Ухвала КЦС ВС № 357/14278/19

Ухвала 29 листопада 2021 року м. Київ справа № 357/14278/19 провадження № 61-18713ск21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , про відшкодування матеріальної шкоди, завданої в результаті дорожньо-транспортної пригоди, ВСТАНОВИВ: У грудні 2019 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до державного підприємства «Білоцерківське лісове господарство» (далі - ДП «Білоцерківське лісове господарство»), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду, завдану в результаті дорожньо-транспортної пригоди в розмірі 66 434,32 грн. Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року позов задоволено частково, стягнуто з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 1 661,70 грн матеріальної шкоди, в іншій частині позовних вимог відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат. Постановою Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 19 лютого 2021 року скасовано в частині відмови у задоволенні вимоги про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок пошкодження транспортного засобу, та ухвалено в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково та стягнуто з ДП «Білоцерківське лісове господарство» на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, завдану внаслідок пошкодження транспортного засобу, в розмірі 42 521 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. 16 листопада засобами поштового зв`язку ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, в якій просить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі. Відповідно до частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження). Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Безпосередньо в касаційній скарзі викладено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, яке підлягає задоволенню, оскільки не спростовані доводи заявника про те, що касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення заявнику копії оскарженого судового рішення. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення. Відповідно до Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Європейський суд з прав людини у Рішенні від 05 квітня 2018 року (справа «Зубац проти Хорватії», № 40160/12) вказав на обмеженість доступу до судів вищої інстанції. Так, право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати обмеженням, які дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, і таке регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб. Спосіб застосування пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод до апеляційних та касаційних судів залежить від особливостей судового провадження, про яке йдеться, і необхідно враховувати всю сукупність процесуальних дій, проведених в рамках національного правопорядку, а також роль судів касаційної інстанції в них; умови прийнятності касаційної скарги щодо питань права можуть бути суворіші, ніж для звичайної скарги (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Леваж Престасьон Сервіс» проти Франції», рішення Європейського суду з прав людини у справі «Шамоян проти Вірменії»). Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, враховуючи те, що провадження здійснюється судом після розгляду справи судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції. Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково. Відповідно до пункту 1 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами визнаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Пунктом 1 частини першої статті 176 ЦПК України передбачено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується. Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). Ціна позову в розглядуваній справі становить 66 434,32 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01 січня 2021 року (2 270 грн х 100 = 227 000 грн). Справа № 357/14278/19 є малозначною в силу закону. На думку заявника наявні випадки, передбачені підпунктами а) та в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Верховним Судом досліджено та взято до уваги: категорію справи, ціну та предмет позову, а також значення справи для сторін і суспільства, та не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України. Сама по собі незгода із встановленими апеляційним судом обставинами та наданою ним оцінкою доказам не свідчить про наявність випадків для відкриття касаційного провадження у малозначній справі. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц). Касаційний перегляд вважається екстраординарним, з огляду на специфіку повноважень суду касаційної інстанції, які обмежено питаннями права та більшим ступенем формальності процедур. Повноваження суду касаційної інстанції не можуть використовуватися для здійснення нового судового розгляду справи. Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судове рішення у малозначній справі; належність справи до категорії малозначних була передбачуваною; справа розглянута судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію щодо вирішення спору, а наявність випадків, передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судом не встановлена, то відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження. Ухвалою Верховного Суду від 08 липня 2021 року також відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «Білоцерківське лісове господарство» на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року, оскільки справа, на судове рішення у якій подана касаційна скарга належить до категорії малозначних. Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, статтею 390, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 16 червня 2021 року в цивільній справі № 357/14278/19. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта