Постанова 4857 № 140/4279/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року ЛьвівСправа № 140/4279/21 пров. № А/857/16585/21 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі : головуючого судді Большакової О.О., суддів Затолочного В.С., Мікули О.І. з участю секретаря судового засідання Юрченко М.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові заяву Приватного підприємства «ДЕНК ТПР» про ухвалення додаткового судового рішення за наслідками вирішення апеляційної скарги Волинської митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року у справі за позовом за позовом Приватного підприємство «ДЕНК ТПР» до Волинської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення В С Т А Н О В И В : Приватне підприємство «ДЕНК ТПР» (далі ПП «ДЕНК ТПР») звернулося з позовом до Волинської митниці Держмитслужби (далі Волинська митниця) про визнання протиправними та скасування рішення №КТ-UA205000-0002-2021 від 22.01.2021. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року позовні вимоги було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Волинської митниці Держмитслужби №КТ-UA205000-0002-2021 від 22.01.2021 про визначення коду товару. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на користь Приватного підприємства «ДЕНК ТПР» судові витрати у загальному розмірі 2270 грн. Із таким судовим рішенням не погодилась Волинська митниця Держмитслужби та подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просила його скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позовних вимог. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 28 жовтня 2021 року апеляційну скаргу Волинської митниці Держмитслужби залишено без задоволення, а рішення Волинського окружного адміністративного суду від 30 червня 2021 року без змін. 10.11.2021 ПП «ДЕНК ТПР» подано суду заяву про винесення додаткового рішення, яким стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби на корить ПП «ДЕНК ТПР`витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції у розмірі 4000 грн. Судом було призначено судове засідання для розгляду заяви про ухвалення додаткового судового рішення. Відповідач подав клопотання про зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги, оскільки розмір суми заявлений до заяви про відшкодування витрат на правову допомогу є завищений, не відповідає критеріям співмірності. Учасники справи у судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду. Позивач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 12.11.2021 о 10:20 год, що підтверджено телефонограмою. Відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду шляхом надіслання повідомлення на номер телефону, зазначений ним у матеріалах справи, вказане повідомлення прийняте ним 12.11.2021 о 10:40 год, що підтверджено телефонограмою. Позивач подав заяву про розгляд заяви про ухвалення додаткового судового рішення без участі представника позивача. Розглянувши подану заяву, суд дійшов висновку про її часткове задоволення з наступних підстав. Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 КАС України основними засадами адміністративного судочинства є, зокрема, відшкодування судових витрат фізичних та юридичних осіб, на користь яких ухвалене судове рішення. Згідно із нормами частин першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. У відповідності до 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Згідно зі статтею 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. За правилами частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що застереження про необхідність компенсації вартості витрат на правову допомогу було здійснене ПП «ДЕНК ТПР» у відзиві на апеляційну скаргу. Приписи ч. 3 ст. 134 КАС України визначають для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009. Статтями 26, 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Відповідно до ч. 4 ст. 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Положеннями ч. 5 ст. 134 КАС України передбачено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 07.05.2020 року у справі № 320/3271/19. Верховний Суд в постанові від 05.06.2018 у справі № 904/8308/17 зазначив, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/WestAllianceLimited» проти України", заява № 19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Колегія суддів враховує висновки Верховного Суду, які викладені у постанові від 14.11.2019 по справі № 826/15063/18, згідно яких, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо. Апеляційний суд зазначає, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо. Встановлено, що у підтвердження понесення ПП «ДЕНК ТПР» витрат на професійну правничу допомогу адвоката в суду апеляційної інстанції надано: договір про надання правової допомоги від 22.02.2021, акт виконаних робіт від 26.10.2021 на суму 4000 грн. Як видно з поданих документів, адвокатом виокремлено вартість вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у апеляційній скарзі 2 год (10200 грн.), підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу 2 год (1000 грн.); участь у судовому засіданні суду апеляційної інстанції - (2000 грн.). Дослідивши надані докази, суд апеляційної інстанції зазначає, що в кожному із перерахованих документів міститься детальний опис усіх наданих послуг саме у цій справі, тобто наявні усі дані, які дають можливість ідентифікувати кожну надану послугу та прослідкувати взаємний зв`язок із даними спором. Вказані докази є первинними бухгалтерськими документами в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та підтверджують понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в даній справі. Однак, з огляду на предмет розглянутого спору, обсяг наданих послуг адвокатом, виходячи з критеріїв розумності, пропорційності, співмірності розподілу витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що заявлена сума до відшкодування витрат на правничу професійну допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 4000 грн є неспівмірною та завищеною. З огляду на те, що представник ПП «ДЕНК ТПР» при підготовці позовної заяви аналізував законодавство та судову практику, формував правову позицію у справі, надавав правові консультації щодо предмета спору, формував та подавав до суду позовну заяву, то, на переконання колегії суддів, вивчення апеляційної скарги, законодавства та судової практики, на які містяться посилання у апеляційній скарзі, та підготовка відзиву на апеляційну скаргу не вимагала від представника позивача такого ж обсягу юридичної та технічної роботи. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що підготовка та написання відзиву на апеляційну скаргу не потребували надмірного, значного обсягу юридичної роботи та витрачання великої кількості часу, оскільки основні доводи відзиву на апеляційну скаргу співпадають з доводами, викладеними ним у позовній заяві. Більше того, суд апеляційної інстанції відзначає, що у вказаній категорії справ є значна стала судова практика, в т.ч. і суду касаційної інстанції. Суд враховує, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг, що відповідає позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.04.2019 року у справі №826/9047/16 (касаційне провадження №К/9901/5750/19). При цьому відповідач у клопотанні на заяву про ухвалення додаткового рішення зазначив про неспівмірність заявленої представником позивача суми, оскільки така є явно завищеною. Таким чином, з врахуванням принципу співмірності та розумності судових витрат, виходячи з конкретних обставин справи та змісту виконаних послуг, приймаючи до уваги час, який був витрачений адвокатом на написання та подання відзиву на апеляційну скаргу по справі, вочевидь не відповідає складності спору та змістовності відзиву, адже вказаний відзив є аналогічним за змістом відзиву на позовну заяву, суд вважає за необхідне зменшити розмір судових витрат на професійну правничу допомогу та покласти на відповідача понесені позивачем судові витрати на оплату правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в сумі 2000 грн., що охоплює послуги по представництву інтересів позивача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції . У відповідності до 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Отже, оскільки судом апеляційної інстанції при розгляді справи за апеляційною скаргою Поліської митниці Держмитслужби не постановлено рішення з питань стягнення витрат на правничу допомогу при апеляційному розгляді справи, необхідно винести додаткову постанову, якою стягнути на користь Приватного підприємства «ДЕНК ТПР» 2000 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції. Керуючись ст. ст. 252, 321, 322 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В: Заяву Приватного підприємства «ДЕНК ТПР» про ухвалення додаткового судового рішення задовольнити частково. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці Держмитслужби (ЄДРПОУ 43350888) на користь Приватного підприємства «ДЕНК ТПР» (ЄДРПОУ 33534140) судові витрати на правничу допомогу адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. У задоволенні решти вимог заяви відмовити. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути, у разі відповідності вимогам ст.328 КАС України, оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя О. О. Большакова судді В. С. Затолочний О. І. Мікула Повне судове рішення складено 29.11.2021.