Постанова КЦС ВС № 591/1240/18

Постанова Іменем України 24 листопада 2021 року м. Київ справа № 591/1240/18 провадження № 61-5485св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач), суддів: Бурлакова С. Ю., Зайцева А. Ю., Коротуна В. М., Тітова М. Ю., учасники справи: позивач (відповідач за зустрічним позовом) - ОСОБА_1 , відповідач (позивач за зустрічним позовом) - приватне акціонерне товариство «Сумбуд», третя особа - Сумська міська рада, розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» на рішення Ковпаківсього районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року у складі судді Алфьорова А. М. та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року у складі колегії суддів: Панченка О. О., Одринської Т. В., Пікуля В. П., ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст позовних вимог У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив зобов`язати приватне акціонерне товариство «Сумбуд» (далі - ПрАТ «Сумбуд») вчинити дії щодо передачі кімнат № 206-207 гуртожитку у будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності з метою подальшої їх приватизації. Свої вимоги обґрунтовував тим, що на підставі ордеру від 20 грудня 1999 року йому у користування надана кімната АДРЕСА_1 . У зв`язку зі зміною сімейного статусу та потребою у поліпшенні житлових умов, 16 вересня 2000 року він звернувся до приватного комерційно-виробничого підприємства «Рубін» (далі - ПВКП «Рубін»), правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-дім» (далі - ТОВ «Сервіс-дім»), на балансі якого знаходився гуртожиток, з заявою, на підставі якої рішенням ПВКП «Рубін» йому в користування додатково надано кімнату № 206 за вказаною вище адресою. Рішенням виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 листопада 2001 року № 635 вказаний гуртожиток переданий у власність АТ «Сумбуд». 06 вересня 2017 року він звернувся до АТ «Сумбуд» із заявою про передачу пакету документів щодо приватизації кімнат № № АДРЕСА_1 , проте відповіді не отримав. Посилаючись на те, що проживає в гуртожитку на законних підставах (на підставі рішення ПВКП «Рубін» та ордеру) з 2000 року, тобто більше п`яти років, іншого власного житла не має, просив суд зобов`язати АТ «Сумбуд» вчинити дії щодо передачі кімнат № № 206 , 207 гуртожитку у будинку АДРЕСА_1 до комунальної власності з метою подальшої їх приватизації за ним. У травні 2018 року АТ «Сумбуд» звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про виселення з кімнати АДРЕСА_1 . Вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 отримав у користування лише кімнату АДРЕСА_1 на підставі ордеру від 20 грудня 1999 року. Доказів правомірного набуття у користування кімнати № 206 ОСОБА_1 не надав, відповідний ордер на цю кімнату йому не видавався, рішення не приймалось. Посилаючись на те, що відповідач самовільно зайняв спірне жиле приміщення, чим порушує права товариства як власника гуртожитку, у добровільному порядку виселятись відмовляється, АТ «Сумбуд» просило суд виселити ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 . Короткий зміст судових рішень Рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 листопада 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. Зустрічний позов ПрАТ «Сумбуд» задоволено. Виселено ОСОБА_1 з кімнати АДРЕСА_1 . Постановою Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 листопада 2018 року змінено в частині мотивів відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 . В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 18 вересня 2019 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 12 листопада 2018 року та постанову Сумського апеляційного суду від 06 лютого 2019 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи рішенням Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року позовну заяву ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано АТ «Сумбуд» вчинити дії щодо передачі кімнат № 206-207 гуртожитку на АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Суми з метою подальшої їх приватизації за ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову АТ «Сумбуд» до ОСОБА_1 про виселення відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Суд першої інстанції виходив із того, що ОСОБА_1 має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а спірні кімнати у гуртожитку є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки він вселився у кімнати № 206-207 гуртожитку на підставі ордеру та з дозволу адміністрації гуртожитку, переобладнав їх, постійно проживає там із 2000 року, здійснює оплату рахунків за обидві переобладнані кімнати та не має іншого житла. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Сумського апеляційного суду від 02 березня 2021 року рішення Ковпаківського районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції та вважав його таким, що ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, відповідає вимогам закону, ґрунтується на засадах верховенства права, принципах справедливості, добросовісності та розумності, підстави для його скасування відсутні. Короткий зміст вимог касаційної скарги 01 квітня 2021 року ПрАТ «Сумбуд» звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 08 липня 2020 року у справі № 686/16196/15-ц, від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 761/45386/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 344/18741/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також заявник вказує на порушення судами норм процесуального права, а саме суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору. Відзив/заперечення на касаційну скаргу Представник ОСОБА_1 - адвокат Турченко С. П. подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 20 травня 2021 року відкрито касаційне провадження у даній справі. Витребувано з Ковпаківсього районного суду міста Суми цивільну справу № 591/1240/18 за позовом ОСОБА_1 до приватного акціонерного товариства «Сумбуд», третя особа - Сумська міська рада, про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації та за зустрічним позовом приватного акціонерного товариства «Сумбуд» до ОСОБА_1 про виселення. Ухвалою Верховного Суду від 09 листопада 2021 року справу № 591/1240/18 призначено до розгляду. Обставини справи Суди встановили, що на підставі ордеру від 20 грудня 1999 року, виданого ЖПП «Будпобутсервіс», ОСОБА_1 отримав у користування кімнату АДРЕСА_4 . У 2000 році ОСОБА_1 зайняв кімнату № 206 у вказаному гуртожитку, яка знаходиться поруч із кімнатою № 207 , перепланував кімнати, зробивши вхід із кімнати № 206 , і влаштував міжкімнатні двері, що підтверджується технічним паспортом, та здійснює оплату рахунків за обидві переобладнані кімнати. З 2001 року власником гуртожитку на АДРЕСА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Сумської міської ради від 20 листопада 2001 року № 635 та свідоцтва про право власності на гуртожиток від 27 листопада 2001 рокує АТ «Сумбуд». Протягом усього часу користування спірними кімнатами вимог з боку АТ «Сумбуд», як власника гуртожитку, про усунення перешкод у користуванні спірним майном до ОСОБА_1 не пред`являло. 06 вересня 2017 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Сумбуд» із заявою про передачу пакету документів Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради щодо приватизації кімнат, які він займає у гуртожитку. 25 жовтня 2017 року аналогічну заяву ОСОБА_1 подав і до Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради, на яку 31 жовтня 2017 року Департамент надав відповідь, що ПрАТ «Сумбуд» необхідно звернутися із відповідною заявою до міського голови згідно з Порядком приймання-передачі до комунальної власності територіальної громади міста Суми окремих житлових приміщень, затвердженим рішенням Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року № 940-МР. Згідно з інформацією Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради кімната № 207 гуртожитку у будинку АДРЕСА_1 не перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Суми. Окрім того, у листі від 30 січня 2018 року Департамент зазначив, що гуртожиток на АДРЕСА_1 підлягає передачі у власність територіальної громади міста Суми, але, оскільки значна частина кімнат у ньому вже приватизована, передача гуртожитку до комунальної власності територіальної громади міста Суми, як єдиного об`єкта, є неможливою. Рішенням засідання комісії ПрАТ «Сумбуд», оформленим протоколом від 25 квітня 2018 року № 34, вирішено передати до комунальної власності територіальної громади міста Суми кімнату № 207 (заявник ОСОБА_1 ) гуртожитку у будинку АДРЕСА_1 . Обґрунтовуючи підстави первісного позову, ОСОБА_1 посилався на те, що на законних підставах більше п`яти років проживає в гуртожитку, іншого житла не має, у зв`язку з чим просив зобов`язати АТ «Сумбуд» передати спірні кімнати гуртожитку до комунальної власності міста з метою подальшої їх приватизації. Посилаючись на самовільне зайняття ОСОБА_1 кімнати № 206 гуртожитку і, як наслідок, порушення прав товариства як власника цього гуртожитку, АТ «Сумбуд» у зустрічному позові просило виселити його з зазначеної кімнати. Межі та підстави касаційного перегляду Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України). Підставами касаційного оскарження у цій справі за касаційною скаргою АТ «Сумбуд» на рішення Ковпаківсього районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року є посилання на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду: від 30 травня 2018 року у справі № 591/6623/16-ц, від 04 квітня 2019 року у справі № 750/4445/17, від 08 липня 2020 року у справі № 686/16196/15-ц, від 06 березня 2018 року у справі № 607/15489/15-ц, від 22 січня 2020 року у справі № 761/45386/17, від 26 вересня 2018 року у справі № 344/18741/14-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); порушення судами норм процесуального права, а саме суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункти 1, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Відповідно до статті 400 ЦПК України, якою визначено межі розгляду справи судом касаційної інстанції, встановлено, що, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції діє в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження. Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Позиція Верховного Суду Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права За загальним правилом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес в один із способів, визначених частиною першою статті 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом. У частині третій статті 9 ЖК УРСР визначено, що громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом. Закон України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначає правові основи приватизації житла як один зі способів набуття його у власність. Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення права громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення їх до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин (преамбула Закону). Особливості забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які за відсутності власного житла тривалий час на правових підставах, визначених законом, мешкають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, жилі приміщення в яких після передачі гуртожитків у власність територіальних громад можуть бути приватизовані відповідно до закону, врегульовано Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків». Відповідно до статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» цей закон поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п`яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках, які є об`єктами прав державної та комунальної власності, і фактично проживають у них. Сфера дії цього закону поширюється на гуртожитки, які є об`єктом права державної та комунальної власності. Особливий правовий режим гуртожитків обумовлений їх функціональним призначенням, яке полягає у забезпеченні тимчасовим житлом фізичних осіб. У сфері житлового права гуртожитком визначається спеціально споруджений або переобладнаний для цієї мети жилий будинок (частина будинку), який зареєстрований як гуртожиток у виконавчому органі відповідної ради або державній адміністрації і призначений для тимчасового проживання громадян у період роботи (служби), навчання. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача житлових приміщень у гуртожитках у власність громадян здійснюється на підставі рішення органу місцевого самоврядування. Заперечуючи проти позову, ПрАТ «Сумбуд» зазначало, що передача об`єкта у комунальну власність може відбутись лише за наявності рішення спеціального суб`єкта відповідно до статті 5 Закону «Про передачу об`єктів права державної та комунальної власності» від 03 березня 1998 року № 147/98-ВР, частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», рішення Сумської міської ради від 30 листопада 2011 року № 940-МР, яким затверджено Порядок приймання- передачі до комунальної власності окремих житлових приміщень. Тобто, питання передачі спірних об`єктів ставиться у залежність від того, чи буде прийняте Сумською міською радою рішення про прийняття чи неприйняття у комунальну власність спірних кімнат. Крім того, такі питання вирішуються виключно на пленарних засіданнях міської ради. В матеріалах справи відсутнє рішення Сумської міської ради про прийняття до комунальної власності спірних кімнат гуртожитку. Відповідно до частин першої, третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» гуртожитки (як об`єкти нерухомого майна, житлові комплекси та/або їх частини), на які поширюється дія цього Закону, передаються у власність відповідних територіальних громад згідно з цим Законом у порядку та строки, визначені затвердженою законом Загальнодержавною цільовою програмою передачі гуртожитків у власність територіальних громад. Гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад відповідно до цього Закону на безкомпенсаційній основі, зокрема за згодою власника гуртожитку - за його рішенням. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 5 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» передача гуртожитків, включених до статутних капіталів товариств, у тому числі тих, що в подальшому були передані такими товариствами до статутних капіталів інших юридичних осіб або відчужені в інший спосіб, у власність територіальних громад здійснюється на добровільних (договірних) умовах або, у разі відмови органів управління (уповноважених осіб) власників гуртожитків від такої передачі, - за рішенням суду за поданням органу місцевого самоврядування. Громадяни, які проживають у гуртожитках, не наділені правом на звернення до суду з позовами про передачу гуртожитків у власність територіальних громад, оскільки їх право на приватизацію житлових приміщень у таких гуртожитках носить похідний характер й виникає лише після передачі гуртожитків у власність відповідної територіальної громади. Вказаний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2019 року у справі № 264/7504/15-ц (провадження № 61-34679св18), від 21 травня 2020 року у справі № 401/3644/16-ц (провадження № 61-10132св18). 20 жовтня 2021 року Другий сенат Конституційного Суду України розглянув справу за конституційною скаргою приватного акціонерного товариства «Чернігівоблбуд» щодо відповідності Конституції України підпункту «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» від 04 вересня 2008 року № 500-VI зі змінами, та ухвалив Рішення, яким підпункт «б» пункту 1 частини третьої статті 14 Закону, за яким гуртожитки, включені до статутних капіталів товариств, передаються у власність територіальних громад на безкомпенсаційній основі без згоди власника за рішенням суду, визнано таким, що не відповідає Основному Закону Держави. Оспорюваний припис утрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. Конституційний Суд України констатував, що встановлений Верховною Радою України спосіб реалізації конституційного права на житло мешканців гуртожитків та намагання держави мінімізувати на рівні національного законодавства певні фінансові витрати на компенсації власникам гуртожитків призвели до диспропорції між суспільно значущою метою (забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків) та юридичними механізмами, які було використано задля її досягнення. Суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, зобов`язуючи АТ «Сумбуд» вчинити дії щодо передачі кімнат № 206-207 гуртожитку на АДРЕСА_1 до комунальної власності територіальної громади міста Суми, не звернув увагу на те, що ОСОБА_1 не наділений правом на звернення до суду з позовами про передачу кімнат гуртожитку у власність територіальної громади м. Суми. Окрім того, 25 квітня 2018 року (тобто за згодою власника, до ухвалення судом першої інстанції рішення від 09 листопада 2020 року) АТ «Сумбуд» прийняло протокольне рішення про передачу до комунальної власності територіальної громади міста Суми кімнати № 207 гуртожитку у будинку на АДРЕСА_1 . За таких обставин, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення позову ОСОБА_1 до ПрАТ «Сумбуд» про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові. В частині вирішення зустрічного позову ПрАТ «Сумбуд» до ОСОБА_1 про виселення колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, які відповідають обставинам справи й узгоджуються з нормами матеріального права, які судами правильно застосовані. Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» (заява № 30856/03, пункт 40), «Прокопович проти Росії» (заява № 58255/00, пункт 36), в контексті Конвенції поняття «житло» не обмежується приміщенням, в якому проживає особа на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у права на житло. Встановивши, що ОСОБА_1 вселився у кімнати № 206-207 в гуртожитку на підставі ордеру на одну із кімнат, які потім об`єднав з дозволу адміністрації гуртожитку, постійно проживає там із 2000 року, сплачує комунальні послуги, не має іншого житла на момент подання позову про виселення, що дає підстави стверджувати, що він має достатні та триваючі зв`язки з конкретним місцем проживання, а зазначені кімнати у гуртожитку є в цілому його «житлом» у розумінні статті 8 Конвенції, суди дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для його виселення. Наведені в касаційній сказі аргументи в цій частині не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, не дають підстав вважати, що судами порушено норми матеріального та процесуального права, про що зазначає у касаційній скарзі заявник, а зводяться до незгоди з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. В силу вимог статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги дають підстави для висновку, що оскаржені судові рішення частково постановлені без додержання норм матеріального та процесуального права. За таких обставин, касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду в частині вирішення первісного позову передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у позові; судові рішення в частині вирішення зустрічного позову ПрАТ «Сумбуд» до ОСОБА_1 про виселення залишити без змін. Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства «Сумбуд» задовольнити частково. Рішення Ковпаківсього районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сумбуд», третя особа - Сумська міська рада, про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації скасувати. У задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Сумбуд», третя особа - Сумська міська рада, про зобов`язання вчинити дії щодо передачі кімнат гуртожитку до комунальної власності з метою їх приватизації відмовити. В іншій частині рішення Ковпаківсього районного суду міста Суми від 09 листопада 2020 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 02 березня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття. Постанова суду касаційної інстанції є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий М. Є. Червинська Судді: С. Ю. Бурлаков А. Ю. Зайцев В. М. Коротун М. Ю. Тітов