Постанова Київський апеляційний суд № 372/2118/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційного провадження: Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/5309/2021 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 372/2118/16-ц 18 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Заришняк Г.М. - Рубан С.М. при секретарі - Климчук Т.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2021 року, ухваленого під головуванням судді Кравченко М.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя,- в с т а н о в и в : У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до відповідача, про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном. В обґрунтування позову зазначила, що 06 липня 2007 року між позивачем та відповідачем було зареєстровано шлюб Кіровським відділом реєстрації актів цивільного стану Кіровоградського міського управління юстиції, про що зроблений актовий запис №

433. В зареєстрованому шлюбі спільними зусиллями, працею, та за спільні кошти позивача та відповідача було придбане наступне майно: - земельна ділянка, площею 0,0736 га, (розташована с/т «Вікторія», м. Обухів, Київська область, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053), яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого управлінням Деркомзему в Обухівському районі Київської області 14.04.2010 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки; - садовий будинок з господарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 , не введений в експлуатацію, згідно технічного паспорту від 19.05.2016 року (інвентаризаційна справа № 0053) загальна площа будинку становить 280,1 м. кв., в тому числі житлова - 33,3 м. кв., допоміжна - 246,8 м. кв., готовність будівництва 100%; - шафа для документів, вартістю 2 000,00 грн.; - куток червоний (шкірозамінник) два дивани та крісло, вартістю 30 000,00 грн.; - стіл більярдний, вартістю 60 000,00 грн.; - стіл журнальний (дерево), вартістю 1 500,00 грн.; - дзеркало (золото), вартістю 1 250,00 грн.; - шафа-купе фотодрук «Лев», вартістю 25 000,00 грн.; - шафа в передпокої, вартістю 5 000,00 грн.; - м`який куток екошкіра та два крісла, вартістю 35 000,00 грн.; - телевізор LG діагональ 55'з функцією Smart TV, вартістю 39 000,00 грн.; - ноутбук Acer Нарру2 578п, вартістю 6 000,00 грн.; - стіл кухонний розсувний з 6-ма стільцями (виробництва Малайзія), вартістю 25 000,00 грн.; - сервант для посуду, вартістю 3 000,00 грн.; - кухня скло розпис, вартістю 50 000,00 грн.; - мікрохвильова піч LG, вартістю 1 250,00 грн.; - духова шафа BOSH, вартістю 7 500,00 грн.; - варочна поверхня Electrolux, вартістю 8 500,00 грн.; - холодильник Samsung, вартістю 50 000,00 грн.; - пральна машина Samsung на 6 кг, вартістю 10 000,00 грн.; - умивальник із дзеркалом «Аквародос», вартістю 3 000,00 грн.; - унітаз кольоровий «Монако», вартістю 2 500,00 грн.; - душовий бокс «Корра», вартістю 20 000,00 грн.; - кухонний комбайн Vitek, вартістю 2 500,00 грн.; - кавоварка, вартістю 2 500,00 грн.; - ванна «Корра» (джакузі), вартістю 15 000,00 грн.; - умивальний набір, вартістю 3 000,00 грн.; - унітаз з пневмокришкою, вартістю 2 500,00 грн.; - шафа-купе фотодрук «Леопард», вартістю 25 000,00 грн.; - кутовий розкладний диван, вартістю 7 500,00 грн.; - стіл комп`ютерний, вартістю 800,00 грн.; - крісло офісне (шкіра), вартістю 3 000,00 грн.; - ксерокс Рhаsег 3100mfp, вартістю 800,00 грн.; - телевізор LG діагональ 32, вартістю 6 000,00 грн.; - ксерокс HP LASERJET 1020, вартістю 800,00 грн.; - комп`ютер Samsung, вартістю 1 400,00 грн.; - диван та два крісла, вартістю 4 000,00 грн.; - комод з дзеркалом, вартістю 3 000,00 грн.; - спальний гарнітур (виробництва Малайзія), вартістю 25 000,00 грн.; - телевізор LG діагональ 50, вартістю 12 000,00 грн. Вказувала на те, що земельна ділянка, площею 0,0736 га, розташована в с/т «Вікторія», м. Обухів. Київська область, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053, яка належить ОСОБА_2 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого управлінням Держкомзему в Обухівському районі Київської області 14 квітня 2010 року, була придбана відповідачем за відплатним договором купівлі-продажу земельної ділянки, що був посвідчений приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Іванців В.П. 25.12.2007р. за реєстровим № 9732. Вона, як дружина відповідача, надавала згоду на укладання її чоловіком даного правочину, що відображено у самому договорі купівлі-продажу п.

11. Вважає, що вказана земельна ділянка є спільним сумісним майном подружжя і їй належить 1/2 її частина. На вищевказаній земельній ділянці, яка була придбана на ім`я відповідача в період шлюбу за відплатним договором купівлі-продажу, сторони збудували садовий будинок, який закінчений будівництвом, однак право власності на нього не зареєстровано. Відповідно до довідки Садівницького товариства «Вікторія» № 18 від 02.07.2016р., будинок № 56 підключений до електроенергії та обслуговується з 2007 року. Як вбачається із технічного паспорту на садовий будинок (інвентаризаційна справа № 0053), на земельній ділянці знаходиться садовий будинок літ «А» двоповерховий і має підвальне приміщення, загальною площею 280,1 кв. м., який складається з: 1-1 коридор площею 9,5 кв. м., 1-2 спортзал площею 69,7 кв. м., 1-3 комора площею 5,5 кв. м., 1-4 тамбур площею 2,5 кв. м., 1-5 коридор площею 7,3 кв. м., 1-6 гараж площею 29.4 кв. м., 1-7 кухня площею 14,8 кв. м., 1-8 санвузол площею 5,1 кв. м., 1-9 вітальня площею 45.7 кв. м., 1-10 коридор площею 12,4 кв. м., 1-11 передпокій площею 8,4 кв. м., 1-12 санвузол площею 5,8 кв.м., 1-13 житлова кімната площею 11,4 кв. м., 1-14 кімнати площею 17.8 кв.м., 1- 15 житлової кімнати площею 21,9 кв. м., сходи площею 6,1 кв. м., сходи площею 6,8 кв. м., господарські будівлі і споруди прибудова, ганок, ганок - літ а «А», Альтанка літ «Б», ворота - № 1, хвіртка - №2, огорожа - № 3, септик - № 4, трубчатий колодязь - №

5. Загальна площа садового будинку становить 280,1 кв. м., з яких житлова - 33.3 кв. м., допоміжна - 246,8 кв. м. Будинок використовується сторонами з 2010 року, газифікований, про що свідчить укладений договір про надання послуг газопостачання від 18.04.2011р., збудований відповідно до будівельних норм та правил, про що, зокрема, свідчить розроблений та затверджений в установленому порядку робочий проект газопостачання житлового будинку АДРЕСА_2 . Посилаючись на наведене, позивачка ОСОБА_1 просила виділити їй у власність: 1/2 частину садового будинку з господарськими будівлями та спорудами загальною площею 280,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0736 га. розташована в с/т «Вікторія», м. Обухів Київська область, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053 - рухоме майно: ванна «Корра» (джакузі), вартістю 15000,00 грн.; умивальний набір, вартістю 3000,00 грн.; унітаз з пневмокришкою, вартістю 2500,00 грн.; шафа-купе фотодрук «Леопард», вартістю 25000,00 грн.; кутовий розкладний диван, вартістю 7500,00 грн.; стіл комп`ютерний, вартістю 800.00 грн.; крісло офісне (шкіра), вартістю 3000,00 грн.; ксерокс Рhаsег 3100mfp. вартістю 800,00 грн.; телевізор LG діагональ 32. вартістю 6000,00 грн.; ксерокс HP LASERJET 1020, вартістю 800,00 грн.; комп`ютер Samsung, вартістю 1400,00 грн.; диван та два крісла, вартістю 4000,00 грн.; комод з дзеркалом, вартістю 3000,00 грн.; спальний гарнітур (виробництва Малайзія), вартістю 25000,00 грн.; телевізор LG діагональ 50. вартістю 12000,00 грн. Загальна вартість рухомого майна становить - 109 800,00 грн. Відповідно просила залишити у власності відповідача ОСОБА_2 наступне майно: Ѕ частину садового будинку з господарським будівлями та спорудами загальною площею 280,1 кв.м, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; 1/2 частину земельної ділянки, площею 0,0736 га. розташована в с/т «Вікторія», м. Обухів, Київська область, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053 рухоме майно: шафа для документів, вартістю 2000,00 грн.; куток червоний (шкірозамінник) два дивани та крісло, вартістю 30000,00 грн.; стіл більярдний, вартістю 60000.00 грн.; стіл журнальний (дерево), вартістю 1500,00 грн.; дзеркало (золото), вартістю 1250,00 грн.; шафа-купе фотодрук «Лев», вартістю 25000.00 грн.; шафа в передпокої, вартістю 5000,00 грн.; м`який куток екошкіра та два крісла вартістю 35000,00 грн.; телевізор LG діагональ 55'з функцією Smart TV, вартістю 39000,00 грн.; ноутбук Acer ІІарру2 578п. вартістю 6000.00 грн.; стіл кухонний розсувний з 6-ма стільцями (виробництва Малайзія), вартістю 25000,00 грн.; сервант для посуду, вартістю 3000,00 грн.; кухня скло розпис, вартістю 50000,00 грн.; мікрохвильова піч LG, вартістю 1250,00 грн.; духова шафа BOSH, вартістю 7500,00 грн.; варочна поверхня Electrolux, вартістю 8500,00 грн.; холодильник Samsung, вартістю 50000,00 грн.; пральна машина Samsung на 6 кг, вартістю 10000,00 грн.; умивальник із дзеркалом «Аквародос», вартістю 3000,00 грн.; унітаз кольоровий «Монако», вартістю 2500.00 грн.; душовий бокс « Корра », вартістю 20000,00 грн.; кухонний комбайн Vitek, вартістю 2500,00 грн.; кавоварка, вартістю 2500,00 грн. Загальна вартість рухомого майна становить: 390 500,00 грн.; Також ОСОБА_1 просила виділити їй в користування, в порядку поділу об`єкту спільної сумісної власності колишнього подружжя, на 1/2 частині садового будинку з господарським будівлями та спорудами загальною площею 280,1 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , в користування приміщення у складі: 1- 4 тамбур площею 2,5 кв. м., 1-6 гараж площею 29,4 кв. м., 1-10 коридор площею 12,4 кв. м., 1-11 передпокій площею 8,4 кв. м., 1-12 санвузол площею 5,8 кв. м., 1-13 житлова кімната площею 11.4 кв. м., 1-14 кімнати площею 17.8 кв. м., 1-15 житлової кімнати площею 21,9 кв. м., сходи площею 6,8 кв. м., (116,4 кв. м.). Виділити Відповідачу в користування, в порядку поділу об`єкту спільної сумісної власності колишнього подружжя, на 1/2 частині садового будинку з господарським будівлями та спорудами загальною площею 280,1 кв. м., який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , приміщення у складі: 1-1 коридор площею 9,5 кв. м., 1-2 спортзал площею 69,7 кв. м., 1-3 комора площею 5,5 кв. м., 1-5 коридор площею 7,3 кв. м., 1-7 кухня площею 14.8 кв. м., 1-8 санвузол площею 5,1 кв. м., 1-9 вітальня площею 45,7 кв. м., сходи площею 6,1 кв. м. (163,7 кв. м.). В загальному користуванні позивача та відповідача залишити господарські будівлі і споруди прибудова, ганок, а саме: ганок - літ а «А», Альтанка літ «Б», ворота - № 1, хвіртка - № 2, огорожа - № 3, септик - № 4, трубчатий колодязь - № 5. 26.08.2016 року ОСОБА_2 подав до суду зустрічний позов до ОСОБА_1 , в якому посилаючись на те, що у шлюбі за спільні кошти було придбано автомобіль, просив визнати транспортний засіб - автомобіль 2012 року випуску марки «Toyota», модель «Land Criuser» державний номерний знак» НОМЕР_1 спільною власністю подружжя, та стягнути з ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля. 05.12.2016 року ОСОБА_2 подав уточнену позовну заяву, в якій просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 58 500,00 грн., як компенсацію 50% вартості майна, яке було придбане у шлюбі та перебуває у квартирі ОСОБА_1 , яка належить їй на праві власності, та 50% вартості оплати навчання сина ОСОБА_1 від першого шлюбу. У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до суду уточнену позовну заяву, в якій просила: 1. земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія , визнати спільною частковою власністю із визначенням таких часток співвласників: - частка ОСОБА_1 становить 3/4 у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія ; - частка ОСОБА_2 становить 1/4 у праві власності на земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія .

2. Витребувати у ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія .

3. Садовий будинок, розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1319955932224, визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та витребувати його з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і поділити між ними в натурі наступним чином: - передати у приватну власність ОСОБА_1 гараж 1-6 (площа 29,4 кв.м), другий поверх у складі приміщень 1-10 (площа 12,4 кв.м), 1-11 (площа 8,4 кв. м), 1-12 (площа 5.8 кв. м), 1-13 (площа 11.4 кв.м), 1-14 (площа 17.8 кв.м.) та 1- 15 (площа 21.9 кв. м). сходи площею 6.8 кв. м (разом 113.9 кв.м), а також альтанку Б, ворота № 1, хвіртку № 2, огорожу № 3, септик № 4 та трубчастий колодязь № 5; - передати у приватну власність ОСОБА_2 підвал у складі приміщень 1-1 (площа 9.6 кв. м), 1-2 (площа 69,7 кв. м), 1-3 (площа 5,5 кв м)та перший поверх у складі приміщень і тамбур 1-4 (площа 2,5 кв.м.), 1-5 (площа 7.3 кв. м), 1-7 (площа 14.8 кв. м), 1-8 (площа 5.1 кв. м), 1-9 (площа 45.7 кв м), разом - 166.2 кв.м.

4. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію частки рухомого майна у сумі 280 700 гри. та грошову компенсацію частки нерухомого майна у сумі 823 616,80 грн. Визнати спільною сумісною власністю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , витребувати з чужого незаконного володіння ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і поділити між ними в натурі рухоме майно згідно з переліком таким чином: - передати у приватну власність ОСОБА_1 таке рухоме майно: ванна «Корра» (джакузі) (вартістю 15 тис. грн.); умивальний набір (вартістю 3 тис. грн.); унітаз з пневмокришкою (вартістю 2500 грн.); шафа-купе фотодрук «Леопард» (вартістю 25 тис. грн.); кутовий розкладний диван (вартістю 7500 грн.); стіл комп`ютерний (вартістю 800 грн.); крісло офісне (шкіра) (вартістю 3 тис. грн.): ксерокс Рhaser 3100mpf (вартістю 800 грн.): телевізор LG діагональ 32 LG (вартістю 6 тис. грн.); диван та два крісла (вартістю 4 тис. грн.); комод з дзеркалом (вартістю 3 тис. грн..); спальний гарнітур (виробництва Малайзія) (вартістю 25 тис. грн..) і телевізор LG діагональ 50 (вартістю 12 тис. грн.); мікрохвильова піч LG (вартістю 1250 грн.): холодильник Samsung (вартістю 50 тис. грн.); кавоварка (вартістю 2500 грн.). - передати у приватну власність ОСОБА_2 таке рухоме майно: шафа для документів (вартістю 2 тис. грн.), куток червоний (шкірозамінник) два дивани та крісло (вартістю 30 000 грн.), стіл більярдний (вартістю 6 тис грн.), дзеркало (золото) (1250 грн.), шафа-купе фотодрук «Лев» (вартістю 25 тис грн.), шафа в передпокої (вартістю 5 тис. грн.), м`який куток екошкіра та два крісла вартістю 35 тис. грн.); телевізор LG діагональ 55' з функцією Smart TV (вартістю 39 тис. грн.), ноутбук Acer Happy2 578 n (вартістю 6 тис. грн.), стіл кухонний розсувний з 6 стільцями (виробництво Малайзія) (вартістю 25 тис. грн.); сервант для посуду (вартістю 3 тис. грн..), кузня скло розпис (вартістю 50 тис. грн.); духова шафа BOSH (вартістю 7500 грн.); варочна поверхня Electrolux (вартістю 8500 грн.); пральна машина Samsung на 6 кг (вартістю 10 тис. грн.); умивальник із дзеркалом «Аквародос» (вартістю 3 тис. грн.); унітаз кольоровий «Монако» (вартістю 2500 грн.); душовий бокс « Корра » (вартістю 20 тис. грн..); кухонний комбайн Vitek (вартістю 2500 грн.). Протокольною ухвалою від 07.07.2020 року уточнену позовну заяву прийнято до розгляду. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2020 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 , про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна та у задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, ОСОБА_1 звернулася з апеляційною скаргою, в якій просила рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову. Апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду в оскаржуваній частині ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначала, що на час винесення оскаржуваного рішення дійсним власником спірної земельної ділянки були саме колишнє подружжя - вона та відповідач, що підтверджується рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2020 року у справі № 372/3494/17, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.12.2020 року, яким визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким відповідач відчужив ОСОБА_6 земельну ділянку, що підлягала поділу між сторонами і цій справі. У свою чергу в силу недійсності вказаного договору усі наступні угоди про відчуження цієї земельної ділянки втрачають свою юридичну силу. Таким чином, жоден з наступних після відповідача ОСОБА_2 , володільців спірної землі не набув права власності на неї, тож власниками цієї землі, яка придбана у шлюбі за спільні кошти, з урахуванням презумпції спільної сумісної власності подружжя залишилися саме ОСОБА_2 та позивачка ОСОБА_1 . З огляду на зазначене, вважає помилковим висновок суду про те, що земельна ділянка вибула з власності подружжя. Вказувала на те, що у позивача не має правових підстав для звернення до суду із позовом про реституцію, оспорюючи кожен наступний правочин щодо відчуження спірної землі, тому таке посилання суду не ґрунтується на законі, та прямо суперечить сталій позиції ВС. Також вказувала на те, що суд не надав оцінки доводам позивача щодо підстав витребування спірної земельної ділянки від ОСОБА_3 як недобросовісного набувача цього майна, і набуте майно може бути витребувано від нього в усіх випадках. Посилалася на те, що у питанні поділу спірної земельної ділянки виходила з того, що поділ в натурі земельної ділянки неможливий; присудження частки у праві на спільне майно відповідає судовій практиці ВС, а отже є належним способом захисту прав позивача; на підставі ст. 70-71 СК України позивач вправі вимагати відступу від принципу рівності часток, оскільки відповідач протиправно відчужив спільне майно з метою ухилення від його поділу. Стверджувала, що суд не мав правових підстав для відмови у поділі будинку, оскільки вказаний будинок був побудований за час шлюбу та на ділянці, що є спільною власністю колишнього подружжя, спільним коштом та працею, то він є спільною сумісною власністю позивача та відповідача. Зауважувала, що відповідач не заперечував, що будинок є спільною сумісною власністю, а лише наполягав, що поділ будинку до моменту його державної реєстрації є неможливий. Також зазначала, що суд безпідставно відмовив у поділі рухомого майна згідно з наданим переліком та вартістю, не врахувавши, що жоден з відповідачів не заперечував проти визначеного позивачкою переліку та вартості рухомого майна. Більше того, сам ОСОБА_2 просив суд призначити товарознавчу експертизу вартості спільного рухомого майна, що дає підстави стверджувати про його згоду з фактом існування такого майна як спільної власності колишнього подружжя. Щодо грошової компенсації зазначала, що оскільки вона претендувала на меншу площу будинку, то недоотримана частина будинку та частка рухомого майна мала компенсуватися їй. ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу просив залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. В судовому засіданні ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_7 підтримали доводи апеляційної скарги та просили її задовольнити. Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_8 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив відмовити у її задоволенні. Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_9 проти доводів апеляційної скарги заперечував та просив залишити її без задоволення. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав. Частиною 1 ст. 367 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції межах доводів та вимог апеляційної скарги. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2021 року в частині відмови у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя апелянтом не оскаржується, а тому апеляційним судом в цій частині не перевіряється. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено, а судом не встановлено в ході розгляду справи, обґрунтованість позовних вимог та наявність правових підстав для їх задоволення. Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 06 липня 2007 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено шлюб, який було розірвано 06.12.2016 року за рішенням суду. 25 грудня 2007 року, тобто в період шлюбу, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 740 кв.м., що розташована в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, витягом із Державного реєстру правочинів, звітом про експертну грошову оцінку. Ринкова вартість вказаної ділянки становить 184 007 грн., що підтверджується висновком експерта. В період шлюбу було розпочато будівництво садового будинку на вказаній вище земельній ділянці в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, що підтверджується технічним паспортом, довідками, звітами про оцінку майна, договорами, робочим проектом газопостачання. 11 травня 2017 року, тобто після припинення шлюбу, та під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 було продано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0736 га в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, витягом із Державного реєстру речових прав (т.2 а.с.157-158). 17 травня 2017 року ОСОБА_4 та ОСОБА_10 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, за яким ОСОБА_4 продала земельну ділянку площею 0,0736 га у власність ОСОБА_10 , а останній прийняв у власність та сплатив за неї обговорену грошову суму, установлену у цьому договорі. Місце розташування земельної ділянки: Київська обл.., місто Обухів, Вікторія житловий масив (раніше садове товариство « Вікторія »). Кадастровий номер земельної ділянки - 3223110100:01:050:0053. 07 червня 2017 року ОСОБА_10 та ОСОБА_3 уклали договорі купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого продавець ОСОБА_10 в особі представника передав у власність за плату (продав) а покупець ОСОБА_3 прийняв у власність (купив) земельну ділянку площею 0,0736 га та сплатив за неї обговорену грошову суму, установлену у цьому договорі. Місце розташування земельної ділянки: Київська обл.., місто Обухів, Вікторія житловий масив (раніше садове товариство « Вікторія »). Кадастровий номер земельної ділянки -3223110100:01:050:0053. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.12.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0736 га, кадастровий номер 3223110100:01:050:0053, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабіч Л.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1205. 11 травня 2017 року, тобто після припинення шлюбу,та під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 було продано ОСОБА_4 будівельні матеріали, що підтверджується договором купівлі-продажу. Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала на те, що під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 ними було набуто рухоме та нерухоме майно, зокрема, земельну ділянку, на якій було побудовано за спільні кошти садовий будинок та його було облаштовано меблями. Відповідно до частин першої та другої статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Конструкція статті 60 СК України свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Разом з тим, зазначена презумпція може бути спростована одним із подружжя у судовому порядку у разі оспорювання ним поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року у справі № 6-843цс17. У разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором (частина перша статті 70 СК України). У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України). Відповідно до частини першої статті 71 СК України майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. Таким чином, вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. У постанові від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17 (провадження № 14-325цс18) Велика Палата Верховного Суду висловила правову позицію про те, що зазначені норми свідчать про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Ця презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільного нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання зазначеного майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. Судом апеляційної інстанції встановлено, що 25 грудня 2007 року, тобто в період шлюбу, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно якого ОСОБА_2 придбав земельну ділянку площею 740 кв.м., що розташована в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку, витягом із Державного реєстру правочинів, звітом про експертну грошову оцінку. Ринкова вартість вказаної ділянки становить 184 007 грн., що підтверджується висновком експерта. В період шлюбу було розпочато будівництво садового будинку на вказаній вище земельній ділянці в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, що підтверджується технічним паспортом, довідками, звітами про оцінку майна, договорами, робочим проектом газопостачання. Право власності на вказаний об`єкт після його побудови зареєстровано не було. При цьому, судом встановлено, що право власності на вказаний об`єкт було зареєстровано на ОСОБА_3 у 2017 році під час розгляду даної справи. У ЦК України, крім понять «нерухомість», «нерухоме майно», «об`єкт нерухомого майна» (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: «об`єкт незавершеного будівництва» (стаття 331), «об`єкт будівництва» (статті 876, 877, 879881, 883), однак прямого визначення цих понять не міститься. Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об`єкт будівництва (об`єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб`єктивних майнових, а також зобов`язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства. Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб`єктивних цивільних прав стосовно об`єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами. Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації. Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об`єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов`язки, тому такий об`єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними. За позовом дружини, членів сім`ї забудовника, які спільно будували будинок, а також спадкоємців суд має право здійснити поділ об`єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами. У разі неможливості поділу об`єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію. Правовий аналіз наведених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що об`єкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний об`єктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток. Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, зокрема статтею 1 Першого протоколу до неї, передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів. Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено і в статті 41 Конституції України (ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним). Апеляційним судом встановлено, що садовий будинок використовується відповідачем ОСОБА_2 , на якого було оформлено право власності на земельну ділянку та дозвільні документи на будівництво будинку, який до реєстраційної служби для вирішення питання реєстрації спірного нерухомого майна не звертається та ухиляється від вчинення дій, направлених на оформлення свідоцтва про право власності. За загальними правилами доказування, визначеними статтями 12, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Судом встановлено, що земельна ділянка з кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та садовий будинок, який збудовано за час перебування у шлюбі, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуті під час перебування сторін у зареєстрованому шлюбі, за спільні кошти подружжя. У даній справі, презумпція спільності права власності подружжя на набуте в період шлюбу майно не спростована. Розірвання шлюбу не тягне за собою зміну правового статусу майна подружжя. Таке майно залишається їхньою спільною сумісною власністю. Враховуючи, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, іншого не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором, позивачем не доведено наявність підстав для збільшення її частки, та зменшення частки ОСОБА_2 у спільному майні, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про наявність правових підстав в порядку поділу спільного майна подружжя: виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області , житловий масив Вікторія ; виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія . Колегія суддів, враховуючи встановлені у справі обставини та те, що будинок фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації, проте право власності на нього не оформлюється з вини ОСОБА_2 , а позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу спірного майна, рішення суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання спільною сумісною власністю подружжя та поділ спільного майна є необґрунтованим та незаконним. При цьому, колегія суддів не вбачає правових підстав для визнання спільною сумісною власністю подружжя та відповідно його поділу, заявленого ОСОБА_1 рухомого майна (меблі, сантехнік, посуд тощо), адже нею не доведено наявність вказаного майна (не виключені з цивільного обороту) на час розгляду справи у володінні ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 , а рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях. Щодо витребування земельної ділянки та садового будинку у ОСОБА_3 . Як встановлено судом апеляційної інстанції, придбана сторонами під час перебування у шлюбі земельна ділянка та садовий будинок, що був побудований за час перебування у зареєстрованому шлюбі, є об`єктами права спільної сумісної власності, оскільки статтею 60 СК України встановлена презумпція спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. 11 травня 2017 року, тобто після припинення шлюбу, та під час розгляду даної справи, ОСОБА_2 було продано ОСОБА_4 земельну ділянку площею 0,0736 га в садовому товаристві «Вікторія» міста Обухів Київської області, кадастровий номер - 3223110100:01:050:0053, що підтверджується договором купівлі-продажу земельної ділянки, витягом із Державного реєстру речових прав (т.2 а.с.157-158). Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. За вимогами частин першої, другої статті 369 ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом. Згода співвласників на вчинення правочину щодо розпорядження спільним майном, який підлягає нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, має бути висловлена письмово і нотаріально посвідчена. Згідно з частиною третьою статті 65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 19.07.2019 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 24.12.2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , третя особа: ОСОБА_3 про визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки недійсним, визнано недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,0736 га, кадастровий номер 3223110100:01:050:0053, посвідчений приватним нотаріусом Кропивницького міського нотаріального округу Кіровоградської області Бабіч Л.Ю., зареєстрованого в реєстрі за № 1205. Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань). Ефективність захисту цивільного права залежить від характеру вимоги, що висувається до порушника. Визначаючи вид вимоги, особа може зіткнутися з проблемою, коли одні й ті ж самі протиправні дії породжують виникнення різних цивільно-правових вимог до одного й того ж суб`єкта. Задоволення хоча б однієї з них позбавляє можливості пред`явлення іншої. Отже, з`являється декілька шляхів досягнення кінцевої мети - відновлення порушеного права або захисту інтересу. Таке явище називається сompetition of claims (конкуренція позовів). Конкуренція позовів є по своїй суті конкуренцією суб`єктивних цивільних прав (прав вимоги до порушника), що існують в рамках захисних цивільних правовідносин (складають зміст захисних зобов`язань) і реалізуються в судовому порядку, в результаті чого відбувається застосування відповідного способу захисту права чи інтересу. При такій конкуренції позивач має можливість обирати більш вигідний позов і долати обмеження, встановлені щодо іншої вимоги, яка ґрунтується на тих же самих фактах. У випадку конкуренції складається нетипова для цивільного права ситуація, коли в результаті однієї й тієї ж самої протиправної поведінки виникають і паралельно існують декілька суб`єктивних прав, які мають одне і те ж саме призначення. Реалізація одного з таких прав призводить до припинення іншого, оскільки інтерес, що ним опосередковується, задовольняється в повному обсязі при здійсненні іншого конкуруючого права. Конкуренція позовів існує там, де декілька позовів об`єднуються спільним для них всіх юридичним інтересом (de eadem re), який задовольняється здійсненням вже одного з цих позовів, що усуває ео ipso (внаслідок цього) усі інші як безцільні. Вектори конкуруючих прав є однонаправленими і паралельними - права належать одній особі і спрямовані на задоволення одного й того ж самого інтересу. Задоволенням однієї з цих конкуруючих вимог унеможливлює задоволення іншої вимоги, оскільки двічі задоволення одного і того ж інтересу є неприпустимим. Для захисту своїх майнових інтересів власник (співвласник) або суб`єкт іншого речового права може використовувати вимоги про визнання недійсною угоди з відчуження належної йому речі (якщо мова йде про оспорюваний правочин) або про застосування наслідків недійсності правочину (якщо мова йде про вчинення нікчемного правочину). В обох випадках загальним наслідком вчинення недійсної угоди стане реституція, яка полягає, зокрема у поверненні конкретної речі (предмета угоди) первинному власнику. Очевидно, що якщо спір стосується правочину, укладеного самим власником, то його відносини з контрагентом мають договірний (зобов`язальний) характер, що зумовлює і можливі способи захисту його прав. Але якщо контрагент власника за недійсним правочином здійснив потім відчуження отриманої від власника речі третій особі, то у відносинах з таким новим набувачем колишній власник може використовувати тільки речово-правові способи захисту, бо вони не перебували у договірних (зобов`язальних) відносинах один з одним. У окремих випадках колишні власники, отримавши відмову в задоволенні своїх речово-правових вимог про повернення їм майна, що перебуває у нових власників, які придбали його в результаті правочинів, оспорюють саме ці правочини, посилаючись на недійсність першого правочину з ланцюжка таких правочинів (укладених за їх участю як відчужувачів спірної речі). Проте застосування реституції почергово до усіх правочинів відчуження майна іншим особам в результаті позбавить добросовісного набувача гарантій дотримання його прав, закріплених у статті 388 ЦК України, що є неприпустимим. За статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) визнається право людини на доступ до правосуддя, а за статтею 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою. Відповідно до закріпленого в статті 387 ЦК України загального правила власник має необмежене право витребувати майно із чужого незаконного володіння. Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. Право власника на витребування майна від добросовісного набувача на підставі частини першої статті 388 ЦК України залежить від того, у який спосіб майно вибуло з його володіння. Ця норма передбачає вичерпне коло підстав, коли за власником зберігається право на витребування свого майна від добросовісного набувача. Однією з таких підстав є вибуття майна з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом. Тобто, згідно із вимогами зазначених статей та частини третьої статті 10 ЦПК України особа, яка звернулася до суду з позовом про витребування майна із чужого незаконного володіння, повинна довести своє право власності на майно, що знаходиться у володінні відповідача. Оскільки добросовісність набуття майна можлива лише тоді коли майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати, наслідком правочину, здійсненого з таким порушенням, є не двостороння реституція, а витребування майна із незаконного володіння (віндикація). Отже, право особи, яка вважає себе власником майна, підлягає захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача із використанням правового механізму, встановленого статтею 388 ЦК України. Враховуючи наведене, ОСОБА_1 може витребувати спірне майно (земельну ділянку) із володіння ОСОБА_3 шляхом подання віндикаційного позову з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України, оскільки вона зверталася до суду із вимогами про визнання недійсним первинного договору купівлі-продажу земельної ділянки, і такий договір у передбаченому законом порядку визнано недійсним. Судом було встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на час відчуження земельної ділянки, садовий будинок був на ній вже збудований, фактично експлуатувався за своїм функціональним призначенням, але не приймається до експлуатації, проте право власності на нього не оформлюється з вини ОСОБА_2 . Враховуючи встановлені обставини, а також наявність порушеного права позивача щодо відчуження спільного майна подружжя ОСОБА_2 за відсутності волі другого подружжя ( ОСОБА_1 ) та під час розгляду даної справи про поділ майна подружжя, з метою відновлення прав позивача, колегія суддів вважає наявні підстави для витребування у ОСОБА_3 садового будинку, що належить ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на праві спільної власності та який підлягає поділу в порядку поділу майна подружжя. При цьому, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення інших позовних вимог щодо визнання спільною сумісною власністю подружжя майна та відповідно його поділу, заявленого ОСОБА_1 , адже нею не доведено наявність вказаного майна (не виключені з цивільного обороту) на час розгляду справи у володінні ОСОБА_2 чи ОСОБА_3 , а також технічну можливість поділу (виділу) садового будинку у запропонований нею спосіб. Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2021 року в частині відмови у задоволення позову ОСОБА_1 підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про частково задоволення позову, визнання спільною сумісною власністю подружжя: земельної ділянку з кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія ; садового будинку, що розташований на земельній ділянці з кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області , житловий масив Вікторія . В порядку поділу спільного майна подружжя: виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області , житловий масив Вікторія ; виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія . Витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та садовий будинок, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія . В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 слід відмовити. Відповідно до ст.. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки, апеляційний суд дійшов висновку про скасування рішення суду в частині та ухвалення нового судового рішення про часткове задоволення позову з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 918,75 грн. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381- 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Обухівського районного суду Київської області від 18 грудня 2021 року в частині відмови у задоволення позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна задовольнити частково. Визнати спільною сумісною власністю подружжя: - земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія ; - садовий будинок, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області , житловий масив Вікторія . В порядку поділу спільного майна подружжя: - виділити у власність ОСОБА_1 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія . - виділити у власність ОСОБА_2 1/2 частину земельної ділянки за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та 1/2 частину садового будинку, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія . Витребувати у ОСОБА_3 земельну ділянку за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053, що розташована у м. Обухові Київської області, житловий масив Вікторія та садовий будинок, що розташований на земельній ділянці за кадастровим номером 3223110100:01:050:0053 у м. Обухові Київської області , житловий масив Вікторія . В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - ОСОБА_4 про визнання майна спільною сумісною власністю подружжя, поділ майна подружжя, встановлення порядку користування майном, витребування майна відмовити. Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 12 918,75 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: