Постанова КЦС ВС № 310/72/16-ц

Постанова Іменем України 25 листопада 2021 року м. Київ справа № 310/72/16-ц провадження № 61-2496св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф., учасники справи: заявник (стягувач) - ОСОБА_1 , суб`єкт оскарження - державні виконавці Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) Бородіна Юлія Олександрівна, Дудка Максим Олегович, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області, у складі судді Мариніна О. В., від 27 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду, у складі колегії суддів: Маловічко С. В., Гончар М. С., Подліянової Г. С., від 13 січня 2021 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст вимог скарги У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на рішення, дії та бездіяльність державних виконавців Бердянського міськрайонного відділу Державної виконавчої служби Південно-Східного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - відділу ДВС) Бородіної Ю. О., Дудки М. О., в якій просив суд: - визнати бездіяльність начальника відділу ДВС Дудки М. О. неправомірною стосовно залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 січня 2017 року та не надіслання відповіді в порушення Закону України «Про звернення громадян» і зобов`язати надати відповідь на цю заяву; - визнати дії (бездіяльність) державного виконавця відділу ДВС Бородіної Ю. О. неправомірними стосовно не винесення процесуального документу - постанови про відновлення виконавчого провадження № 51889566 та не надіслання ОСОБА_1 копії цієї постанови і стосовно винесення процесуального документу - вимоги № 9530 від 17 січня 2020 року, із покладенням зобов`язання скасувати вказану вимогу. Скарга ОСОБА_1 обґрунтована тим, що ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року частково задоволено його скаргу на дії та бездіяльність головного державного виконавця Бердянського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвої Л. Ю. та визнано неправомірними її дії по закінченню виконавчого провадження № 51889566. Проте, державний виконавець з моменту набрання ухвалою суду законної сили до моменту подання цієї скарги, протягом двох років не надав йому як стягувану повідомлень стосовно відновлення виконавчого провадження, не виконав приписи суду, що полягає у не винесенні постанови про відновлення виконавчого провадження № 51889566 та не надісланні йому копії даної постанови. Після набрання ухвалою Бердянського міськрайонного суду законної сили 12 січня 2018 року він звернувся до начальника Бердянського міськрайонного відділу ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Дудки М. О. із заявою від 30 січня 2018 року, в якій просив відновити виконавче провадження № 51889566, про що повідомити стягувача ОСОБА_1 , однак відповіді не отримав. Вважав неправомірною бездіяльність Дудки М. О. щодо не розгляду його заяви. Крім того, він отримав вимогу № 9530 від 17 січня 2020 року, якою державний виконавець вимагає від нього надати свою трудову книжку до відділу кадрів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих для внесення запису відповідно до наказу цього товариства № 5 від 27 лютого 2017 року. Зазначену вимогу вважав незаконною, оскільки постанова про відновлення виконавчого провадження № 51889566 державним виконавцем не виносилась, її копія йому не надсилалась. Також зауважував, що виконавець зобов`язаний діяти відповідно до резолютивної частини ухвали суду від 20 грудня 2017 року, яка не містить обов`язку для стягувача щодо надання своєї трудової книжки будь-якій третій особі. При цьому вимога державного виконавця стосовно передання заявником своєї трудової книжки не відповідає вимогам законодавства, оскільки на момент винесення зазначеної вимоги трудові відносини між ОСОБА_1 та Бердянським учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих відсутні, а тому вимога державного виконавця до стягувача надати трудову книжку колишньому роботодавцю в період відсутності трудових правовідносин із ним є протиправною. Короткий зміст ухвали суду першої інстанції Ухвалою Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2020 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні скарги, виходив з того, що матеріалами виконавчого провадження підтверджено його відновлення після прийняття судом ухвали від 20 грудня 2017 року та направлення копії постанови про відновлення виконавчого провадження стягувачу ОСОБА_1 . Вимога державного виконавця № 9530 про надання трудової книжки вчинена державним виконавцем у відповідності до приписів статей 18, 63, 65 Закону України «Про виконавче провадження», а доводи скарги ОСОБА_1 щодо ненадання йому відповіді начальником відділу ДВС Дудкою М. О. в порядку Закону України «Про звернення громадян» не є предметом розгляду скарг в порядку судового контролю за виконанням рішення суду. Короткий зміст постанови апеляційного суду Постановою Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2020 року скасовано в частині відмови у задоволенні скарги щодо визнання дій (бездіяльності) начальника відділу ДВС Дудки М. О. неправомірними стосовно ненадання відповіді на заяву ОСОБА_1 від 30 січня 2017 року та в частині не направлення постанови про відновлення виконавчого провадження № 51889566 скаржнику, скаргу ОСОБА_1 в цій частині задоволено. Визнано неправомірною бездіяльність начальника відділу ДВС Дудки М. О. стосовно залишення без розгляду заяви ОСОБА_1 від 30 січня 2017 року та не надіслання на неї відповіді. Визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця відділу ДВС Бородіної Ю. О. стосовно не надіслання ОСОБА_1 копії постанови від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51889566. В решті ухвалу залишено без змін. Апеляційний суд виходив з того, що постанова державного виконавця Бородіної Ю. О. від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51889566 не була направлена ОСОБА_1 , а його звернення від 30 січня 2018 року до начальника відділу ДВС Дудки М. О. стосується виконання судового рішення про поновлення на роботі, тому Дудка М. О. мав розглянути вказане звернення в порядку, передбаченому приписами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому судом встановлено, що ОСОБА_1 обізнаний про стан виконавчого провадження, а тому не наполягає на розгляді звернення від 30 січня 2018 року. В частині оскарження заявником вимоги державного виконавця про надання трудової книжки, колегія суддів погодилась з висновками суду першої інстанції про безпідставність скарги в цій частині та вказала, що стягувач ОСОБА_1 неправильно тлумачить вимогу державного виконавця, вважаючи, що трудову книжку слід надати третій особі, оскільки надання трудової книжки необхідно з метою виконання рішення суду. Короткий зміст вимог касаційної скарги У касаційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції та апеляційним судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати в частині вимог скарги щодо визнання дій державного виконавця відділу ДВС Бородіної Ю. О. неправомірними стосовно не винесення процесуального документу - постанови про відновлення виконавчого провадження № 51889566 та в цій частині скаргу направити на новий розгляду до суду першої інстанції; скасувати оскаржувані рішення в частині вимог скарги щодо визнання дій державного виконавця відділу ДВС Бородіної Ю. О. неправомірними стосовно винесення процесуального документу - вимоги № 9530 від 17 січня 2020 року та зобов`язання скасувати вказану вимоги, задовольнивши скаргу в цій частині. Справа, в силу вимог статті 400 ЦПК України, переглядається касаційним судом в межах доводів та вимог касаційної скарги. Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 13 лютого 2021 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2020 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 березня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи із міськрайонного суду. У березні 2021 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, вважаючи, що винесення постанови від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51889566 у паперовому вигляді і не за допомогою автоматизованої системи виконавчих проваджень (далі - АСВП) допустимо лише у разі не функціонування АСВП, тоді як в матеріалах справи про це відсутні відомості, а тому наявні підстави для об`єктивних сумнівів, що вказана постанова виготовлена саме 20 березня 2018 року та з дотриманням вимог закону. ОСОБА_1 вважає, що судами не досліджено обставин щодо дати отримання відділом ДВС ухвали Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року, якою визнано неправомірними дії по закінченню виконавчого провадження № 51889566, та того, що постанова від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження винесена на наступний день після отримання вказаної ухвали і відповідає вимогам статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», Положення про автоматизовану систему виконавчого провадження, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 05 серпня 2016 року № 2432/5. Крім того, державний виконавець, винісши 20 березня 2018 року постанову про відновлення виконавчого провадження та 22 березня 2018 року постанову про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження, відновила виконавче провадження, не скасувавши попередню постанову про закінчення виконавчого провадження. З огляду на наведене, стверджує, що державним виконавцем порушено його право, як стягувача у виконавчому провадженні, на отримання процесуального документу виконавчого провадження, виготовленого з дотриманням норм законодавства, що не викликатиме сумнівів у його юридичній силі та міститиме достовірну інформацію щодо дати його виготовлення, підтверджену фіксацією у АСВП. Наголошує, що вимоги про внесення державним виконавцем вказаної постанови до АСВП є неефективним способом захисту його прав, оскільки у разі задоволення такої вимоги до АСВП буде внесену постанову, яка виготовлена із порушенням вимог матеріального законодавства, та вказані дії легітимізують її, натомість задоволення вимог його скарги в частині визнання неправомірними дії державного виконавця щодо не винесення постанови про відновлення виконавчого провадження покладе обов`язок на виконавця виготовити вказану постанову з дотримання вимог закону. Вказує, що наказ боржника № 5 від 27 лютого 2017 року, відповідно якого державний виконавець вимагає внести запис у трудову книжку ОСОБА_1 , не поновлює його на роботі, тоді як вимога виконавця надати третій особі трудову книжку не ґрунтується на вимогам закону, оскільки державний виконавець має право вимагати надати документ саме йому. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції він був позбавлений можливості заявити клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення до участі у справі адвоката. Відзив на касаційну скаргу не подано Фактичні обставини справи, встановлені судами Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 26 квітня 2016 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 07 липня 2020 року та постановою Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року, у справі № 310/72/16-ц задоволено позов ОСОБА_1 до Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих про поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу; наказ № 22-П від 11 серпня 2015 року та наказ № 80-вк від 01 грудня 2015 року «Про звільнення ОСОБА_1 » визнано незаконними та скасовано; ОСОБА_1 поновлено на посаді складальника виробів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих; стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу та судовий збір. На виконання вказаного рішення 04 серпня 2016 року Бердянським міськрайонним судом Запорізької області ОСОБА_1 видано виконавчий лист № 310/72/16-ц, який пред`явлено до виконання до Бердянського міськрайонногоВДВС ГТУЮ у Запорізькій області. Постановою державного виконавця Бєляєвої А. С. від 11 серпня 2016 року відкрито виконавче провадження № 51889566. Постановою державного виконавця Васильєвої Л. Ю. від 07 вересня 2016 року виконавче провадження № 51889566 закінчено у зв`язку з повним фактичним виконанням рішення суду згідно наказу Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих № 20-вк від 08 липня 2016 року. Постановою начальника Бердянського міськрайонного ВДВС ГТУЮ у Запорізькій областівід 25 жовтня 2016 року постанову державного виконавця Васильєвої Л. Ю. від 07 вересня 2016 року про закінчення виконавчого провадження скасовано. 26 жовтня 2016 року державним виконавцем Васильєвою Л. Ю. відновлено виконавче провадження № 51889566. 28 лютого 2017 року державним виконавцем Васильєвою Л. Ю. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № 51889566 у зв`язку з фактичним виконанням рішення суду згідно заяви боржника від 27 лютого 2017 року та наказів № 20-вк від 08 липня 2016 року та № 5 від 27 лютого 2017 року. Ухвалою Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року частково задоволено скаргу ОСОБА_1 : визнано неправомірними дії державного виконавця Бердянського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Васильєвої Л. Ю стосовно винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51889566 від 28 лютого 2017 року. 20 березня 2018 року постановою державного виконавця Бердянського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бородіної Ю. О. відновлено виконавче провадження № 51889566. Згідно вимоги № 13696 від 22 березня 2018 року державний виконавець Бородіна Ю. О. вимагала у боржника Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих внести до трудової книжки ОСОБА_1 запис про наказ № 5 від 27 лютого 2017 року у строк до 01 квітня 2018 року, а стягувачу ОСОБА_1 - надати до відділу кадрів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих трудову книжку для внесення до неї запису згідно наказу № 5 від 27 лютого 2017 року. 06 квітня 2020 року Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих повідомило державного виконавця Бородіну Ю. О. про те, що на виконання вимоги № 13696 від 22 березня 2018 року листом № 127 від 28 грудня 2017 року підприємство запросило ОСОБА_1 для внесення запису у його трудову книжку, проте ОСОБА_1 не надав трудову книжку для внесення запису. Вимогою № 9525 від 17 січня 2020 року державний виконавець Бородіна Ю. О. вимагала у боржника Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих надати письмові пояснення щодо виконання рішення суду: надати інформацію чи звертався ОСОБА_1 для поновлення на роботі із наданням трудової книжки для внесення відповідного запису. Вимогою виконавця № 9527 від 17 січня 2020 року державний виконавець Бородіна Ю. О. вимагала у боржника Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих внести до трудової книжки працівника ОСОБА_1 запис згідно наказу № 5 від 27 лютого 2017 року у строк до 01 лютого 2020 року. Вимогою виконавця № 9530 від 17 січня 2020 року державний виконавець Бородіна Ю. О. вимагала у стягувача ОСОБА_1 надати до відділу кадрів Бердянського учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих трудову книжку для внесення в неї запису згідно наказу № 5 від 27 лютого 2017 року у строк до 01 лютого 2020 року. 22 січня 2020 року Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих повідомило державного виконавця Бородіну Ю. О. про те, що на виконання вимоги № 9525 від 12 січня 2020 року листом № 127 від 28 грудня 2017 року підприємство запросило ОСОБА_1 для внесення запису у його трудову книжку, проте ОСОБА_1 не надав трудову книжку для внесення запису. В подальшому державним виконавцем Міненко С. В., у провадженні якого перебуває виконавче провадження № 51889566, пропонувалось ОСОБА_1 прибути 17 листопада 2020 року до підприємства боржника, але останній відмовився з посиланням на те, що не отримував відповідну постанову про вчинення виконавчих дій.

Позиція Верховного Суду За змістом частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції, постановленої за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, після її перегляду в апеляційному порядку є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Касаційна скарга не підлягає задоволенню. Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи (стаття 447 ЦПК України). Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Щодо оскарження дій державного виконавця в частині невинесення постанови про відновлення виконавчого провадження № 51889566 Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» (тут і надалі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно частини першої статті 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. За змістом частини першої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» реєстрація виконавчих документів, документів виконавчого провадження, фіксування виконавчих дій здійснюється в автоматизованій системі виконавчого провадження, порядок функціонування якої визначається Міністерством юстиції України. Автоматизованою системою виконавчого провадження забезпечується, зокрема виготовлення документів виконавчого провадження (пункт 3 частини другої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»). Відповідно до частини четвертої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження» рішення виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби виготовляються за допомогою автоматизованої системи виконавчого провадження. У разі тимчасової відсутності доступу до автоматизованої системи допускається виготовлення документів на паперових носіях з подальшим обов`язковим внесенням їх до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня після відновлення її роботи. Зважаючи на заявлені заявником вимоги, предметом доказування в цій частині вимог скарги є наявність/відсутність постанови державного виконавця від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51889566. Суди попередніх інстанцій, встановивши, що постанова державного виконавця Бердянського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бородіної Ю. О. від 20 березня 2018 року про відновлення виконавчого провадження № 51889566 існує та виготовлена на паперовому носії, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги в цій частині. При цьому апеляційний суд правильно звернув увагу, що дії державного виконавця щодо не внесення вказаної постанови до АСВП скаржником не оскаржуються, а тому не є предметом доказування та не перевіряються судами під час розгляду цієї скарги. Такий висновок відповідає вимогам частини першої статті 13 ЦПК України, відповідно до яких суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо необхідності дослідження обставин дотримання строків та вимог оформлення вказаної постанови, підлягають відхиленню, оскільки спрямовані на надання оцінки законності дій державного виконавця при її винесені. Водночас будь-яких вимог щодо оскарження вказаної постанови заявником не заявлено. Аргументи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що задоволення вимог скарги в цій частині покладе обов`язок на виконавця виготовити постанову з дотримання вимог закону, є необґрунтованими та зводяться до помилкового розуміння норм матеріального та процесуального права, оскільки наявність чинної постанови державного виконавця про відновлення виконавчого провадження унеможливлює повторне відновлення виконавчого провадження. Щодо оскарження дій державного виконавця по винесенню вимоги № 9530 від 17 січня 2020 року та зобов`язання скасувати вказану вимогу Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Відповідно до пункту 6 Розділу І Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України від 29 вересня 2016 року № 2832/5) під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами. Згідно пункту 9 Розділу І цієї Інструкції вимога виконавця є письмовим документом, який складається у випадках, передбачених Законом, та є обов`язковою для виконання органами, установами, організаціями, посадовими особами і фізичними особами щодо надання виконавцю документів або їх копій, необхідних для здійснення його повноважень, вчинення інших дій, необхідних для виконання рішення. Вимога підписується виконавцем та надсилається поштою чи іншими засобами зв`язку або вручається виконавцем особі, яка зобов`язана вчинити дії. Вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом (частина четверта статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»). Згідно пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом. Відповідно до частини другої статті 65 Закону України «Про виконавче провадження» рішення вважається виконаним боржником з дня видання відповідно до законодавства про працю наказу або розпорядження про поновлення стягувача на роботі та внесення відповідного запису до трудової книжки стягувача, після чого виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження. Зі змісту ухвали Бердянського міськрайонного суду від 20 грудня 2017 року у справі № 310/72/16-ц вбачається, що наказ про поновлення ОСОБА_1 на посаді був винесений боржником 08 липня 2016 року за № 20-вк. Відповідно до наказу № 5 від 27 лютого 2017 року до наказу № 20-вк від 08 липня 2016 року були внесені зміни щодо виключення дати поновлення працівника на посаді. Суд вважав, що оскільки відповідні відомості не були внесені до трудової книжки стягувача, тому у державного були відсутні підстави для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження № 51889566. 20 березня 2018 року постановою державного виконавця Бердянського ВДВС ГТУЮ у Запорізькій області Бородіної Ю. О. відновлено виконавче провадження № 51889566. 06 квітня 2020 року Бердянське учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих повідомило державного виконавця про те, що підприємство запросило ОСОБА_1 для внесення запису у його трудову книжку, проте ОСОБА_1 не надав трудову книжку для внесення запису. Вимогою виконавця № 9530 від 17 січня 2020 року державний виконавець Бородіна Ю. О. вимагала у стягувача ОСОБА_1 надати трудову книжку для внесення до неї відповідного запису Суди попередніх інстанцій, встановивши, що державний виконавець діяла в межах наданих їй повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», а оскаржена вимога спрямована на виконання судового рішення, яке набрало законної сили, дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги в цій частині. За встановлених у розглядуваній справі обставин, висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, що викладені в постановах Верховного Суду від 23 вересня 2020 року у справі № 344/8651/17, від 12 листопада 2020 року у справі № 215/3676/19, від 15 січня 2020 року у справі № 686/2291/15-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 754/14783/17, від 17 червня 2020 року у справі № 521/1892/18, від 16 вересня 2020 року у справі № 709/1465/19, від 26 лютого 2020 року у справі № 702/725/17, від 11 листопада 2020 року у справі № 524/7562/19, від 23 вересня 2020 року у справі № 712/7368/13-к, на які посилався заявник в касаційній скарзі. Колегія суддів відхиляє як необґрунтовані посилання заявника на те, що він був позбавлений можливості заявити клопотання про відкладення розгляду справи з метою залучення до участі у справі адвоката, оскільки не доведено як наявність об`єктивних перешкод для таких дій, так і дій суду спрямованих на перешкоджання заявнику користуватись правовою допомогою адвоката. Розгляд скарги ОСОБА_1 у суді першої інстанції тривав із лютого по жовтень 2020 року, представник ОСОБА_1 - адвокат Амельченко Д. Д. двічі звертався із заявами про відкладення розгляду справи, а у судових засіданнях 01 та 27 жовтня 2020 року ОСОБА_1 не заявляв клопотання про відкладення розгляду скарги у зв`язку з необхідністю залучення до участі у розгляді справи адвоката. Інші доводи касаційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки судів попередніх інстанцій в оскаржуваній частині, які обґрунтовано викладено у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування ухвали міськрайонного суду та постанови апеляційного суду в оскаржуваній заявником частині, оскільки суди попередніх інстанцій, встановивши фактичні обставини справи, які мають значення для її вирішення, ухвалили судові рішення із правильним застосуванням норм матеріального права та без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень - без змін. Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено. Підстави для нового розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 27 жовтня 2020 року у нескасованій апеляційним судом частині та постанову Запорізького апеляційного суду від 13 січня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта