Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 400/6957/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 400/6957/21 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: доповідача судді Косцової І.П., суддів Осіпова Ю.В., Скрипченка В.О. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України про визнання протиправними та скасування наказів, зобов`язання вчинити дії,- В С Т А Н О В И В: Короткий зміст позовних вимог. 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом до Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України, в якому просив: визнати протиправним та скасувати наказ Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області №24 від 16.02.2010 року «Про покарання співробітників Заводського РВ», складений відносно лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області №145 від 28.01.2010 «Про покарання співробітників Заводського РВ», складений відносно лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; визнати протиправним та скасувати наказ УМВС України в Миколаївській області «По особовому складу» №120 о/с від 27.09.2010 щодо звільнення лейтенанта міліції ОСОБА_1 ; поновити позивача на посаді, рівнозначній посаді дільничного інспектора міліції СДІМ, в Миколаївському районному управлінні поліції ГУНП в Миколаївській області Головного управління Національної поліції у Миколаївській області з 28.09.2010 року з невикористаною щорічною основною відпусткою за період із 04.08.2008 по 27.09.2010; стягнути із Держави Україна в особі Міністерства внутрішніх справ України на його користь невиплачену заробітну плату (грошового забезпечення) та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків її виплати за період служби, а саме із 04.08.2008 року по 27.09.2010 року, із відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; стягнути із Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України на його користь середній заробіток (грошове забезпечення) за час вимушеного прогулу, починаючи із 01.02.2010 по день ухвалення судового рішення, суму якого належить встановити, з відрахуванням установлених законом податків та інших обов`язкових платежів; стягнути із Держави України в особі Міністерства внутрішніх справ України на його користь відшкодування завданою моральної шкоди в сумі 55000 гривень. Одночасно з позовом ОСОБА_1 заявив клопотання про визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та поновити строк для звернення до суду. В обґрунтування наявності підстав для поновлення строку звернення до суду позивач зазначив, що ознайомлений з оскаржуваними наказами 02.08.2021 року та 18.08.2021 року, що свідчить про наявність підстав для поновлення строку. Крім того, з посиланням на рішення ЄСПЛ зазначив, що з метою уникнення надмірного формалізму та неправомірного обмеження доступу до суду, строк ним пропущено з поважних причин. Короткий зміст рішення суду першої інстанції. Ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року позовну заяву в частині вимог про визнання протиправним та скасування наказів Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області від 16.02.2010 року №24 та від 28.01.2010 року №145, наказу УМВС України в Миколаївській області від 27.09.2010 року №120 о/с, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди. Повертаючи позовну заяву у відповідній частині, суд виходив з того, що позивачем пропущено строк звернення до суду, а наведені в обґрунтування поважності пропуску строку підстави не доводять існування об`єктивних чи суб`єктивних обставин, що унеможливили звернення у межах строку, визначеного КАС України повернуто позивачеві. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву (заперечень). В апеляційний скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати прийняту у справі ухвалу та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. В обґрунтування своїх доводів апелянт зазначив, що питання стягнення невиплаченої заробітної плати не можуть бути обмежені строком звернення до суду у відповідності до рішень Конституційного суду від 15.10.2013 року № 8-рп/2013 та від 15.10.2013 року № 9-рп/2013. Крім того зазначив, що лише 03.08.2021 року він звернувся до фахівця в галузі права, який роз`яснив про наявність порушень з боку посадових осіб Заводського РВ ММУ УМВС України в Миколаївській області при накладені дисциплінарних стягнень. На думку апелянта, повернувши йому позов без розгляду, суд першої інстанції порушив його право на доступ до суду у відповідності до сталої практики ЄСПЛ. Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався. Джерела правового регулювання (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) та позиція суду апеляційної інстанції щодо доводів апеляції та висновків суду першої інстанції. Переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на наступне. Згідно зі статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Згідно ч.5 ст.122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Такий самий місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби був встановлений ч.3 ст.99 КАС України в редакції, чинній на момент звільнення позивача зі служби. Судова колегія зазначає, що позивачем заявлено позовні вимоги про скасування наказів про притягнення його до дисциплінарної відповідальності та наказ про звільнення зі служби в органах МВС, які є вимогами з питань проходження громадянами публічної служби та звільнення з неї. Окремо судова колегія звертає увагу апелянта, що відповідні спірні правовідносини не стосуються виплати грошового забезпечення, що виключає застосування строків звернення до суду, визначених ст.233 КЗпП України та висновків Конституційного Суду України в рішеннях від 15.10.2013 року у справі №8-рп/2013 та № 9-рп/2013. У свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що трудову книжку ОСОБА_1 отримав 09.10.2010 року, тобто через 9 днів після звільнення з органів внутрішніх справ (а.с 94). Також, в матеріалах особової справи містяться копії звернення ОСОБА_1 , до відповідача про витребування документів про заробітну плату, які датовані жовтнем та листопадом 2014 року. Зміст цих звернень свідчить про обізнаність ОСОБА_1 про причини його звільнення з органів внутрішніх справ (а.с. 93, 96-98). Крім того, судом першої інстанції вірно встановлено, що ОСОБА_1 вже двічі в 2015 році звертався до Миколаївського окружного адміністративного суду з вказаними позовними вимогами (справа №814/239/15 (заяву залишено без розгляду) та справа №814/584/15 (заяву повернуто). Наведене вище спростовує твердження ОСОБА_1 про те, що він дізнався про причини свого звільнення з відповіді Ліквідаційної комісії МВС у серпні 2021 року. Таким чином, з даною позовною вимогою позивач звернувся до суду з пропуском місячного строку звернення до суду, встановленого ч.3 ст.99 КАС України (в редакції, що діяла до 15.12.2017 року) та ч.5 ст.122 КАС України (в редакції, що діяла після 15.12.2017 року). Судова колегія зазначає, що запроваджений в КАС України інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з адміністративним позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх закінчення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. У Рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 25.01.2000 року Європейський Суд з прав людини зазначив, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними. Колегія суддів наголошує, що реалізація права позивача на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, а тому не реалізація цього права є наслідком його власної поведінки. Як встановлено колегією суддів та вбачається з матеріалів справи, позивач у жовтні 2011 року був обізнаний про своє звільнення та матеріалами даної справи підтверджено, що з 2014 року періодично висловлював свою незгоду з звільненням, проте з даною позовною заявою звернувся лише у наприкінці серпня 2021 року. Резюмуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем значно пропущено строк звернення до суду, проте не наведено жодних обставин, котрі були об`єктивно непереборними та не залежали від його волевиявлення чи були пов`язані з дійсними істотними перешкодами або труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій. А відтак, суд першої інстанції правомірно застосував наслідки пропуску строку звернення до суду, встановлені процесуальним законодавством. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм процесуального права, тому, відповідно до ст.316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін. Керуючись ст. ст. 308, 311, 312, 315, 316, 322, 325, 328 КАС України, суд,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Ухвалу Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 серпня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий суддя Косцова І.П. Судді Осіпов Ю.В. Скрипченко В.О.