Постанова Восьмий апеляційний адміністративний суд № 500/2534/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 рокуЛьвівСправа № 500/2534/21 пров. № А/857/17061/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів: головуючого судді Судової-Хомюк Н.М., суддів Сеника Р.П., Носа С.П., за участі секретаря судового засідання Кахнич Г.П., позивача: не з`явився представника відповідача: не з`явився розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області на рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 500/2534/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Тернопільській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, суддя в 1-й інстанції Мандзій О.П., час ухвалення рішення 12 год. 27 хв, місце ухвалення рішення м. Луцьк, дата складання повного тексту рішення 13.07.2021,- В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі позивач) звернулась до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПC у Тернопільській області (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.03.2019 року №0000924001 та №0000934001. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за результатами перевірки, проведеної 11.03.2019 року за відсутності підстав визначених Податковим кодексом України (далі ПК України), відповідачем помилково зроблено висновок про реалізацію позивачем алкоголю без марок акцизного податку встановленого зразка та за відсутності ліцензії, оскільки факту роздрібної торгівлі алкогольними виробами не було. Необґрунтованим є і розмір штрафних санкцій, застосованих оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за відсутності документів про вартість товарів. Інформація, яка дає можливість встановити обставини, які входять до предмету доказування, а саме: щодо відповідності проданого напою характеристикам алкогольного напою, також відсутня. Позивач вказує, що як в направленні на проведення перевірки так і в самому наказі не вказано найменування та реквізити суб`єкта який перевіряється (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи платника податку). Відповідно до даного наказу вирішено провести фактичну перевірку торгового об`єкта за адресою: АДРЕСА_1 . Однак відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно торгові об`єкти позивача за адресою: АДРЕСА_1 , вказаною у направленні та наказі, відсутні як такі. За таких обставин, враховуючи порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення перевірки, позивач вважає прийняті, як її наслідок, податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, які підлягають скасуванню, що і зумовило звернення до суду з даним позовом. Рішенням Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.03.2019 року №0000924001 та 25.03.2019 року №0000934001. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Тернопільській області в користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір у розмірі 908 (дев`ятсот вісім) гривень 00 (нуль) копійок згідно квитанції від 29.04.2021 року № 0.0.2108004091.1. Рішення суду першої інстанції оскаржив відповідач, подавши на нього апеляційну скаргу. Зазначає, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим та таким, що винесене з порушенням норм як матеріального так і процесуального права. В обґрунтування апеляційних вимог апелянт зазначає, що наказ Головного управління ДФС у Тернопільській області №457 від 11.03.2019 року, яким визначено провести фактичну перевірку торгового об`єкту за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , винесений відповідно до вимог чинного законодавства та містить усі необхідні реквізити. Відповідно до акта перевірки №270/19-00-40-00/ НОМЕР_1 від 12.03.2019 року, перевіркою встановлено, що в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , де здійснює свою діяльність ОСОБА_1 , встановлено факт реалізації 11.03.2019 року пляшки вина «Merlot» Grand Sud, ємкістю 1 л, міцністю 13%, вартістю 140,00 грн., без ліцензії на дозвіл торгівлі алкогольними напоями та без марки акцизного податку встановленого зразка. Вказане підтверджується і поясненнями ОСОБА_2 , що працювала за посадою продавця-стажиста у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 ». Також на залишку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходились ще інші алкогольні напої на загальну суму 790,00 грн.. Оскільки, вартість придбаного вина «Merlot» Grand Sud становила 140,00 грн. та на зберіганні у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » перебували алкогольні напої загальною вартістю 790,00 грн., то контролюючим органом застосовано мінімальний розмір штрафних санкцій. Факт порушення продавцем законодавства в частині не видачі фіскального чеку не може слугувати підставою для звільнення фізичної особи-підприємця від відповідальності за порушенням встановленні у акті перевірки. Крім того, апелянт вважає, що договір оренди приміщення від 02.04.2018 року та витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань мали бути долучений позивачем до позовної заяви, а не під час судового розгляду. Просить скасувати рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Особи, які беруть участь у справі, в судове засідання не з`явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, а тому колегія суддів, відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за можливе провести розгляд справи за відсутності сторін, без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу. Заслухавши доповідь судді - доповідача, дослідивши обставини справи, доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, колегія суддів приходить до переконання, що вона не підлягає до задоволення з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.309 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги в справі, суд першої інстанції виходив з неправомірності проведеної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на підставі наказу та направлень про проведення перевірки торгового об`єкту за адресою: АДРЕСА_1 , що не є місцем провадження діяльності позивача та прийшов до висновку про невідповідність прийнятих за наслідками перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Головного управління ДФС у Тернопільській області від 25.03.2019 року №0000924001 та №0000934001 критеріям правомірності рішення суб`єкта владних повноважень в контексті ч.2 ст.2 КАС України, а отже такі є протиправними та підлягають скасуванню. Розглядаючи спір, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює. Встановлено, підтверджено матеріалами справи, що позивач ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрована як фізична особа-підприємець в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в період, що охоплений первіркою (а.с.14). Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області 11.03.2019 року винесено наказ №457 про проведення фактичної перевірки торгового об`єкту за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , з питань наявності ліцензій на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами, маркування підакцизних товарів, дотримання встановлених мінімальних роздрібних цін та окремі види алкогольних напоїв та максимальних роздрібних цін на тютюнові вироби, встановлених виробниками або імпортерами таких тютюнових виробів, а також інших питань, що регулюються вимогами Закону України від 19.12.1995 року №481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі Закон №481/95-ВР), Закону України від 06.07.1995 року №265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (а.с.16-17). На підставі наказу від 11.03.2019 року №457 (а.с.16-17), направлень на перевірку від 11.03.2019 року №737, №738 та №739 (а.с.18-19), працівниками Головного управління ДФС України у Тернопільській області проведено фактичну перевірку з питань додержання суб`єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов`язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, торгового об`єкту, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 . Результатами перевірки оформлено актом №270/19-00-40-00/1530017327 від 12.03.2019 року (а.с.20-23), якою встановлено, що 11.03.2019 року реалізовано пляшку вина «Merlot» Grand Sud, ємкістю 1 л, міцністю 13%, країна виробник вказана на пляшці - Франція. Дане вино реалізовувалось без марки акцизного податку встановленого зразка, вартість покупки 140,00 грн. за пляшку, вино червоне сухе. Також у акті зазначено, що на залишку в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » знаходяться інші алкогольні напої на загальну суму 790,00 грн.. У поясненнях від 11.03.2019 року, наданих Головному управлінню ДФС у Тернопільській області, ОСОБА_2 , що працювала за посадою продавця-стажиста у магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 » зазначила наступне: «Я, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 в магазині « ІНФОРМАЦІЯ_1 », де здійснює підприємницьку діяльність ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , продала пляшку вина Grand Sud Merlot ємкістю 1л, міцністю 13% об, країна виробник вказана на пляшці Франція. Вказана пляшка не маркована маркою акцизного податку встановленого взірцем. Продано за ціною 140,00 грн.». За висновками перевірки, з огляду на факт реалізації алкогольних напоїв без ліцензії на дозвіл торгівлі алкогольними напоями та без марки акцизного податку встановленого зразка, позивачем порушено ч.14 ст.15 Закон №481/95-ВР та ст.11 Закон №481/95-ВР відповідно. На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області 25.03.2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: №0000934001, яким за порушення ч.14 ст.15 Закону №481/95-ВР застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.5 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР (а.с.10); №0000924001, яким за порушення ст.11 Закону №481/95-ВР застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 17000,00 грн. на підставі абз.16 ч.2 ст.17 Закону №481/95-ВР (а.с.9). Не погодившись із такими рішеннями контролюючого органу, позивач звернувся до суду із даним позовом. З приводу спірних правовідносин колегія суддів зазначає наступне. Приписами частини другої статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Наведена норма означає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень. Відповідно до пп. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України (далі - ПК України) фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об`єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами). Порядок проведення фактичної перевірки врегульований ст. 80 ПК України, пп. 80.1, 80.5, 80.7 якої передбачено, що фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи). Порядок допуску посадових осіб контролюючих органі до проведення фактичної перевірки регламентовано ст. 81 ПК України. Пунктом 81.1 статті 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред`явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: - направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, що скріплений печаткою контролюючого органу; - копії наказу про проведення перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, найменування та реквізити суб`єкта (прізвище, ім`я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) та у разі проведення перевірки в іншому місці - адреса об`єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична перевірка), підстави для проведення перевірки, визначені цим Кодексом, дата початку і тривалість перевірки, період діяльності, який буде перевірятися. Наказ про проведення перевірки є дійсним за наявності підпису керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу та скріплення печаткою контролюючого органу; - службового посвідчення осіб (належним чином оформленого відповідним контролюючим органом документа, що засвідчує посадову (службову) особу), які зазначені в направленні на проведення перевірки. Відповідно до п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації від державних органів або органів місцевого самоврядування, яка свідчить про можливі порушення платником податків законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, зокрема, щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій та інших документів, контроль за наявністю яких покладено на контролюючі органи, виробництва та обігу підакцизних товарів (пп.80.2.2.) Фактична перевірка може проводитися у разі наявності та/або отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, обладнання акцизних складів витратомірами-лічильниками та/або рівномірами-лічильниками, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального (пп. 80.2.5). Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що фактична перевірка на підставі пп. 80.2.2 та пп. 80.2.5 п. 80.2 ст. 80 ПК України буде правомірною за наявності наказу на призначення перевірки, який має містити: визначення, яка саме інформація отримана податковим органом щодо наявних порушень з боку конкретного платника податків; відомостей, коли та ким така інформація, що слугувала підставою для призначення фактичної перевірки, була надана; відомостей, які є наявні докази отримання контролюючим органом такої інформації або звернення, які було зареєстровано у відповідному порядку. Лише за наявності зазначених умов наказ контролюючого органу буде відповідати вимогам законодавства, а сама перевірка правомірною. З матеріалів справи встановлено, що перевірку проведено на підставі Наказу №457 від 11.03.2019 в якому міститься вказівка на підпункти 80.2.2 та 80.2.5 статті 80 ПК України, однак не вказано, яка інформація отримана відповідачем щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана. Крім того, наказ від 11.03.2019 року №457 «Про проведення фактичної перевірки» (а.с.16-17), направлень на перевірку від 11.03.2019 року №737, №738 та №739 (а.с.18-19) стосується торгового об`єкту за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 . Разом з тим, відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , не зареєстровано права власності чи інші речові права за позивачем (а.с.24-26). Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань АДРЕСА_1 , є місцезнаходженням юридичних осіб: товариства з обмеженою відповідальністю «Група підприємств ВВП «Збаразький механічний завод», товариства з обмеженою відповідальністю «Вінал», товариства з обмеженою відповідальністю «Збаразький ливарно-механічний завод» (а.с.53-55). Судом першої та апеляційної інстанції досліджено договір оренди нежитлового приміщення, укладеного 02.04.2018 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 терміном на 362 дні з моменту прийняття приміщення, з якого встановлюється, що в тимчасовому платному користуванні позивача перебувало приміщення саме за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.56-60). Суд першої інстанції вірно зазначив, що наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку не містять реквізитів стосовно якого суб`єкта господарювання, що здійснює підприємницьку діяльність за вищевказаною адресою повинна проводитись перевірка. А наказ від 11.03.2019 року №457 «Про проведення фактичної перевірки», направлень на перевірку від 11.03.2019 року №737, №738 та №739 стосується торгового об`єкту за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 . Дані обставини контролюючим органом належними та допустимими доказами не спростовані, а при проведенні фактичної перевірки не знайшли свого відображення в акті такої. Результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформляються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка (пунктом 86.1 статті 86 ПК України). Згідно з пунктом 86.8 статті 86 ПК України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень, а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки та/або додаткових документів, поданих у порядку, визначеному пунктом 44.7 статті 44 цього Кодексу, приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки та/або додаткових документів - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень та/або додаткових документів і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків. На підставі акта перевірки, Головним управлінням ДФС України у Тернопільській області 25.03.2019 року прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Проте, враховуючи встановлені обставин справи та наведені норми чинного законодавства України, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про відсутність законних підстав для проведення перевірки позивача, оскільки в період податкової перевірки позивач здійснював господарську діяльність за адресою: АДРЕСА_1 , проте наказ про проведення перевірки та направлення на перевірку прийняті щодо торгового об`єкту за адресою провадження діяльності: АДРЕСА_1 , що свідчить про протиправність здійсненого заходу податкового контролю щодо позивача та відповідно прийняття за його наслідками актів індивідуальної дії. З врахуванням наведених вище норм законодавства та фактичних обставин справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що судом першої інстанції при розгляді адміністративної справи всебічно і об`єктивно встановлено обставини справи, оскаржене рішення суду винесене з дотриманням норм матеріального права та основ процесуального права, наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують, а тому немає підстав для його скасування. Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАСУ України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «РуїзТорія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Інші зазначені відповідачем в апеляційній скарзі обставини, окрім вищеописаних обставин, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Доводи апеляційної скарги, наведені на спростування висновків суду першої інстанції, не містять належного обґрунтування чи нових переконливих доводів, які б були безпідставно залишені без розгляду судом першої інстанції. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Суд першої інстанції повністю виконав вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає. Керуючись ч. 4 ст. 229, ст.ст. 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329, 331 КАС України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Тернопільській області залишити без задоволення, а рішення Тернопільського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року у справі № 500/2534/21 без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Н. М. Судова-Хомюк судді С. П. Нос Р. П. Сеник Повне судове рішення складено 30 листопада 2021 року