Постанова 4852 № 160/8702/19

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 18 листопада 2021 року м. Дніпросправа № 160/8702/19 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Юрко І.В. (доповідач), суддів: Чабаненко С.В., Чумака С.Ю., при секретарі судового засідання Рубані А.В., за участі позивача ОСОБА_1 , представника відповідача Попова Ю.В., представника позивача Борисенко А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року в адміністративній справі №160/8702/19 (головуючий суддя першої інстанції - Букіна Л.Є.) за позовом ОСОБА_1 до УМВС України на Придніпровській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головного управління МВС України в Дніпропетровській області, ЛВ на ст.Нижньодніпровськ вузол УМВС України на Придніпровській залізниці про визнання протиправним та скасування рішення, поновлення на посаді, виплати грошового забезпечення, зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : Позивач 09.09.2019 року звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з даним позовом, в якому з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив: 1) визнати протиправними дії відповідачів щодо неправомірності його звільнення; 2) зобов`язати МВС України на Придніпровській залізниці скасувати наказ №3 о/с від 18.06.2019 року в частині його звільнення з органів внутрішніх справ України та поновити на посаді; 3) поновити строк на звернення до суду з позовними вимогами у відповідності до п.9 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» до ГУМВС України в Дніпропетровській області, Головного управління національної поліції в Дніпропетровській області та МВС України як пропущений з поважних причин; 4) розрахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці грошове забезпечення за період з 01.03.2019 року по 18.06.2019 року включно у відповідності до вимог законодавства на час винесення судового рішення та у відповідності до постанови Верховного суду України від 21.09.2017 року по справі № 6-2597цс16; 5) розрахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці грошове забезпечення за період вимушеного прогулу з 19.06.2019 року по фактичну дату винесення відповідного рішення у відповідності до чинного законодавства на час винесення судового рішення та у відповідності до постанови Верховного Суду України від 21.09.2017 року у справі №6-2597цс16; 6) у разі задоволення позовних вимог, вказаних в п.5, на виконання ст.117 КЗпП України в разі необхідності поновити строк на звернення до суду з цією позовною вимогою, розрахувати та стягнути грошову компенсацію за затримку розрахунку при звільненні за весь час затримки по день фактичного розрахунку, вказавши її без врахування утримання податків та інших обов`язкових платежів; 7) визнати протиправними дії (бездіяльність) відповідачів щодо неправомірності відмови у прийнятті на службу до Національної поліції; 8) зобов`язати ГУМВС в Дніпропетровській області розглянути заяву від 11.09.2015 року про прийняття на службу до лав національної поліції; зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області розглянути рапорт від 07.05.2018 року та два рапорти 02.05.2019 року про працевлаштування на атестовану посаду в м.Дніпро в ГУНП в Дніпропетровській області; 9) зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області розглянути кандидатуру позивача для зайняття атестованої посади на території міста Дніпро у відповідності до пункту 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з цього приводу із занесенням відповідних записів у трудову книжку; 10) зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області після видання наказу про працевлаштування позивача негайно присвоїти спеціальне звання майор поліції; 11) розрахувати і стягнути з УМВС України на Придніпровській залізниці грошову компенсацію за невикористану чергову відпустку за 2018, 2019 та 2020 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні станом на 16.06.2019 року. Позовні вимоги обґрунтовані протиправністю звільнення позивача з органів внутрішніх справ через не додержання процедури звільнення працівників за скороченням штатів, неможливості звільнення особи з посади, якої не існує та не завершення процедури призначення на посаду та допущення до роботи. Також стверджує про відсутність юридичного факту ліквідації Міністерства внутрішніх справ України. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Зобов`язано Управління МВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у 2018, 2019 роках. Стягнуто з Управління МВС України на Придніпровській залізниці на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 01.03.2019 року по 18.06.2019 року у розмірі 6153,40 грн.. Зобов`язано Управління МВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову допомогу при звільненні. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі з підстав, зазначених в позові. Вважає рішення необґрунтованим, таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та існуючим судовим прецедентам, в рішенні не враховано висновки щодо застосування норм права, викладені в постанові Верховного Суду від 20.01.2021 року по справі №804/958/16. Відповідачі - Національна поліція України, Головне управління Національної поліції в Дніпропетровській області, Головне управління МВС України в Дніпропетровській області подали відзиви на апеляційну скаргу, в яких просили відмовити в задоволенні апеляційної скарги позивача, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Позивач - ОСОБА_1 в судовому засіданні апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги підтримав, просив їх задовольнити. Представник відповідачів ГУ НП в Дніпропетровській області, ГУ МВС України в Дніпропетровській області - Борисенко А.О., та представник відповідача Управління МВС України на Придніпровській залізниці - Попова Ю.В., проти вимог апеляційної скарги заперечували, просили рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення позивача та представників відповідачів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзивів на скаргу, встановила наступне. Позивач - ОСОБА_1 з 01.03.2004 року проходив службу в органах внутрішніх справ України. Наказом МВС України на Придніпровській залізниці від 17.04.2015 року №107 «Про організаційно-штатні зміни в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці» ліквідовано штатну чисельність підрозділів Управління по боротьбі з незаконним обігом наркотиків (БНОН). 21.04.2015 року позивача письмово попереджено про звільнення з 21.06.2015 року з посади начальника СБНОН відповідно до трудового законодавства. Для подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ 22.04.2015 року позивачем подано рапорт на переведення до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Дніпропетровській області, на нижче займану посаду старшого оперуповноваженого сектору карного розшуку. 23.04.2015 року для всіх працівників підрозділів БНОН проведено кадрову комісію, під час засідання якої всім запропоновані вакантні посади. Під час засідання кадрової комісії позивач повідомив про бажання далі проходити службу в ОВС та про те, що 22.04.2015 року він подав відповідний рапорт на посаду старшого оперуповноваженого СКР Красногвардійського РВ Міністерства внутрішніх справ України, однак йому запропоновано на вибір дві посади, а саме: о/у СКР лінійного пункту міліції на ст.Новоолексіївка ЛВ на ст.Мелітополь та старшого о/у СКР лінійного пункту на ст.Пологи лінійного відділу (далі ЛB) на ст.Запоріжжя, пояснивши, що інших вакантних посад немає. 15.05.2015 року позивач отримав витяг з протоколу кадрової комісії про призначення його на посаду старшого о/у лінійного пункту на ст.Пологи ЛВ на ст.Запоріжжя без попередньої згоди. У червні 2015 року позивачу була запропонована вакантна посада старшого оперуповноваженого (о/у) групи кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу (далі - КМСД ЛВ) на ст.Нижньодніпровськ-Вузол УМВС України на Придніпровській залізниці, на яку він погодився і подав рапорт на переведення. Наказом Міністерства внутрішніх справ України «Про ліквідацію Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці» від 08.06.2015 року №664 Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці ліквідоване та створена комісія з його ліквідації. Цей наказ прийнято на виконання положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ» від 12.02.2015 року. 29.06.2015 року позивача письмово попередили про можливе скорочення згідно з наказом МВС України від 22.06.2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», проте (як зазначає позивач) зі змістом наказу не ознайомили. Крім того, 29.06.2015 року позивача попереджено про звільнення з 31.08.2015 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, пп. «з» п.63 та пп. «г» п.64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. За результатами написаного рапорту на переведення на посаду ОС карного розшуку Баглійського РВ Дніпродзержинського міського управління ГУМВС України відмовлено в оформленні матеріалів. 02.10.2015 року до позивача надійшов лист від 24.09.2015 року №5/5905 з інформацією про його звільнення з органів внутрішніх справи за п. 64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом, через скорочення штатів та додано два витяги з наказів про звільнення. Згідно з витягом з наказу №80о/с від 21.08.2015 року позивача звільнено з ОВС України за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС через скорочення штатів з 31.08.2015 року. Згідно з витягом з наказу від 04.09.2015 року №83о/с внесено зміни в наказ №80о/с від 21.08.2015 року стосовно дати звільнення позивача з ОВС України за п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС через скорочення штатів та зазначено дату звільнення з 04.09.2015 року. Вказані обставини встановлені під час судового розгляду у справі №804/958/16 та підтверджені судовим рішенням у вказаній справі. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі №804/958/16, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 20.04.2017 року, визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №80о/с від 21 серпня 2015 року в частині звільнення позивача з органів внутрішніх справ за підпунктом «г» пункту 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (через скорочення штатів). Визнано протиправним та скасовано наказ управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці №83о/с від 04 вересня 2015 року, яким внесено зміни до наказу №80о/с від 21 серпня 2015 року в частині виправлення дати звільнення позивача з 31 серпня 2015 року на 04 вересня 2015 року. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України поновити позивача на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року. Стягнуто з управління МВС України на Придніпровській залізниці на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 20421,75 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено (а.с.163-173, 174-182 т.2). На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року МВС України видано наказ №375о/с від 11.04.2017 року, в якому зазначено, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, винесеної у справі №804/958/16, поновлено позивача на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України з 05 вересня 2015 року. Разом з тим, у зазначеному наказі №375 о/с від 11.04.2017 року не вказано в якому органі, на якій посаді та у якому спеціальному званні поновлено на службі позивача. Вважаючи вказаний наказ №375о/с від 11.04.2017 року протиправним та незаконним, позивач звертався до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою, в якій останній, зокрема, просив зобов`язати Міністерство внутрішніх справ України виконати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.12.2016 року у справі №804/958/16 та винести наказ про поновлення в органах внутрішніх справ України з 05.09.2015 року, вказавши в даному наказі посаду та орган, в якому позивач поновлюється та його наявне спеціальне звання. Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року адміністративний позов ОСОБА_1 до управління МВС України на Придніпровській залізниці, Міністерства внутрішніх справ України про визнання задоволено частково. Зобов`язано Міністерство внутрішніх справ України визначити посаду, на яку було поновлено, орган в якому було поновлено на службі, та спеціальне звання майор. Стягнуто з Міністерства внутрішніх справ України на користь позивача грошове забезпечення за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення про поновлення на роботі з 23.12.2016 року по 10.04.2017 року у розмірі 10223,84 грн.. В іншій частині позовних вимог відмовлено. На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року МВС України видано наказ №262о/с від 14.03.2018 року, в якому зазначено, що на виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.09.2017 року, винесеної у справі № 804/3807/17, наказ МВС від 11 квітня 2017 року № 375о/с викласти в наступній редакції: «На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, винесеної у справі №804/958/16, поновити майора міліції ОСОБА_1 (М-091985) на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 05 вересня 2015 року». Наказом №4о/с від 10.04.2018 року, виданого Управлінням МВС України на Придніпровській залізниці зазначено, що на виконання наказу №26 о/с від 14.03.2017 року: «На виконання постанови Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року, прийнятої у справі № 804/958/16, поновлено позивача на службі в органах Міністерства внутрішніх справ України на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-Вузол Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 05 вересня 2015 року». Також, 10.04.2018 року позивач був ознайомлений із офіційним попередженням про те, що посада останнього, у зв`язку з оголошенням наказу МВС України від 22.06.2015 року №741 «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» скорочена. Наказом Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 08.06.2018 року №6о/с, на підставі наказів МВС України від 08.06.2015 року №664 та від 22.06.2015 року №741 та згідно з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС» згідно з п.64 «г» (через скорочення штатів) майора міліції ОСОБА_1 звільнено з органів МВС України з посади старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей ЛВ на ст.Нижньодніпровськ - Вузол з 10.06.2018 року. Вказаний наказ №6о/с від 28.02.2019 року позивач оскаржив в судовому порядку. Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/5408/18 скасовано рішення суду першої інстанції та ухвалено нову постанову про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .. Визнано протиправним та скасовано наказ голови Ліквідаційної комісії Управління МВС України на Придніпровській залізниці від 08.06.2018 року №6о/с «По особовому складу». Поновлено ОСОБА_1 на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-вузол Управління МВС України на Придніпровській залізниці з 10.06.2018 року. Стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу за період з 11.04.2017 року по 09.04.2018 року у сумі 11320.85 грн. та за період з 11.06.2018 року по 28.02.2019 року у сумі 10376.10 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Рішення набрало законної сили 28.02.2019 року (а.с.47-53 т.2). 16.04.2019 року позивач отримав копію наказу від 13.03.2019 року №2 о/с, яким на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/5408/18 його поновлено на службі в органах МВС України на посаді старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей ЛВ на ст.Нижньодніпровськ-вузол УМВС України на Придніпровській залізниці з 10.06.2018 року (а.с.24 т.1). Натомість позивач вказує, що його фактично поновлено на посаду в службу, яка на час винесення наказу була скорочена та не існувала, в орган який також не існує, реорганізований у відділення поліції на станції №2 Дніпропетровського відділу поліції ГУНП в Дніпропетровській області. Також 16.04.2019 року позивача попереджено про звільнення через скорочення штатів (а.с.25-зворіт т.1). За результатами розгляду рапорту позивача від 17.04.2019 року Ліквідаційною комісією у листі «Про розгляд рапорту» від 13.05.2019 року зазначено позивачеві, що він був повідомлений про прийняті накази МВС України: №664 від 08.06.2015 року «Про ліквідацію УМВС України на Придніпровській залізниці», №431 від 14.04.2015 року «Про заходи щодо реформування ОВС», №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», якими саме і скорочено усі посади в УМВС України на Придніпровській залізниці та запропоновано вакантні посади згідно списку (а.с.26-27 т.1). Також позивачу роз`яснено, що ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці не наділена повноваженнями щодо його працевлаштування на посаду поліцейського. Головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці 18.06.2019 року прийнято Наказ №3о/с «по особовому складу», яким згідно з Положеннями про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено у запас (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів), з 18 червня 2019 року (а.с.49 т.1). Не погодившись із наказом №3о/с «по особовому складу» від 18.06.2019 року, позивач оскаржив його до суду. Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про наступне. При вирішені спору суд виходить із того, що визначальною підставою спору з приводу звільнення ОСОБА_1 з посади органів внутрішніх справ слугувало реформування системи Міністерства внутрішніх справ, що впроваджено Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 22.10.2014 року №1118-р «Питання реформування органів внутрішніх справ України». Вказаним розпорядженням схвалено розроблену Міністерством внутрішніх справ Стратегію розвитку органів внутрішніх справ України та Концепцію першочергових заходів реформування системи Міністерства внутрішніх справ, основним завданням якої є оптимізація структури МВС, який є цивільним політичним органом управління ряду окремих служб, до складу якого входять Національна поліція, Національна гвардія, прикордонна та міграційна служби, служба з надзвичайних ситуацій та інші служби (у разі їх утворення), що на державному рівні забезпечить їх діяльність і взаємодію між собою для виконання покладених на них завдань. Ліквідація УМВС України на Придніпровській залізниці була розпочата Наказом Міністра МВС України №664 від 08.06.2015 року, винесеним відповідно до Закону «Про центральні органи виконавчої влади», Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців», ст.ст.104, 105, 110, 111 Цивільного кодексу України, п.11 Положення про Міністерство внутрішніх справ України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.08.2014 року №401, та на виконання вимог Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування органів внутрішніх справ». Зазначеним Наказом Міністра МВС України №664 від 08.06.2015 року вирішено: ліквідувати УМВС України на Придніпровській залізниці; створено комісію з ліквідації Управління МВС України на Придніпровській залізниці та затверджено склад цієї комісії; зобов`язано голову комісії з ліквідації Управління МВС України на Придніпровській залізниці вжити вичерпних заходів, передбачених законодавством щодо ліквідації УМВС України на Придніпровській залізниці як юридичної особи. Наказом Міністерства внутрішніх справ України №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції» відповідно до наказу МВС від 14.04.2015 року №431 «Про заходи щодо реформування органів внутрішніх справ» та з метою оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ затверджено Перелік змін у штатах МВС, відповідно до якого скорочено 137 посад в УМВС України на Придніпровській залізниці. Тобто, зазначеним наказом було скорочено усі без виключення посади. Наказом Голови комісії з ліквідації т.в.о. начальника УМВС України на Придніпровській залізниці №138 від 30.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в УМВС» оголошено перелік змін у штатах УМВС та здійснено заходи для приведення в дію змін щодо оптимізації структури та штатної чисельності органів внутрішніх справ. А саме, пунктом першим: оголошено перелік змін у штатах УМВС, а пунктом другим ВКЗ УМВС зобов`язано: невідкладно здійснити заходи, передбачені ст.49-2КЗпП; скласти списки працівників, які перебувають на штатних посадах у підрозділах, що ліквідуються, і які перебувають у відпустках по догляду за дитиною; попередити про наступне вивільнення кожного працівника персонально під підпис не пізніше, як за два місяця до звільнення; відповідно до ст.50 Закону «Про зайнятість населення» подати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку з ліквідацією УМВС; здійснити заходи з відрядження (переведення) працівників, посади яких скорочені, за їх згодою та при наявності відповідних запитів, до інших органів внутрішніх справ (органів державної влади, установ, підприємств та організацій); вирішити питання про надання у найкоротші терміни відпусток та направлень для проходження обстеження військово-лікарською комісією працівникам, які підлягають звільненню з органів внутрішніх справ через скорочення штатів; а також здійснити заходи зі звільнення з органів внутрішніх справ через скорочення штатів з дотриманням відповідних пільг та компенсацій, видати належно оформлені трудові книжки, відповідні витяги з наказів про звільнення з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. Наказом МВС України від 06.11.2015 року №1389 «Про затвердження структури апарату Міністерства внутрішніх справ України» відповідно до Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» затверджено структуру апарату МВС України, і з 06.11.2015 року в Міністерстві внутрішніх справ України відповідно до статті 10 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» скасовано (скорочено) всі посади атестованих співробітників міліції та введено посади державних службовців, а згідно до Закону України «Про Національну поліції» на території України, починаючи з 07.11.2015 року припинено фінансування органів внутрішніх справ з державного бюджету. Суд зазначає, що законодавцем визначено здійснення процедури ліквідації відповідача - УМВС України на Придніпровській залізниці, тим самим суб`єктом, який і утворив дане управління (це є МВС України), а початок такої процедури настав з моменту видачі нормативно-правового акту, в якому прописані підстави для ліквідації, склад ліквідаційної комісії та її повноваження. Як вірно зазначив суд першої інстанції, сам факт не виключення на сьогоднішній день з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) відповідача у справі, який перебуває на стадії припинення, не наділяє Ліквідаційну комісію УМВС України на Придніпровській залізниці повноваженнями відновлювати (скорочений раніше) штат посад атестованих співробітників міліції цієї установи, і працевлаштовувати на такі посади поновлених за рішенням суду працівників. Апеляційний суд звертає увагу, що відповідач у справі №0440/5408/18 Ліквідаційна комісія Управління МВС України на Придніпровській залізниц, покладений на нього законодавством обов`язок щодо поновлення ОСОБА_1 на посаді (яку він займав до звільнення), а також щодо нарахування і виплати відповідних сум згідно судового рішення, виконав. На підставі прийнятого 02.07.2015 року Верховною Радою України Закону «Про Національну поліцію» №580-VІІІ, який набрав чинності 07.11.2015 року, втратив чинність Закон України «Про міліцію» (п.5 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ), а згідно п.8 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону №580-VІІІ з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), та інші працівники МВС України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів. Постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року №730 утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, та ліквідовано як юридичні особи публічного права територіальні органи Міністерства внутрішніх справ згідно з додатком 2, до переліку якого входить також Управління Міністерства внутрішніх справ України на Придніпровській залізниці. Ліквідація юридичної особи публічного права має місце у випадку, якщо в розпорядчому акті органу державної влади або органу місцевого самоврядування наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій такої відмови, але у разі покладення виконання завдань і функцій ліквідованого органу на інший орган, мова йде фактично про реорганізацію, і встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов`язання роботодавця (держави) по працевлаштуванню працівників ліквідованої установи». Отже, у цьому випадку, беззаперечно встановленим є факт ліквідації органів внутрішніх справ (міліції), які мали статус юридичних осіб публічного права, та в якому скорочено уся сукупність установлених штатним розписом посад атестованих співробітників міліції, що відбулося згідно Закону №580 та відповідних розпорядчих актів органів державної влади, в яких наведено обґрунтування доцільності відмови держави від виконання завдань та функцій міліції. Так, орган міліції згідно ст.1 Закону України «Про міліцію» визначений був як державний озброєний орган виконавчої влади, завданням якого відповідно до ст.2 Закону України «Про міліцію» було: забезпечення особистої безпеки громадян, захист їх прав і свобод, законних інтересів; запобігання правопорушенням та їх припинення; охорона і забезпечення громадського порядку; виявлення кримінальних правопорушень; участь у розкритті кримінальних правопорушень та розшуку осіб, які їх вчинили, у порядку, передбаченому кримінальним процесуальним законодавством; забезпечення безпеки дорожнього руху; захист власності від злочинних та кримінально протиправних посягань; виконання адміністративних стягнень; участь у поданні соціальної та правової допомоги громадянам. Разом з тим, на відміну від завдань і функціонального призначення ліквідованих органів міліції, Національна поліція України (поліція) визначена вже як державний правоохоронний орган, концептуальними завданнями якого є: співпраця, комунікація, надання сервісних послуг, а основними завданням є служити і захищати (ст.1, ст.2 Закону №580). Наведені вище відмінністі щодо завдань, які покладалися на органи міліції та тих, що визначені Законом №580 для Національної поліції, у сукупності із суттєвими змінами загальної системи поліції, її вертикалі та підпорядкування, а також зміною порядку відбору на службу до поліції на підставі конкурсу, фінансування поліції та громадського контролю за її діяльністю, суд не вбачає підстав вважати повноваження ліквідованих органів міліції такими, що є тотожними (аналогічними) для новостворенних органів Національної поліції України. Заслуговує на увагу також той факт, що Законом №580 не передбачено утворення в загальній системі поліції конкретної юридичної особи публічного права замість ліквідованого УМВС України на Придніпровській залізниці, яке входило до структури МВС України (ст.7 Закону України «Про міліцію»), а виконання функціональних повноважень ліквідованого УМВС України на Придніпровській залізниці «діяльність у сфері охорони громадського порядку та безпеки» не покладалося на будь-який із перелічених у ст.13 Закону №580 територіальних органів поліції. При цьому, суд наголошує, що прийняття на службу у поліцію є правом відповідного органу поліції, а не імперативним обов`язком, ці органи користуються в обумовлених законом рамках розсудом вирішення таких питань, а УМВС України на Придніпровській залізниці (чи Ліквідаційна комісія) у свою чергу, не може бути зобов`язана, як роботодавець (держава), працевлаштувати позивача до органів поліції, як працівника ліквідованої установи МВС, оскільки відповідач у справі не наділений повноваженнями щодо працевлаштування до органів поліції, в тому числі і шляхом переведення зі служби. До того ж, наведеною вище Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі №0440/5408/18 ОСОБА_1 поновлено саме на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей лінійного відділу на станції Нижньодніпровськ-вузол Управління МВС України на Придніпровській залізниці, тобто на посаді, яку він займав до звільнення. Стосовно правомірності підстав звільнення позивача за п.64 «г» (через скорочення штатів), апеляційний суд виходить з наступного. Так, на момент виникнення спірних правовідносин між позивачем та УМВС України на Придніпровській залізниці (Ліквідаційною комісією) у 2015 році порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки було врегульовано Законом «Про міліцію», відповідно до ст.18 якого встановлено, що порядок та умови проходження служби в міліції регламентується Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року №114. За приписами пункту 64 «г» вказаного Положення особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі. На час виникнення спірних правовідносин та на момент розгляду справи Закон України «Про міліцію» втратив чинність, у зв`язку із набранням чинності з 07.11.2015 року Законом України №580-VІІІ «Про Національну поліцію». Відповідно, суд аналізує визначену у Положенні №114 підставу для звільнення згідно пункту 64 «г» (через скорочення штатів) у сукупності з визначенними нормами Розділу ХІ Прикінцевих та Перехідних положень Закону №580 трьома підставами для звільнення особи зі служби через скорочення штатів, а саме: при відмові працівника міліції від проходження служби в поліції; не прийнятті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення; при відсутності можливості подальшого використання на службі, що відповідає правовій позиції Верховного Суду, висловленій у постанові від 20.09.2018 року у справі №815/497/16. Отже, при вирішенні питання щодо звільнення за скороченням штату, керівник органу прямо зобов`язаний розглянути можливість подальшого використання на службі особи, що звільняється. Згідно пункту 4 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №580 до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Відповідно до проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами. Відповідно до ч.1, 2 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. З матеріалів справи вбачається, що 16.04.2019 року ОСОБА_1 попереджений про звільнення через скорочення штатів (а.с.25-зворіт т.1). 17.04.2019 року ОСОБА_1 подано голові комісії з ліквітації УМВС України на Придніпровській залізниці рапорт, в якому, крім іншого, просив працевлаштувати його на будь-яку атестовану офіцерську посаду реально існуючу з урахуванням рівня освіти та професійного досвіду на посаду у суб`єктів, що належать до сфери управлінь ГУНП в Дніпропетровській області, що знаходяться у м. Дніпро з 07.11.2015 року (а.с.28 т.1). За результатами розгляду рапорту позивача від 17.04.2019 року Ліквідаційною комісією у листі «Про розгляд рапорту» від 13.05.2019 року зазначено позивачеві, що він був повідомлений про прийняті накази МВС України: №664 від 08.06.2015 року «Про ліквідацію УМВС України на Придніпровській залізниці», №431 від 14.04.2015 року «Про заходи щодо реформування ОВС», №741 від 22.06.2015 року «Про організаційно-штатні зміни в підрозділах транспортної міліції», якими саме і скорочено усі посади в УМВС України на Придніпровській залізниці та запропоновано вакантні посади згідно списку. Також позивачу роз`яснено, що ліквідаційна комісія УМВС України на Придніпровській залізниці не наділена повноваженнями щодо його працевлаштування на посаду поліцейського (а.с.26-27 т.1). Так, згідно акту Ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці від 17.04.2019 року ОСОБА_1 запропоновано наявні вакантні посади надані:

1. Дніпропетровським обласним центром зайнятості: поліцейський (за спеціальним званням) - ГУНП і Діпропетровській області;

2. Головним управлінням НП в Дніпропетровській області за списком, що додається (21 посада) (а.с.27-зворіт т.1);

3. Міністерством внутрішніх справ України: судовий експерт лабораторії криміналістичних видів НДЕКЦ МВС в м.Дніпро; судовий експерт (фахівець) лабораторії автотехнічних криміналістичних досліджень транспортних засобів НДЕКЦ МВС в м.Дніпро; 28 посад в Територіальному медичному об`єднанні МВС України в Дніпропетровській області (наявність медичної освіти). На вказаному акті ОСОБА_1 власноруч зазначив, що 17.04.2019 року з актом ознайомлений, копію списку вакатних посад отримав. Про прийняте рішення повідомить. Наведені вище обставини позивачем в позові та в судовому засіданні апеляційної інстанції не заперечувались та не спростовувались. Позивачем в обґрунтування свого позову та на підтвердження наявності бажання продовжувати службу, зазначено про те, що ним на пропозицію вакантних посад подавався рапорт від 02.05.2019 року. Так, згідно вказаного рапорту, ОСОБА_1 просив працевлаштувати його на будь-яку вакантну атестовану офіцерську посаду з урахуванням рівня освіти та професійного досвіду у суб`єктів, що належать до сфери управлінь ГУНП в Дніпропетровській області, що знаходяться у м.Дніпро з 07.11.2015 року (а.с.31 т.1). Суд апеляційної інстанції критично оцінює вказані посилання позивача з огляду на те, що вказаний рапорт не містить особистого волевиявлення позивача працювати на конкретній посаді (з наведених більше 20 посад) в конкретному органі. За результатами дослідження матеріалів справи апеляційним судом не встановлено жодного документально підтвердженого факту, що свідчив би про наявність згоди ОСОБА_1 про призначення його на жодну із запропонованих вакантних посад в період з 17.04.2019 року по 18.06.2019 року. Головою ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці 18.06.2019 року прийнято Наказ №3о/с «по особовому складу», яким згідно з Положеннями про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, позивача звільнено у запас (з постановленням на військовий облік) за п.64 «г» (через скорочення штатів), з 18 червня 2019 року (а.с.49 т.1). Апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що враховуючи вищевикладене, в тому числі: попередження позивача про майбутнє звільнення за скороченням штатів, а також зважаючи на неможливість подальшого використання позивача на службі на відповідній посаді, приймаючи оскаржений наказ, МВС України на Придніпровській залізниці діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги про визнання протиправним та скасування вказаного наказу відсутні. Слід також зазначити, що подання позивачем заяви (рапортів) щодо переводу його на будь-яку посаду до ГУ НП у Дніпропетровській області не є належним доказом прояву позивачем бажання проходити службу в поліції, оскільки Ліквідаційна комісія за Законом №580-VІІІ не вирішує питання «переводу», а сам позивач не позбавлений права та можливості претендувати на працевлаштування в органах Національної поліції України на підставах та в порядку, передбачених цим Законом. З огляду на викладене, позовні вимоги у цій частині судом вірно залишено без задоволення. Щодо вимоги позивача про стягнення з УМВС України на Придніпровській залізниці грошового забезпечення за період з 01.03.2019 по 18.06.2019 року апеляційний суд зазначає про таке. Як зазначалось вище, на виконання постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2019 року у справі № 0440/5408/18 ОСОБА_1 поновлено на службі в органах МВС України на посаді старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей ЛВ на ст.Нижньодніпровськ-вузол УМВС України на Придніпровській залізниці з 10.06.2018 року та останньому здійснено виплату заробітної плати, у тому числі, по 28.02.2019 року. Не є спірним, що з 01.03.2019 року виплата заробітної плати не здійснювалась, хоча позивача поновлено на службі. Враховуючи, що рішенням суду від 28.02.2019 року скасовано наказ про звільнення зі служби, відповідно позивач вважається таким, що продовжував службу та, відповідно, мав право на отримання грошового забезпечення. Видання відповідачем наказу про поновлення на службі на виконання вказаного судового рішення 13.03.2019 року не звільняє відповідача виплатити грошове забезпечення після прийняття рішення судом 28.02.2019 року (01.03.2019 року) та до моменту звільнення. Відповідно до абз.5 п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 «Про практику застосування законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов`язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов`язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення. Порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 1 статті 27 Закону України «Про оплату праці»). Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі по тексту - Порядок №100). Пунктом 2 Порядку №100 передбачено, що середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, проводяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. В судовому засіданні сторонами не заперечувався той факт, що у спірний період за посадою старшого оперуповноваженого групи кримінальної міліції у справах дітей ЛВ на ст.Нижньодніпровськ-вузол УМВС України на Придніпровській залізниці, на яку було поновлено позивача, був встановлений п`ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями. Судом першої інстанції розрахунок середньоденного заробітку проведений за календарними днями, що апеляційний суд вважає помилкою, оскільки позивач мав саме п`ятиденний робочий тиждень без перемінного чергування. Згідно наданої на вимогу апеляційного суду довідки УМВС України на Придніпровській залізниці, останніми відпрацьованими позивачем календарними місяцями перед звільненням були липень та серпень 2015 року (а.с.4-6 т. 5). Згідно вказаної довідки кількість відпрацьованих робочих днів у липні 2015 року - 20 днів, сума нарахованого грошового забезпечення 1734,38 грн., у серпні 2015 року - 15 днів, сума нарахованого грошового забезпечення 1734,38 грн.. Таким чином, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (1734,38 + 1734,38): 35 відпрацьованих дня = 99,11 грн.. Відтак, грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 01.03.2019 року по 18.06.2019 року має визначатись, шляхом множення середньоденної заробітної плати позивача на кількість робочих днів (при п`ятиденному робочому тижні) та становить 99,11 грн. х 74 дні = 7334,14 грн. Таким чином, з УМВС України на Придніпровській залізниці на користь позивача підлягає стягненню грошове забезпечення за період з 01.03.2019 по 18.06.2019 року у сумі 7334,14 грн, у зв`язку з чим, рішення суду першої інстанції в цій частині належить змінити. Слід звернути увагу, що середньоденне грошове забезпечення визначено на підставі тих складових, які зазначені відповідачем у відповідних довідках. Посилання позивача на те, що жодна наявна в матеріалах справи довідка відповідача про нараховані суми його грошового забезпечення за липень-серпень 2019 року, не відобажають дійсного розмірі грошового забезпечення, апеляційним судом не приймається до уваги, оскільки ОСОБА_1 не спростовано наведену у зазначеній вище довідці інформацію. При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено про безпідставність доводів позивача щодо необхідності здійснення розрахунку його грошового забезпечення на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 року №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції», адже вказаною постановою регулюється порядок та особливості виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ із специфічними умовами навчання, тоді як позивач був працівником органів внутрішніх справ (міліції). Щодо вимоги позивача про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки суд зазначає наступне. Частиною 2 п. 56 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29.07.1991 року № 114 визначено, що особам рядового і начальницького складу, які звільняються з органів внутрішніх справ, за невикористану в році звільнення відпустку виплачується грошова компенсація відповідно до законодавства. Відповідно до ст. 9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом та звільняються зі служби за станом здоров`я працівникам міліції (особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), які на момент опублікування Закону України «Про Національну поліцію» проходили службу в органах внутрішніх справ, мали календарну вислугу не менше п`яти років і до 7 листопада 2015 року були звільнені із служби в органах внутрішніх справ незалежно від підстав звільнення та продовжили роботу в Міністерстві внутрішніх справ або Національній поліції (їхніх територіальних органах, закладах і установах) на посадах, що заміщуються державними службовцями відповідно до Закону України «Про державну службу», а в навчальних, медичних закладах та науково-дослідних установах - на будь-яких посадах, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення зі служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років, одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше. З аналізу вказаних правових приписів вбачається, що грошова компенсація за невикористану чергову відпустку та одноразова грошова допомога при звільненні, можуть бути виплачені лише в результаті фактичного звільнення працівника з органів внутрішніх справ. Враховуючи, що під час розгляду справи судом встановлено правомірність оскарженого наказу, суд першої інстанції вірно визначив зобов`язання УМВС України на Придніпровській залізниці нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у 2018-2019 роках, а також грошову допомогу при звільненні, з урахуванням раніше виплачених сум компенсації у 2018 році та такої допомоги, яка була виплачена позивачу на виконання попередніх рішень судів. Щодо позовних вимог в частині зобов`язання ГУНП в Дніпропетровській області розглянути заяву від 11.09.2015 року, рапорт позивача від 07.05.2018 року та два рапорти від 02.05.2019 року про працевлаштування на атестовану посаду в м.Дніпро в ГУНП в Дніпропетровській області, а також зобов`язати ГУНП в Дніпропетровській області розглянути його кандидатуру для зайняття атестованої посади на території м. Дніпро у відповідності до п. 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію» та видати відповідний наказ з цього приводу й занести відповідні записи у трудову книжку, то судом встановлено, що заява ОСОБА_1 від 11.09.2015 року про прийняття його на службу поліції та заява від 08.06.2017 року про надання інформації щодо повідомлення вхідного реєстраційного номеру до заяви від 11.09.2015 року до ГУНП в Дніпропетровській області не надходили. Натомість, на виконання вимог ухвали суду про витребування додаткових доказів ГУНП в Дніпропетровській області надало пояснення з приводу того, що позивачем особисто до ГУНП надано іншу заяву, а саме, заяву від 08.06.2017 року щодо внесення змін до трудової книжки та вирішення питання подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ, зазначена заява була зареєстрована за В-3733 від 09.06.2017 року та передана за належністю до ліквідаційної комісії УМВС України на Придніпровській залізниці, у зв`язку з цим 04.07.2017 року за №217 УМВС України на Придніпровській залізниці надано відповідь. Слід також зазначити, що ці заяви, які долучені до матеріалів справи, не містять відміток про їх отримання адресатом, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині слід залишити без задоволення. Стосовно рапорту позивача від 07.05.2018 року та рапортів від 02.05.2019 року, то такі рапорти розглянуті належним чином, на підтвердження чого матеріали справи містять відповідні відповіді про їх розгляд, у зв`язку з чим позовні вимоги у цій частині є також необґрунтованими. Слід також зазначити, що ці рапорти подані позивачем поза межами тримісячного строку встановленого п. 9 Розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про Національну поліцію», протягом якого працівники міліції могли бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про їх призначення за їх згодою. Як вже зазначено вище, після 07.11.2015 року прийом до лав поліції здійснюється на конкурсній основі та учасниками справи не заперечується, що позивач не виявив бажання приймати участь у цьому конкурсі. Наведене свідчить на користь висновку про те, що позивачеві не було відмовлено у прийнятті на службу до поліції у порядку, який визначений Законом України «Про Національну поліцію». Підсумовуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову. У пункті 58 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень. Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі повинні оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. Відтак, інші, зазначені в апеляційній скарзі доводи, окрім проаналізованих вище, ґрунтуються на довільному трактуванні фактичних обставин справи і норм матеріального права, а тому такі не вимагають детальної відповіді або спростування. Вирішуючи питання про можливість касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає таке. Відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності. За приписами пункту 1 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є, зокрема, справи щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, окрім справ, в яких позивачами є службові особи, які у значенні Закону України «Про запобігання корупції» займають відповідальне та особливо відповідальне становище. Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року в адміністративній справі №160/8702/19 задовольнити частково. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 травня 2021 року в адміністративній справі №160/8702/19 змінити. В абзаці третьому резолютивної частини рішення слова та цифри «6153 (шість тісяч сто п`ятдесят три) гривні 43 копійки» замінити словами та цифрами « 7334 (сім тисяч триста тридцять чотири) гривні 14 копійок». В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України. Повне судове рішення складено 29 листопада 2021 року. Головуючий - суддя І.В. Юрко суддя С.В. Чабаненко суддя С.Ю. Чумак