Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/2645/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 листопада 2021 року м. ОдесаСправа № 916/2645/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021, прийняту суддею Лічманом Л.В., м. Одеса, про передачу за підсудністю позовної заяви ОСОБА_1 до відповідача: Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" про визнання договору або його окремих пунктів недійсними ВСТАНОВИВ: У серпні 2021 р. ОСОБА_1 звернувся з позовом до Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав", в якому просив визнати недійсним укладений між позивачем та відповідачем договір №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 в цілому або визнати недійсними його окремі положення, а саме: пункти 2.5; 3.1.3; 3.1.5; 3.1.7; 3.1.8; 3.1.12; 3.2.4; 3.3.5; 3.4.2; 3.4.3; 3.4.4; 4.1; 4.2.3; 4.4.; 4.5; 4.5.1; 4.5.2; 4.6 вказаного договору. Позовні вимоги обґрунтовані невідповідністю оспорюваного договору про надання послуг у галузі авторського права та суміжних прав №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 вимогам чинного законодавства та несправедливістю його умов. Ухвалою Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021 (суддя Лічман Л.В.) вказану позовну заяву та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва. Зазначена ухвала мотивована тим, що предметом даного позову ОСОБА_1 є недійсність договору про надання послуг у галузі авторського права та суміжних прав №ПР-02/03/14 від 19.03.2014, тому судом в межах розгляду справи надаватиметься оцінка умовам зазначеного правочину, узгодженим сторонами на стадії його укладання, а не виконання останнього, при цьому вимоги щодо стягнення заборгованості за вказаним договором або будь-яких інших вимог, під час розгляду яких мало б значення місце фактичного виконання цього договору, позивачем не заявлено, що виключає можливість застосування до спору у цій справі альтернативної підсудності, передбаченої частиною п`ятою статті 29 Господарського процесуального кодексу України. За таких обставин, місцевий господарський суд дійшов висновку про те, що підсудність даної справи повинна визначатися за загальними правилами, відтак, з огляду на те, що місцезнаходженням відповідача відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань є адреса: 02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, матеріали позовної заяви з додатками мають бути передані за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021 скасувати та направити справу на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Зокрема, в апеляційній скарзі скаржник наголошує на тому, що у договорі про надання послуг у галузі авторського права та суміжних прав №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 сторонами узгоджено місце виконання зобов`язання - адміністративно-територіальна одиниця у складі Одеської та Миколаївської областей, тому, враховуючи те, що спір у даній справі виник у зв`язку із вказаним договором, в силу приписів частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, яка не передбачає жодного розподілу на місце укладання та місце виконання договору, ОСОБА_1 має право звернутися з даним позовом до суду за місцем виконання оспорюваного правочину, а саме: до Господарського суду Одеської області. Враховуючи те, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021 було подано безпосередньо до суду апеляційної інстанції, що зумовило неотримання апеляційним господарським судом матеріалів справи №916/2645/21, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 20.09.2021 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з суду першої інстанції, а також зобов`язано Господарський суд Одеської області направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали справи №916/2645/21. 23.09.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов лист Господарського суду Одеської області №916/2645/21/5321/2021 від 22.09.2021, яким суд першої інстанції повідомив про те, що матеріали позовної заяви ОСОБА_1 разом з супровідним листом від 20.09.2021 були надіслані за підсудністю до Господарського суду міста Києва. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Поліщук Л.В. від 23.09.2021 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за вказаною апеляційною скаргою до надходження матеріалів даної справи з Господарського суду міста Києва, а також зобов`язано Господарський суд міста Києва направити на адресу Південно-західного апеляційного господарського матеріали справи №916/2645/21. 18.10.2021 до суду апеляційної інстанції з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №916/2645/21. Головуючий суддя Таран С.В. перебував на лікарняному у період з 04.10.2021 по 29.10.2021, а суддя-член колегії Поліщук Л.В. - у відпустці з 05.10.2021 по 13.10.2021. З огляду на тимчасову непрацездатність судді Поліщук Л.В. з 18.10.2021 за розпорядженням керівника апарату суду №292 від 01.11.2021 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/2645/21. Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2021 для розгляду апеляційної скарги у справі №916/2645/21 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В. За умовами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Згідно із частиною третьою статті 270 Господарського процесуального кодексу України розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу. Частиною другою статті 271 Господарського процесуального кодексу України визначено, що апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 8, 9, 12, 18, 31, 32, 33, 34 частини першої статті 255 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що у даній справі оскаржується ухвала суду, зазначена в пункті 8 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України, то її перегляд за апеляційною скаргою ОСОБА_1 ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.11.2021 у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Будішевської Л.О., Лавриненко Л.В. вирішено здійснювати в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Крім того, зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції встановлено Приватній організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено сторонам про їх право в строк до 17.11.2021 подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань. Приватна організація "Українська ліга авторських і суміжних прав" своїм правом згідно з частиною першою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не скористалася, відзив на апеляційну скаргу не надала, що згідно з частиною третьою статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду оскаржуваної ухвали суду першої інстанції. В силу статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм права, колегія суддів дійшла наступних висновків. Предметом спору у даній справі є вимога позивача про визнання недійсним укладеного між сторонами договору №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 в цілому або визнання недійсними його окремих положень, а саме: пунктів 2.5; 3.1.3; 3.1.5; 3.1.7; 3.1.8; 3.1.12; 3.2.4; 3.3.5; 3.4.2; 3.4.3; 3.4.4; 4.1; 4.2.3; 4.4.; 4.5; 4.5.1; 4.5.2; 4.6 вказаного договору. Передаючи дану позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва, місцевий господарський суд послався на те, що судом в межах розгляду цієї справи надаватиметься оцінка умовам оспорюваного договору, узгодженим сторонами на стадії його укладання, а не виконання, тому підсудність вказаної справи повинна визначатися за загальними правилами, тобто за місцезнаходженням відповідача. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає такий висновок суду першої інстанцій помилковим з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). В силу частини першої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Відповідно до частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Юридично обґрунтоване розмежування повноважень кожної ланки судової системи, а також однойменних судів однієї ланки щодо розгляду і вирішення господарських справ гарантує безпомилковість діяльності всієї судової системи, здійснення покладених на неї завдань та є однією з юридичних гарантій належного та справедливого здійснення судочинства. Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, - просторова компетенція однорідних судів. Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція. Згідно з частинами першою, другою статті 27 Господарського процесуального кодексу України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадках, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності. Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність норма статті 27 Господарського процесуального кодексу України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб`єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками. Як зазначалося вище, відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" є адреса: 02002, м. Київ, вул. А. Аболмасова, буд. 5, група приміщень 57, офіс 10, відтак суд апеляційної інстанції враховує, що даний позов ОСОБА_1 міг бути поданий останнім до Господарського суду міста Києва. Водночас за умовами частини першої статті 29 Господарського процесуального кодексу України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу. У всіх передбачених приписами статті 29 Господарського процесуального кодексу України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох). Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів (частина п`ята статті 29 Господарського процесуального кодексу України). Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Вказані вимоги є вичерпними, жодних інших вимог для визначення підсудності за вибором позивача, у тому числі щодо заявлення позовних вимог, безпосередньо пов`язаних з місцем виконання цього договору, господарське процесуальне законодавство не встановлює. Правила визначення місця виконання зобов`язання передбачені статтею 532 Цивільного кодексу України. Згідно з частиною першою статті 532 Цивільного кодексу України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі. В силу частини першої статті 197 Господарського кодексу України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання. Поняття "місце виконання зобов`язання" за своїм змістом відображає певну просторову характеристику зобов`язальних правовідносин, при цьому таке відображення може відбуватися не тільки за допомогою формулювання "місце виконання зобов`язання", але й іншими словосполученнями. З матеріалів справи вбачається, що 19.03.2014 між Приватною організацією "Українська ліга авторських і суміжних прав" ("ПО "УЛАСП") та Фізичною особою-підприємцем Малиновським Олегом Леонідовичем ("Представник") укладено договір про надання послуг у галузі авторського права та суміжних прав №ПР-02/03/14 (далі - договір №ПР-02/03/14 від 19.03.2014), відповідно до підпункту г) пункту 1 якого територія - адміністративно-територіальна одиниця у складі Одеської та Миколаївської областей. За умовами підпункту 2.2.1 пункту 2.1 договору №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 в порядку та на умовах, визначених даним договором, Представник зобов`язується за завданням ПО "УЛАСП" надавати послуги відповідно до пункту 3.1 даного договору по виявленню Користувачів та укладенню ліцензійних договорів в межах території. Представник надає послуги щодо укладення ліцензійних договорів між ПО "УЛАСП" і Користувачами на території тільки у випадку відсутності самостійно укладених ліцензійних договорів ПО "УЛАСП" з Користувачами (пункт 2.4 договору №ПР-02/03/14 від 19.03.2014). Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 договору №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 передбачено, що Представник зобов`язаний виявляти в межах території Користувачів та сприяти їх залученню до співробітництва з ПО "УЛАСП". У підпункті 3.2.2 пункту 3.2 договору №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 узгоджено, що Представник має право в межах території та відповідно до умов даного договору представляти інтереси ПО "УЛАСП" перед будь-якими юридичними та фізичними особами, в тому числі в державних органах, установах тощо. За таких обставин, колегія суддів вбачає, що у договорі №ПР-02/03/14 від 19.03.2014 сторони фактично узгодили місце його виконання, визначивши, що ним є територія у складі Одеської та Миколаївської областей, а тому, беручи до уваги те, що спір у цій справі виник щодо зазначеного договору, з урахуванням приписів частини п`ятої статті 29 Господарського процесуального кодексу України, яка жодним чином не диференціює альтернативну територіальну юрисдикцію (підсудність) стосовно місця укладання та місця виконання договору, а лише пов`язує можливість застосування вказаної норми з необхідністю визначення місця виконання такого договору, дана позовна заява могла бути подана ОСОБА_1 також і до Господарського суду Одеської області або Господарського суду Миколаївської області. Наведеного місцевим господарським судом враховано не було, оскільки право позивача на вибір підсудності випливає саме з особливостей договору, а не з предмета спору, тому, передавши позовну заяву та додані до неї документи за територіальною юрисдикцією (підсудністю) до Господарського суду міста Києва, суд першої інстанції безпідставно позбавив позивача наданого йому процесуальним законом права вибору між господарськими судами, яким підсудна дана справа. Таким чином, з огляду на те, що позов у даній справі ОСОБА_1 подано до Господарського суду Одеської області з дотриманням правил підсудності і, як наслідок, у місцевого господарського суду були відсутні підстави для передання його на розгляд до іншого суду, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що ухвала Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021 є необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа - передачі до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 29, 232, 233, 236, 269, 270, 271, 273, 275, 280-282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Господарського суду Одеської області №916/2645/21 від 06.09.2021 скасувати. Справу №916/2645/21 направити до Господарського суду Одеської області для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках та у строки, визначені статтями 287, 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 30.11.2021. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя Л.О. Будішевська Суддя Л.В. Лавриненко