Постанова Харківський апеляційний суд № 2-5282/10

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А іменем України 25 листопад 2021 року м. Харків справа № 2-5282/10 провадження № 22-ц/818/3781/21 Харківський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого - Котелевець А.В., суддів Хорошевського О.М., Яцини В.Б., за участю секретаря Гришиної А.О., учасники справи: заявник - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест», стягувач Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит», боржники ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , заінтересована особа Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), представник Вишневецька Тетяна Анатоліївна, розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 на ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року в складі судді Шишкіна О.В., у с т а н о в и в : 15 липня 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Гефест» (далі - ТОВ «ФК «Гефест») звернулось до суду з заявою про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Заява мотивована тим, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року позов Публічного Акціонерного Товариства «Банк «Фінанси та Кредит» (далі ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» ) в особі філії «Слобожанське РУ» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 878,33 доларів США, що еквівалентно 1 157 577,86 грн станом на 02 лютого 2010 року, та 700 877,71 грн. Звернуто стягнення на предмет іпотеки - нежитлове приміщення технічного поверху № 2, літ А-25, загальною площею 77,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22347714, шляхом надання права АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, яка буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності у відповідності до положень статті 38 Закону України «Про іпотеку». Надано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» право вчиняти дії, необхідні для укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки, для чого, в тому числі, але не виключно, надано позивачу право отримати в: Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладення договору купівлі-продажу на нежитлове приміщення технічного поверху за вказаною адресою. Передано предмет іпотеки в управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. Постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) від 20 липня 2012 року було відкрито виконавче провадження № 34041568, щодо виконання рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року. Проте до цього часу заборгованість відповідачами не погашена. 23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Гефест» було укладено договір відступлення прав вимоги, відповідно до умов якого ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» відступив шляхом продажу ТОВ «ФК «Гефест» права вимоги до боржників, в тому числі за кредитним договором № 062/21-И та договором поруки № 062/21-И-П від 02 червня 2008 року. У зв`язку з цим, заявник просив суд замінити сторону виконавчого провадження - стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на ТОВ «ФК «Гефест» у виконавчому провадженні по примусовому виконанню виконавчого листа № 2-5282/10 про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованості за кредитним договором № 062/21-И від 02 червня 2008 року в розмірі 144 878,33 доларів США. ОСОБА_3 - представник ОСОБА_2 подала відзив на заяву, в якому просила в задоволенні заяви відмовити, мотивуючи тим, що доданий до заяви про заміну стягувача витяг з Реєстру боржників додатку № 1 до Договору не містить інформації про заборгованість боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а лише вказує на реквізити укладеного між сторонами справи кредитного договору. Також матеріали справи не містять доказів здійснення передачі права вимоги. Ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року заяву ТОВ «ФК «Гефест» задоволено. Замінено стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у виконавчому провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-5282/10, виданого на підставі заочного рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року у справі № 2-5282/10 за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, звернення стягнення на предмет іпотеки на його правонаступника ТОВ «ФК «Гефест». Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що у зв`язку із відступленням прав стягувача з ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на - ТОВ «ФК «Гефест» за кредитним договором № 062/21-И від 02 червня 2008 року наявні підстави для заміни стягувача правонаступником. 07 квітня 2021 року ОСОБА_3 представник ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені заяви. Апеляційна скарга мотивована тим, що доданий ТОВ «ФК «Гефест» до заяви про заміну стягувача витяг з Реєстру боржників до договору не містить інформації про заборгованість боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а лише вказує на реквізити укладеного між сторонами справи кредитного договору, тобто даний додаток до договору не містить таких умов, як обсяг та зміст прав, які існували на момент переходу згідно з вимогами статті 514 ЦК України. Зазначає, що судом першої інстанції не враховано, що на дату укладення договору про відступлення прав вимоги договір поруки вже був розірваний. Отже, на дату укладення договору про відступлення прав вимоги, банк не мав права вимоги до ОСОБА_2 як поручителя, а отже, й не мав права їх відступати. 07 червня 2021 року ТОВ «ФК «Гефест» подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просило залишити ухвалу суду першої інстанції без змін. Відзив мотивовано тим, що висновки суду першої інстанції по суті вирішеного спору є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку. Доводи апеляційної скарги не спростовують цих висновків і не свідчать про порушення норм матеріального та процесуального права. Інші особи ухвалу суду першої інстанції не оскаржили, правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Перевіряючи законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України - в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Матеріали справи свідчать, що заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року позов ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» - задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» заборгованість за кредитним договором у розмірі 144 878,33 доларів США, що еквівалентно 1 157 577,86 грн станом на 02 лютого 2010 року, та 700 877,71 грн. Звернуто стягнення на нежитлове приміщення технічного поверху № 2, літ А-25, загальною площею 77,9 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер в реєстрі прав власності на нерухоме майно 22347714, що є предметом іпотеки згідно з іпотечним договором, посвідченим 02 червня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Д`яченко В.Є., шляхом надання права АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу, яка буде визначена в експертному звіті суб`єкта оціночної діяльності у відповідності до положень статті 38 Закону України «Про іпотеку». Надано АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» право вчиняти дії необхідні для укладення договору купівлі-продажу предмету іпотеки, для чого, в тому числі, але не виключно, надати позивачу право отримати в: Комунальному підприємстві «Харківське міське бюро технічної інвентаризації» витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно для укладення договору купівлі-продажу на нежитлове приміщення технічного поверху за вказаною адресою. Передано предмет іпотеки за вказаною адресою в управління АТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ». Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» судовий збір в розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн. На підставі вказаного рішення суду видано виконавчий лист та постановою державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Основ`янському та Слобідському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) відкрито виконавче провадження № 34041568. 23 серпня 2019 року між ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ТОВ «ФК «Гефест» укладено договір про відступлення права вимоги, за яким товариство набуло право грошової вимоги щодо боржників ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит». Згідно з пунктом 2 договору про відступлення права вимоги новий кредитор в день укладення цього Договору набуває усі права кредитора за основними договорами, включаючи: право вимагати належного виконання боржниками зобов`язань за основними договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів, вказаних у додатку №1 до цього договору, та сплати штрафних санкцій у розмірах, передбачених основними договорами. З витягу з реєстру боржників, додатку №1 до договору відступлення права вимоги від 23 серпня 2019 року вбачається, що ТОВ «ФК «Гефест» набуло право вимоги заборгованості за кредитним договором № М-128-08-ФО-21 від 17 вересня 2008 року до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 15 липня 2020 року заявник звернувся з заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов`язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу. За положенням частини першої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. За частиною п`ятою статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги. У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, а отже, припиняється її статус сторони виконавчого провадження, і її заміна належним кредитором проводиться за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18). У частині четвертій статті 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Отже, підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків сторони, яка вибула, в цих правовідносинах. Заміна сторони правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу (частина перша статті 442 ЦПК України). Передання кредитором своїх прав іншій особі за договором відступлення права вимоги є правонаступництвом, і правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження. Заміна сторони виконавчого провадження внаслідок відступлення права вимоги до боржників можлива як під час виконання судового рішення, так і поза межами виконавчого провадження. Слід враховувати, що у зв`язку із заміною кредитора у зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, змінюється лише його суб`єктний склад у частині кредитора. Беручи до уваги вище викладене, можна дійти висновку про те, що заміна сторони у виконавчому провадженні можлива до відкриття виконавчого провадження, при відкритому виконавчому провадженні і при відсутності виконавчого провадження, тобто, при наявності невиконаного судового рішення, однак не у випадку відсутності зобов`язання боржника. Отже, виходячи зі змісту статтей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги, правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо, і до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. З матеріалів справи вбачається, що судове рішення у справі щодо стягнення з відповідачів на користь позивача суми заборгованості набрало законної сили, у зв`язку з чим видано виконавчий лист, який пред`явлений до виконання та за яким вже відкрито виконавче провадження. За таких обставин звернення ТОВ «ФК «Гефест» із заявою про заміну сторони виконавчого провадження відповідає змісту статті 512 ЦК України та вимогам статті 15 Закону України «Про виконавче провадження». Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка є частиною національного законодавства, виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду. Європейський суд з прав людини зауважив, що «право на судовий розгляд, гарантоване статтею 6 Конвенції, також захищає і виконання остаточних та обов`язкових судових рішень, які у країні, яка поважає верховенство права, не можуть залишатися невиконаними, завдаючи шкоди одній із сторін» (Жовнер проти України, № 56848/00, § 33, ЄСПЛ, від 29 червня 2004 року). Замінюючи сторону, суд першої інстанції правильно виходив з того, що між банком та товариством у повному обсязі виконані зобов`язання за кредитним договором № М-128-08-ФО-21 від 17 вересня 2008 року, що відповідно до статей 512, 514, 517 ЦК України свідчить про законне відступлення права вимоги за кредитним договором ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» - ТОВ «ФК «Гефест». Отже, ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» вибув із правовідносин за вказаним договором, в результаті чого виникла необхідність у процесуальному правонаступництві та заміні стягувача ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» у виконавчому провадженні на ТОВ «ФК «Гефест». Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 в апеляційній скарзі про те, що договір не містить інформації про заборгованість боржників, а лише реквізити договору, який був предметом судового розгляду, та про відсутність доказів про здійснення передачі права вимоги, суд відхиляє як безпідставні, оскільки договір про відступлення права вимоги на час розгляду справи є чинним, у встановленому законом порядку не розірваний, недійсним не визнаний, а тому є обов`язковим для виконання. Посилання в апеляційній скарзі щодо того, що на дату укладення договору про відступлення прав вимоги банк не мав прав вимоги до ОСОБА_2 як поручителя, а отже, й не мав права їх відступати, є необґрунтованими, оскільки рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 11 березня 2013 року стягнуто солідарно з боржників заборгованість за кредитним договором. Доказів виконання рішення суду боржниками матеріали справи не містять. ТОВ «ФК «Гефест» звернувся із заявою про заміну стягувача у справі до ОСОБА_2 поза межами відкритого виконавчого провадження у даній справі, однак це не позбавляє його права звернутись із заявою про заміну стягувача та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, оскільки у протилежному випадку правонаступник стягувача - сторони виконавчого провадження, набувши таке право згідно з договорами про відступлення права вимоги в порядку статті 512 ЦК України, позбавляється можливості та права реалізувати таке право у виконавчому провадженні у порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження». Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, яким судом першої інстанції надана належна оцінка. Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справі «Проніна проти України», № 63566/00, параграф 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає. Керуючись ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст. ст. 375, 381- 384 ЦПК України, апеляційний суд, постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 представника ОСОБА_2 залишити без задоволення. Ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 25 лютого 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст постанови складено 29 листопада 2021 року. Головуючий А.В. Котелевець Судді О.М. Хорошевський В.Б. Яцина