Постанова 4873 № 911/3442/20

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "25" листопада 2021 р. м.Київ Справа№ 911/3442/20 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Станіка С.Р. суддів: Шаптали Є.Ю. Тищенко О.В. за участю секретаря судового засідання Салій І.О. за участю представників згідно протоколу судового засідання від 25.11.2021 розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 (повний текст складено та підписано 03.06.2021) у справі № 911/3442/20 (суддя Щоткін О.В.) за позовом Фізичної особи-підприємця Бобика Олега Ярославовича до Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича про стягнення 784331,93 грн. ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог До Господарського суду Київської області звернувся фізична особа-підприємець Бобик Олега Ярославович (далі - позивач, ФОП Бобик О.Я.) з позовом до фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича (далі - відповідач, ФОП Остапчук А.Ю.) про стягнення 784331,93 грн, з яких: 667215,28 грн основного боргу, 22849,84 грн 10% річних, 27344,88 грн пені та 66921,93 грн штрафу. В обґрунтування підстав позову позивач посилався на те, що 01.06.2019 між ФОП Бобиком О.Я. та ФОП Остапчуком А.Ю. укладено договір постачання № 3, на виконання умов якого позивач поставив, а відповідач отримав товар на загальну суму у розмірі 669219,28 грн. За твердженнями позивача, оплата за отриманий товар, відповідно до умов договору, мала бути здійснена відповідачем шляхом внесення 100% оплати вартості товару до 25.07.2020, однак протягом 2020 року відповідач здійснив оплату лише у розмірі 2004,00 грн, у зв`язку з чим за ФОП Остапчуком А.Ю. утворилась заборгованість в сумі 667 215,28 грн. Крім того, за прострочення сплати відповідачем основного боргу, позивачем заявлено до стягнення 22849,84 грн 10% річних, 27344,88 грн пені та 66921,93 грн штрафу. Короткий зміст заперечень відповідача проти позову Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що: - ФОП Остапчук А.Ю. передав ФОП Бобику О.Я. готівкою у вересні 2020 року 27000,00 грн та у жовтні 2020 року - 28000,00 грн, проте, як зазначив відповідач, письмових документів на отримання цих коштів сторонами складено не було; - обставини отримання ФОП Бобиком О.Я. вказаних грошових коштів готівкою підтверджено самим позивачем у листуванні в месенджері "Telegram"; - позивач не надав рахунок-фактуру, оскільки за умовами п. 6.3. договору саме рахунок-фактура є підставою для оплати; - за відсутності виконаного обов`язку позивача надати рахунок-фактуру за поставлений товар (прострочення позивача) прострочення виконання відповідачем обов`язку сплатити кошти не настає. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення Рішенням Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 позовні вимоги Фізичної особи-підприємця Бобика Олега Ярославовича до Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича про стягнення 784331,93 грн. задоволено частково, а саме: стягнуто з Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на користь Фізичної особи-підприємця Бобика Олега Ярославовича 667215 (шістсот шістдесят сім тисяч двісті п`ятнадцять) грн. 28 коп. основного боргу, 22787 (двадцять дві тисячі сімсот вісімдесят сім) грн 41 коп. 10% річних, 27344 (двадцять сім тисяч триста сорок чотири) грн 88 коп. пені, 66921 (шістдесят шість тисяч дев`ятсот двадцять одну) грн 93 коп. штрафу та 11764 (одинадцять тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 04 коп. судового збору.В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог мотивовано тим, що: - за умови прийняття товару та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, відсутність рахунку-фактури на оплату вартості отриманого товару не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов`язку та не звільняє покупця від оплати вартості товару, який фактично передано позивачем та прийнято відповідачем; - відповідач не подав до суду достатніх доказів на спростування позовних вимог, а саме - доказів проведення розрахунків за отриманий товар (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, розписки про передачу/отримання грошових коштів тощо); - твердження відповідача про те, що ФОП Остапчуком А.Ю. було здійснено часткові оплати спірної заборгованості шляхом передачі ФОП Бобику О.Я. готівки у загальному розмірі 55000,00 грн, оскільки відповідач не надав жодних первинних документів, які б підтвердили цей факт; - матеріалами справи підтверджена наявність основної заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 667215,28 грн, виконання грошового зобов`язання відповідача в цій частині є простроченим, на підставі чого суд першої інстанції, здійснивши відповідний перерахунок, визнав обґрунтованим стягнення 22787,41 грн 10% річних, 27344,88 грн пені та 66921,93 грн штрафу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Остапчук Андрій Юрійович звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просив (з урахуванням ухвали Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021) та поданої заяви про усунення недоліків апеляційної скарги, рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 скасувати повністю, ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову повністю. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні оскаржуваного рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення не було враховано, що: - відповідач всупереч п. 5.7, п. 6.3 договору не отримав рахунок - фактуру , який є підставою оплати за поставлений товар, у зв`язку з чим позов є передчасним; - жодних належних та допустимих доказів в підтвердження надання позивачем відповідачу рахунку - фактури на оплату поставленого товару - позивач не надав; - ФОП Остапчук А.Ю. передав ФОП Бобику О.Я. готівкою у вересні 2020 року 27000,00 грн та у жовтні 2020 року - 28000,00 грн, обставини отримання ФОП Бобиком О.Я. вказаних грошових коштів готівкою підтверджено самим позивачем у листуванні в месенджері "Telegram"; - за відсутності виконаного обов`язку позивача надати рахунок-фактуру за поставлений товар (прострочення позивача) прострочення виконання відповідачем обов`язку сплатити кошти не настає. Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме: ст.90 Господарського процесуального кодексу України щодо письмового опитування позивача та в частині відмови щодо виклику у якості свідка позивача. Короткий зміст заперечень проти доводів апеляційної скарги 23.09.2021 через канцелярію Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, позивач посилався на те, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що рахунок - фактура не є первинним документом, носить інформаційний характер, і не є відкладальною умовою в розумінні ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора в розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а відсутність рахунку - фактури не звільняє відповідача оплатити вартість отриманого товару. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Не погоджуючись з ухваленим рішенням, Фізична особа-підприємець Остапчук Андрій Юрійович звернувся (23.06.2021 згідно відбитку печатки суду першої інстанції) до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково з урахуванням суми оплати поставленого товару у розмірі 57 004, 00 грн. Витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.07.2021, для розгляду апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича сформовано колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Станіка С.Р., судді: Дикунська С.Я., Шаптала Є.Ю. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.07.2021 апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 - залишено без руху, протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали, Фізична особа-підприємець Остапчук Андрій Юрійович мав право усунути недоліки, подавши до Північного апеляційного господарського суду: - докази сплати судового збору у розмірі 17 647, 47 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20, яке оскаржується у повному обсязі, або зазначити інші межі оскарження та врахувавши ч. 4 ст. 6 Закону України "Про судовий збір"; - привести форму та зміст апеляційної скарги у відповідність до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням мотивувальної частини ухвали стосовно зазначення меж оскарження рішення суду першої інстанції. 03.08.2021 через відділ управління автоматизованого документообігу та моніторингу виконання документів (канцелярію) Північного апеляційного господарського суду від скаржника (Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича) надійшла заява про усунення недоліків (уточнення) апеляційної скарги до якої долучено: квитанція №14Т00371І від 29.07.2021, як доказ сплати судового збору у розмірі 17 647, 50 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20, яке оскаржується у повному обсязі та приведено форму та зміст апеляційної скарги у відповідність до ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням мотивувальної частини ухвали стосовно зазначення меж оскарження рішення суду першої інстанції. В свою чергу, головуючий суддя Станік С.Р. з 04.08.2021 по 29.08.2021 включно, перебував у відпустці, а суддя Дикунська С.Я. - перебувала у відпустці з 02.08.2021 по 28.08.2021, і вирішення питання стосовно апеляційної скарги здійснюється після виходу суддів з відпусток. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.08.2021 відкрито апеляційне провадження у справі №911/3442/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20, розгляд справи призначено з викликом сторін в судове засідання на 21.10.2021, встановлено учасникам справи строк на подання відзивів, заяв та клопотань, зупинено дію оскаржуваного рішення. Згідно з рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021, суддю Північного апеляційного господарського суду Дикунську С.Я., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, звільнено у відставку, а тому здійснити розгляд справи у визначеному складі - неможливо. Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021, у зв`язку із рішенням Вищої ради правосуддя від 19.10.2021 про звільнення судді Дикунської С.Я., яка не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), з посади судді Північного апеляційного господарського суду у відставку, відповідно до підпунктів 2.3.25., 2.3.49. пункту 2.3. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматизований розподіл справи №911/3442/20. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 20.10.2021, для розгляду справи №911/3442/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 сформовано колегію суддів у складі: Станік С.Р. (головуючий суддя), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.10.2021 справу № 911/3442/20 за апеляційною скаргою Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В., розгляд справи призначено на 25.11.2021. Законом України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)", пункт 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 48, ст. 436) викладено в такій редакції: "4. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином". Пунктом 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України №731-ІХ від 18.06.2020 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо перебігу процесуальних строків під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" визначено, що процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 4 розділу X "Прикінцеві положення" Господарського процесуального кодексу України, пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України, пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)"№ 540-IX від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності цим Законом. Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених цим Законом. У зв`язку з проведенням заходів, спрямованих на запобігання виникненню та поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та з метою мінімізації ризиків розповсюдження гострої респіраторної хвороби COVID-19, колегія суддів дійшла висновку, що розгляд справи підлягає здійсненню у розумний строк з огляду на ст.ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11, пункту 4 розділу Х Прикінцевих положень ГПК України. Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання В судове засідання 25.11.2021 з`явився представник скаржника - Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича. Фізична особа-підприємець Бобик Олег Ярославович в судове засідання 25.11.2021 представників не направив, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, що підтверджується відомостями з сайту Укрпошти за відправленням 0411635650494, а також рекомендованим повідомленням 0411635969652. Також, в матеріалах справи наявна письмова заява позивача про розгляд справи без його участі. Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки позивач про дату та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, тому розгляд справи відбувається за відсутності представника позивача. Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення позивача про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, а тому суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду справи - відсутні. Отже, в судове засідання 25.11.2021 з`явився представник скаржника - Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича., який надав пояснення по суті спору, підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення суду першої інстанції. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 01.06.2019 між позивачем - ФОП Бобиком О.Я. (постачальник) та відповідачем - ФОП Остапчуком А.Ю. (покупець) укладено договір постачання № 3 (далі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого постачальник зобов`язався постачати товар, обраний покупцем, відповідно до замовлення, а покупець зобов`язався прийняти товар і вчасно оплатити його вартість, згідно умов даного Договору. За умовами п. 1.2. Договору кількість, асортимент, ціна товару й інші показники й характеристики визначаються в замовленні й відображаються у видаткових накладних, які підписуються сторонами по кожній окремій партії товару в рамках даного Договору. Покупець зобов`язується здійснювати оплату за отриманий товар відповідно до умов даного Договору (п. 3.1. Договору). Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем з моменту підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної на відповідну партію товару (п. 5.3. Договору). Пунктом 5.4. Договору обумовлено, що право власності на товар, а також усі пов`язані з ним ризики переходять від постачальника до покупця з моменту передачі товару за видатковою накладною. Покупець сплачує вартість поставленої партії товару на умовах стовідсоткової оплати на підставі наданого постачальником рахунку-фактури не пізніше 21 (двадцять один) календарного дня з моменту отримання товару (п. 6.3. Договору). Пунктом 6.4. Договору передбачено, що оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, або в іншій формі, що не заборонена законодавством України. Даний договір набуває чинності з моменту його підписання вповноваженими представниками сторін і діє впродовж 2-х років (п. 8.1. Договору). Платіжним дорученням № 24 від 04.03.2020 покупець здійснив часткову передоплату за товар (косметичні засоби) у розмірі 2004,00 грн. На виконання умов Договору 03.07.2020 постачальник передав, а покупець отримав у власність товар на загальну суму 669219,28 грн, що підтверджується видатковою накладною № 57, яка підписана обома сторонами без будь-яких заувадень та заперечень, скріплена їх печатками. Позивач вказуючи про те, що відповідач оплату вартості отриманого товару в повному обсязі - не здійснив, звернувся до суду першої інстанції з позовом, у якому заявив до стягнення, суму основного боргу в розмірі 667215,28 грн, що є різницею між вартістю поставленого товару та частковою оплатою у розмірі 2004,00 грн., а також нараховані за простроченян виконанн грошового зобов`язання 22849,84 грн 10% річних, 27344,88 грн пені та 66921,93 грн штрафу. Відповідач проти позову заперечував, посилаючись на те, що ФОП Остапчук А.Ю. передав ФОП Бобику О.Я. готівкою у вересні 2020 року 27000,00 грн та у жовтні 2020 року - 28000,00 грн, проте, як зазначив відповідач, письмових документів на отримання цих коштів сторонами складено не було; обставини отримання ФОП Бобиком О.Я. вказаних грошових коштів готівкою підтверджено самим позивачем у листуванні в месенджері "Telegram", роздруківка з якого наявна в матеріалах справи; позивач не надав рахунок-фактуру, оскільки за умовами п. 6.3. договору саме рахунок-фактура є підставою для оплати. Також, матеріалами справи підтверджується, що ухвалою суду від 22.02.2021 зобов`язано ФОП Бобика О.Я., в порядку ст. 90 ГПК України, у строк до 16.03.2021, надати відповіді на питання ФОП Остапчука А.Ю., викладені у запитаннях для письмового опитування позивача від 28.01.2021: 1) чи підтверджуєте ви, що переписка через месенджер "Telegram", яка долучена до відзиву Остапчука А.Ю. як Додаток 1, велась особисто вами і всі повідомлення, зафіксовані в ній (повідомлення на білому тлі), дійсно йшли від вас? 2) чи отримували ви від ФОП Остапчука А.Ю. кошти готівкою у гривні у жовтні в еквіваленті 1000,00 доларів США та у вересні 2020 року також в еквіваленті 1000,00 доларів США? 3) 17.09.2020 через месенджері "Telegram" з вами велась переписка про те, що на Шота Руставелі, 33 залишено 27000 грн. Ви в цій переписці факт отримання коштів підтвердили. По яких правовідносинах вам ці грошові кошти були передані? 4) 17.09.2020 через месенджері "Telegram" ви пишете, що кошти отримані у вересні, жовтні, нікуди не пропали і є у вас в готівці. Що це за грошові кошти, від кого ви їх отримали, за які товари/послуги/щось інше? У відповіді на письмове опитування позивач зазначив, що запитання відповідача жодним чином не стосуються умов укладеного між сторонами договору постачання № 3 від 01.06.2019, оскільки за умовами цього ж договору всі зміни і доповнення до нього повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. Позивач вважає, що жодна переписка між сторонами без складання письмового документа не може слугувати належним та допустимим доказом у справі. Посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, позивач повідомив про відмову від надання відповідей на поставлені запитання, оскільки, на його думку, вони не стосуються обставин, що мають значення для даної справи. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків. Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України). ЯК вірно встановлено судом першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст. 264-271 Господарського кодексу України. Частинами 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Частиною 1 ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму. Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Відповідно до приписів ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим до виконання. З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції встановив, що обставини укладення між сторонами договору постачання № 3 від 01.06.2019, поставки позивачем товару на суму 669219,28 грн та отримання його відповідачем відповідно до видаткової накладної № 57 від 03.07.2020, а також здійснення покупцем часткової оплати у розмірі 2004,00 грн платіжним дорученням № 24 від 04.03.2020 - сторонами визнаються та не заперечуються, а наявні матеріали справи підтверджують вказані обставини. Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). За умовами Договору, оплата вартості поставленого товару мала бути здійснена покупцем не пізніше 21 календарного дня з моменту отримання товару. Суд апеляційної інстанції встановив, що оскільки поставка товару відбулась 03.07.2020, а тому покупець зобов`язаний був здійснити 100% оплати вартості отриманого товару у строк до 24.07.2020 в силу приписів ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, п. 6.3 договору. Однак покупець свої грошові зобов`язання в повному обсязі та у строк, встановлений договором, - не виконав, сплативши лише 2004,00 грн. Відповідач, заперечуючи протии позову, наголошував, що сума оплат в рахунок погашення спірної заборгованості , окрім врахованої 2004,00 грн., таком складала додатково 55000,00 грн, які ФОП Остапчук А.Ю. передав ФОП Бобику О.Я. готівкою у вересні 2020 року 27000,00 грн та у жовтні 2020 року - 28000,00 грн., що підтверджується, за твердженнями відповідача, у листуванні в месенджері "Telegram", роздруківки скрін-шотів з якого долучено відповідачем до матеріалів справи. Проте, суд апеляційної інстанції, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов висновку, що подані відповідачем докази (листування в месенджері "Telegram", роздруківки скрін-шотів з якого долучено відповідачем до матеріалів справи) - не є належними, допустимими та достатніми доказами в розумінні ст. ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України в підтвердження факту здійснення відповідачем часткового погашення заборгованості за поставлений товар на зазначену суму. Доводи скаржника в цій частині визнаються судом апеляційної інстанції необґрунтованими та безпідставними. Згідно з ч. 1 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України, електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема, електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо), веб-сайти (сторінки), текстові, мультимедійні та голосові повідомлення, метадані, бази даних й інші дані в електронній формі. Такі дані можуть зберігатися, зокрема на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет). Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу (ч. 2 ст. 96 Господарського процесуального кодексу України). Висновки щодо застосування норм, визначених частиною першою статті 5, частинами першою, другою статті 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", викладені у постанові Верховного Суду від 28.12.2019 у справі № 922/788/19, за якою роздруківка електронного листування не може вважатись електронним документом (копіями електронних документів) в розумінні частини першої статті 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", відповідно до якої електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 6 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа. Таким чином, суд апеляційної інстанції визнає неналежними доказами надані відповідачем роздруківки скріншотів листування у месенджері "Telegram", оскільки вони не відповідають вимогам Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", не містять електронного підпису, який є обов`язковим реквізитом електронного документа, що унеможливлює ідентифікацію відправника повідомлення, зміст такого документа не захищений від внесення правок та викривлення. Також, у наданих відповідачем роздруківках скріншотів відсутні посилання та інформація щодо підстави поставки (договір, накладна) чи найменування товару, що могло б дати змогу впевнитись у пов`язаності наданих відповідачем доказів з предметом даного спору. Водночас слід зазначити, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Відповідно до положень ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства, а первинним документом - документ, який містить відомості про господарську операцію. Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що відповідач не подав належних та допустимих доказів на спростування позовних вимог, а саме - доказів проведення розрахунків за отриманий товар (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, розписки про передачу/отримання грошових коштів тощо). Враховуючи викладене в сукупності, суд апеляційної інстанції відхиляє як необгрунтовані та такі, що не підтверджені належними засобами доказування доводи про те, що ФОП Остапчуком А.Ю. було здійснено часткові оплати спірної заборгованості шляхом передачі ФОП Бобику О.Я. готівки у загальному розмірі 55000,00 грн, оскільки відповідач не надав жодних первинних документів, які б підтвердили цей факт. При цьому, суд апеляційної інстанції також враховує, що передача між фізичними особами певних грошових коштів не може ототожнюватись з господарською діяльністю фізичних осіб - підприємців. При цьому, скаржник в апеляційній скарзі вказував на допущені судом першої інстанції порушення норм процесуального права, а саме: ст.90 Господарського процесуального кодексу України щодо письмового опитування позивача та в частині відмови щодо виклику у якості свідка позивача. Проте, доводи скаржника у наведеній частині судом апеляційної інстанції відхиляються як безпідставні та необґрунтовані з огляд на наступне. Ухвалою Господарського суду Київської області від 22.02.2021 зобов`язано ФОП Бобика О.Я., в порядку ст. 90 ГПК України, у строк до 16.03.2021, надати відповіді на питання ФОП Остапчука А.Ю., викладені у запитаннях для письмового опитування позивача від 28.01.2021: 1) чи підтверджуєте ви, що переписка через месенджер "Telegram", яка долучена до відзиву Остапчука А.Ю. як Додаток 1, велась особисто вами і всі повідомлення, зафіксовані в ній (повідомлення на білому тлі), дійсно йшли від вас? 2) чи отримували ви від ФОП Остапчука А.Ю. кошти готівкою у гривні у жовтні в еквіваленті 1000,00 доларів США та у вересні 2020 року також в еквіваленті 1000,00 доларів США? 3) 17.09.2020 через месенджері "Telegram" з вами велась переписка про те, що на Шота Руставелі, 33 залишено 27000 грн. Ви в цій переписці факт отримання коштів підтвердили. По яких правовідносинах вам ці грошові кошти були передані? 4) 17.09.2020 через месенджері "Telegram" ви пишете, що кошти отримані у вересні, жовтні, нікуди не пропали і є у вас в готівці. Що це за грошові кошти, від кого ви їх отримали, за які товари/послуги/щось інше? У відповіді на письмове опитування позивач зазначив, що запитання відповідача жодним чином не стосуються умов укладеного між сторонами договору постачання № 3 від 01.06.2019, оскільки за умовами цього ж договору всі зміни і доповнення до нього повинні бути зроблені у письмовій формі та підписані уповноваженими представниками сторін. Позивач обгрунтовано вказував, що жодна переписка між сторонами без складання письмового документа не може слугувати належним та допустимим доказом у справі. Посилаючись на п. 2 ч. 5 ст. 90 Господарського процесуального кодексу України, позивач обгрунтовано повідомив про відмову від надання відповідей на поставлені запитання, оскільки, вони не стосуються обставин, що мають значення для даної справи. Також, стосовно доводу скаржника про необхідність виклику позивача, як свідка, суд апеляційної інстанції відхиляє вказаний довод з огляду на наступне. Ч. 1 ст. 89 Господарського процесуального кодексу України визначено, що свідок викликається судом для допиту за ініціативою суду або за клопотанням учасника справи у разі, якщо обставини, викладені свідком у заяві, суперечать іншим доказам або викликають у суду сумнів щодо їх змісту, достовірності чи повноти. Ч. 2 ст. 87 Господарського процесуального кодексу України визначено, що на підставі показань свідків не можуть встановлюватися обставини (факти), які відповідно до законодавства або звичаїв ділового обороту відображаються (обліковуються) у відповідних документах. Законом можуть бути визначені інші обставини, які не можуть встановлюватися на підставі показань свідків. Отже, враховуючи те, що згідно умов укладеного між сторонами договору, та враховуючи обставини, які підлягають встановленню під час вирішення даного спору в контексті спірних правовідносин учасників справи, обставини стосовно постачання позивачем товару на певну суму, його прийняття та здійснення підтвердження оплати в рамках господарської діяльності учасників справи відображаються (обліковуються) у відповідних документах, які визначені як вимогами закону, так і умовами укладеного між сторонами договору, у зв`язку з чим покази позивача, як свідка, не можуть замінювати/підмінювати собою документальне оформлення відповідних господарських правовідносин учасників справи згідно з умовами договору. Також, наведене чітко встановлено і вищенаведеними вимогами процесуального закону. Також, доводи скаржника про неотримання від позивача рахунку-фактури на оплату, судом апеляційної інстанції відхиляються з огляду на те, що хоча в договорі й зазначено, що вартість поставленої партії товару сплачується на підставі наданого постачальником рахунку-фактури, однак, така умова договору не змінює строк виконання грошового зобов`язання, який узгоджено сторонами у пункті 6.3. Договору. За умови прийняття товару та наявності договірного врегулювання розміру, строку і порядку платежу, суд вважає, що відсутність рахунку-фактури на оплату вартості отриманого товару - не є тією обставиною, за якої існує неможливість виконання боржником свого обов`язку та не звільняє покупця від оплати вартості товару, який фактично передано позивачем та прийнято відповідачем. За своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати за отриманий товар, тобто носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів ст. 212 Цивільного кодексу України та не є простроченням кредитора у розумінні ст. 613 Цивільного кодексу України, а тому не звільняє відповідача від обов`язку оплатити вартість отриманого товару. Аналогічна правова позиція є сталою в судовій практиці і викладена у постановах Верховного Суду: від 21.01.2019 у справі № 925/2028/15, від 02.07.2019 у справі № 918/537/18, від 29.08.2019 у справі № 905/2245/17, від 26.02.2020 у справі № 915/400/18. Судом апеляційної інстанції також враховано, що відповідачем здійснено часткову оплату на банківські реквізити позивача, що підтверджує наявність у відповідача відповідних відомостей стосовно платіжних реквізитів позивача. З огляду на встановлені вище обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджена наявність основної заборгованості у відповідача перед позивачем в розмірі 667215,28 грн, з огляду на що вимоги в цій частині підлягають задоволенню повністю, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції у наведеній частині є обґрунтованими. Окрім того, з підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар, позивачем на підставі п. 10.4. Договору нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 22849,84 грн 10% річних, 27344,88 грн пені та 66921,93 грн штрафу. Порушенням зобов`язання, згідно ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою. Згідно ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання. Статтею 230 Господарського кодексу України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Стаття 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно зі ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Одним із видів господарських санкцій, які відповідно до статті 217 Господарського кодексу України можуть застосовуватися у сфері господарювання, є штрафні санкції, що можуть застосовуватися у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня) відповідно до умов договору між сторонами. Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Пунктом 10.4. Договору обумовлено, що покупець відповідно до ч. 3 ст. 198 ГК України несе відповідальність за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбаченого п. 6.3. даного Договору, у вигляді процентів, що нараховуються на підставі ч. 6 ст. 231 ГК України та ст. 625 ЦК України на суму боргу у розмірі 10% річних. У випадку прострочення остаточного розрахунку або розрахунку у неповному обсязі, передбаченому пунктом 6.3. даного Договору, за відповідним замовленням більш ніж на 10 (десять) календарних днів, покупець сплачує постачальнику неустойку у вигляді штрафу в розмірі 10 (десять) % від суми всього товару за відповідним замовленням за кожен повний тиждень прострочення зазначеного строку. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем показників пені, з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, зокрема обрахувавши нарахування пені на залишок заборгованості у розмірі 667 215,28 грн за період з 25.07.2020 по 26.11.2020, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір пені, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 27344,88 грн, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції у наведеній частині є обґрунтованими. Також, враховуючи порушення відповідачем строків оплати за поставлений позивачем товар понад 10 календарних днів, позивач нарахував відповідачеві штраф на суму вартості всього товару (669219,28 грн х 10%), який складає 66921,93 грн., який є обгрунтованим та також підлягає стягненню відповідача на користь позивача. Під час розгляду вимог позивача про стягнення з відповідача пені та штрафу за порушення грошового зобов`язання судом апеляційної інстанції було враховано, що одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі № 910/7398/18 та від 12.12.2019 у справі № 910/10939/18. Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Умовами п. 10.4. Договору сторони погодили відповідальність покупця за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання, передбаченого п. 6.3. даного Договору, у вигляді 10% річних, які нараховуються на суму боргу. Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення позивачем показників відсотків річних, з урахуванням сум, строків і ставок нарахувань, зокрема обрахувавши нарахування пені на залишок заборгованості у розмірі 667 215,28 грн за період з 25.07.2020 по 26.11.2020, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що розмір 10% річних, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22 787,41 грн, у зв`язку з чим висновки суду першої інстанції у наведеній частині є обґрунтованими. Отже, усі доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, проте, є такими, що не спростовують висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким частково задоволено позовні вимоги і з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 667 215,28 грн основного боргу, 22 787,41 грн 10% річних, 27 344,88 грн пені та 66 921,93 грн штрафу, з відмовою у решті заявлених вимог. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі (з урахуванням заяви про усунення недоліків апеляційної скарги) не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про часткове задоволення позовних вимог. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України). Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги. Розподіл судових витрат Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника. Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Остапчука Андрія Юрійовича на рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 - залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 24.05.2021 у справі № 911/3442/20 - залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за Фізичною особою-підприємцем Остапчуком Андрієм Юрійовичем.

4. Матеріали справи № 911/3442/20 повернути до Господарського суду Київської області. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України. Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови підписано: 30.11.2021. Головуючий суддя С.Р. Станік Судді Є.Ю. Шаптала О.В. Тищенко