Постанова 4824 № 752/18050/21

Справа № 752/18050/21 Головуючий в суді І інстанції Токман Ю. Ф. Провадження № 33/824/4465/2021 Доповідач в суді ІІ інстанції Мельник Я.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 листопада 2021 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі головуючого судді Мельника Я.С., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року у адміністративній справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, не працюючого, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ВСТАНОВИВ: Постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 1 (один) рік. Суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 , 18 червня 2021 року о 02 год. 20 хв., керуючи автомобілем «Chevrolet Aveo», д.н.з. НОМЕР_2 , в місті Києві в парку Голосіївський, на вимогу поліцейського відмовився від проходження огляду у встановленому законом порядку на стан алкогольного сп`яніння, чим порушив вимоги п. 2.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП. Не погоджуючись з вказаною постановою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить її змінити в частині позбавлення права керування транспортними засобами, а в частині накладення штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. залишити без змін. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, з посиланням на положення ч. 2 ст. 23 КУпАП, зазначив, що він визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення. Разом з тим, вказує на те, що суд першої інстанції при призначенні стягнення не взяв до уваги обставини, що можуть пом`якшувати його відповідальність, а саме те, що скаржник працює водієм та керування автомобілем є єдиним джерелом доходу. Також вважає, що суд не звернув уваги на те, що на утриманні апелянта знаходиться хвора матір-пенсіонерка, тому позбавлення права керування позбавить його можливості нормального існування та забезпечення повсякденних потреб, а також заробітку. У судове засідання ОСОБА_1 , повідомлений належним чином про дату та час розгляду справи, не з`явився. Заслухавши доповідь судді, перевіривши матеріали справи, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до положень ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах доводів апеляційної скарги. З огляду на те, що в апеляційній скарзі не оскаржується доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП за обставин, встановлених судом, апеляційний суд в цій частині оскаржувану постанову не переглядає. Що стосується накладеного на ОСОБА_1 адміністративного стягнення, то доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Згідно з вимогами ст. 33 КУпАП стягнення за адміністративне правопорушення накладається у межах, установлених цим Кодексом та іншими законами України. При накладенні адміністративного стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, крім випадків накладення стягнення за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Відповідно до вимог ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами. Санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративне стягнення тільки у виді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік, а тому адміністративне стягнення, накладене на ОСОБА_1 постановою Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року, відповідає вимогам закону. Доводи апеляційної скарги щодо того, що ОСОБА_1 працює водієм та керування автомобілем є єдиним джерелом доходу, а також те, що на утриманні апелянта знаходиться хвора матір-пенсіонерка, тому позбавлення права керування позбавить його можливості нормального існування та забезпечення повсякденних потреб, а також заробітку, відхиляються судом з огляду на те, що з урахуванням фактичних обставин справи, відповідно до яких ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, навіть з огляду на обставини, що можуть пом`якшувати його відповідальність, які зазначені в апеляційній скарзі, не свідчить про доцільність застосування до нього лише штрафу, оскільки в такому випадку не буде досягнуто мети, передбаченої ст. 23 КУпАП, до того ж, таке рішення буде суперечити вимогам закону, оскільки Кодексом України про адміністративне правопорушення не передбачено накладення стягнення нижче від найнижчої межі, передбаченої санкцією частини відповідної статті. З огляду на викладене, суд вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, як такі, що не грунтуються на законі, а тому апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувана постанова - без змін. Керуючись ст. 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 16 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя: Я.С. Мельник