Постанова 4855 № 826/819/17

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 826/819/17 Суддя (судді) першої інстанції: Огурцов О.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Мєзєнцева Є.І., суддів - Сорочка Є.О., Файдюка В.В., при секретарі Войтковській Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах: Міністерства культури та інформаційної політики України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ніжинський коопринок" до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправним та скасування наказу, ВСТАНОВИВ : Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинський коопринок" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Міністерства культури та інформаційної політики України про визнання протиправними та скасування наказу від 21.12.2012 № 1566 в частині пункту 34 додатку 5 «Переліку об`єктів культурної спадщини у Чернігівській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення». Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року адміністративний позов задоволено. В апеляційній скарзі Київська міська прокуратура, посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Представник Київської міської прокуратури підтримав вимоги апеляційної скарги, просили скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Представник позивача у судовому засіданні заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив відмовити у її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідач до судового засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши повноту встановлення окружним адміністративним судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку. Судом першої інстанції встановлено, що Товариству з обмеженою відповідальністю "Ніжинський коопринок" на праві приватної власності належать нежитлові будівлі за адресою: Чернігівська область, м. Ніжин, вул. Московська, 1/11, 1/22, 1/26, що підтверджується свідоцтвами про право власності від 26.02.2007. Маючи намір на місці існуючих будівель, що мають непридатний стан основних несучих конструкцій для їх експлуатації, побудувати нові об`єкти, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ніжинський коопринок" звернулось до Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації з запитом від 14.09.2016 №

100. Управління містобудування та архітектури Чернігівської обласної державної адміністрації повідомило позивача листом від 04.10.2016 № 05-09/576, що нежитлові будівлі, розташовані за адресою: м. Ніжин, вул. Московська, 1/11, 1/22, 1/26 входять до комплексу споруд магазинів охоронний номер 10034-Чр та є пам`яткою архітектури та містобудування місцевого значення, які взяті на облік згідно наказу Міністерства культури України від 21.12.2012 № 1566. Наказом Міністерства культури України від 21.12.2012 № 1566 "Про затвердження науково-проектної документації щодо меж і режимів використання зон охорони пам`яток, історичних ареалів та занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України" відповідно до статей 5, 14, 32 Закону України "Про охорону культурної спадщини", враховуючи рішення засідань Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України (протоколи від 06.09.2012 № 4/12, від 20.11.2012 № 5/12), Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини Міністерства культури України (протоколи від 05.04.2012 № 54, від 11.09.2012 № 56, від 26.11.2012 № 59), у межах повноважень, визначених Положенням про Міністерство культури України, затвердженим Указом Президента України від 06.04.2011 № 388 занесено до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення об`єкти культурної спадщини у Чернігівській області згідно з переліком, викладеним у додатку

5. Пунктом 34 додатку 5 до наказу № 1566 внесено до переліку об`єктів культурної спадщини у Чернігівській області, що заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення комплекс споруд магазинів, початку XX століття, за адресою: вул. Московська, 1 у м. Ніжин, вид об`єкта - пам`ятка архітектури, на державному обліку не перебував, охоронний номер 10034-Чр. Позивач, не погоджуючись з рішенням відповідача, вважаючи його протиправним та таким, що підлягає скасуванню, звернувся з відповідним позовом до суду. Правові, організаційні, соціальні та економічні відносини у сфері охорони культурної спадщини з метою її збереження, використання об`єктів культурної спадщини у суспільному житті, захисту традиційного характеру середовища в інтересах нинішнього і майбутніх поколінь регулює Закон України "Про охорону культурної спадщини" від 08.06.2000 № 1805-ІІІ. Згідно статті 1 вказаного Закону, охорона культурної спадщини - система правових, організаційних, фінансових, матеріально-технічних, містобудівних, інформаційних та інших заходів з обліку (виявлення, наукове вивчення, класифікація, державна реєстрація), запобігання руйнуванню або заподіянню шкоди, забезпечення захисту, збереження, утримання, відповідного використання, консервації, реставрації, ремонту, реабілітації, пристосування та музеєфікації об`єктів культурної спадщини. Відповідно до частини першої статті 3 Закону № 1805-ІІІ державне управління у сфері охорони культурної спадщини покладається на Кабінет Міністрів України, спеціально уповноважені органи охорони культурної спадщини. До спеціально уповноважених органів охорони культурної спадщини належать: центральні органи виконавчої влади, що забезпечують формування та реалізують державну політику у сфері охорони культурної спадщини; орган виконавчої влади Автономної Республіки Крим; обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації; виконавчий орган сільської, селищної, міської ради. Згідно пункту 6 частини другої статті 5 Закону № 1805-ІІІ до повноважень центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини належить занесення об`єктів культурної спадщини місцевого значення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та внесення змін до нього щодо пам`яток місцевого значення. Відповідно до статті 14 Закону № 1805-ІІІ, занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру та внесення змін до нього (вилучення з Реєстру, зміна категорії пам`ятки) провадяться відповідно до категорії пам`ятки: а) пам`ятки національного значення - постановою Кабінету Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, протягом одного року з дня одержання подання; б) пам`ятки місцевого значення - рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони культурної спадщини, за поданням відповідних органів охорони культурної спадщини або за поданням Українського товариства охорони пам`яток історії та культури, інших громадських організацій, до статутних завдань яких належать питання охорони культурної спадщини, протягом одного місяця з дня одержання подання. Об`єкт культурної спадщини до вирішення питання про його реєстрацію як пам`ятки вноситься до Переліку об`єктів культурної спадщини і набуває правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини, про що відповідний орган охорони культурної спадщини в письмовій формі повідомляє власника цього об`єкта або уповноважений ним орган (особу). Переліки об`єктів культурної спадщини затверджуються рішеннями відповідних органів охорони культурної спадщини. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони культурної спадщини, видає власнику пам`ятки або уповноваженому ним органу свідоцтво про реєстрацію об`єкта культурної спадщини як пам`ятки. Станом на момент прийняття оскаржуваного наказу діяла постанова Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1760 "Про затвердження Порядку визначення категорій пам`яток для занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України". Відповідно до пункту 2 Порядку № 1760 на кожний об`єкт культурної спадщини, що пропонується відповідним органом охорони культурної спадщини для занесення до Реєстру, складається облікова документація, яка підлягає постійному зберіганню в цьому органі. Занесення об`єкта культурної спадщини до Реєстру без облікової документації не допускається. Облікова документація на об`єкт культурної спадщини включає облікову картку, його паспорт, коротку історичну довідку, акт технічного стану, довідку про майнову цінність об`єкта (пункт 3 Порядку № 1760). Відповідно до пункту 11 Порядку № 1760 об`єкти культурної спадщини місцевого значення повинні відповідати критерію автентичності, а також принаймні одному з таких критеріїв: вплинули на розвиток культури, архітектури, містобудування, мистецтва певного населеного пункту чи регіону; пов`язані з історичними подіями, віруваннями, життям і діяльністю видатних людей певного населеного пункту чи регіону; є творами відомих архітекторів або інших митців; є культурною спадщиною національної меншини чи регіональної етнічної групи. Пунктом 12 Порядку № 1760 визначено, що відповідність кожного об`єкта культурної спадщини критеріям, зазначеним у пунктах 10 і 11 цього Порядку, оцінюється науковими (вченими) радами установ та організацій, діяльність яких пов`язана з охороною культурної спадщини. За результатами оцінки оформляється протокол, де зазначається, яким саме критеріям відповідає кожен об`єкт культурної спадщини. Протокол надсилається центральному органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Згідно з пунктом 13 Порядку № 1760 після отримання протоколу, зазначеного у пункті 12, центральний орган виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини у п`ятиденний термін передає його разом з обліковою документацією на розгляд утвореної у цьому органі експертної комісії. Склад експертної комісії затверджує керівник центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. До складу ради входить не менш як три фахівці з науковим ступенем кандидата чи доктора наук з відповідної спеціальності. Експертна комісія готує у п`ятиденний термін висновок щодо об`єкта культурної спадщини. Висновок підлягає затвердженню науково-методичною радою центрального органу виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини. Зазначений висновок є підставою для занесення пам`ятки до Реєстру. Судом встановлено, що відповідно до протоколу засідання Вченої ради Науково-дослідного інституту пам`яткоохоронних досліджень від 13.11.2012 № 6 вирішено, що об`єкти міста Ніжина Чернігівської області, до переліку яких входять спірні об`єкти, відповідають критеріям пункту 11 Порядку № 1760, на підставі чого рекомендовані до занесення до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення за видом об`єкт архітектури. У подальшому, Експертна комісія з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України дійшла висновку щодо занесення до Реєстру об`єкти культурної спадщини Чернігівської області, визначених у протоколі від 13.11.2012 № 6, в тому числі і спірного об`єкту. Зазначене рішення було оформлено протоколом від 20.11.2012 № 5/12. Протоколом Науково-методичної ради з питань охорони культурної спадщини від 26.11.2012 №59 затверджено протокол засідання Експертної комісії з розгляду питань занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України від 20.11.2012 № 5/12. Разом з тим, з наданих відповідачем копій документів вбачається, що вони не містять відомостей, яким саме критеріям автентичності відповідають кожен з об`єктів культурної спадщини. Крім того, до суду не надано доказів повідомлення в письмовій формі власника (позивача) об`єкту про внесення об`єкту культурної власності до Переліку об`єктів культурної власності і набуття правового статусу щойно виявленого об`єкта культурної спадщини. Таким чином, станом на момент прийняття оскаржуваного наказу позивач, як власник спірних будівель, не повідомлявся про занесення належних йому об`єктів нерухомості до Державного реєстру нерухомих пам`яток України та про встановлення правового статусу щойно виявленого об`єкту культурної спадщини. Облікова документація на нежитлові будівлі складена не в повному обсязі, зокрема, відсутній паспорт об`єкта культурної спадщини та довідка про його майнову цінність. Також, ані в протоколі засідання Вченої ради, ані у висновку Експертної групи не визначено предмет охорони та хоча б один критерій автентичності, якому відповідають спірні об`єкти. Відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Беручи до уваги вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для задоволення адміністративного позову. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Решта тверджень та посилань сторін судовою колегією апеляційного суду не приймається до уваги через їх неналежність до предмету позову або непідтвердженість матеріалами справи. За правилами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись статтями 308, 310, 315, 316, 321, 322, 329, 331 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ : Апеляційну скаргу Київської міської прокуратури залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 серпня 2020 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена безпосередньо до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного суду у тридцятиденний строк в порядку, встановленому статтями 329-331 КАС України. Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев cуддя Є.О.Сорочко суддя В.В.Файдюк