Постанова Другий апеляційний адміністративний суд № 440/4118/20

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 16 листопада 2021 р. Справа № 440/4118/20 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мінаєвої О.М., Суддів: Кононенко З.О. , Калиновського В.А. , за участю секретаря судового засідання Лисенко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду питання щодо можливості вирішення заяви ОСОБА_1 про розподіл судових витрат в адміністративній справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 , головуючий суддя І інстанції: А.Б. Головко, м. Полтава, повний текст складено 19.10.20 року по справі № 440/4118/20 за позовом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: Департамент патрульної поліції Національної поліції України (далі позивач) звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі відповідач), в якому просив відшкодувати матеріальну шкоду в розмірі 270161,53 грн. Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 у справі №440/4118/20 частково задоволено адміністративний позов. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду в розмірі 204816,72 грн. (двісті чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 72 копійки). У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Відповідач, не погодившись із вказаним рішенням суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог, подав апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 у справі №440/4118/20 скасувати, та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 року у справі №440/4118/20 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 у справі №440/4118/20 скасовано в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції Національної поліції України матеріальну шкоду в розмірі 204816,72 грн (двісті чотири тисячі вісімсот шістнадцять гривень 72 копійки). В цій частині прийнято постанову, якою у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено. В іншій частині рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13.10.2020 року у справі № 440/4118/20 залишено без змін. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 6078 (шість тисяч сімдесят вісім) грн. 63 коп 26.10.2021 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від ОСОБА_1 надійшла заява щодо розподілу судових витрат, в якому відповідач просить, у випадку задоволення апеляційної скарги, стягнути з Департаменту патрульної поліції Національної поліції України витрати на правничу допомогу адвоката. Колегія суддів, розглянувши заяву відповідача про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу, дослідивши матеріали справи, вважає, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного. Відповідно до частини першої статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Виходячи з аналізу зазначеної норми, колегія суддів зазначає, що чинне законодавство передбачає можливість прийняття додаткового рішення, серед іншого, у разі, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 року питання про судові витрати у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції вирішено не було. Стаття 59 Конституції України гарантує кожному право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно частини першої та третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Відповідно до ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Положення частин першої та другої статті 134 КАС України кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя №R(81)7 передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом. Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Приписами п. 4 ч. 1 ст.1 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) передбачено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Згідно зі ст. 30 Закону № 5076-VI гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим. Аналізуючи наведені правові норми, колегія суддів зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2020 року у справі № 300/941/19 та від 31 березня 2020 року у справі № 726/549/19. Так, до суду апеляційної інстанції разом з заявою, ОСОБА_1 були надані докази витрат на професійну правничу допомогу, а саме копії наступних документів: договір про надання правової допомоги № 16/06-2021 від 16.06.2021 року; копія додаткової угоди від 16.06.2021 року; акт виконаних робіт (калькуляція-рахунок гонорару адвоката) від 05.10.2021 року; квитанція до прибуткового касового ордера № 05/10 від 05.10.2021 року. Згідно з додатковою угодою від 16.06.2021 року до договору про надання правової допомоги № 16/06-2021 від 16.06.2021 року, ОСОБА_1 (клієнт) та адвокат Мельниченко Є.О. домовились про надання правової допомоги в адміністративній справі №440/4118/20. Сторони домовились, що гонорар за ведення справи на стадії апеляційної інстанції складає 20000,00 грн. Відповідно до акту виконаних робіт (калькуляція-рахунок гонорару адвоката) від 05.10.2021 року адвокатом Мельниченко Є.О. виконано наступні роботи (надано послуги): консультація з приводу можливості поновлення строку на апеляційне оскарження та взагалі правової підстави оскарження рішення суду першої інстанції - 2000 грн. (1 год.); вивчення матеріалів справи за фотознімками та складання апеляційної скарги 8000 грн. (4 год.); участь у судових засіданнях 6000 грн. (2 год.); додаткові консультації, вивчення пояснень позивача, складання заяви про розподіл судових витрат 4000 грн. (2 год.). Загальна вартість послуг 20000,00 грн. В цілому, з вказаних документів вбачається, що відповідач поніс витрати в суді апеляційної інстанції на послуги адвоката 20000,00 грн. Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що частинами 5-7 ст.134 КАС України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Тобто, суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Отже, принцип співмірності розміру витрат на професійну правничу допомогу повинен застосовуватися відповідно до вимог частини шостої статті 134 КАС України за наявності клопотання іншої сторони. Це означає, що сторона, яка заперечує розмір витрат на оплату правничої допомоги, зобов`язана навести обґрунтування та надати відповідні докази на підтвердження його доводів щодо неспівмірності заявлених судових витрат із заявленими позовними вимогами, подавши відповідне клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги, а суд, керуючись принципом співмірності, обґрунтованості та фактичності, вирішує питання розподілу судових витрат керуючись критеріями, закріпленими у статті 139 КАС України. Наведений вище висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, яка була викладена в постановах Верховного Суду від 09.03.2021 року по справі №200/10535/19-а, від 05 серпня 2020 року у справі №640/15803/19. 15 листопада 2021 року на адресу Другого апеляційного адміністративного суду від Департаменту патрульної поліції Національної поліції України надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на правову допомогу. В обґрунтування заявленого клопотання, позивач зазначає, що обсяг заявлених у розрахунку витрат на правничу допомогу є не співмірним із складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Зазначає, що при обчисленні вартості наданих послуг було застосовано певну формулу, виходячи з 40 % від прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 1 січня 2021 року (1000грн.) х 2 коефіцієнт складності х кількість затрачених годин. Позивач не погоджується з визначенням справи, як складної, оскільки правова позиція захисту ґрунтувалась виключно на відсутності на відсутності підстав для стягнення повної матеріальної шкоди при відсутності договору про повну матеріальну відповідальність між працівником та Департаментом патрульної поліції. Додаткових доказів стороною апелянта подано не було, також не було заявлено свідків по справі та не проведено жодних додаткових експертиз. Крім того, позивач зазначає, що в ході судових засідань від представника відповідача адвоката Мельниченка Є.О. жодних питань іншим особам, які беруть участь у справі не було, також не було заявлено клопотань чи відводів, не надавались письмові чи усні пояснення проти клопотань, доводів і міркувань сторони позивача. Крім того, позивач зазначає, що обсяг матеріалів справи та тривалість розгляду справи як в суді першої інстанції так і в апеляційній інстанції свідчать про її типовість та не складність. Також позивач не погоджується з п. 4 акту виконаних робіт щодо вартості за додаткові консультації та складання заяви про розподіл судових витрат в сумі 4000 грн., на які було витрачено 2 год. Часу помножені на коефіцієнт 2 складності справи. Позивач зазначає, що заява про розподіл судових витрат є типовим процесуальним документом обсягом 1 сторінка та додатків до нього. З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Оцінюючи заявлений адвокатом розмір витрат у цій справі та врахувавши доводи заявленого Департаментом патрульної поліції клопотання, колегія суддів дійшла висновку щодо його неспівмірності із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт і не відповідає критеріям розумності, співрозмірності та справедливості, а також становить надмірний тягар для позивача. Так, дана справа належить до справ незначної складності, а тому написання апеляційної скарги, яка здебільшого містить цитовані норми законодавчих актів, не вимагало значного обсягу юридичної і технічної роботи, не потребувало тривалого часу та надмірних зусиль адвоката. Крім того, колегія суддів зауважує, що у будь-якому випадку надання правової допомоги з приводу вирішення навіть певної (усієї) сукупності процесуальних питань у апеляційному порядку не може бути об`єктивно оцінено у більшому розмірі, ніж надання первинної правничої допомоги, необхідної для звернення особи до суду з адміністративним позовом. Первинна - більш складна, об`ємна і потребує повного аналізу обставин справи та нормативно-правової бази. В свою чергу, процедурні питання є типовими, виконання, яким потребує більш технічного підходу та не залежить від ціни позову та/або професійного досвіду виконавця. Таким чином, заявлена до відшкодування сума витрат на правничу допомогу в розмірі 20000 грн. є завищеною та неспівмірною із складністю цієї справи та обсягом наданих адвокатом послуг. Разом з тим, беручи до уваги, що факт надання правничої допомоги підтверджено документально, з урахуванням принципу співмірності, колегія суддів вважає, що витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції підлягають відшкодуванню на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань позивача у розмірі 8000, 00 грн. Враховуючи, що постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 26.10.2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено та рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 13 жовтня 2020 у справі №440/4118/20 скасовано, з прийняттям постанови, якою у задоволенні позову Департаменту патрульної поліції Національної поліції України до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкоди відмовлено, то понесені відповідачем судові витрати підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України. Керуючись ст. ст. 243, 252, 292, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, П О С Т А Н О В И В: Заяву ОСОБА_1 про вирішення питання щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції у справі № 440/4118/20 - задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (код ЄДРПОУ 40108646, 03048, м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3) на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) судові витрати пов`язані з наданням правничої допомоги адвоката в суді апеляційної інстанції в розмірі 8000 (вісім тисяч) грн. 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Головуючий суддя (підпис)Мінаєва О.М. Судді(підпис) (підпис) Кононенко З.О. Калиновський В.А. Повний текст додаткової постанови виготовлений 29.11.2021