Ухвала КАС ВС № 160/5925/20

УХВАЛА 30 листопада 2021 року Київ справа №160/5925/20 адміністративне провадження № К/9901/19886/21 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Желєзного І.В., суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М., розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду у складі головуючого судді Сліпець Н.Є. від 14.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: головуючого судді Олефіренко Н.А., суддів Білак С.В., Шальєвої В.А. від 06.04.2021 у справі № 640/7435/21 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій 2018», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «НОРМА», про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: І. РУХ СПРАВИ

1. У травні 2020 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до суду з позовом до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради (далі також - відповідач 1), Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради (далі також - відповідач 2), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій 2018», у якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог від 22.06.2020 просив визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №1372 від 17.12.2019 «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, реконструкції та функцій замовника по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченко та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район) з улаштуванням пішохідної зони»; визнати протиправними дії Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради з проведення обстеження зелених насаджень та складання 22.01.2020 акта № 4 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, для виконання робіт по об`єкту «Реконструкція вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район) з улаштуванням пішохідної зони»; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №591 від 19.05.2020 «Про видалення зелених насаджень по вул. Яворницького»; визнати протиправним та скасувати рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради №13 від 21.01.2020 «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, капітального ремонту та функцій замовника по об`єкту «Капітальний ремонт пл. Шевченко в м. Дніпрі».

2. Також у травні 2020 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, в якій позивач просив визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, реконструкції та функцій замовника по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район) з улаштуванням пішохідної зони» від 17.12.2019 № 1372; визнати протиправним та нечинним рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради «Про видалення зелених насаджень по вул. Яворницького» від 19.05.2020 № 591.

3. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.06.2020 об`єднано адміністративні справи за вищезазначеними позовами в одне провадження.

4. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 у задоволенні позову відмовлено.

5. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 змінено шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції постанови суду апеляційної інстанції. 6. 31.05.2021 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 в частині відмови в задоволенні позовних вимог, з якими звертався цей позивач, та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06.04.2021, у якій просить їх скасувати в оскаржуваних частинах та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. 7. 17.08.2021 та 19.08.2021 від Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» до Верховного Суду надійшла уточнена касаційна скарга.

8. Ухвалою Верховного Суду від 19.08.2021 відкрито касаційне провадження у справі. 9. 14.09.2021 від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та 15.11.2021 від Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради до Верховного Суду надійшли відзиви на касаційну скаргу, у яких просять у її задоволенні відмовити та залишити оскаржувані судові рішення без змін. 10. 04.11.2021 від Виконавчого комітету Дніпровської міської ради до Верховного Суду надійшла заява, у якій просить закрити касаційне провадження у цій справі. II. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, УСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

11. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 17.12.2019 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення № 1372 «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, реконструкції та функцій замовника по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченко та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район)» з улаштуванням пішохідної зони».

12. Відповідно до цього рішення вирішено надати дозвіл Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, реконструкції та функцій замовника по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченка та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район)» з улаштуванням пішохідної зони. Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради замовити проєктно-кошторисну документацію в проєктній організації, яка має ліцензію на проєктування. Погодити та затвердити проєктно-кошторисну документацію в установленому порядку. Одержати в Управлінні державного архітектурно-будівельного контролю Дніпровської міської ради дозвіл на виконання робіт.

13. Рішенням Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 13 від 21.01.2020 Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради надано дозвіл на виконання проектних робіт, капітального ремонту та функцій замовника по об`єкту «Капітальний ремонт пл. Шевченко в м. Дніпрі». 14. 22.01.2020 комісією Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради складено акт № 4 обстеження зелених насаджень, що підлягають видаленню, для виконання робіт по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченко та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район) з улаштуванням пішохідної зони».

15. Відповідно до Акта обстеження прийнято рішення, що видаленню (зрізуванню) підлягають 95 дерев, відновна вартість яких складає 1223261,77 грн, та 50 кущів, відновна вартість яких становить 112264,84 грн. Сплата не проводиться згідно з пунктом 6 Порядку видалення дерев, кущів, газонів та квітників у населених пунктах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.2006 № 1045, у разі будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту (об`єктів інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури, благоустрою та інших об`єктів будівництва, що споруджуються за рахунок коштів державного чи місцевого бюджету). 16. 19.05.2020 Виконавчим комітетом Дніпровської міської ради прийнято рішення №591 «Про видалення зелених насаджень по вул. Яворницького», яким надано дозвіл Департаменту благоустрою та інфраструктури на видалення зазначених в акті зелених насаджень. 17. 23.06.2020 Управлінням ДАБК Дніпровської міської ради видано дозвіл № ДП 112201751097 на виконання будівельних робіт Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради щодо реконструкції вул. Яворницького в м. Дніпрі. ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

18. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що права осіб можуть порушувати лише наслідки проведення реконструкції, а не рішення організаційного характеру, яким надано дозвіл на виконання робіт та вчинення певних дій із замовлення проектно-кошторисної документації та її затвердження. Між сторонами не виникло спору як такого, тобто позивачем не наведено, в чому власне полягає порушене право громадської організації діями та рішеннями відповідачів, яким чином відповідачі своїми діями/бездіяльністю порушили відповідне право. Прийняття оскаржуваного рішення виконавчим комітетом Дніпровської міської ради № 1372 від 17.12.2019 «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, реконструкції та функцій замовника по об`єкту «Реконструкція пл. Шевченко та вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район)» з улаштуванням пішохідної зони» не відноситься до випадків, щодо яких частиною першою статті 21 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» встановлено обов`язковість громадських слухань. Оскільки оскаржуваним рішенням не вирішувалось питання затвердження містобудівної документації, були відсутні підстави для необхідності проведення стратегічної екологічної оцінки. Твердження позивачів про порушення відповідачами Закону України «Про охорону культурної спадщини» є безпідставними. Оцінюючи усі докази, суд дійшов висновку про необґрунтованість та недоведеність позовних вимог позивачів щодо протиправності рішень Виконавчого комітету Дніпровської міської ради та дій Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради.

19. Суд апеляційної інстанції, ухвалюючи оскаржуване судове рішення у цій справі, виходив з того, що в апеляційній скарзі відсутні доводи про порушення судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права щодо визнання протиправними дій Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради з проведення обстеження зелених насаджень та складання 22.01.2020 Акта обстеження зелених насаджень № 4, що підлягають видаленню, для виконання робіт по об`єкту «Реконструкція вул. Яворницького у м. Дніпрі (Соборний район) з улаштуванням пішохідної зони» та визнання протиправним і скасування рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 13 від 21.01.2020 «Про надання дозволу департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради на виконання проектних робіт, капітального ремонту та функцій замовника по об`єкту «Капітальний ремонт пл. Шевченко в м. Дніпрі», а тому суд апеляційної інстанції не перевіряв правильність висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині. На момент прийняття спірного рішення відсутній належним чином розроблений, погоджений та затверджений детальний план території, який розповсюджував би свою дію на пл. Шевченка та вул. Яворницького в м. Дніпрі. Позивачем не доведено факт порушення своїх прав шляхом прийняття спірного рішення № 1372, як і не надано відповідних доказів. Відповідно до наявної містобудівної документації територія вул. Яворницького не відноситься до об`єктів, для реконструкції (капітального ремонту) яких проектна документація має розроблятись виключно на конкурентній основі, та не знаходиться в зоні охорони пам`яток історії та культури. Рішення № 591 «Про видалення зелених насаджень по вул. Яворницького» прийнято в межах наданих повноважень з дотриманням вимог чинного законодавства. Спірні рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради № 1372 від 17.12.2019 та № 591 від 19.05.2020 вичерпали свою дію фактом їх виконання, а тому вони не можуть бути скасовані чи змінені органом місцевого самоврядування після виконання. ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ, ВІДЗИВІВ НА НЕЇ ТА КЛОПОТАННЯ ПРО ЗАКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

20. Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» у касаційній скарзі не погоджується з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій з огляду на наступне. В обґрунтування своєї позиції щодо наявності підстав для відкриття касаційного провадження скаржник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність». Зазначає, що судами встановлено, що зазначені у позові пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області, відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р, обумовлюють охоплення вулиці в межі історичного ареалу та не є самим історичним ареалом, як зазначає позивач. Таким чином, існує питання застосування або ж незастосування статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність» при плануванні та проектуванні робіт біля об`єктів культурної спадщини. Також наявне питання, чи може вважатися наявність об`єктів культурної спадщини у місцях реконструкції вулиць як підстава для тверджень про суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів і, відповідно, необхідність проведення конкурсу. Неможливим є одночасне відхилення апеляційної скарги та зміна мотивів рішення судом апеляційної інстанції. Судом апеляційної інстанції не враховано висновки щодо застосування статей 315, 317 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) у постанові Верховного Суду від 20.04.2019 у справі № 855/118/19, від 04.03.2019 у справі № 855/57/19, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19.

21. У відзивах на касаційну скаргу відповідачі зазначають, що оскаржувані судові рішення ухвалені із правильним застосуванням норм матеріального права та при дотриманні норм процесуального права, а тому не підлягають скасуванню.

22. У поданій до Верховного Суду заяві Виконавчий комітет Дніпровської міської ради просить закрити касаційне провадження з огляду на приписи статті 328 КАС України. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

23. Відповідно до статті 341 КАС України у редакції, чинній з 08.02.2020, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

24. Колегія суддів зауважує, що переглядаючи справу в касаційному порядку, Верховний Суд, який відповідно до частини третьої статті 125 Конституції України є найвищим судом у системі судоустрою України, виконує функцію «суду права», що розглядає спори, які мають найважливіше (принципове) значення для суспільства та держави.

25. Суд враховує позицію Європейського Суду з прав людини, згідно з якою право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг; такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 36 рішення у справі «Golder v. the United Kingdom» № 4451/70, пункт 57 рішення у справі «Ashingdane v. the United Kingdom» № 8225/78, пункт 37 рішення у справі «Guerin v. France» № 25201/94, пункт 96 рішення у справі «Krombach v. France» № 29731/96, пункти 53, 55 рішення у справі «Воловік проти України» № 15123/03, пункт 27 рішення у справі «Пелевін проти України» № 24402/02, пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» № 45783/05, ухвала щодо прийнятності заяви № 32671/02 у справі «Скорик проти України»); такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, що може змінюватися відповідно до потреб і ресурсів суспільства; держава вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі (рішення у справах «Osman v. The United Kingdom» № 23452/94 та «Kreuz v. Poland» № 28249/95); умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви; зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження у справах здійснюється судом після їх розгляду судом апеляційної інстанції (пункт 48 рішення у справі «Levages Prestations Services v. France» № 21920/93 та рішення у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» № 26737/95).

26. Суд також ураховує положення, що містяться в Рекомендаціях № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07.02.1995, згідно з якими державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження; скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону; вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу (частина «с» статті 7 Рекомендацій).

27. Також Верховний Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, висловлену у рішенні «Zubac v. Croatia» [GC] від 05.04.2018 (№ 40160/12), згідно з яким визнано відсутність порушення судом касаційної інстанції пункту 1 статті 6 Конвенції під час визнання касаційної скарги неприйнятної ratione valoris та відмови у перегляді рішень судів першої та апеляційної інстанції у справі. Суд, зокрема виходив з наступного: застосування передбаченого законодавством порогу ratione valoris для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою процесуальною вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості; Суд враховував обсяг, у якому справу було розглянуто в судах нижчої інстанції, наявність чи відсутність питань, пов`язаних зі справедливістю судового розгляду, проведеного в судах нижчої інстанції, а також характер повноважень суду, що розглядається; застосовуючи встановлені законодавством обмеження ratione valoris доступу до судів вищої інстанції, Суд повинен у різній мірі враховувати деякі додаткові фактори, зокрема, передбачуваність обмеження та чи можна стверджувати, що ці обмеження пов`язані з «надмірним формалізмом»; саме національний Верховний Суд, якщо цього вимагає національне законодавство, повинен оцінювати те, чи досягнуто передбачений законодавством поріг ratione valoris для подання скарги саме до цього суду; узгоджена національна судова практика та послідовне застосування цієї практики, як правило, задовольняють критерій передбачуваності стосовно обмеження доступу до суду вищої інстанції; Суд наголошує на цінності та важливості дотримання формалізованих норм процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору, оскільки завдяки цьому може, зокрема, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися юридична визначеність та повага до суду (пункти 83-88, 96).

28. Як зазначив Європейський Суд з прав людини у рішенні у справі «Науменко проти України» (заява № 41984/98, пункт 52), правова певність (визначеність) передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, недопустимості повторного розгляду вже раз вирішеної справи; цей принцип наполягає на тому, що жодна сторона не має права домагатися перегляду кінцевого і обов`язкового рішення тільки з метою нового слухання і вирішення справи; повноваження судів вищої ланки переглядати рішення повинні використовуватися для виправлення судових помилок, помилок у здійсненні правосуддя, а не заміни рішень; перегляд в порядку нагляду не може розглядатися як прихована апеляція, і сама можливість двох поглядів на один предмет не є підставою для повторного розгляду; відхилення від цього принципу можливе тільки, коли воно спричинене незалежними і непереборними обставинами. Такий підхід повною мірою відповідає принципу субсидіарності (the principle of subsidiarity), який гарантує вирішення питання на тому рівні, який є достатнім з огляду на складність такого питання.

29. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі також - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

30. У пункті 53 рішення від 08.04.2010 у справі «Меньшакова проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що право на суд не є абсолютним і може підлягати легітимним обмеженням. У випадку, коли доступ особи до суду обмежується або законом, або фактично таке обмеження не суперечить пунктові 1 статті 6 Конвенції, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету, за умови забезпечення розумної пропорційності між використовуваними засобами та метою, яка має бути досягнута (див. пункт 57 рішення від 28.05.1985 у справі «Ашинґдейн проти Сполученого Королівства» (Ashingdane v. the United Kingdom), заява № 8225/78).

31. Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.

32. Такі виключні випадки визначені у частині четвертій статті 328 КАС України, згідно якою підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

33. З огляду на наведене колегія суддів зауважує, що законодавець чітко визначив, які судові рішення, з яких підстав і у яких випадках можуть бути оскаржені до суду касаційної інстанції.

34. Верховний Суд вважає за необхідне вказати, що аналіз положень частини четвертої статті 328 КАС України дає підстави для висновку, що у касаційній скарзі скаржник повинен навести мотиви незгоди з судовим рішенням із урахуванням передбачених КАС України підстав для його скасування або зміни (статті 351-354 Кодексу) з вказівкою на конкретні висновки суду (судів), рішення якого (яких) оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом. Скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та/або апеляційної інстанцій застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, або ж чітко зазначити, який саме висновок Верховного Суду, на думку скаржника, щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах є відсутнім, або ж якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу, то навести відповідні підстави, а саме: порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо: 1) суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу; або 2) суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, яка підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або 3) суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; 4) суд встановив обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів; порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.

35. Як вбачається з ухвали Верховного Суду від 19.08.2021 підставою для відкриття касаційного провадження є доводи Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність».

36. Як вбачається зі змісту касаційної скарги, Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» відповідну підставу обґрунтовує тим, що судами встановлено, що зазначені у позові пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р обумовлюють охоплення вулиці в межі історичного ареалу та не є самим історичним ареалом. Таким чином, існує питання застосування або ж незастосування статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність» при плануванні та проектуванні робіт біля об`єктів культурної спадщини. Також наявне питання, чи може вважатися наявність об`єктів культурної спадщини у місцях реконструкції вулиць як підстави для тверджень про суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів і, відповідно, необхідність проведення конкурсу.

37. У цьому контексті колегія суддів зазначає наступне.

38. Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність» виключно на конкурсній основі здійснюється розроблення проектів об`єктів архітектури, реалізація яких має суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, а також об`єктів, які розміщуються в зоні охорони пам`яток історії та культури або можуть негативно впливати на території і об`єкти природно-заповідного фонду.

39. Частиною четвертою цієї статті передбачено, що необхідність проведення таких конкурсів визначається згідно з вимогами містобудівного законодавства та за рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, а також за ініціативою замовників та об`єднань професійних архітекторів.

40. Відповідно до пункту 6 Порядку проведення архітектурних та містобудівних конкурсів, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 25.11.1999 № 2137, виключно на конкурсній основі здійснюється розроблення проектів об`єктів архітектури, реалізація яких справляє істотний вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, об`єктів, що розміщуються в зоні охорони пам`яток історії і культури або можуть справляти негативний вплив на території та об`єкти природно-заповідного фонду, а також об`єктів архітектури загальнодержавного значення. Такі об`єкти визначаються містобудівною документацією і місцевими правилами забудови населених пунктів та у разі необхідності за рішеннями центральних і місцевих органів виконавчої влади, виконавчих органів місцевих рад, місцевих органів містобудування та архітектури.

41. Як убачається із рішення суду першої інстанції, суд звернув увагу, що зазначені у позові пам`ятки архітектури та містобудування місцевого значення Дніпропетровської області відповідно до розпорядження голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 12.04.1996 № 158-р обумовлюють охоплення вулиці в межі історичного ареалу та не є самим історичним ареалом.

42. Водночас колегія суддів зауважує, що судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до наявної містобудівної документації територія вул. Яворницького (…) не знаходиться в зоні охорони пам`яток історії та культури.

43. Окрім цього, як установлено судом апеляційної інстанції, містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральним планом розвитку міста та планом зонування території міста) територія пл. Шевченко та вул. Яворницького в м. Дніпро не відноситься до об`єктів, реконструкція яких може мати істотний вплив на розвиток і формування забудови міста. За наявною в розпорядженні виконавчих органів міської ради інформацією центральними або місцевими органами виконавчої влади, виконавчим комітетом міської ради та органом містобудування та архітектури міської ради не приймалось жодного рішення щодо обґрунтування необхідності проведення архітектурного конкурсу для організації реконструкції пл. Шевченко та вул. Яворницького в м. Дніпро.

44. Доводи Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», викладені у касаційній скарзі щодо незгоди зі встановленими судом апеляційної інстанції обставинами, спрямовані на встановлення фактичних обставин справи та переоцінку доказів у ній. Водночас до повноважень Верховного Суду не входить дослідження доказів, установлення фактичних обставин справи або їх переоцінка, тобто об`єктом перегляду касаційним судом є виключно питання застосування права.

45. Колегія суддів наголошує, що відповідно до частини другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Зважаючи на те, що судом апеляційної інстанції встановлено, що територія вул. Яворницького не знаходиться в зоні охорони пам`яток історії та культури, а також містобудівною документацією на місцевому рівні (генеральним планом розвитку міста та планом зонування території міста) територія вул. Шевченка та вул. Яворницького в м. Дніпро не відноситься до об`єктів, реконструкція яких може мати істотний вплив на розвиток і формування забудови міста, колегія суддів дійшла висновку, що зазначена Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» підстава для відкриття касаційного провадження - відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме частини третьої статті 6 Закону України «Про архітектурну діяльність», згідно з якою виключно на конкурсній основі здійснюється розроблення проектів об`єктів архітектури, реалізація яких має суттєвий вплив на розвиток і формування забудови населених пунктів, а також об`єктів, які розміщуються в зоні охорони пам`яток історії та культури або можуть негативно впливати на території і об`єкти природно-заповідного фонду, не є належною підставою для відкриття касаційного провадження у цій справі, оскільки зазначена норма не підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

47. Також колегія суддів відхиляє посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій правових висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06.05.2020 у справі № 804/340/18, від 18.06.2020 у справі № 160/7311/19, від 24.09.2020 у справі № 133/532/17, від 07.10.2020 у справі № 200/4659/17, від 29.10.2020 у справі № 580/44/19, від 06.07.2018 у справі № 922/2513/17, від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 та від 11.12.2018 у справі № 910/8122/17 з огляду на наступне.

48. Аналіз пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України дає змогу дійти висновку, що касаційний перегляд судових рішень з метою перевірки правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та допущення/недопущення порушень норм процесуального права може відбутися за наявності таких складових: суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

49. Колегія суддів звертає увагу, що встановлюючи обов`язковим при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин врахування висновків щодо застосування норм права, викладених у постановах Верховного Суду, частина п`ята статті 242 КАС України презюмує застосування норм права у подібних правовідносинах.

50. У цьому контексті колегія суддів зазначає, що неоднакове застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права матиме місце в разі, коли суд касаційної інстанції за тотожних предмета спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.

51. Згідно з висновками Великої Палати Верховного Суду подібність правовідносин означає тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). При цьому, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності визначається обставинами кожної конкретної справи (пункт 32 постанови від 27.03.2018 у справі № 910/17999/16; пункт 40 постанови від 25.04.2018 у справі № 910/24257/16).

52. Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах необхідно розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 8.2 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 910/5394/15-г, пункт 6.30 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19).

53. Термін «подібні правовідносини» може означати як такі, що мають лише певні спільні риси, так і правовідносини, що є тотожними, тобто такими самими як інші. Подібність правовідносин визначається за їх елементами: суб`єктами, об`єктами та змістом (правами й обов`язками суб`єктів правовідносин). Суб`єктний критерій не впливає на кваліфікацію певних правовідносин, як подібних.

54. Як убачається з постанови Верховного Суду від 06.05.2020 у справі №804/340/18, спір у ній виник відносно рішень Виконкому Дніпровської міської ради про внесення змін до рішень про встановлення граничних тарифів на послуги з перевезення пасажирів та багажу на міських автобусних маршрутах загального користування.

55. Згідно з постановою Верховного Суду від 18.06.2020 у справі №160/7311/19 спір у справі виник відносно визнання протиправним та нечинним повністю рішення Виконавчого комітету Дніпровської міської ради про встановлення тарифів на транспортні послуги.

56. Щодо посилань скаржника на постанову Верховного Суду від 24.09.2020 у справі № 133/532/17, колегія суддів зауважує, що предметом спору у цій справі було рішення виконавчого комітету Козятинської міської ради Вінницької області в частині заборони руху вантажних транспортних засобів по вулиці; встановлення пристрою обмеження висоти транспортних засобів, висотою 3,0 м по; встановленню заборонних дорожніх знаків 3.18 «Рух транспортних засобів, висота яких перевищує 3,0 м, заборонено» по вулиці Осипенка; заборони руху вантажних транспортних засобів по вулиці; заборони руху вантажних транспортних засобів по вулиці, а також рішення про встановлення дорожніх знаків 3.3 «Рух вантажних автомобілів заборонено». Судами під час розгляду зазначеної справи, зокрема, встановлено, що 24.10.2016 жителі м. Козятина, які проживають по вул. Осипенка в м. Козятин Вінницької області, звернулися до міського голови із зверненням в якому зазначили, що по вул. Осипенка в м. Козятин Вінницької області створена аварійна ситуація, а саме інтенсивний рух важковагового транспорту, який на великій швидкості рухається по вулиці з відсутніми тротуарами, з шириною проїжджої частини 3,5 - 4 метри, викликає вібрацію ґрунтів під забудовами, внаслідок чого будинки руйнуються. Крім того, рух вказаних транспортних засобів спричиняє перешкоди для проїзду зустрічного транспорту та рух пішоходів, що призводить до виникнення автотранспортних пригод та становить велику загрозу життю та здоров`ю проживаючих на даній вулиці громадян.

57. Предметом спору у справі № 200/4659/17 було визнання протиправним рішення Дніпровської міської ради від 15.02.2017 № 42/18 «Про внесення змін до рішень міської ради стосовно структури міської ради та її виконавчих органів, граничної чисельності працівників міської ради та її виконавчих органів»; визнання протиправним розпорядження Дніпровського міського голови від 01.03.2017 №96-р «Про затвердження Тимчасового положення про Інспекцію з питань праці та зайнятості населення Дніпровської міської ради»; встановлення відсутності компетенції у Дніпровської міської ради на створення виконавчого органу з питань контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення; встановлення відсутності компетенції у Інспекції на здійснення нагляду і контролю за додержанням законодавства про працю та зайнятість населення.

58. Як убачається із постанови Верховного Суду від 29.10.2020 у справі № 580/44/19, позивач у цій справі просив визнати неправомірними дії виконкому Ватутінської міськради під час прийняття (ухвалення) ним рішень від 15.11.2018 № 300 «Про затвердження конкурсної документації та проведення конкурсу з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне», від 18.10.2018 № 276 «Про затвердження переліку об`єктів конкурсу, складу конкурсної комісії та Положення про конкурсну комісію з призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду міста Ватутіне», від 26.12.2018 № 395 «Про призначення управителя багатоквартирного будинку житлового фонду в місті Ватутіне»; скасувати рішення виконкому Ватутінської міськради: від 15.11.2018 № 300, від 18.10.2018 № 276 та від 26.12.2018 № 395.

59. Предметом спору у справі №922/2513/17 було відшкодування шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища в розмірі 39 703,00 грн.

60. З постанови Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 520/12022/17 вбачається, що позивач у цій справі просив визнати протиправним (незаконним) та нечинним Спірне рішення в частині доповнення пунктом № 109 за Київським районом «Переліку спеціальних земельних ділянок, відведених для організації та провадження діяльності із забезпечення паркування транспортних засобів на території м. Одеси (спеціально відведені автостоянки)», затвердженого згідно з додатком № 2, який міститься в підпункті 1.2 пункту 1 оскаржуваного рішення; визнати протиправними дії щодо погодження схеми розміщення транспортних засобів на спеціально відведеній автостоянці.

61. Позивач у справі № 910/8122/17 просив заборонити діяльність дельфінарію.

62. Зважаючи на вищевикладене, аналіз постанов Верховного Суду, на які скаржником зроблено посилання у касаційній скарзі як на приклад іншого правозастосування, та оскаржуваних судових рішень у цій справі не дає підстав для висновку про те, що ці рішення ухвалені у справах, правовідносини у яких є подібними, оскільки відмінними є предмети спору, підстави позовів та фактичні обставини справ та матеріально-правове регулювання спірних правовідносин, що виключає можливість касаційного перегляду оскаржуваних рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції, з підстави та у випадку, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

63. Щодо доводів Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» в обґрунтування своєї позиції про наявність підстав для відкриття касаційного провадження на неможливість одночасного відхилення апеляційної скарги та зміни мотивів рішення судом апеляційної інстанції з посиланням на постанови Верховного Суду від 20.04.2019 у справі № 855/118/19, від 04.03.2019 у справі № 855/57/19, Великої Палати Верховного Суду від 14.05.2020 у справі № 9901/589/19, колегія суддів відхиляє такі, оскільки судами застосовані зазначені норми процесуального права за обставин справи, які є відмінними від тих, які суд апеляційної інстанції встановив під час розгляду цієї справи (зокрема, в частині обґрунтованості доводів апеляційних скарг та наявності підстав для зміни оскаржуваних судових рішень).

64. Перевіривши доводи відповідача, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що у таких не зазначено випадків, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, які є підставами перегляду у касаційному порядку судових рішень.

65. З огляду на зазначене, оскільки відповідачем у касаційній скарзі не наведено належних встановлених частиною четвертою статті 328 КАС України випадків для перегляду у касаційному порядку оскаржуваних у цій справі судових рішень, такі не можуть бути переглянуті Верховним Судом як судом касаційної інстанції у порядку, визначеному главою 2 розділу ІІІ Кодексу адміністративного судочинства України, а тому касаційне провадження підлягає закриттю.

66. Правова позиція стосовно можливості закриття касаційного провадження у справі, відкритого за відсутності достатніх підстав для відкриття такого, висловлена, зокрема, в ухвалах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі №295/10633/14-а, від 18.03.2021 у справі №822/1543/17 та від 24.06.2021 у справі № 127/7597/17. Керуючись статтями 248, 328, 339, 355, 359 КАС України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.12.2020 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду у справі № 160/5925/20 за позовом Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», ОСОБА_1 до Департаменту благоустрою та інфраструктури Дніпровської міської ради, Виконавчого комітету Дніпровської міської ради, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Благоустрій 2018», Товариство з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «НОРМА», про визнання протиправними та скасування рішень, визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І.В. Желєзний Судді Я.О. Берназюк С.М. Чиркін