Постанова Велика Палата ВС № 101473367

Постанова Іменем України 9 вересня 2021 року м. Київ Справа № 11-21сап21 Велика Палата Верховного Суду у складі головуючого судді Князєва В. С., судді-доповідача Анцупової Т. О., суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Сімоненко В. М., Ткача І. В., Штелик С. П. за участю секретаря судового засідання Яроша Д. В., скаржника ОСОБА_1 , представника відповідача Ізвєкова К. В. розглянула у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції скаргу ОСОБА_1 (далі - скаржник) на рішення Вищої ради правосуддя (далі - ВРП) від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20. ІСТОРІЯ СПРАВИ (1) Вступ

1. ВРП прийняла рішення про притягнення судді до дисциплінарної відповідальності через те, що він не зазначив у судових рішеннях мотивів прийняття чи відхилення аргументів сторін у трьох справах про притягнення до адміністративної відповідальності водіїв за керування транспортними засобами у стані наркотичного сп`яніння. Провадження у цих справах суддя закрив за відсутністю складу адміністративного правопорушення, бо вважав недійсними огляди водіїв на стан наркотичного сп`яніння без пропозиції їм з боку поліцейських пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля. Крім того, щодо одного водія, який відмовився здати сечу для проведення лабораторного дослідження, суддя звернув увагу і на відсутність пропозиції лікаря здати інший зразок біологічного середовища, ніж сечу.

2. Суддя звернувся до суду зі скаргою на це рішення ВРП. Просив його скасувати як безпідставне, бо вважає, що виконав вимоги закону щодо змісту постанов у справах про адміністративні правопорушення. Звернув увагу на те, що колізію між приписами закону та підзаконного нормативного акта щодо проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння треба вирішувати на користь застосування приписів закону. Причиною невиконання останніх з боку поліцейських не може бути відсутність на місці зупинки транспорту технічних засобів для перевірки водія на стан наркотичного сп`яніння.

3. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи скаргу на Рішення ВРП, мала, зокрема, з`ясувати, чи є законні підстави для його скасування. Вирішила, що такі підстави відсутні. (2) Дисциплінарне провадження щодо скаржника 4. 23 травня 2013 року Президент України видав Указ № 302/2013, згідно з яким призначив скаржника на посаду судді Свердловського міського суду Луганської області у межах п`ятирічного строку. 5. 14 лютого 2015 року Президент України видав Указ № 81/2015, згідно з яким перевів скаржника у межах вказаного строку на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва. 6. 17 жовтня 2019 року Президент України видав Указ № 760/2019, згідно з яким призначив скаржника на посаду судді Ленінського районного суду міста Миколаєва. 7. 15 квітня 2020 року до ВРП надійшла дисциплінарна скарга Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції (далі - УПП в Миколаївській області) на дії скаржника під час розгляду справ про адміністративні правопорушення № 489/48/20, № 489/358/20 і № 489/344/20. У дисциплінарній скарзі УПП в Миколаївській області просило притягнути скаржника до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктами «а», «б», «г» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. 8. 10 червня 2020 року Третя Дисциплінарна палата ВРП постановила ухвалу № 1767/3дп/15-19 про відкриття дисциплінарної справи щодо скаржника. (2.1) Короткий зміст рішення Третьої дисциплінарної палати 9. 19 серпня 2020 року Третя дисциплінарна палата ВРП прийняла рішення № 2421/3дп/15-20 про притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Кваліфікувала його дії як дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, і застосувала до нього дисциплінарне стягнення у виді попередження. Під час розгляду дисциплінарної справи встановила таке. 9.1. 11 та 24 лютого 2020 року скаржник розглянув матеріали адміністративних справ за частиною першою статті 130 КУпАП про притягнення до адміністративної відповідальності громадян ОСОБА_2 (справа № 489/344/20), ОСОБА_3 (справа № 489/358/20), ОСОБА_4 (справа № 489/48/20). У тих справах скаржник виснував, що посадові особи УПП в Миколаївській області не запропонували водіям пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а відразу направили їх до медичного закладу. На думку скаржника, такий огляд є недійсним, а протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану наркотичного сп`яніння. Тому скаржник закрив провадження у вказаних справах про адміністративне правопорушення через відсутність, на його думку, складу адміністративного правопорушення. 9.2. Під час розгляду тих справ скаржник порушив приписи КУпАП і неналежно мотивував підстави для закриття відповідних проваджень: 9.2.1. У справі № 489/344/20 поза увагою залишив те, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності двох свідків. Це підтверджує не лише протокол про адміністративне правопорушення, але й письмові пояснення цих свідків. Згідно з висновком лікаря Миколаївського обласного наркологічного диспансеру (далі - МОНД) ОСОБА_5 від 26 грудня 2019 року № 1376 водій ОСОБА_2 відмовився від проведення лабораторних досліджень під час медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, вказавши на «відсутність фізіологічного бажання». Отже, висновки скаржника про те, що водієві не запропонували пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння у встановленому законом порядку та здати інші, окрім сечі, аналізи на дослідження біологічного середовища, суперечать матеріалам справи, а тому не є мотивованими. 9.2.2. У справі № 489/48/20, не наводячи будь-яких доказів, а також аргументів ОСОБА_4 , за відсутності його на судовому засіданні скаржник зауважив, що посадова особа УПП в Миколаївській області не запропонувала водію пройти медичний огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, а відразу направила його до медичного закладу. На цій підставі скаржник констатував недійсність такого огляду. Протокол про адміністративне правопорушення та надані відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського скаржник визнав неналежними доказами стану наркотичного сп`яніння. 9.2.3. Скаржник проігнорував те, що під час медичних оглядів факти вживання водіями наркотичних засобів були однозначно підтверджені (висновки МОНД від 25 грудня 2019 року № 1365 стосовно ОСОБА_4 та від 12 січня 2020 року № 59 стосовно ОСОБА_3 ). 9.3. Поліцейських не забезпечують спеціальними технічними засобами для проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння водіїв транспортних засобів. Тому самостійно зробити такий огляд вони фактично не мають можливості. 9.4. Скаржник вчинив дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII, що є підставою для його притягнення до дисциплінарної відповідальності. (2.2) Короткий зміст рішення ВРП 10. 27 серпня 2020 року до ВРП надійшла скарга на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20, за результатами розгляду якої ВРП прийняла Рішення. Мотивувала його так: 10.1. ВРП не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Тому оцінка скаржником протоколів про адміністративні правопорушення, показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відмову ОСОБА_2 від проведення лабораторного дослідження його біологічного матеріалу (справа № 489/344/20), висновків МОНД про вживання ОСОБА_3 (справа № 489/358/20) і ОСОБА_8 (справа № 489/48/20) наркотичних засобів не може бути предметом розгляду ВРП під час дисциплінарного провадження. 10.2. Існують різні бачення етапів проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та різна практика розгляду відповідних справ: 10.2.1. Скаржник вважає, що огляд водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння має спершу проводити поліцейський із використанням спеціальних технічних засобів. А у разі незгоди водія транспортного засобу з результатами такого огляду чи відмови від його проходження - у закладі охорони здоров`я. 10.2.2. Згідно з іншим підходом положення КУпАП є бланкетними. А з огляду на відсутність у поліцейських спеціальних технічних засобів для огляду водія на стан наркотичного сп`яніння слід відразу направити його до закладу охорони здоров`я на підставі пункту 12 розділу II Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом Міністерства внутрішніх справ України та Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 (далі - Інструкція № 1452/735). Отже, у разі виявлення ознак наркотичного сп`яніння огляд водія транспортного засобу на місці зупинки останнього поліцейський не проводить, відразу направляє водія для проведення огляду до найближчого закладу охорони здоров`я. 10.3. Тлумачення скаржником норм закону, врахування рівня забезпечення поліцейських спеціальними засобами для виконання цих норм, оцінка ступеня тяжкості адміністративних правопорушень не можна оцінити під час дисциплінарного провадження, бо це є прерогативою судді. Проте така оцінка має бути зрозуміла сторонам, зокрема щодо підтвердження чи спростування їхніх доводів. 10.4. Враховуючи специфіку законодавчого регулювання порядку огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, «контраверсійні аргументи» сторін щодо положень цього порядку треба було висвітлити й оцінити у судових рішеннях. 10.5. Адміністративне правопорушення, передбачене статтею 130 КУпАП, є одним із найтяжчих правопорушень, що визначені цим кодексом. З урахуванням колізії приписів Інструкції № 1452/735, відсутності належного забезпечення поліцейських засобами для виконання вимог закону скаржник мав висвітлити аргументи сторін у прийнятих постановах у справах № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20. Натомість зазначив лише доводи осіб, стосовно яких складені протоколи про адміністративні правопорушення, щодо закриття справи через відсутність складу адміністративного правопорушення, а саме: порушення порядку огляду на стан наркотичного сп`яніння, бо поліцейські не запропонували їм пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортних засобів. 10.6. Скаржник не зазначив аргументи «сторони обвинувачення» та мотиви їх відхилення щодо відсутності необхідності проходження огляду водіїв транспортних засобів на місці зупинки останніх і необхідності направлення цих водіїв на підставі пункту 12 розділу II Інструкції № 1452/735 до закладів охорони здоров`я відразу. Скаржник не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо суті справ про адміністративні правопорушення під час прийняття постанов у справах № 489/344/20, № 489/358/20, № 489/48/20. 10.7. Скаржник не бажав умисно вчинити дисциплінарний проступок. Але у разі сумлінного ставлення до виконання своїх обов`язків міг передбачити настання негативних наслідків. Тому вищевказані дії скаржник вчинив унаслідок недбалості. 10.8. Третя Дисциплінарна палата ВРП правильно кваліфікувала дії скаржника як незазначення у судовому рішенні внаслідок недбалості мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Такі дії утворюють склад дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII. З огляду на те, що цей проступок скаржник вчинив у лютому 2020 року, строк застосування до нього дисциплінарного стягнення не закінчився. 10.9. Застосування до скаржника дисциплінарного стягнення у виді попередження є пропорційним вчиненому дисциплінарному проступку і відповідає вимогам статті 109 Закону № 1402-VIII. (3) Провадження у справі про оскарження рішення ВРП (3.1) Доводи скаржника 11. 21 січня 2021 року до суду надійшла скарга, у якій скаржник просив скасувати рішення ВРП від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20 «Про залишення без змін рішення Третьої дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 про притягнення судді Ленінського районного суду міста Миколаєва ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності» (далі - Рішення). Мотивував скаргу так : 11.1. ВРП у Рішенні не навела підстави для притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності, не вказала мотиви для відповідних висновків. Тому Рішення слід скасувати згідно з пунктом 4 частини першої статті 52 Закону України «Про Вищу раду правосуддя» (далі - Закон № 1798-VIII). 11.2. Скаржник дотримав визначені статтею 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) вимоги до змісту постанови у справах про адміністративне правопорушення. У постановах, які скаржник з урахуванням приписів КУпАП прийняв у справах № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20, є висновок про те, що проведений з порушенням закону огляд на стан наркотичного сп`яніння є недійсним, а тому відсутній склад адміністративного правопорушення. Відмова від проходження огляду у порядку, який закон не передбачає, не є підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності. 11.3. Закон має вищу юридичну силу, ніж підзаконний нормативно-правовий акт. Тому слід застосовувати саме приписи КУпАП за наявності колізії між його ними та приписами Інструкції № 1452/735. 11.4. Відсутність належного забезпечення поліцейських технічними засобами для «виконання вимог закону» не можна ставити у вину судді та притягати його через це до дисциплінарної відповідальності. Небажання Міністерства внутрішніх справ України чи Національної поліції України виконувати вимоги закону та забезпечувати поліцейських наркотестерами не може бути підставою для порушення прав громадян і притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Скаржник зазначив: «… купляйте спеціальні технічні засоби або внесіть зміни до КУпАП». 11.5. Не можна погодитися з висновками ВРП про те, що аргументи сторін, у тому числі контраверсійні, треба було відобразити у прийнятих постановах й оцінити. За змістом статті 130 КУпАП сторони у справі про адміністративне правопорушення відсутні. Натомість є особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення. 11.6. Стороною обвинувачення може бути особа, яка має відповідні повноваження згідно із законом, а не фактично. Тому не можна погодитися з висновками ВРП про те, що під час розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або представник органу, в якому вона працює, фактично є стороною обвинувачення. 11.7. ВРП необґрунтовано виснувала, що скаржник не зазначив аргументи сторони обвинувачення та мотиви їх відхилення щодо відсутності потреби у проходженні огляду водіїв транспортних засобів на місці зупинки транспортних засобів і необхідності на підставі пункту 12 розділу II Інструкції № 1452/735 направлення їх до закладів охорони здоров`я відразу. У складених протоколах про адміністративні правопорушення немає згадки про Інструкцію № 1452/735 та вказівки про необхідність направлення до закладу охорони здоров`я відразу. Скаржник не міг зазначити мотиви відхилення аргументів, яких не було. 11.8. Висновок ВРП про те, що скаржник вчинив дисциплінарний проступок внаслідок недбалості, бо у разі сумлінного ставлення до виконання обов`язків міг передбачити настання негативних наслідків, спростовує те, що скаржник у постановах «чітко, недвозначно, умисно і впевнено» зазначив, що порушений визначений КУпАП порядок огляду водія. 11.9. ВРП, мотивуючи Рішення висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), проігнорувала національне законодавство та не звернула уваги, що визначені статтею 283 КУпАП вимоги до постанови у справі про адміністративне правопорушення скаржник повністю виконав: 11.9.1. Щодо справи № 489/344/20: за відсутності в особи фізіологічного бажання здати на дослідження сечу водієві у медичному закладі могли запропонувати здати слину або взяти змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук. А коли неможливо взяти хоч якийсь із вказаних зразків біологічного середовища, можна відібрати на аналіз кров. Тому лікар не міг надати висновок про відмову від проходження лабораторних досліджень через неможливість взяти зразок сечі. 11.9.2. Щодо справи № 489/358/20: оскільки водієві не запропонували пройти огляд на місці зупинки транспортного засобу, чим порушили вимоги частини другої статті 266 КУпАП, то висновок МОНД від 12 січня 2010 року № 59 є недопустимим доказом стану наркотичного сп`яніння. Тому підстав для притягнення водія до адміністративної відповідальності не було. 11.9.3. Щодо справи № 489/48/20: огляд водія на стан наркотичного сп`яніння, зафіксований у висновку МОНД № 1365, є недійсним відповідно до частини п`ятої статі 266 КУпАП, оскільки водієві не запропонували пройти цей огляд на місці зупинки транспортного засобу. Тому не було підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності.

12. У додаткових поясненнях від 9 березня 2021 року, що надійшли до Великої Палати Верховного Суду 15 березня 2021 року, скаржник вказав, що, вирішуючи питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності, ВРП допускає подвійні стандарти. Так, згідно з ухвалою від 23 вересня 2020 року № 2696/3дп/15-20 Третя дисциплінарна палата ВРП відмовила у відкритті дисциплінарної справи за скаргою Управління патрульної поліції в Миколаївській області Департаменту патрульної поліції стосовно судді Центрального районного суду міста Миколаєва ОСОБА_9 на дії, які він вчинив під час розгляду справ № 490/9989/19, № 490/9631/19 і № 490/9665/19. На переконання скаржника, у постановах в зазначених справах суддя не вказав, згідно з яким саме «діючим законодавством» «легкий ступінь алкогольного сп`яніння має поріг від 0,5 до 1,5 проміле, а середній - від 1,5 до 2,5 проміле». 13. 9 вересня 2021 року на судовому засіданні скаржник просив задовольнити скаргу з наведених у ній мотивів. (3.2) Доводи ВРП 14. 26 березня 2021 року ВРП подала відзив на скаргу, який мотивувала такими обставинами: 14.1. Рішення прийняла ВРП у повноважному складі. Його підписали всі члени ВРП, які брали участь в ухваленні, що підтверджує витяг із протоколу засідання від 24 грудня 2020 року № 100 і належно засвідчена копія Рішення. 14.2. Скаржника належно повідомили про розгляд його скарги на рішення Третьої дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 шляхом надіслання відповідних повідомлень поштою та оприлюднення інформації на офіційному вебсайті ВРП. 14.3. У Рішенні ВРП належно оцінила всі доводи скарги судді на вказане рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП, навела підстави та мотиви притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності. Тому відсутні передбачені статтею 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Рішення. 14.4. Вирішуючи питання про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, для ВРП важливо було встановити, як діяв скаржник під час розгляду матеріалів справ про адміністративні правопорушення № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20, зокрема, чи навів мотиви прийняття відповідних судових рішень. Дослідивши законодавче регулювання порядку огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння та беручи до уваги практику ЄСПЛ, ВРП виснувала, що аргументи сторін про цей порядок скаржник мав зазначити й оцінити у його судових рішеннях. 14.5. ВРП встановила, що скаржник не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів сторони обвинувачення щодо суті справ № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20 про адміністративні правопорушення під час прийняття постанов. Тому дії судді правильно кваліфікувала за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII). 14.6. 9 вересня 2021 року на судовому засіданні представник ВРП просив відмовити у задоволенні скарги та залишити Рішення без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ (1) Щодо меж перегляду рішення ВРП

15. Переглядаючи Рішення, Велика Палата Верховного Суду бере до уваги її сталу практику щодо застосування визначених законом підстав дисциплінарної відповідальності судді, мотивів, з яких ВРП сформулювала відповідні висновки, а також підстав, через які Рішення можна скасувати.

16. На рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може бути подана скарга до Великої Палати Верховного Суду (частина сьома статті 266 КАС України).

17. Можливість оскаржити Рішення є важливим механізмом забезпечення суддівської незалежності та незалежності судової системи в цілому. Велика Палата Верховного Суду забезпечує виконання гарантій пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод і є визначеним статтею 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) судовим органом, який має повну юрисдикцію щодо розгляду скарги на Рішення.

18. Рішення ВРП, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Дисциплінарної палати, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав: 1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати; 2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні; 3) суддя не був належним чином повідомлений про засідання ВРП - якщо було ухвалено будь-яке з рішень, визначених пунктами 2-5 частини десятої статті 51 цього Закону; 4) рішення не містить посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності судді та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

19. Велика Палата Верховного Суду повно та всебічно перевіряє Рішення, зокрема на предмет його відповідності вимогам частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII. (2) Щодо повноважності складу ВРП і дотримання процедури прийняття нею рішення

20. Підставами для скасування Рішення є, зокрема, те, що склад ВРП, який ухвалив Рішення, не мав повноважень його ухвалювати, а Рішення не підписав будь-хто із тих членів ВРП, які його ухвалювали (пункти 1 і 2 частини першої статті 53 Закону № 1798-VIII). Велика Палата Верховного Суду на підставі наявної у матеріалах справи копії Рішення встановила, що його підписав повноважний склад ВРП, всі її члени, які брали участь у прийнятті Рішення (11 членів).

21. ВРП складається з двадцяти одного члена (частина перша статті 5 Закону № 1798-VIII). Засідання ВРП у пленарному складі є повноважним, якщо в ньому бере участь більшість від складу ВРП (частина друга статті 30 Закону № 1798-VIII).

22. Оскільки у засіданні ВРП 24 грудня 2020 року взяли участь 11 членів ВРП, які прийняли Рішення та всі його підписали, немає підстав для скасування Рішення за пунктами 1 і 2 частини першої статті 53 Закону № 1798-VIII.

23. Вирішуючи питання про те, чи був скаржник належно повідомлений про засідання ВРП, бо Рішення ухвалене за пунктом 5 частини десятої статті 51 Закону № 1798-VIII, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу, що засідання ВРП були призначені на 24 вересня, 15, 29 жовтня, 12 листопада, 3 і 24 грудня 2020 року.

24. Особа, питання щодо якої має розглядатися ВРП, повідомляється про такий розгляд не пізніш як за десять календарних днів до дня засідання, крім випадків, якщо законом не вимагається участь такої особи у засіданні, а також якщо інше не визначено цим Законом. Особа вважається належним чином повідомленою, якщо повідомлення направлено на адресу її місця проживання чи перебування або на адресу суду чи прокуратури, де така особа обіймає посаду, а за неможливості такого направлення - розміщене на офіційному вебсайті ВРП (частини п`ята-шоста статті 30 Закону № 1798-VIII).

25. Скаржник не стверджував, що ВРП неналежно повідомила його про засідання, призначені на вказані дати.

26. Розгляд скарги на рішення Дисциплінарної палати про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді здійснюється в порядку, визначеному статтею 49 Закону № 1798-VІІІ (частина дев`ята статті 51 цього Закону).

27. Розгляд дисциплінарної справи відбувається у відкритому засіданні Дисциплінарної палати, в якому беруть участь суддя, скаржник, їх представники (частина перша статті 49 Закону № 1798-VІІ).

28. У разі неможливості з поважних причин взяти участь у засіданні Дисциплінарної палати суддя може заявити клопотання про відкладення розгляду дисциплінарної справи. Повторна неявка судді на засідання незалежно від причин не перешкоджає розгляду дисциплінарної справи за його відсутності (абзац перший пункту 12.26 Регламенту Вищої ради правосуддя, затвердженого рішенням ВРП від 24 січня 2017 року № 52/0/15-17 у редакції рішення ВРП № 2216/0/15-20 від 21 липня 2020 року). 29. 24 грудня 2020 року він надіслав до ВРП електронною поштою клопотання, у якому просив відкласти розгляд скарги, призначений на цю дату, через необхідність розгляду термінових клопотань про проведення обшуку та тримання під вартою. ВРП відмовила у задоволенні клопотання скаржника через те, що суддя виклав його аргументи у скарзі на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20, а до клопотання не долучив додаткові пояснення або докази підстав для скасування цього рішення та не повідомив про намір подати додаткові пояснення. Тому ВРП вважала за можливе розглянути скаргу на рішення Третьої Дисциплінарної палати ВРП від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 за відсутності скаржника.

30. З огляду на наведене визначені пунктами 1-3 частини першої статті 52 Закону № 1798-VIII підстави для скасування Рішення відсутні. Водночас Велика Палата Верховного Суду зауважує, що скаржник не заперечував повноважність складу ВРП, яка ухвалила Рішення, належність підписання останнього, а такожобізнаність із дисциплінарним провадженням, належність повідомлення про засідання ВРП і відповідно дотримання процесуальних гарантій у цьому провадженні. (3) Щодо вмотивованості рішення ВРП

31. ВРП погодилась із висновками її Третьої Дисциплінарної палати про кваліфікацію дій скаржника як незазначення ним у судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору (дисциплінарний проступок, передбачений підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII). Скаржник вважав висновок ВРП помилковим.

32. Відсутність у Рішенні посилань на визначені законом підстави дисциплінарної відповідальності скаржника та відсутність мотивів, через які ВРП виснувала про наявність у діях скаржника ознак дисциплінарного проступку, є однією з підстав для скасування Рішення (пункт 4 частини першої статті 53 Закону № 1798-VIII). Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначальним критерієм правомірності Рішення є встановлення у ньому обставин, які підтверджують наявність підстави дисциплінарної відповідальності скаржника. ВРП вважала такою підставою те, що у постановах у справах про адміністративні правопорушення № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20 скаржник не навів мотивів прийняття або відхилення аргументів «сторони обвинувачення»: 32.1. 11 лютого 2020 року скаржник прийняв постанову, згідно з якою закрив провадження у справі № 489/344/20 про адміністративне правопорушення через відсутність у діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Мотивував, зокрема, тим, що посадова особа УПП в Миколаївській області не запропонувала водію пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля, а відразу направила до медичного закладу. Такий огляд у медичному закладі, на думку скаржника, слід вважати недійсним. Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану наркотичного сп`яніння. Окрім того, скаржник вказав, що водієві не запропонували здати інші, ніж сеча, види біологічного середовища, передбачені у пунктах 12 і 13 розділу ІІІ Інструкції № 1452/735, серед яких слина, змиви з поверхні губ, шкірного покриву обличчя і рук, а також кров (якщо неможливо взяти зразки інших біологічних середовищ). Відсутність згідно з висновком МОНД №1376 від 26 грудня 2019 року «фізичного бажання» не можна оцінити як відмову від проходження огляду. Оскільки порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння, «відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення», провадження у справі слід закрити за відсутністю складу такого правопорушення. 32.2. 11 лютого 2020 року скаржник прийняв у справі № 489/358/20 постанову,згідно з якою закрив провадження у справі про адміністративне правопорушеннячерез відсутність у діях ОСОБА_3 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Мотивував, зокрема, тим, що посадова особа УПП в Миколаївській області не запропонувала водію пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля, а відразу направила до медичного закладу. Такий огляд у медичному закладі, на думку скаржника, слід вважати недійсним. Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану наркотичного сп`яніння. Оскільки порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння, «відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення», провадження у справі слід закрити за відсутністю складу такого правопорушення. 32.3. 24 лютого 2020 року скаржник прийняв постанову, згідно з якою закрив провадження у справі №489/48/20 про адміністративне правопорушення через відсутність у діях ОСОБА_10 складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною першою статті 130 КУпАП. Мотивував, зокрема, тим, що посадова особа УПП в Миколаївській області не запропонувала водію пройти огляд на стан сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля, а відразу направила до медичного закладу. Такий огляд у медичному закладі, на думку скаржника, слід вважати недійсним.Протокол про адміністративне правопорушення та відеозаписи з нагрудного відеореєстратора патрульного поліцейського не є належними доказами стану наркотичного сп`яніння. Оскільки порушена процедура проведення огляду на стан сп`яніння, «відсутня об`єктивна сторона адміністративного правопорушення», провадження у справі слід закрити за відсутністю складу такого правопорушення.

33. Частина перша статті 130 КУпАП встановлює відповідальність, зокрема, за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння. У всіх трьох справах про притягнення фізичних осіб до адміністративної відповідальності за вказаною частиною скаржник виснував про недійсність огляду на стан наркотичного сп`яніння через те, що поліцейські не запропонували кожному з водіїв пройти такий огляд з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки автомобіля.

34. Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками ВРП про те, що остання не має повноважень встановлювати або оцінювати обставини справи, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу. Тому результат оцінювання скаржником протоколів про адміністративні правопорушення, показань свідків ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відмову ОСОБА_2 від проведення лабораторного дослідження його біологічного матеріалу (справа № 489/344/20), висновків МОНД про вживання ОСОБА_3 (справа № 489/358/20) та ОСОБА_8 (справа № 489/48/20) наркотичних засобів не може бути предметом розгляду ВРП під час дисциплінарного провадження.

35. До учасників дорожнього руху належать, зокрема, водії (частина друга статті 14 Закону України «Про дорожній рух»).Учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух (абзаци другий і четвертий частини п`ятої статті 14 Закону України «Про дорожній рух»). Одним із таких органів державного контролю є Національна поліція (стаття 52 цього Закону).

36. За змістом абзаців третього та п`ятого частини другої статті 16 вказаного Закону водій зобов`язаний: виконувати передбачені законом вимоги поліцейського, що даються в межах їх компетенції, передбаченої чинним законодавством, Правилами дорожнього руху та іншими нормативними актами; не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

37. Водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 р. № 1306 з подальшими змінами).

38. Отже, водій зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені Законом України «Про дорожній рух»і Правилами дорожнього руху, зокрема передбачений вказаним законом обов`язок виконувати розпорядження поліцейського, яке він дає на підставі цих Правил чи інших нормативних актів. Одним із таких розпоряджень поліцейського є вимога пройти саме медичний огляд з метою встановлення стану наркотичного сп`яніння.

39. За змістом частини шостої статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан наркотичного сп`яніння і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

40. Процедура проведення огляду водіїв транспортних засобів на стан наркотичного сп`яніння, оформлення результатів такого огляду, регулюються Інструкцією № 1452/735 та Порядком направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року № 1103 з подальшими змінами (далі - Порядок № 1103).Приписи Інструкції № 1452/735 та Порядку № 1103 застосовуються у системному зв`язку як між собою, так і з приписами інших нормативних актів.

41. Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку) (пункт 3 Порядку № 1103, пункт 6 розділу І Інструкції № 1452/735).

42. За наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом (пункт 1 розділу ІІ Інструкції № 1452/735).

43. Пункт 3 розділу І Інструкції № 1452/735 визначає ознаки алкогольного, а не наркотичного сп`яніння. Ознаки останнього визначені у пункті 4 розділу І Інструкції № 1452/735. Отже, саме у випадку алкогольного сп`яніння передбаченийогляд на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Вказане підтверджує назва та зміст розділу ІІ Інструкції № 1452/735 «Проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння поліцейським і оформлення його результатів», який регламентує проведення поліцейським огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

44. Тому приписи розділу ІІ Інструкції № 1452/735 щодо огляду на стан сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу незастосовні до процедури проведення огляду на стан наркотичного сп`яніння, а тільки алкогольного. На це вказує і пункт 12 розділу ІІ Інструкції № 1452/735, відповідно до якого у разі наявності підстав вважати, що водій транспортного засобу перебуває у стані наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками, визначеними в пункті 4розділу I цієї Інструкції № 1452/735, поліцейський направляє цю особу до найближчого закладу охорони здоров`я. Тобто не проводить огляду на стан таких різновидів сп`яніння за допомогою спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу.

45. Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров`я (абзац перший пункту 6 Порядку № 1103).

46. У разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (пункт 7 розділу І Інструкції № 1452/735).

47. Наведені приписи абзацу першого пункту 6 Порядку № 1103 і пункт 7 розділу І Інструкції № 1452/735за змістом розділів І та ІІ Інструкції № 1452/735 застосовні до тих випадків, коли огляд поліцейським на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу в Інструкції № 1452/735 передбачений, тобто для випадків алкогольного сп`яніння.

48. Огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів поліцейським у присутності двох свідків. У разі незгоди водія (судноводія) на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я (частина друга та речення перше частини третьої статті 266 КУпАП у редакції, чинній до 17 березня 2021 року).

49. Огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним (частина п`ята статті 266 КУпАП).

50. Ці приписи статті 266 КУпАП, якщо їх застосовувати без системного зв`язку з наведеними вище приписами Порядку № 1103 й Інструкції № 1452/735, а також не враховувати мету адміністративної відповідальності за статтею 130 КУпАП і процедур, встановлених задля фіксації відповідних правопорушень, справді можуть допускати таке буквальне тлумачення, за якого огляд водія із використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу поліцейський проводить у випадку кожного виду сп`яніння, а не тільки алкогольного. Проте згідно з частиною шостою статті 266 КУпАП направлення особи для огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду здійснюються в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Тому у кожному випадку направлення водія для такого огляду до закладу охорони здоров`я та проведення такого огляду суд має з`ясувати, чи дотриманий відповідний порядок.

51. Велика Палата Верховного Суду критично оцінює доводи скаржника про те, що відсутність належного забезпечення поліцейських спеціальними засобами для проведення огляду водіїв саме на стан наркотичного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу - «не його проблема як судді». Скаржник не навів жодних аргументів на користь того, що саме такі спеціальні засоби за законом поліцейські повинні були мати як частину їхнього спорядження.

52. Складання працівниками патрульної поліції відносно громадян ОСОБА_2 (справа № 489/344/20), ОСОБА_3 (справа № 489/358/20) і ОСОБА_4 (справа № 489/48/20) протоколів про адміністративні правопорушення та направлення цих протоколів до суду означає, що поліцейські розуміли приписи відповідних нормативних актів так, що медичний огляд водія на стан наркотичного сп`яніння можливий саме без попереднього огляду з використанням спеціальних технічних засобів на місці зупинки транспортного засобу. Аргументи, які посадові особи УПП в Миколаївській області навели у протоколах про адміністративні правопорушення, скаржник мав належно оцінити у постановах. Нормативне регулювання, що допускало вищезгадану інтерпретацію, існувало як на час складання відповідних протоколів, так і на час розгляду скаржником зазначених справ про адміністративні правопорушення.

53. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у постанові у справі № 489/344/20 про адміністративне правопорушення скаржник застосував окремі приписи Інструкції № 1452/735 (пункти 12 і 13 розділу ІІІ). Мотивував ними висновки про те, що відсутність у водія «фізичного бажання» не можна прирівняти до відмови від проходження огляду, бо предметом дослідження можуть бути зразки іншого біологічного середовища, ніж сеча. Таке несистемне застосування скаржником одних приписів Інструкції № 1452/735 без урахування змісту інших залишає сумніви щодо того, чи всі мотиви прийняття або відхилення аргументів навів скаржник у його постановах.

54. Скаржник у скарзі на Рішення вказав про те, що у випадку колізії між приписами підзаконного нормативного акта та приписами закону слід застосовувати останні як акта, що має вищу юридичну силу. Втім у постановах у справах про адміністративні правопорушення, які оцінювала ВРП, немає ні такого висновку, ні обґрунтування можливості його застосування до ситуацій осіб, щодо яких поліцейські склали протоколи про адміністративні правопорушення.

55. Чітке обґрунтування й аналіз є базовими вимогами до судових рішень та важливим аспектом права на справедливий суд (пункт 3 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень). У судових рішеннях слід належно зазначати підстави, на яких ці рішення ґрунтуються. Обов`язок суду обґрунтувати рішення не можна сприймати як вимогу надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Ступінь виконання цього обов`язку може різнитися залежно від справи та характеру правовідносин осіб, які беруть у ній участь.Суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів, прийняття доказів для їхнього підтвердження чи спростування. Але це не позбавляє обов`язку навести у рішенні відповідне обґрунтування, що, зокрема, дозволяє забезпечити публічний контроль за здійсненням правосуддя.

56. Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності (стаття 245 КУпАП).

57. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (стаття 280 КУпАП).

58. Загальні вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення встановлені у частині другій статті 283 КУпАП. У такій постанові мають бути : найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

59. Скаржник наполягає на тому, що дотримав ці вимоги у постановах у справах № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20 про адміністративні правопорушення. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що визначені у статті 283 КУпАП вимоги до змісту постанови у справі про адміністративне правопорушення не звільняють суд від обов`язку дати відповіді на питання, наведені у статті 280 КУпАП, і належно мотивувати постанови, щоби не виникало підстав для сумнівів у тому, що всі обставини та докази суд оцінив у сукупності.

60. Доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами (частина перша статті 251 КУпАП).

61. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу (частина друга статті 251 КУпАП).

62. Уповноважені на складання протоколу про адміністративне правопорушення викладає аргументи щодо наявності підстав для притягнення особи до адміністративної відповідальності саме у цьому протоколі, який суд має оцінити у сукупності з іншими доказами у справі.

63. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю (стаття 252 КУпАП).

64. Скаржник, розглядаючи відповідні справи про адміністративні правопорушення, мав обов`язок оцінити всі обставини у сукупності на підставі всіх зібраних доказів і застосувати належні норми права. Проте, як встановила ВРП, у постановах у справах № 489/344/20 і № 489/358/20 він згадав лише доводи осіб, стосовно яких поліцейські склали протоколи про адміністративні правопорушення. Крім того, незалежно від того, чи згадали поліцейські приписи Інструкції № 1452/735 й інших нормативних актів щодо забезпечення безпеки дорожнього руху у справах про адміністративні правопорушення, скаржник не був звільнений від обов`язку системно підійти до застосування норм, які регламентують процедури, пов`язані з притягненням осіб до адміністративної відповідальності.

65. З урахуванням наведеного, Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими висновки ВРП про наявність у діях скаржника складу дисциплінарного проступку, передбаченого підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII.

66. Довід скаржника про відсутність у його діях недбалості, бо він чітко, недвозначно, умисно і «впевнено» зазначив у постановах про порушення визначеного КУпАП порядку огляду водія на стан наркотичного сп`яніння, не є за приписами статті 52 Закону № 1798-VIII підставою для скасування Рішення. Крім того, для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII («умисне або внаслідок недбалості… незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору») форма вини не має вирішального значення.

67. На думку скаржника, ВРП у Рішенні необґрунтовано позначила учасників справ № 489/344/20, № 489/358/20 і № 489/48/20терміном «сторони» замість «особи, які беруть участь у провадженні у справі про адміністративне правопорушення». З цього приводу Велика Палата Верховного Суду зауважує, що підстави дисциплінарної відповідальності судді, визначені у підпункті «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII («незазначення в судовому рішенні мотивів прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору»), стосуються судових рішень незалежно від того, за яким законом відбувається їхнє ухвалення, і чи є за цим законом у відповідному процесі поняття «сторона» та «суть спору».

68. З аналогічних міркувань для вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності судді немає юридичного значення те, чи є уповноважена особа, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, або представник органу, в якому вона працює, «стороною обвинувачення».Велика Палата Верховного Суду вважає, що таке порівняння у Рішенні не впливає на правильність кваліфікації ВРП дій скаржника як дисциплінарного проступку. (2) Висновок за результатами розгляду скарги

69. Велика Палата Верховного Суду за наслідками розгляду справи щодо оскарження рішення ВРП, ухваленого за результатами розгляду скарги на рішення її Дисциплінарної палати, може скасувати оскаржуване рішення ВРП або залишити його без змін (частина восьма статті 266 КАС України).

70. Оскільки ВРП у Рішенні правильно виснувала про обґрунтованість притягнення скаржника до дисциплінарної відповідальності за підпунктом «б» пункту 1 частини першої статті 106 Закону № 1402-VIII і застосувала до нього найм`якіше дисциплінарне стягнення, передбачене пунктом 1 частини першої статті 109 цього Закону (попередження), підстав для задоволення скарги на Рішення немає. Керуючись статтями 266, 341, 344, 349, 350, 356, 359 КАС України, Велика Палата Верховного Суду п о с т а н о в и л а: скаргу ОСОБА_1 на рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20, ухвалене за результатами розгляду скарги на рішення Третьої Дисциплінарної палати Вищої ради правосуддя від 19 серпня 2020 року № 2421/3дп/15-20 залишити без задоволення, а рішення Вищої ради правосуддя від 24 грудня 2020 року № 3654/0/15-20 - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий суддя В. С. Князєв Суддя-доповідач Т. О. Анцупова Судді: В. В. БританчукК. М. Пільков Ю. Л. ВласовО. Б. Прокопенко М. І. ГрицівВ. В. Пророк Д. А. ГудимаЛ. І. Рогач Ж. М. ЄленінаО. М. Ситнік О. С. ЗолотніковВ. М. Сімоненко Г. Р. КретІ. В. Ткач Л. М. ЛобойкоС. П. Штелик Відповідно до частини третьої статті 355 КАС України постанову оформив суддя Гудима Д. А.