Постанова 4822 № 2-4069/10

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 листопада 2021 року м. Чернівці Справа № 2-4069/10 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Лисака І.Н., суддів: Владичана А.І., Перепелюк І.Б., секретар: Скрипка С.В., позивач: ОСОБА_1 , відповідач: виконавчий комітет Шевченківської районної ради м. Чернівці в особі правонаступника виконавчого комітету Чернівецької міської ради, особа, яка подала апеляційну скаргу: акціонерне товариство «Альфа-Банк», при розгляді справи за апеляційною скаргою акціонерного товариства «Альфа-Банк» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року, ухваленого під головуванням судді Волошина С.О., дата виготовлення повного тексту рішення невідома, - В С Т А Н О В И В: У листопаді 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до виконкому Шевченківської районної ради м. Чернівці про визнання права на самочинно переплановане та надбудоване нерухоме майно (а.с.3-6). Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 , яка складається: з підвалу ІІІ, площею 12,70 кв.м.; на першому поверсі з: тамбуру 1-1 площею 6,0 кв.м., холу 1-2 площею 9,7 кв.м., кухні 1-3 площею 12,8 кв.м., кімнати 1-4 площею 22,4 кв.м., санвузла 1-5 площею 4,8 кв.м., коридору 1-6 площею 2,3 кв.м., кімнати 1-7 площею 16,8 кв.м.; на мансарді з: холу 1-8 площею 16,0 кв.м., кімнати 1-9 площею 14,3 кв.м., кімнати 1-10 площею 25,3 кв.м., санвузла 1-11 площею 4,6 кв.м., кімнати 1-12 площею 19,3 кв.м. та балкону площею 5,8 кв.м., загальною площею 172,8 кв.м., в тому числі житловою площею 98,1 кв.м. Позовні вимоги ОСОБА_1 в частині визнання права власності на належні до квартири АДРЕСА_1 надвірні будівлі та споруди: сарай літ. «Б»; убиральня літ. «В»; вигрібна яма І; огорожа №1; ворота №2, залишено без розгляду. Провадження №22-ц/822/1037/21 Не погоджуючись із вказаним рішенням суду АТ «Альфа-Банк» подало на нього апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні вказаних позовних вимог. Зазначає, що рішенням суду вирішено питання про права ПАТ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є АТ «Альфа-Банк» як Іпотекодержателя, який не був залучений до участі у справі як співвідповідач, а також оскаржуване рішення впливає на права ОСОБА_2 , яку потрібно було залучити співвідповідачем, та позичальника за кредитним договором ОСОБА_3 , якого суд повинен був залучити в якості 3-ї особи. Вказує, що вбачається відсутність згоди співвласника майна на перехід права власності на горішні (мансардні) приміщення, які перебували в користуванні обох власників будинку, що свідчить про недотримання судом положень п.2 ст.383 ЦК України та ч.2 та ч.5 ст.376 ЦК України. Також, на час набуття права власності ОСОБА_1 на спірне майно та на час здійснення самовільного будівництва квартира перебувала в іпотеці, про що було внесено записи в державні реєстри. В результаті ж дій відповідачки іпотечне майно зазнало змін, що призвело до порушення прав іпотекодержателя на позасудовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, який передбачений п.4.8 Іпотечного договору (іпотечне застереження). Зазначає, що суд не перевірив наявність зареєстрованого за позивачкою права власності на спірне майно в державних реєстрах та не пересвідчився про відсутність в таких реєстрах обтяжень речових прав на користь третіх осіб (іпотеки та заборони відчуження). Наголошує, що при вирішенні спору не було враховано, що спірне майно обтяжене згаданим вище договором іпотеки, а відповідні відомості про заборону та іпотеку внесено до Державних реєстрів, що в силу положень п.1.8 та 2.1.3 Іпотечного договору, ст.ст.575, 577 ЦК України унеможливлювали на час чинності договору іпотеки будь-яке відчуження спірного майна без згоди іпотекодержателя. Відзив на апеляційну скаргу не подавався. Заслухавши суддю-доповідача, осіб, які приймали участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України (в редакції, що діяла на час ухвалення рішення) рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Аналогічні вимоги містить ст.263 ЦПК України в редакції на час розгляду апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що визнання права власності позивачу потрібно для оформлення належним чином правовстановлюючих документів. Уповноваженими законодавством службами встановлено відповідність здійснених переобладнань санітарним, протипожежним та архітектурно-будівельним нормам. Здійснене переобладнання не порушує законних прав та інтересів інших осіб, що дає підстави визнати право власності на квартиру. Встановлені судом обставини повністю підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а визнання відповідачем пред`явленого позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції наведеним вимогам закону не відповідає. Судом першої інстанції встановлено наступні обставини. На підставі рішення Шевченківського районного суду від 14.02.2008 року ОСОБА_1 набула у власність квартиру АДРЕСА_1 , загальною площею 48,90 кв.м. в тому числі житловою площею 29,10 кв.м., що підтверджується копією даного рішення (а.с.8). 08 квітня 2008 року право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано в Чернівецькому КОБТІ, реєстраційний номер 4508 за ОСОБА_1 , що підтверджується копією витягу про реєстрацію права власності (а.с.9). Житловий будинок, в якому знаходиться належна ОСОБА_1 квартира, розташований на земельній ділянці, яка закріплена за вказаною вище адресою на підставі рішення виконавчого комітету Чернівецької міської ради №957 від 24.08.1954 року та перебуває у її користуванні, що підтверджується копією схематичного плану земельної ділянки (а.с.32). З інвентаризаційної справи вбачається, що позивач самочинно перепланувала перший поверх квартири та в її межах надбудувала мансардний поверх. На даний час квартира АДРЕСА_1 складається: з підвалу ІІІ, площею 12,70 кв.м.; на першому поверсі з: тамбуру 1-1 площею 6,0 кв.м., холу 1-2 площею 9,7 кв.м., кухні 1-3 площею 12,8 кв.м., кімнати 1-4 площею 22,4 кв.м., санвузла 1-5 площею 4,8 кв.м., коридору 1-6 площею 2,3 кв.м., кімнати 1-7 площею 16,8 кв.м.; на мансарді з: холу 1-8 площею 16,0 кв.м., кімнати 1-9 площею 14,3 кв.м., кімнати 1-10 площею 25,3 кв.м., санвузла 1-11 площею 4,6 кв.м., кімнати 1-12 площею 19,3 кв.м. та балкону площею 5,8 кв.м., загальною площею 172,8 кв.м., в тому числі житловою площею 98,1 кв.м., а також з належними до неї надвірними будівлями та спорудами: сарай літ. «Б»; убиральня літ. «В»; вигрібна яма І; огорожа №1; ворота №2, що підтверджується копією технічного паспорту. Відповідно до п.3.5. рішення Чернівецької міської ради №804 від 24.12.2008 року об`єкти самочинного будівництва в м. Чернівці органами місцевого самоврядування не узаконюються з 01.01.2010 року. Згідно технічного висновку відбудова квартира АДРЕСА_1 відповідає будівельним нормам та правилам, вбачається відповідність нормативним актам з пожежної безпеки, санітарному законодавству, квартира може бути прийнятий в експлуатацію, що підтверджується копією технічного висновку, висновком Головного державного санітарного лікаря м. Чернівці Торського С.І. № 353/02-02 від 09.04.2010 року, копією експертного висновку Чернівецького міського Управління з питань наглядово-профілактичної діяльності ГУ МНС України в Чернівецькій області №134/03-2010 від 29.03.2010 року (а.с12-16, 24-25). З доданих до апеляційної скарги письмових доказів вбачається. 17.10.2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір №488, згідно якого останній отримав 34 000 дол. США (а.с.53-55). Того ж дня між АКБСР «Укрсоцбанк», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 було укладено договір поруки №488, згідно якого останній виступив поручителем позичальника згідно вищевказаного договору кредиту (а.с.56-57). 18.10.2005 року між АКБСР «Укрсоцбанк» та ОСОБА_4 укладено іпотечний договір №488 (з майновим поручителем), згідно якого поручитель передав в іпотеку Іпотекодержателю у якості забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язання наступне майно: квартиру АДРЕСА_2 та належить ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу від 27.10.2004 року (а.с.58, 62-64). Згідно рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.02.2008 визнано дійсним договір купівлі-продажу, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_4 квартири по АДРЕСА_3 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 48,90 кв.м., в тому числі житловою площею 29,10 кв.м. Визнано за ОСОБА_1 право власності на вказану квартиру (а.с.71). Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 11.12.2012 року стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» заборгованість за кредитним договором в сумі 326 557,93 грн та понесені судові витрати солідарно (а.с.68). 11.12.2012 року Шевченківським районним судом м. Чернівці видано виконавчий лист (а.с.69-70). Постановою Чернівецького апеляційного суду від 03.02.2021 року за апеляційною скаргою АТ «Альфа-Банк» рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 лютого 2008 року скасовано та ухвалено нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_4 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на квартиру відмовлено (а.с.82-85). Відповідно до ст.1 цього ЗУ «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. В силу ч.1, 5 ст.5 ЗУ «Про іпотеку» предметом іпотеки можуть бути один або декілька об`єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об`єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі якщо іпотекодавцем предмет іпотеки було реконструйовано або щодо нього було проведено самочинне будівництво (у тому числі, але не виключно, споруджено нові будівлі, споруди тощо на земельній ділянці, що належить іпотекодавцю на праві власності чи перебуває в його користуванні), всі реконструйовані, новостворені об`єкти нерухомості вважаються предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору. Згідно ст.11 вказаного Закону майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. На підставі частин 1 та 3 ст.33 Закону України «Про іпотеку» (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. В силу ч.1 ст.37 ЗУ «Про іпотеку» (в редакції на час ухвалення оскаржуваного рішення) іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Пунктом 4.1. ст.4 Іпотечного договору №488 (а.с.62-65) визначено, що у разі невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, іпотекодержатель має право задовольнити свої забезпеченні іпотекою вимоги шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Згідно п.4.5. вказаного договору визначено способи такого звернення, серед яких в п.4.5.3. є і позасудовий шляхом передачі Іпотекодержателю права власності. Предмет Іпотечного договору згідно п.1.1. його змісту є відмінним від предмету, який зазнав ідентифікуючих змін в результаті ухвалення оскаржуваного рішення. Таким чином, задоволення судом вимог щодо іпотечного майна впливає на права та обов`язки іпотекодержателя, оскільки зміна характеристик такого унеможливлює іпотекодержателя використати передбачені договором іпотеки права позасудового звернення стягнення через порушення основного зобов`язання. Щодо доводів про те, що суд не перевірив наявність зареєстрованого за позивачкою права власності на спірне майно в державних реєстрах та не пересвідчився про відсутність в таких реєстрах обтяжень речових прав на користь третіх осіб, то колегія суддів відзначає, що суд розглядає справи в межах вимог та доводів, й позбавлений самостійно збирати та долучати до матеріалів справи будь-які докази. Проте, суд першої інстанції внаслідок недобросовісності позивача не в повній мірі встановив обставини справи, а саме права третіх осіб на спірне майно, внаслідок чого ухвалив рішення без залучення в якості відповідача іпотекодержателя, обмежив цим рішенням останнього прав щодо нього. Доводи апелянта про відсутність згоди власника іншої квартири на реконструкцію і самовільне будівництво не можуть бути перевірені судом апеляційної інстанції з причин відсутності повноважень банку (правонаступника іпотекодержателя) на захист прав співвласника. Також неспроможними є доводи апеляційної скарги про те, що рішення суду Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14.02.2008 року на час звернення з апеляційною скаргою скасоване, оскільки на час винесення оскаржуваного рішення Шевченківським районним судом м. Чернівці 23.11.2010 року попереднє рішення суду було чинне, проте скасування цього рішення за апеляційною скаргою Банку підтверджує порушення прав останнього як іпотекодержателя. Зважаючи на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду безспірно впливає на права та обов`язки іпотекодержателя АТ «Альфа-банк» та вказаним рішенням права АТ «Альфа-банк» порушено, оскільки банк, як іпотекодержатель спірного нерухомого майна, не був залучений до участі у справі, що є самостійною підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки вимоги позивачем пред`явлені не до усіх осіб, інтересів яких вони стосуються. Згідно зі ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги є частково обґрунтованими, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позовних вимог з мотивів, викладених в цій постанові. Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. За подання апеляційної скарги АТ «Альфа-Банк» сплатило судовий збір в розмірі 2550 грн, які в порядку п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України підлягають компенсації за рахунок ОСОБА_1 . На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу акціонерного товариства «Альфа-Банк» задовольнити частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 23 листопада 2010 року скасувати та ухвалити нове. У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до виконавчого комітету Шевченківської районної ради м. Чернівці про визнання права власності на самочинно переплановане та надбудоване нерухоме майно, - відмовити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь акціонерного товариства «Альфа-Банк» судові витрати в розмірі 2 550 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з часу складання повного тексту постанови. Головуючий підпис /І.Н. Лисак/ Судді підписи /А.І. Владичан, І.Б. Перепелюк/