Постанова 4854 № 420/3337/21

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ___________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 листопада 2021 р.м.ОдесаСправа № 420/3337/21 Головуючий в 1 інстанції: Вовченко О.А. Колегія суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Вербицької Н.В., суддів - Джабурії О.В., - Кравченка К.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року по справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ 43142370), Головного управління ДПС в Одеській області (код ЄДРПОУ ВП 44069166), Головного управління ДФС в Одеській області, про визнання протиправною та скасування податкової вимоги, В С Т А Н О В И Л А : 05 березня 2021 року фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою, в якій просила визнати протиправною та скасувати податкову вимогу форми «Ф» №12087-17 від 06.02.2018 року Головного управління ДФС в Одеській області. В обґрунтування позовних вимог ФОП ОСОБА_1 зазначила, що не отримувала оскаржувану вимогу, а підпис на поштовому повідомленні про вручення поштового відправлення їй не належить, більш того, з нього не вбачається, що було направлено саме податкову вимогу, а не будь-який інший документ. Позивач також наголосила, що податкові повідомлення-рішення нею оскаржено в судовому порядку, а відтак грошове зобов`язання на момент направлення вимоги не було узгоджено. ГУ ДПС в Одеській області заперечувало проти задоволення позовних, зазначаючи, що провадження за адміністративним позовом про оскарження податкових повідомлень-рішень було відкрито Одеським окружним адміністративним судом лише 26.03.2018, тобто після отримання позивачем спірної вимоги від 06.02.2018 року, яка, в свою чергу, була надіслана позивачу в порядку, визначеному законодавством. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ФОП ОСОБА_1 . Не погодившись із прийнятим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, просить зазначене рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Зокрема, апелянт зазначає, що податковим органом не підтверджено факт направлення позивачу податкової вимоги. Крім того, ФОП ОСОБА_1 зазначила, що навіть якщо припустити, що вона отримала податкову вимогу 09 березня 2018 року, вимога була направлена після того, як позивач оскаржила податкові повідомлення - рішення, на підставі яких і виписана ця вимога. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 311 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження. Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного. Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що за результатами позапланової документальної перевірки ФОП ОСОБА_1 , ГУ ДФС в Одеській області 22 січня 2018 року винесені податкові повідомлення - рішення: - № 0018191305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на загальну суму 138 233,81 грн.; - № 0018251305, яким збільшено суму грошового зобов`язання зі сплати військового збору, на загальну суму 11 652,24 грн.; - № 0019491305, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем з податку на додану вартість, на загальну суму на суму 868 547,50 грн.; - № 0019511305, яким застосовано штрафну санкцію за платежем з податку на додану вартість, на суму 340,00 грн.; - № 0021941305, яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату авансового внеску з єдиного податку, на суму 73,70 грн.; - № 0021911305, яким застосовано штрафну санкцію за несвоєчасну сплату авансового внеску з єдиного податку, на суму 1062,34 грн.; - № 0019521305, яким застосовано штрафну санкцію за платежем з податку фізичних осіб, що сплачується податковим агентом, на суму 510,00 грн. Крім того, позивачу направлено вимогу про сплату боргу (недоїмки) № 0021891305 від 22 січня 2018 року зі сплати єдиного внеску, на суму 60 158,69 грн., рішення № 0020421305 від 18 січня 2018 року про застосування штрафних санкцій за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 2 214,89 грн., рішення № 21901305 від 22 січня 2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску на суму 7 265,89 грн. 14 лютого 2018 року ФОП ОСОБА_1 оскаржила зазначені податкові - повідомлення - рішення, вимогу та рішення до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 від 12 липня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року, у задоволенні адміністративного позову ФОП ОСОБА_1 до Головного управління ДФС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішень відмовлено. 06 лютого 2018 року Головне управління ДФС в Одеській області склало податкову вимогу форми «Ф» №12087-17, відповідно до якої загальна сума податкового боргу ФОП ОСОБА_1 станом на 05 лютого 2018 року становить 1 013 827,93 грн, у тому числі: за основним платежем - 804 530,42 грн, штрафними (фінансовими) санкціями - 205 672,75 грн, пенею - 3624,76 грн (а.с.49). Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, зазначену податкову вимогу позивачем отримано 09 березня 2018 року. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що при винесенні спірної вимоги про сплату боргу (недоїмки) від 06.02.2018 форми «Ф» №12087-17, ГУ ДФС в Одеській області діяло на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України. Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до статті 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. За приписами підпункту14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податкове зобов`язання - сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк). Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. За підпунктом 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми грошових зобов`язань у встановлених цим Кодексом випадках та не сплачена у встановлені законодавством строки. Тобто, узгоджена сума податкового зобов`язання, не сплачена платником в строки, визнається сумою податкового боргу платника податків. Підпунктом 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право визначати у порядку, встановленому цим Кодексом, суми податкових та грошових зобов`язань платників податків. Пунктом 42.1, 42.2 статті 42 Податкового кодексу України визначено, що податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Відповідно до пункту 58.3 статті 58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг. За положенням пункту 56.15 статті 56 Податкового кодексу України, скарга, подана із дотриманням строків, визначених пунктом 56.3 цієї статті, зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження. Протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою. Згідно з пунктом 54.1, 54.5 статті 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою. Якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Положеннями пункту 59.1. статті 59 Податкового кодексу України встановлено, що у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. При цьому, пункт 59.5 цієї статті передбачає, що у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається). У разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу (пункт 57.3 згаданої статті). У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження. За змістом пункту 56.18 статті 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. З наведених приписів ПК України вбачається, що податкова вимога повинна бути надіслана за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням. Додаткових вимог до надсилання податкової вимоги (зокрема, зазначення в рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення реквізитів документа, що надсилається) податкове законодавство не містить. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом по справі № 140/30/20 від 20.10.2020 року. За обставинами справи, ГУ ДФС в Одеській області склало оскаржувану податкову вимогу 06 лютого 2018 року та направило її за податковою адресою позивача: АДРЕСА_1 . Податкова вимога, згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, отримана позивачем 09 березня 2018 року. У розумінні статті 42, 58 Податкового кодексу України, податкова вимога вважається належним чином врученою позивачу, оскільки надіслана на податкову адресу, за місцем проживання з повідомленням про вручення. Окрім того, колегія суддів звертає увагу на те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків. За обставинами справи, ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 26 березня 2018 року відкрито провадження по справі № 815/611/18 за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Одеській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 22.01.2018 року №0018191305 на суму 138233,81 грн., №0018251305 на суму 11652,24 грн., №0019491305 на суму 868547,50 грн., №0019511305 на суму 340,00 грн., №0021941305 на суму 737,00 грн., №0021911305 на суму 10623,40 грн., №0019521305 на суму 510,00 грн., вимоги про сплату боргу (недоїмки) №0021891305 від 22.01.2018 року на суму 60158,69 грн., рішення №21901305 від 22.01.2018 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого внеску на суму 7265,89 грн., рішення №0020421305 від 18.01.2018 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату єдиного внеску на суму 1405,86 грн. Враховуючи викладене, судова колегія погоджується з висновками суду першої інстанції, що податкове зобов`язання позивача як станом на момент прийняття оскаржуваної податкової вимоги так і станом на момент вручення такої позивачу, не перебувало в стані адміністративного чи судового оскарження, оскільки провадження у справі № 815/611/18, в якій позивач оскаржувала податкові повідомлення - рішення, станом на 06.02.2018 та 09.03.2018 року, не було відкрито. Судова колегія вважає безпідставним посилання апелянта на висновки з рішень ЄСПЛ, відповідно до яких, довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління, оскільки вони не підлягають застосуванню до спірних правовідносин. Так, сума податкового боргу у ФОП ОСОБА_1 виникла не у зв`язку із винесенням податкової вимоги форми «Ф» №12087-17 від 06.02.2018 року, а у зв`язку із прийняттям податкових повідомлень - рішень, законність яких підтверджена рішенням по справі № 815/611/18, яке набрало законної сили. Крім того, постановою Верховного Суду від 21 жовтня 2021 року по справі №815/611/18 касаційну скаргу ФОП ОСОБА_1 залишено без змін, а рішення Одеського окружного адміністративного суду по справі №815/611/18 від 12 липня 2018 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 31 жовтня 2018 року залишено без змін. Підстав для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції колегія суддів не вбачає, а доводи апеляційної скарги вважає такими, що висновків суду не спростовують. Оцінюючи викладене в сукупності, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно та у достатньому обсязі встановив обставини справи, і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, що відповідно до ст.316 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Враховуючи, що дана справа правомірно віднесена судом першої інстанції до категорії незначної складності та розглядалась за правилами спрощеного провадження, що підтверджується ухвалою суду про відкриття провадження від 31 березня 2021 року, постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду лише з підстав, передбачених пп. "а"- "г" п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Керуючись ст.ст.308,311,315,316,321,322,325,328 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 23 липня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення з підстав, передбачених статтею 328 КАС України. Головуючий: Н.В.Вербицька Суддя: О.В.Джабурія Суддя: К.В.Кравченко