Ухвала КГС ВС № 910/9030/21

УХВАЛА 29 листопада 2021 року м. Київ Справа № 910/9030/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Бакуліна С.В. головуючий (доповідач), Губенко Н.М., Кролевець О.А., розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 (головуючий суддя - Андрієнко В.В., судді: Шапран В.В., Буравльов С.І.) та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 (суддя Ягічева Н.І.) у справі №910/9030/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 249019,10 грн, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "ДТЕК Павлоградвугілля" (далі - ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця") про стягнення 249019,10 грн. Господарський суд міста Києва рішенням від 18.08.2021 у справі №910/9030/21, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, позовні вимоги задовольнив повністю; стягнув з АТ "Українська залізниця" на користь ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" вартість недостачі вантажу у розмірі 249019,10 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3735, 29 грн. АТ "Українська залізниця" 08.11.2021 (згідно з даними на поштовому конверті) звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/9030/21 скасувати, а справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції. Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке. Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. За приписами пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Предметом позову, з яким ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" звернулось до суду, є стягнення суми 249019,10 грн, що становить менше п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Колегія суддів звертає увагу скаржника, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких наведенням відповідних цим випадкам обставин, судове рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, може бути предметом касаційного оскарження. АТ "Українська залізниця" у якості підстави касаційного оскарження зазначило, що: (1) при прийняті оскаржуваних рішень суди попередніх інстанцій не врахували висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах (пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України); (2) відсутній висновок Верховного Суду стосовно питання застосування норми у подібних правовідносин (пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України). Також скаржник вказав, що касаційна скарга стосується питання права (статті 129, 129-1 Конституції України, частина шоста статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Верховний Суд звертає увагу скаржника, що посилання у касаційній скарзі на пункти 1 та 3 частини другої статті 287 ГПК України не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини 3 статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню, так само як і зазначення в касаційній скарзі того, що вона стосується питання права, оскільки скаржник належно не обґрунтовує, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики. Таким чином у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України унормовано, що касаційному оскарженню підлягають рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову до п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, лише коли скаржником буде доведено наявність передбаченого/передбачених у цій нормі випадку/випадків, що залежить виключно від обставин конкретної справи, значення кожної з них для формування єдиної правозастосовчої практики та за умови належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності". Використання оціночних чинників, як-то: "винятковість значення справи для скаржника", "суспільний інтерес", "значення для формування єдиної правозастосовчої практики", "малозначні справи" тощо не повинні викликати думку про наявність певних ризиків, адже, виходячи із статусу Верховного Суду, у деяких випадках вирішення питання про можливість касаційного оскарження має відноситися до його дискреційних повноважень, оскільки розгляд скарг касаційним судом покликаний забезпечувати сталість судової практики, а не можливість проведення "розгляду заради розгляду". При цьому, незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить автоматично про неправильність застосування або порушення норм матеріального/процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судового рішення не на користь позивача/відповідача є звичайним передбачуваним процесом. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу. Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" [рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57)]. У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. За змістом статті 7 ГПК України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами. На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення однієї з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом. З огляду на відсутність будь-якого належного обґрунтування обставин, передбачених підпунктами "а"-"г" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/9030/21 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК України, оскільки вона подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. У зв`язку з відмовою у відкритті касаційного провадження Верховний Суд не розглядає клопотання про відстрочення сплати судового збору за подання касаційної скарги. Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: 1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 та рішення Господарського суду міста Києва від 18.08.2021 у справі №910/9030/21.

2. Копії ухвали надіслати учасникам справи. 3.Касаційну скаргу надіслати скаржнику разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Головуючий С. В. Бакуліна Судді Н. М. Губенко О. А. Кролевець