Постанова Закарпатський апеляційний суд № 308/6051/20

Справа № 308/6051/20 ПОСТАНОВА І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 26.11.2021 м. Ужгород Суддя Закарпатського апеляційного суду Бисага Т.Ю., розглянувши клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення, В С Т А Н О В И В: Постановою Ужгородського міськрайонного суду від 16 жовтня 2020 року ОСОБА_1 , визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 6 ст. 470 МК України та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді конфіскації на користь держави транспортного засобу - легкового автомобіля марки «MAZDA», моделі «323C», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 . На підставі ст. 541 ч 2 МК України, у разі неможливості конфіскувати легкового автомобіля марки «MAZDA», моделі «323C», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави його вартість 14 801,04 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави у розмірі 420,40 грн. Відповідно до постанови та протоколу про порушення митних правил, 16.06.2020 року о 16 год. 43 хв. в зону митного контролю на ділянку "Виїзд по «зеленому коридору» митного посту «Тиса» Закарпатської митниці заїхав легковий автомобіль марки «MERCEDES-BENZ», моделі «213 CDI», реєстраційний номерний знак України НОМЕР_3 , де в якості водія слідував гр. України ОСОБА_1 , який прямував з України до Угорщини у приватних справах. Формою проходження митного контролю гр.України ОСОБА_1 обрав порядок проходження митного контролю по «зеленому коридору». До митного контролю гр. України ОСОБА_1 було подано паспорт громадянина України для виїзду закордон НОМЕР_4 від 10.10.2019 року. Під час здійснення митних формальностей було проведено аналітично-перевірочні заходи з використанням баз даних, а саме: АСМО «Інспектор» та ЄАІС Держмитслужби України, внаслідок чого встановлено, що 31.03.2017 року через митний пост "Тиса" Закарпатської митниці гр. України ОСОБА_1 на митну територію України в митному режимі «транзит» ввезено легковий автомобіль марки «MAZDA», моделі «323C», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 . В своєму поясненні гр.України ОСОБА_1 підтвердив факт ввезення вищезазначеного транспортного засобу на митну територію України. 22.08.2019 набрали чинності зміни до статті 470 МК України, згідно із Законами України від 08.11.2018 №2612-VIII «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо ввезення транспортних засобів на митну територію України» та від 16.05.2019 №2725-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України у зв`язку з прийняттям Закону України «Про електронні довірчі послуги». Зі слів гр. України ОСОБА_1 легковий автомобіль марки «MAZDA», моделі «323C», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 , 1996 року, об`єм двигуна - 1,324 см. куб., тип двигуна - бензин. Згідно інформації, отриманої з мережі Інтернет (сайт «mobile.de») від 16.06.2020 року, вартість аналогічного/подібного до вищезазначеного автомобіля становить 490 євро, що згідно з курсом НБУ на 16.06.2020 р. становить 14 801 грн. 04 коп.(чотирнадцять тисяч вісімсот одна грн. 04 коп. ) Станом на 16.06.2020 року вищезазначений транспортний засіб за межі митної території України не вивезено та продовжує перебувати на митній території України з порушенням строку транзиту. Таким чином, громадянин України ОСОБА_1 перевищив встановлений статтею 95 Митного кодексу України строк доставки транспортного засобу особистого призначення, а саме: легкового автомобіля марки «MAZDA», моделі «323C», номер кузова № НОМЕР_1 , реєстраційний номерний знак Польщі НОМЕР_2 , що перебуває під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності однієї митниці - від одного підрозділу цієї митниці до іншого), більше ніж на тридцять діб. Зазначені дії мають ознаки порушення (порушень) митних правил, передбаченого (передбачених) частиною 6 статті 470 Митного кодексу України. Не погоджуючись з даною постановою ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати та провадження закрити. Разом із тим, ОСОБА_1 клопотав про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому вказує на те, що його робота пов`язана з постійними поїздками за кордон і тривалою відсутністю його дома, він не міг бути своєчасно сповіщений про судові засідання. А коли настав час розмитнити автомобіль, тільки тоді дізнався що відносно нього винесена постанова. Просить поновити йому строк на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції від 16 жовтня 2020 року. Дослідивши матеріали справи про порушення митних правил та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд дійшов висновку про те, що клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження судового рішення задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 5 ст. 529 МК України постанова суду (судді) у справі про порушення митних правил може бути оскаржена особою, стосовно якої вона винесена, представником такої особи або митним органом, який здійснював провадження у цій справі. Порядок оскарження постанови суду (судді) у справі про порушення митних правил визначається Кодексом України про адміністративні правопорушення та іншими законами України. Частиною 2 статті 294 КУпАП передбачено, що постанова судді в справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів із дня винесення постанови. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено. Строк на апеляційне оскарження може і повинен бути поновлений тільки у випадку, якщо він пропущений із поважних причин, і лише на підставі клопотання особи, яка подає апеляційну скаргу. Поважність причин його пропуску має довести апелянт, який заявив таке клопотання. Вищевказана норма - ч. 2 ст. 294 КУпАП, забезпечує, за аналогією із правом на доступ до суду, закріпленим у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законну мету і не порушує саму сутність цього права, а також свідчить про те, що початок відліку перебігу строку на апеляційне оскарження судового рішення у справі про адміністративне правопорушення розпочинається саме з моменту його винесення, а не з моменту отримання копії оскаржуваного судового рішення. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова винесена 16.10.2020, що свідчить про те, що останнім днем строку на її апеляційне оскарження є 26.10.2020. Також вбачається, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 подав 15.11.2021 (згідно штемпелю на конверті), тобто з пропуском передбаченого ч. 2 ст. 294 КУпАП десятиденного строку на апеляційне оскарження постанови місцевого суду від 16.10.2020. Апеляційним судом не встановлено поважних причин, із яких ОСОБА_1 не подав апеляційну скаргу в передбачений ч. 2 ст. 294 КУпАП строк (до 26.10.2020 включно). Так, із матеріалів справи про порушення митних правил вбачається, що оскаржувана постанова судді постановлена 16.10.2020 року за відсутності ОСОБА_1 , який був належним чином повідомлений про день та час розгляду справи, однак на розгляд справи не з`являвся, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Наведене свідчить про те, що ОСОБА_2 не виявив бажання брати участь у розгляді справи щодо нього, реалізувавши таким чином своє право на захист. За наведених обставин, судом першої інстанції в повній мірі було забезпечено реалізацію ОСОБА_1 свого права на захист, оскільки йому було відомо факт складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення, дату, час та місце розгляду судом цього протоколу та надано достатньо часу (з дати складання протоколу до дати розгляду цієї справи по суті), для надання обґрунтованих пояснень та заперечень на вказаний протокол про порушення митних правил, у тому числі вільно обрати захисника для участі у справі. Проте, ОСОБА_1 не виявив бажання брати участь у розгляді справи, реалізувавши таким чином право на захист своїх інтересів і без поважних причин не оскаржив в установлений законом строк постанову суду про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності. При цьому, апеляційний суд враховує, що в рішенні Європейського суду з прав людини від 08. 11. 2005 у справі «Смірнов проти України» в силу вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зазначено, що обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції. Можливість поновлення строку на апеляційне оскарження закон пов`язує з тим чи обставини, внаслідок яких скаргу подано несвоєчасно, залежали від волі ініціатора перегляду і чи пов`язані вони з дійсно істотними перешкодами/труднощами, що унеможливили або ускладнили своєчасне звернення до суду. В рішенні Європейського суду з прав людини від 29.10.2010 у справі «Устименко проти України» суд зазначив, що необґрунтоване поновлення строку оскарження остаточного рішення по справі без обґрунтованих підстав порушує принцип правової визначеності, і як наслідок тягне порушення ст. 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Відповідно до ч. 2 ст. 294 КУпАП, початком строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16. 10. 2020 є день її проголошення, а не отримання її копії, і будь-яких підстав вважати, що такий строк ОСОБА_1 пропущено з поважних причин немає. Окрім того, копія оскаржуваної постанови ОСОБА_1 надсилалась судом першої інстанції, що стверджується наявним у матеріалах справи супровідним листом, з якого вбачається, що така направлялась на адресу проживання ОСОБА_1 (а.с.23). Враховуючи наведене, апеляційний суд вважає, що вказані обставини не перешкоджали реалізації ОСОБА_1 як права на отримання судового рішення, так і права на апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції в передбачений ст. 294 КУпАП строк. Той факт, що ОСОБА_1 не з?'явившись без поважних причин на розгляд справи, призначений на 16.10.2020 року, не виявив бажання довідатись про прийняте рішення за наслідками розгляду справи, не може бути враховано у даному випадку, як наявність поважної причини пропуску строку на апеляційне оскарження. Поряд із тим, апеляційний суд враховує і те, що суд не може зобов`язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення. Існування інших обставин, які би свідчили про поважність причин пропуску ОСОБА_1 строку апеляційного оскарження, апеляційним судом не встановлено, на такі не посилається у клопотанні про поновлення пропущеного строку. На будь-які інші обставини (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів тощо) у підтвердження поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження в клопотанні про поновлення строку на апеляційне оскарження не вказується. При цьому, апеляційний суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини сформульовану в рішенні від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України». Так, у пункті 41 цього рішення Європейський суд зазначив, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, як у цій справі, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип остаточності судового рішення. Апеляційна скарга, подана після закінчення строку, передбаченого ст. 294 КУпАП повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо у поновленні строку відмовлено. Враховуючи те, що в апеляційній скарзі ОСОБА_1 не наведено жодних доказів та мотивів про поважність причин, які позбавили його можливості оскаржити постанову судді в межах передбаченого законом строку, апеляційний суд доходить висновку про те, що апелянтом не доведено поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження судового рішення від 16.10.2020 року, у зв`язку з чим, відсутні підстави для поновлення такого строку. Тому, апеляційна скарга, подана зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження, підлягає поверненню ОСОБА_1 , як особі, що її подала. Разом з тим, апеляційний суд зазначає, що при вирішенні питання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови в справі про адміністративне правопорушення, апеляційний суд не перевіряє доводи щодо законності, обґрунтованості та справедливості оскаржуваного рішення, оскільки така оцінка може бути дана судом тільки в результаті розгляду апеляційної скарги по суті. Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд П О С Т А Н О В И В : У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2020 року - відмовити. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на апеляційне оскарження постанови судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2020 року повернути особі, яка її подала. Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя Т.Ю. Бисага