Ухвала КАС ВС № 420/10927/20

УХВАЛА 29 листопада 2021 року м. Київ справа № 420/10927/20 адміністративне провадження № К/9901/40615/21 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Уханенка С.А. перевірив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення а зобов`язання прийняти нове рішення, В С Т А Н О В И В: У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Офісу Генерального прокурора, Першої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур (далі - Перша кадрова комісія), в якому уточнивши позовні вимоги, просив: визнати протиправним та скасувати рішення Першої кадрової комісії від 21 вересня 2020 року про неуспішне проходження добору (співбесіди, атестації) ОСОБА_1 ; зобов`язати Першу кадрову комісію прийняти нове рішення (про успішне проходження добору) за результатами співбесіди (добору, атестації) щодо нього, як кандидата на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора; зобов`язати Офіс Генерального прокурора направити його, як кандидата на посаду прокурора Офісу Генерального прокурора, як такого, який успішно пройшов добір, до Тренінгового центру прокурорів України для проходження першого етапу стажування. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора від 21 вересня 2020 року про неуспішне проходження добору (співбесіди, атестації) ОСОБА_1 . Зобов`язано Першу кадрову комісію з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора прийняти нове рішення за результатами співбесіди (добору, атестації) з ОСОБА_1 , як кандидатом на вакантну посаду прокурора Офісу Генерального прокурора, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині позову відмовлено. 05 листопада 2021 року Офіс Генерального прокурора подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року. Заявник, посилаючись на положення пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України та неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення ними норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення в частині задоволення позову та відмовити в позові в цій частині. Предметом спору у цій справі є правомірність рішення кадрової комісії про неуспішне проходження добору (співбесіди, атестації) кандидатом на вакантну посаду прокурора. З 08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України від 15 січня 2020 року №460-IХ "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 "Касаційне провадження", зокрема щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду. Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом. Згідно з частиною четвертою статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами. Вимоги до форми та змісту касаційної скарги встановлено статтею 330 КАС України, відповідно до пункту 4 частини другої якої у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав). Пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України встановлено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. Вирішуючи питання відкриття касаційного оскарження з вказаної підстави, Суд виходить з наступного. Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень Офіс Генерального прокурора, зокрема, зазначив відсутність висновку Верховного Суду щодо процедури проведення співбесіди під час проведення добору на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора, обласні прокуратури, окружні прокуратури, а також щодо меж повноважень кадрових комісій на указаному етапі добору. Верховний Суд зазначає, що оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України вимагає не лише констатації факту відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, а й визначення норми (норм) права, що потребує висновку, підстав необхідності такого висновку у подібних правовідносинах (усунення колізій норм права, визначення пріоритету однієї норми над іншою, тлумачення норми, т.і.), а також зазначення, у чому, на думку заявника, полягає неправильне застосування норми права, щодо якої необхідний висновок Верховного Суду. У касаційній скарзі заявник лише цитує норми Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", Закону України від 19 вересня 2019 року №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон №113-ІХ), окремі пункти Порядку проведення добору на зайняття вакантної посади прокурора, затвердженого наказом Генерального прокурора від 10 січня 2020 року №11 (далі - Порядок №11) та інші нормативно-правові акти, проте конкретної норми, що потребує висновку Верховного Суду заявником не зазначено. Водночас, загальні посилання Офісу Генерального прокурора на відсутність правової позиції Верховного суду щодо юридичного змісту додатку 1 до Порядку №11 не є підставою для відкриття касаційного провадження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, так як заявник не виклав вмотивовані аргументи з цього приводу у взаємозв`язку з обставинами справи та у контексті її індивідуальних ознак, обмежившись лише фразами про правомірність оскаржуваного рішення та дотримання кадровою комісією процедури проведення співбесіди. Крім того, із змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що вирішуючи спір та частково задовольняючи позов, суди виходили з відсутності в оскаржуваному рішенні кадрової комісії мотивів його прийняття, посилань на конкретні обставини і підстави, норми законодавства, а також відсутність у відповідачів будь-яких належних доказів, які б слугували підставою для дискреційних висновків відповідача про невідповідність позивача визначеним критеріям для зайняття посади прокурора, що свідчить про протиправність оскаржуваного рішення Першої кадрової комісії та наявність підстав для його скасування. Верховний Суд зазначає, що саме конкретні обставини, що вплинули на прийняття рішення, визначають межі дискреції адміністративного органу та його посадових осіб. Наявність або відсутність обставин, вказаних у рішенні, у разі його оскарження, має бути перевірена судами під час розгляду справи з метою надання оцінки спірному рішенню на відповідність критеріям, визначеним статтею 2 КАС України. Однак, у касаційній скарзі не наведено жодного аргументу на спростування мотивів, з яких виходили суди вирішуючи цей спір. У тексті касаційної скарги заявник лише наводить низку нормативно-правових актів щодо проведення добору на посади прокурорів, без належної аргументації щодо їхнього неправильного застосування судом апеляційної інстанції у цій справі у системному зв`язку з положеннями статті 328 КАС України. Частиною першою статті 341 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення, зокрема, в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Проста констатація самого факту наявності або відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у справі з подібними правовідносинами не є достатньою підставою для відкриття касаційного провадження, оскільки норми КАС України вимагають визначення такої норми, щодо якої наявний або відсутній висновок Верховного Суду та викладення обґрунтувань неправильного застосування/ не застосування цієї норми права. Тому, лише загальні посилання на відсутність висновку Верховного Суду, за відсутності вмотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження. За таких обставин, касаційну скаргу необхідно повернути особі, яка її подала, на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України. Керуючись статтею 248, пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України, У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 березня 2021 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Першої кадрової комісії з добору на вакантні посади прокурорів в Офісі Генерального прокурора, Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення а зобов`язання прийняти нове рішення повернути особі, яка її подала.

2. Роз`яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає. Суддя С.А. Уханенко