Постанова 4818 № 639/6504/18

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ Справа № 639/6504/18 Головуючий суддя І інстанції Баркова Н. В. Провадження № 22-ц/818/4157/21 Суддя доповідач Яцина В.Б. Категорія: Спори, що виникають із договорів ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 листопада 2021 року м. Харків. Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Яцини В.Б. суддів: - Котелевець А.В., Хорошевського О.М., за участю секретаря : Семикрас О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради на ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року, постановлену у складі головуючого судді Баркової Н.В., по цивільній справі за позовом Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа: Харківська міська рада про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова, встановив: 14 листопада 2018 року представник позивача Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , зазначивши третьою особою Харківську міську раду, в якому просив суд визнати укладеним договір про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради та стягнути з відповідача судові витрати Ухвалою Жовтневого районного суду м.Харкова від 22 квітня 2021 року закрито провадження у справі. В апеляційній скарзі представник Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради Хрущ Є.І. просить ухвалу суду скасувати справу направити до суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що справа має розглядатися в порядку господарського судочинства. Вказав, що позивачем укладено з відповідачем договір про пайову участь у розвитку інфраструктури. Згідно декларації про готовність об`єкта до експуатації замовником реконструкції є фізична особа ОСОБА_1 . Замовником може бути не лише юридична але й фізична особа незалежно від наявності у неї статусу підприємця та мети будівництва. Наявність статусу підприємця не свідчить про те, що з моменту державної реєстрації ФОП така особа виступає як підприємець у всіх правовідносинах, такі висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного суду від 22.04.2019 у справі № 572/2848/17, від 14 березня 2018 року у справі №522/7909/16-ц, від 20 червня 2018 року №216/181/16-ц. Зазначив, що Відповідач дійсно зареєстрований як фізична особа-підприємець, однак позов подано як до фізичної особи. Вказав, що відповідач ввів суд у оману, оскільки на дату введення об`єкта в експлуатацію п 12 ч.4 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за яким будівлі підприємств харчової промисловості звільняється від пайової участі, в редакції від 01.04.2019 року був відсутній. Зазначив, що обов`язок узяти участь у розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури не пов`язаний з наявністю у фізичної особи-замовника будівництва статусу підприємця та на суть цих правовідносин не впливає. У письмовому відзиві представник ОСОБА_1 - адвокат Чумкак Р.В. просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Вказав, що ОСОБА_1 є фізичною особою підприємцем з 18.10.2000 року. За класифікаційними ознаками, нежитлова будівля (кондитерський цех) за адресою АДРЕСА_1 також належить до будівель і споруд підприємств харчової промисловості, оскільки ФОП ОСОБА_2 здійснює за цією адресою діяльність з виробництва сухарів і сухого печива, борошняних кондитерських виробів, тортів і тістечок тривалого зберігання, що у свою чергу є переробною промисловістю. Що підтверджує провадження господарської діяльності ФОП ОСОБА_1 у вказаній будівлі. Звертає увагу, що відповідач здійснив реконструкцію (будівництво) будівлі, яка належить до будівель підприємств харчової промисловості, яка у свою чергу відноситься до будівель промисловості, матеріалах справи доведено даний факт, що будівля використовується з метою здійснення підприємницької діяльності ФОП ОСОБА_1 . Отже, даний вид розгляду справи має здійснюватися у господарському судочинстві. Постановою Великої Палати ВС від 28.09. 2018 року по справі № 339/388/16-ц зроблено висновок, що юрисдикція розгляду спорів зазначеної категорії у випадки участі у справі особи, яка має статте фізичної особи-підприємця залежить від цільового призначення будівлі. Зазначає, що відповідач здійснив реконструкцію (будівництво) будівлі, яка належить до будівель підприємств харчової промисловості, то він, відповідно до закону, не залучається до пайової участі у розвитку інфраструктури м. Харкова. Слушними у даному випадку є правові позиції, викладені у постановах Верховного Суду від 30.07.2020 у справі № 909/1143/19, від 30.09.2020 у справі № 904/4442/19.На момент розгляду даної справи у суду відсутнє положення закону, яке б зобов`язувало відповідача укласти з позивачем відповідний договір про пайову участь у розвитку інфраструктури міста Харкова. Закон України «Про регулювання містобудівної діяльності», як і Закон № 132 не містять обов`язку укласти такий договір. Таким чином, відсутні підстави прийняття рішення, яким визнати укладеним між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради договір про пайову участь. Вказує, що касаційна практика на яку посилається позивач не стосується обставин цієї справи. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, лише якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Відповідно до ст. 368 ЦПК України суд апеляційної інстанції розглянув справу за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими для апеляційного провадження, з повідомленням учасників справи. Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників справи, які з`явилися, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а ухвалу суду залишити без змін. Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що позовні вимоги ґрунтуються на неукладенні договору про пайову участь з боку відповідача, яка у спірних правовідносинах діяла як фізична особа-підприємець, у зв`язку з чим справа підлягає розгляду в порядку господарського, а не цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження у справі відповідно до п. 1 ч.1 ст.255 ЦПК України та для задоволення відповідного клопотання представника відповідача ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду. У статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Зазначеним вимогам оскаржена ухвала у повній мірі відповідає. Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно зі ст. 12 ЦПК України та відповідно до ч.ч. 1, 5 та 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасникам справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку цивільного судочинства. Разом з тим, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Відповідно до ст. ст. 1, 2 ГК України, під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність. Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб`єкти підприємництва - підприємцями. Господарська діяльність може здійснюватись і без мети одержання прибутку (некомерційна господарська діяльність). У вирішенні питання про те, чи можна вважати правовідносини і відповідний спір - господарськими, слід керуватися ознаками, наведеними у статті 3 ГК України. Господарський спір підвідомчий господарському суду, зокрема, за таких умов: участь у спорі суб`єкта господарювання; наявність між сторонами, по-перше, господарських відносин, урегульованих ЦК України, ГК України, іншими актами господарського й цивільного законодавства, і, по-друге, спору про право, що виникає з відповідних відносин; наявність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення спору господарським судом; відсутність у законі норми, що прямо передбачала б вирішення такого спору судом іншої юрисдикції. За змістом частин першої та другої статті 55 ГК України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до ЦК України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. Питання щодо закриття провадження у справі регулюється ст. 255 ЦПК України, перелік підстав, визначених цією статтею є вичерпним. Зокрема, відповідно до п.1 ч.1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Як вбачається з матеріалів справи, нежитлова будівля, відносно якої проведено реконструкцію, знаходиться на земельній ділянці, яка перебуває в оренді фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , земельна ділянка (несільськогосподарського призначення землі промисловості), яка знаходиться АДРЕСА_1 , була передана Харківською міською радою Харківської області в оренду ФОП ОСОБА_1 на підставі договору оренди землі від 15.03.2006 року для експлуатації та обслуговування нежитлової будівлі (заготівельний цех для виготовлення кондитерських виробів) до 01.09.2030 року. Крім того, відповідач ОСОБА_1 отримав експлуатаційний дозвіл для потужностей (об`єктів) з виробництва, переробки або реалізації харчових продуктів № 61020/03/34 від 06.05.2011 відносно кондитерського цеху ФО-П ОСОБА_1 за адресою АДРЕСА_2 . Фізична особа - підприємець ОСОБА_1 здійснив державну реєстрацію потужності за адресою: АДРЕСА_3 , з метою її використання за видом діяльності: діяльність, пов`язана з харчовими продуктами, які не потребують дотримання температурного режиму (лист Харківського міського управління ГУ Держпродспоживслужби в Харківській області № 39.1/5442 від 27.12.2018). При цьому в обґрунтування позову про визнання укладеним договору про пайову участь у розвитку інфраструктури м. Харкова між ОСОБА_1 та Департаментом економіки та комунального майна Харківської міської ради позивач посилається на складену як замовником ОСОБА_1 декларацію про готовність до експлуатації об`єкта, що за класом наслідків (відповідальності) належить до об`єктів з незначними наслідками, в якості об`єкта в декларації зазначена реконструкція нежитлових приміщень №1-4:1-15 під адміністративні приміщення по АДРЕСА_1 . Всі зазначені вище обставини свідчать про те, що між сторонами існують не цивільно-правові, а господарські правовідносини, пов`язані з реконструкцією нежитлового приміщення, призначеного для підприємницької діяльності з виробництва та адміністративного обслуговування такого виробництва, тому за своєю природою договір, про визнання укладеним якого йдеться в позові, також має господарський, а не цивільний характер. Той факт, що відповідна декларація складена не ФОП, а фізичною особою не має визначального значення, оскільки цей документ не визначає господарський характер реконструкції та використання нерухомості та земельної ділянки, на якій ця нерухомість розташована, які у даному випадку використовують для підприємницької діяльності. Наведена у доводах скарги касаційна практика не є релевантною до обставин цієї справи і тому колегія суддів її не застосовує. Таким чином доводи скарги не знайшли свого підтвердження. Суд дійшов правильного висновку про те, що спір у даній справі є таким, що виник у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, з приводу укладання і виконання правочину для здійснення господарської діяльності, у зв`язку з чим справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства, що є підставою для закриття провадження на підставі п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України і задоволення відповідного клопотання представника відповідача ОСОБА_1 . Наведене свідчить, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, тому відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін. Відповідно до ст. 141 ЦПК України відсутні підстави для перерозподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України постановив: Апеляційну скаргу Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради -залишити без задоволення. Ухвалу Жовтневого районного суду м. Харкова від 22 квітня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, і протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 29 листопада 2021 року. Головуючий В.Б. Яцина. Судді А.В.Котелевець. О.М.Хорошевський.