ОСОБА_2 заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського суду м. Дніпропетровська від 03 квітня 2017 року не підлягають задоволенню, оскільки позивачем не надано доказів того, що ці кошти є спільним майном подружжя. Апеляційний суд закриваючи провадження у справі в частині поділу та визнання за ОСОБА_1 права власності на квартиру АДРЕСА_2, виходив з того, що суд першої інстанції порушив виключну підсудність, оскільки майно, яке знаходиться поза межами України, розглядається судом тієї держави, на території якої знаходиться спірне нерухоме майно. Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи У червні 2021 року представник ОСОБА_2 - адвокат Морозов М. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судом норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не врахував висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладені у постановах Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 456/828/17 (провадження № 61-252св17), від 16 грудня 2019 року у справі № 308/4390/18 (провадження № 61-7230св19), від 27 грудня 2019 року у справі № 297/2837/17 (провадження № 61-7846св19), від 22 січня 2020 року у справі № 711/2302/18 (провадження № 61-13953св19), від 24 січня 2020 року у справі № 546/912/16-ц (провадження № 61-36178св18), від 02 березня 2020 року у справі № 448/1722/16-ц (провадження № 61-22380св19). У липні 2021 року ОСОБА_1 подала до суду відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Морозова М. В., у якому заявник просить задовольнити касаційну скаргу в частині закриття провадження у справі щодо вирішення вимог про розподіл спірної квартири у Республіці Болгарія, в іншій частині касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову - без змін.

Позиція Верховного Суду Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Згідно з частиною п`ятою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції призначає справу до судового розгляду за відсутності підстав, встановлених частинами третьою, четвертою цієї статті. Справа призначається до судового розгляду, якщо хоча б один суддя із складу суду дійшов такого висновку. Про призначення справи до судового розгляду постановляється ухвала, яка підписується всім складом суду. Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Виходячи з викладеного, зважаючи на те, що під час проведення попереднього розгляду справи не встановлено обставин, передбачених частинами третьою, четвертою статті 401 ЦПК України, суд вважає за необхідне призначити справу до судового розгляду. Керуючись статтями 401, 402 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя, за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - адвоката Морозова Михайла Вікторовича на постанову Київського апеляційного суду від 19 травня 2021 року призначити до судового розгляду на 15 грудня 2021 року колегією у складі п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик