Постанова 4809 № 404/3334/21

ПОСТАНОВА Іменем України 02 листопада 2021 року м. Кропивницький справа № 404/3334/21 провадження № 22-ц/4809/1253/21 Кропивницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючий суддя - Дьомич Л. М. (суддя - доповідач), судді Карпенко О. Л., Письменний О. А., за участю секретаря судового засідання Сорокіної Н. В. учасники справи: позивач ОСОБА_1 ; відповідач ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 червня 2021 року (суддя Варакіна Н. Б.),- В С Т А Н О В И В Короткий зміст заяви про забезпечення позову До Кіровського районного суду м. Кіровограда 8 червня 2021 року надійшла заява представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_3 про забезпечення позову по цивільній справі № 404/3394/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод у користуванні майном. Цивільна справа № 404/3394/21 перебуває в провадженні судді Мохонько В.В. За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06. 2021 року головуючим суддею розгляду заяви про забезпечення позову, визначено суддю Варакіну Н.Б. В обґрунтування заяви про забезпечення позову стороною позивача вказано, що ОСОБА_1 перебував з відповідачем у зареєстрованому шлюбі до 05.05.2016. У шлюбі, за спільні кошти подружжя придбали сідельний тягач ЗІЛ, модель 4401, загально вантажний бортовий, номер кузова НОМЕР_1 , повна маса 13500, маса без навантаження 7200, об`єм двигуна 6000, категорія С, тип пального S, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_2 за 17878 грн, право власності на який зареєстроване за відповідачем. 30.03.2018 ОСОБА_4 уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 ». Згідно акту приймання передачі майна, уповноважений представник Державного підприємства «Рівненський АРЗ» місто Рівне зав. складом ГП і РФ Андрусь В.І, на підставі наряду МО України №181/2/93 АГ від 28.02.2013, передав, а представник Концерну «Техвоєнсервіс» Мазур М.О. на підставі довіреності №ТВС 3360093 від 28.02.2013 прийняла сідельний тягач ЗІЛ-4401, ш. НОМЕР_1 . За даний транспортний засіб ЗІЛ-4401 оплата проводилась в розмірі 7 578 грн., що підтверджується нарядом № 181/2/93 АГ від 28.02.2013. В акті приймання передачі майна зазначено, що уповноважений представник Концерну «Техносервіс» Дубенко В.П. передав, а фізична особа ОСОБА_4 на підставі рахунку-фактури № 58 від 17.01.2013 прийняла сідельний тягач ЗІЛ-4401, ш. НОМЕР_1 . За даний транспортний засіб ЗІЛ-4401 оплата здійснена в розмірі 10 300 грн, що підтверджується видатковою накладною № 213 від 01.03.2013. Згідно страхового полісу № А2863008 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладено з 22.02.2017 по 21.02.2018, страхувальником є ОСОБА_1 . За даний транспортний засіб ЗІЛ-4401 оплата проводилась двома частинами, що підтверджує наряд №181/2/93 АГ в розмірі 7 578 грн. Даний транспортний засіб купувався, для використання в лісівництві, оскільки ОСОБА_1 , є фізичною особою-підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Позивач вважає це майно спільною сумісною власністю. Вважає, що невжиття заходів забезпечення позову порушує його права, оскільки предмет спору виставлений на продаж, що підтверджується роздруківкою із сайту про продаж автомобіля, тому просить накласти арешт на автомобіль, сідельний тягач ЗІЛ, модель 4401, загально вантажний бортовий, номер кузова НОМЕР_1 , повна маса 13500, маса без навантаження 7200, об`єм двигуна 6000, категорія С, тип пального S, колір зелений, державний номерний знак НОМЕР_2 , право власності зареєстровано 28.02.2013 за ОСОБА_8 в Департаменті Територіального сервісного центру 3541. Короткий зміст ухвали суду Ухвалою Кіровського районного суду м. Кіровограда (судя Варакіна Н.Б.) від 10 червня 2021 року в задоволенні заяви представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про забезпечення позову в цивільній справі № 404/3334/21 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання спільним майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном про забезпечення позову відмовлено. Суд першої інстанції виходив з наступного. В заяві представник зазначає, що право власності на предмет спору, на який просить накласти арешт зареєстроване за відповідачем ОСОБА_2 , але будь яких доказів, на підтвердження цього факту суду не надала. В заяві про забезпечення позову представник позивача посилається на акти прийому передачі майна, та страховий поліс. Докази, на які посилається представник позивача не є належними та допустимими доказами належності майна на праві власності стороні в справі. Особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. Суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню, у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги, а також заперечень на апеляційну скаргу. Не погодившись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, представник позивача адвокат Вишня-Чижова Г.В. подала апеляційну скаргу, якою просить скасувати ухвалу суду та в забезпечення позову накласти арешт на автомобіль сідельний тягач ЗІЛ, модель 4401, загально вантажний бортовий, номер кузова НОМЕР_1 , повна маса 13500, маса без навантаження 7200, об`єм двигуна 6000, категорія С, тип пального S, колір зелений, державно номерний знак НОМЕР_2 , право власності було зареєстровано 28.02.2013 року, за ОСОБА_8 в Департаменті Територіального сервісного центру 3541. Вказує, що ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, є незаконною та необґрунтованою за наступного. Між сторонами виник спір, щодо визнання спільним майна подружжя, визнання права власності та усунення перешкод в користуванні майном. В ухвалі Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10.06.2021 року зазначено, що суду не надано доказів на підтвердження обґрунтування заяви про забезпечення позову. Судом досліджена цивільна справа № 404/3334/21 (постановлена ухвала про дослідження справи), в якій наявні та зазначені в додатку копія рішення суду від 14.04.2016 року, копія актів на 2 арк., копії накладних на 2 арк., копія полісу на 1 арк., копія виписки ФОП , копія роздруківки із сайту про власність автомобіля. При відмові в задоволенні заяви, суд першої інстанції посилається, що не надано доказів належності відповідачу даного транспортного засобу. Але документи, що підтверджують обставини звернення є в матеріалах цивільної справи, а тому виходить висновок, що суд не досліжував матеріали цивільної справи. Суд вказав, що немає доказів про зміну прізвища відповідача з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 , а тому пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу майна подружжя не можливо. Однак, ОСОБА_4 вдруге вийшла заміж, надати свідоцтво про укладення шлюбу її із ОСОБА_7 , заявник не має можливості, лише копію. Також в ухвалі зазначено, що транспортний засіб, право власності якого було зареєстровано 28.02.2013 року за ОСОБА_8 в Департаменті Територіального сервісного центру № 3541, об`єктивно не доводиться його належність саме відповідачеві. Судом не прийнято до уваги, що згідно страхового полісу №А 2863008 про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, який укладено з 22.02.2017 по 21.02.2018 року, страхувальником є ОСОБА_1 . Документи, що підтверджують сплату і передачу майна ОСОБА_4 суд сприйняв критично, так як дата 28 лютого 2013 року, а заява про забезпечення позову подана позивачем 01 червня 2021 року. Отже відсутні докази того, хто станом на дату подання зазначеної заяви є власником майна, при цьому акт не є правовстановлюючим документом. Даний транспортний засіб був придбаний для використання в лісівництві, оскільки ОСОБА_1 , є фізичною-особою підприємцем, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. Враховуючи, що невжиття заходів забезпечення позову при визнанні спільним майном подружжя, порушує права позивача та виставлений на продаж, що підтверджується роздруківкою із сайту про продаж автомобіля, заходи забезпечення позову мають бути вжиті для запобігання негативних наслідків. Саме відповідач є титульним власником (згідно технічного паспорту), та зазначене нівелює перешкоди у продажі, перереєстрації на інших осіб. Для позивача фактично призведе до втрати майнових прав, безрезультатність звернення до суду, відсутність предмету в наявності створить нові витрати на нові способи захисту про витребування майна з незаконного володіння у добросовісних набувачів або інші варіанти звернень до суду. Висновок суду, що не надано доказів, які дають підстави вважати, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, становить порушенням норм матеріального та процесуального права, є необґрунтованим. Судом першої інстанції не враховано матеріально-правовий інтерес позивача, який полягає в тому, щоб до часу розгляду справи в суді і набрання рішенням законної сили ОСОБА_2 не вчинила недобросовісних дій щодо фактичного відчуження даного транспортного засобу, яким вона володіє, під виглядом інших правочинів. Договір купівлі-продажу знаходиться у відповідача, що є титульним власником і логічно, що у позивача даного документу не має. Неналежними є усі аргументи суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову. За відсутності таких аргументів року є неправомірна відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову. Вжиття заходів забезпечення позову не порушуватиме ніяких прав відповідача. Обраний стороною вид забезпечення позову, а саме накладення арешту на транспортний засіб має майновий характер, поділ спільного майна подружжя, відповідає позовним вимогам та є співмірним заявленим вимогам. Рух справи в суді апеляційної інстанції Апеляційна скарга подана 16 червня 2021 року. 3 серпня 2021 року до Кропивницького апеляційного суду надійшли виділені матеріали цивільної справи. Головуючий у справі судя Дьомич Л.М. перебувала у відпустці. Ухвалою від 6 вересня 2021 року матеріали оскарження ухвали суду повернуті до суду першої інстанції для усунення недоліків в оформленні. Матеріали справи надійшли за наслідком виконання вимог суду, визначені в ухвалі 6 вересня 2021 року, 20 вересня 2021 року. Ухвалою від 30 вересня 2021 року відкрито апеляційне провадження, наданий строк для подачі відзиву. Ухвалою від 13 жовтня 2021 року підготовчі дії у справі закінчені. Справу призначено до розгляду на 2 листопада 2021 року о 14.00 годині. Ухвалою від 2 листопада 2021 року продовжено строк розгляду справи. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Сторони в судове засідання не з`явилися, повідомлені належним чином про судове слухання, заяв, клопотань по суті та процедурі розгляду, не подавали (а.с.73, 74). Статтею 367 ЦПК Українивстановлено межі розгляду справи судом апеляційної інстанції. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як унормовано ч.ч. 2, 3 ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За вимогами ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Як роз`яснено у постанові Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам». У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Колегія суддів зауважує, що обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору. Обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та подання на підтвердження своїх доводів відповідних доказів є процесуальним обов`язком заявника. В обгрунтування заяви сторона ОСОБА_1 стверджує, що невжиття заходів забезпечення позову при визнанні спільним майном подружжя транспорту, щодо якого виник спір, може порушити його права. Так як відповідач є власником майна, який виставлений на продаж, що підтверджується роздруківкою із сайту про продаж автомобіля, тому відсутні перешкоди для здійснення відчуження майна. Відмовляючи в задоволенні звернення, суд першої інстанції дійшов висновку, що звернення є необґрунтованим. Так як відсутні беззаперечні докази належності майна відповідачеві, неможливо встановити, що між сторонами дійсно виник спір щодо поділу майна подружжя за наслідком наданих документів. Статтею 77 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження обставин, викладених у заяві. Належність права власності відповідачу на спірне майно, суду також не надано. Апеляційний суд погоджується з позицією суду першої інстанції. Так як встановлюючи наявність або відсутність фактів, обставин, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (п. 11 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 р. № 14 «Про судове рішення у цивільній справі»). Суд не може припускати, що певні обставини доведено. Якщо у суду виникають сумніви, застосовуються правила про тягар доведення. До звернення сторона не долучила і заздалегідь не реалізувала право здобуття актуальних доказів на підтвердження права власності транспортного засобу. Тому, зазначені обставини належності спірного майна та його статус по відношенню до сторін, вважається таким, що не доведений на даній стадії процесу та не може бути врахований навіть при розгляді клопотання про забезпечення позову. Стороні достатньо продемонструвати, що існують розумні підозри вважати, що шкода від відчуження транспорту буде завдана. Заявник не надав докази, які переконують що є загроза продажу спірного майна. Не довів взагалі використання транспортного засобу відповідачем. Не є достатнім підтвердженням, долучена до заяви ОСОБА_1 інформація про продаж спірного майна. Яку доводить сторона копією оголошення, зробленого зі скріншот телефона (а.с. 12). З даного документа не можливо ідентифікувати, що це саме те майно, на яке претендує позивач, немає даних відношення до відповідача. Апеляційний суд наголошує, що обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову та подання на підтвердження своїх доводів відповідних доказів є процесуальним обов`язком заявника. До заяви про забезпечення позову долучене свідоцтво про шлюб (а.с.29) Акт прийому-передачі майна, роздруківка оголошення, накладна, видаткова накладна, страховий поліс досліджувалися судом в матеріалах цивільної справи. Ухвалою судді від 10 червня 2021 року ухвалено дослідити цивільну справу № 404/3334/21, яка перебуває в провадженні судді Кіровського районного суду м. Кіровограда Мохонько В.В. Суд першої інстанції дійшов висновку, що доказів належності майна відповідачу, правовий статус транспорту, в розумінні володіння, на час звернення до суду не надано. На переконання колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову та обґрунтовано відмовив у задоволенні даного звернення. Колегією суддів також акцентовано увагу на наступному. В межах даної цивільної справи, станом на час апеляційного провадження по матеріалам забезпечення позову виходить, що ОСОБА_1 чотири рази подавав заяви про забезпечення позову. По всім заявам вимога не задоволена. Судові ухвали оскаржені і згідно встановленого нормативного порядку розподілу справ, розподілені в провадження головуючого судді Дьомич Л.М. В одному з проваджень № 22-ц/4809/1208/21, єдиний унікальний номер справи № 404/3334/21, по якій постановлена ухвала апеляційним судом 20 жовтня 2021 року (оскарження судової ухвали від 3 червня 2021 року), за наслідком подачі відзиву адвокатом відповідача Міхальової В.В. та пояснень в судовому засіданні у вказаному судовому провадженні встановлено, що в межах порушеної кримінальної справи, постановою старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ в Кіровоградській області від 14.07.2020 р. у кримінальному провадженні № 12019120220000600 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 246 КК України: визначено місцем зберігання речових доказів, вилучених 13.11.2019 р. вантажного автомобіля марки ЗІЛ, модель 4401, зеленого кольору, д.н.з. НОМЕР_2 , пробіг 12924, з вантажним маніпулятором (краном) № НОМЕР_3 , в кузові якого знаходяться 3 стовбури дерева породи дуб - авто майданчик. Передано речові докази, вказані в постанові, на відповідальне зберігання ОСОБА_2 . Попереджено ОСОБА_2 про кримінальну відповідальність за ст. 388 КК України про незаконні дії щодо майна, на яке накладено арешт. Оскільки доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції у апеляційного суду відсутні. Стосовно процесуальних порушень, на які звертала увагу адвокат ОСОБА_9 в апеляційній скарзі, що судом фактично не досліджувались докази, що містяться в матеріалах цивільної справи, спростовуються висновками оскаржуваної ухвали. Як вищезазначено до заяви стороною долучались з доказів обгрунтування лише свідоцтво про шлюб, інші документи вивчались судом, виходячі з матеріалів цивільної справи. Про дослідження якої постановлена судова ухвала 10.06.2021 року. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги. Відповідно до ст. 375 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи, що оскаржувана ухвала постановлена судом першої інстанції з додержанням норм права, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану ухвалу - без змін. Керуючись ст.ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Кропивницький апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 червня 2021 року - залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя Л. М. Дьомич Судді О. Л. Карпенко О. А. Письменний