Постанова 4805 № 295/2103/20

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №295/2103/20 Головуючий у 1-й інст. Маслак В.П. Категорія 36 Доповідач Галацевич О. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого - судді Галацевич О.М., суддів: Борисюка Р.М., Микитюк О.Ю., з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/2103/20 за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за надані послуги теплопостачання, за апеляційною скаргою Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради, на рішення Корольовського районного суду м. Житомира, ухвалене 12 лютого 2021 року суддею Маслак В.П. у м. Житомирі, повний текст рішення складено 12 лютого 2021 року, в с т а н о в и в : У лютому 2020 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради (далі - КП «Житомиртеплокомуненерго», Підприємство), у якому просила зобов`язати останнє здійснити перерахунок заборгованості за послуги теплопостачання та списати вказану заборгованість за період з 01 грудня 2018 року по день ухвалення рішення, в зв`язку з тим, що такі послуги не надавались. В обґрунтування позову зазначила, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 . 05 жовтня 2006 року постійно діючою міжвідомчою комісією з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, їй надано дозвіл на відключення її квартири від мереж ЦО та ГВП для влаштування системи індивідуального опалення. Відповідно до технічних умов №2985 та акту відключення опалення від 10 жовтня 2006 року представниками Підприємства її квартиру відключено від теплопостачання та демонтовано елементи централізованого теплопостачання. У 2008 році від централізованого теплопостачання від`єднано всі місця загального користування у під`їзді №3, в якому знаходиться її квартира. Згідно довідки КК «Коменерго-Житомир» вих. № 1266 від 14 листопада 2019 року, починаючи з 2008 року місця загального користування під`їздів №3-6 будинку АДРЕСА_2 не опалюються КП «Житомиртеплокомуненерго». Проте, відповідач, починаючи з грудня 2018 року безпідставно нараховує їй до сплати кошти за нібито надані послуги опалювання місць загального користування. Такими діями відповідача порушено її права споживача житлово-комунальних послуг, тому просила задовольнити позов. Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено. Зобов`язано Комунальне підприємство «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради здійснити перерахунок заборгованості ОСОБА_1 за послуги теплопостачання та списати заборгованість за послуги теплопостачання ОСОБА_1 за період з 01 грудня 2018 року по 12 лютого 2021 року. Вирішено питання розподілу судових витрат. В апеляційній скарзі представник КП «Житомиртеплокомуненерго», посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове - про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Зазначив, що місцями загального користування (далі - МЗК) житлового будинку є сходові клітини, ліфтові шахти, вестибюлі, коридори, підвали, горища, сміттєзбиральні камери, службові приміщення, приміщення консьєржа. У вказаних приміщеннях можуть бути опалювальні прилади, в т.ч. проходити транзитні трубопроводи систем централізованого опалення. Перерахунок розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, які не відповідають установленим вимогам проводиться за умови недотримання такого показника як нормативна температура повітря, а не за відсутності опалювального приладу в приміщенні. Актами перевірки наявності опалювальних приладів в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2019, 11.12.2019, 03.03.2020, 22.12.2020 та 25.01.2021 не встановлено факту недотримання нормативної температури повітря на сходових клітинах під`їзду № 3 по АДРЕСА_2 за період з 01.12.2018 по час ухвалення рішення у справі. Тому, вважає, що підстав для проведення перерахунку розміру плати за надані ОСОБА_1 послуги централізованого опалення місць загального користування відсутні. При відсутності опалювальних приладів в під`їздах будинку необхідна температура, відповідно до норм проектування в МЗК підтримується за рахунок теплової енергії, яку подає Підприємство для мешканців будинку з централізованим опаленням. В будинку АДРЕСА_2 кількість квартир з автономним опаленням складає 12 (площею 593,9 кв.м), а кількість квартир з централізованим опаленням - 78 (площею 3785,7 кв.м). Тому за рахунок такої кількості квартир з централізованим опаленням підтримується необхідна температура в МЗК. Даними комфортними умовами в МЗК користуються також і мешканці квартир з автономним опаленням. Витрати на опалення місць загального користування в житлових будинках є частиною теплової енергії спожитої будинком, від загального споживання, згідно показників приладу обліку теплової енергії, а не додатковою величиною. Крім того, заявник звернув увагу апеляційного суду на те, що згідно з 6 розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд а також на господарсько-побутові потреби в Україні», затвердженим наказом Держбуду України від 30.03.2001 № 82 втрати теплової енергії на ділянці мережі від розподілу до місця установки опалювальних приладів відносяться до втрат абонента (споживача). Пунктом 1 рішення Виконавчого комітету Житомирської міської ради № 91 від 07.02.2018 затверджено коефіцієнт нормативної витрати теплової енергії для опалення місць загального користування в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 - 13,98%. Такий коефіцієнт розрахований TOB «І.КОММ ЕНЕРДЖИ» в 2017 році. Відповідно до п.2.3. цього проекту розраховано, що коефіцієнт 13,98 % складається сумарно з двох величин: частки нормативної втрати тепла для опалення МЗК сходових клітин - 12,18 % та частки нормативної втрати тепла для опалення МЗК трубопроводів, прокладених в підвалі та на горищі - 1,79 %. Тому факт відсутності на сходових клітинах опалювальних приладів не звільняє споживачів від необхідності оплачувати послуги з опалення МЗК, оскільки навіть якщо в під`їзді немає приладів опалення, відбувається обігрів підвалу. У своїх доводах послався на постанову Житомирського апеляційного суду від 03 липня 2020 року у справі №296/1950/18. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 послалась на те, що відповідними актами встановлено відсутність опалення МЗК під`їзду будинку. Тому, з огляду на відсутність опалювальних приладів у місцях загального користування (не тільки у під`їзді) та за нездійснення балансоутримувачем будинку заходів з утеплення місць загального користування будинку, - підстав вважати, що послуги з опалення місць загального користування, надаються - немає. Отже, вважає, що у відповідача відсутні підстави для нарахування плати за послугу, яку вона та інші мешканці не отримують. Також вважає, що твердження позивача про те, що при відсутності опалювальних приладів необхідна температура в місцях загального користування підтримується з рахунок теплової енергії, яка подається мешканцям квартир, ще раз доводить, що відповідач двічі змушує платити мешканців будинку за опалення квартир: як за опалення власної квартири та додатково сплачувати за опалення МЗК своїми ж опалювальними приладами, які розміщені у квартирі, за що споживач вже сплатив. Тому, вважає, що її вимога про зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за надані послуги з теплопостачання є правомірною. Просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. В судовому засіданні представник Підприємства ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала, а ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 не визнали, посилаючись на доводи відзиву на апеляційну скаргу. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з огляду на наступне. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (а.с.10). Згідно витягу з протоколу №13 від 05 жовтня 2006 року засідання міської постійно діючої міжвідомчої комісії з розгляду питань, пов`язаних з відключенням споживачів від мереж централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, ОСОБА_1 надано дозвіл на відключення її квартири від мереж ЦО та ГВП згідно «Порядку відключення окремих приміщень житлових будинків від мереж централізованого опалення та теплопостачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання», затвердженого наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 22.12.2005 №4 та технічних умов ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» для надання можливості подальшого влаштування системи газового індивідуального (поквартирного) теплопостачання та гарячого водопостачання у вказаній квартирі з влаштуванням відведення продуктів згорання від газового опалюваного пристрою окремим каналом димовідведення згідно санітарних вимог, на відповідну висоту вище даху житлового будинку (а.с.12). З акта відключення опалення від 10 жовтня 2006 року та технічних умов №2985 ОПТМ «Житомиртеплокомуненерго» вбачається, що квартиру АДРЕСА_1 відключено від теплопостачання та демонтовано елементи централізованого теплопостачання (а.с.15, 38). Відповідно до листа КК «Коменерго-Житомир» №1266 від 14.11.2019 місця загального користування під`їзду №3 житлового будинку по АДРЕСА_2 , не під`єднані до системи центрального опалення. Під`їзди №3 , 4 , 5, 6 даного житлового будинку не оплюються з 2008 року (а.с.16). З грудня 2018 року відповідач нараховує кошти до оплати за надані послуги опалення МЗК, проте в МЗК під`їзду №3 (де знаходиться квартира Позивачки) відсутні опалювальні прилади (а.с.17-21). У листі КП «Житомиртеплокомуненерго» №4144/6 від 13.12.2019 вказано, що в будинку АДРЕСА_2 , пошкоджено ізоляцію трубопроводів у під`їзді. Припис на усунення вказаних недоліків надано балансоутримувачу. Листом №330/6 від 28.01.2020 Підприємство повідомило Позивачку, що припис на усунення недоліків в багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_2 , по відновленню пошкодженої ізоляції трубопроводів не виконано. Також у листі роз`яснено, що всі питання, які стосуються внутрішньобудинкових систем будинку (відновлення демонтованих опалювальних приладів) необхідно вирішувати з балансоутримувачем (співвласником житлового будинку) шляхом проведення інженерно-технічних заходів (а.с. 22, 23). Актами перевірки наявності опалювальних приладів в під`їздах житлового будинку від 22.11.2019, 11.12.2019, 03.03.2020 підтверджено, що в під`їзді №3 (квартири 31-45 ) на першому поверсі видимий розрив лінії постачання, опалювальні прилади в наявності, частково холодні (а.с.55, 56, 58). Задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачкою доведено, а відповідачем не спростовано, що МЗК в під`їзді №3 будинку по АДРЕСА_2 , де знаходиться квартира ОСОБА_1 , не під`єднані до системи центрального опалення, вказаний під`їзд не опалюється Підприємством. Тому, суд вважав, що дії відповідача щодо нарахування позивачці плати за опалення МЗК є незаконними. Колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне. Між сторонами виникли правовідносини з приводу постачання теплової енергії, які регулюються законами України «Про теплопостачання», «Про житлово-комунальні послуги», Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 (далі - Правила), Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, затвердженої наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, якою встановлено порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (втратила чинність 25 січня 2019 року) та Методикою розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення обсягів спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень, які є самостійними об`єктами нерухомого майна, опалення місць загального користування. Згідно зі статтею 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил; комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Відповідно до частини першої та другої статті 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов`язковим для неї. Тлумачення частини другої статті 14 ЦК України свідчить, що критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності), пов`язується з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта. Відповідно до частини першої статті 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. Тлумачення як положень частини першої статті 714, так і інших норм глави 54 ЦК дозволяє стверджувати, що по своїй суті договір, на підставі якого відбувається постачання теплової енергії споживачу, є видом договору купівлі-продажу. Такий же висновок можливо зробити й при тлумаченні норм, закріплених в Законі України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу). У тексті Закону України «Про теплопостачання» (в редакції, чинній на час виникнення боргу) неодноразово вживається словосполучення «договір купівлі-продажу» (зокрема: стаття 1, частина четверта статті 19, частина перша статті 25, пункти 6, 7, 8 частини першої статті 31). Згідно з пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання» до затвердження центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства, методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг співвласники багатоквартирного будинку або іншої будівлі, де налічуються два або більше споживачів, можуть визначити свій порядок розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг відповідно до положень статті 10 цього Закону, а також прийняти рішення про незастосування положень частини п`ятої статті 10 цього Закону при розрахунках за житлово-комунальні послуги у відповідному будинку, будівлі. Зазначений висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 529/613/17-ц (провадження № 61-1716сво17). Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Положеннями частини першої статті 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах. Відповідно до статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору та оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Таким чином, незважаючи на укладення чи не укладення споживачем договору на теплопостачання місць загального користування, за умови отримання ним відповідних послуг, він несе обов`язок щодо оплати отриманої теплової енергії. Пунктом 18 Правил визначено, що розрахунковим періодом для оплати послуг є календарний місяць. Плата за послуги вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунковим, якщо договором не встановлено інший строк. Внутрішньобудинкові мережі централізованого опалення належать до інженерного (технічного) обладнання житлового будинку та є його невід`ємною частиною. Згідно з пунктом 28 Правил споживачі, які відмовились від отримання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води, оплачують послуги з централізованого опалення МЗК будинку відповідно до методики, що затверджується центральним органом виконавчої влади з питань житлово-комунального господарства. Наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків та визначення плати за їх опалення, якою встановлений порядок визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування у багатоквартирних житлових будинках для встановлення розміру плати за неї споживачами (пункт 1.2. Методики). Згідно з пунктом 2.1.4 Методики загальна кількість теплової енергії на опалення місць загального користування складається з двох показників, які підсумовуються між собою, а саме: з кількості теплової енергії на опалення кожного окремого приміщення місць загального користування та утрат теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними у підвалі або на горищі. При ненаданні послуги з опалення місць загального користування залишається друга частина формули, згідно якої здійснюється нарахування за втрати теплової енергії розподільчими трубопроводами опалення будинку, прокладеними в підвалі або на горищі. Тобто, якщо один з показників дорівнює нулю, то нарахована платня складається з другого показника. З 25 січня 2019 року почала діяти Методика розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затверджена наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 22 листопада 2018 року № 315, якою встановлено порядок визначення та розподілу між споживачами обсягу спожитої у будівлі теплової енергії на опалення житлових та нежитлових приміщень. Визначення обсягу теплової енергії, витраченої на опалення МЗК та допоміжних приміщень (QМЗК), здійснюється відповідно до розділу III цієї Методики. Розподіл цього обсягу здійснюється серед споживачів за категоріями приміщень згідно з додатком 1 до цієї Методики пропорційно до їх загальних/опалюваних площ/об`ємів. Як передбачено шостим розділом «Посібника та доповнення до Норм та вказівок по нормуванню витрат палива та теплової енергії на опалення житлових та громадських споруд, а також на господарсько-побутові потреби в Україні» КТМ 204 Україна 244-94, затвердженим Наказом Держбуду України від 30 лютого 2001 року №82, втрати теплової енергії на ділянці мережі від межі розподілу до місця установки опалювальних приладів відноситься до втрат абонента (споживача). Тому співвласники квартир повинні брати участь у витратах на утримання будинку пропорційно займаній площі житла, а відключення від мереж централізованого опалення та гарячого водопостачання не є підставою для звільнення мешканців від такої участі. Отже, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про незаконність дій відповідача по нарахуванню позивачці плати за опалення МЗК. Доказів, які б підтверджували факт недотримання нормативної температури повітря на сходових клітинах під`їзду № 3 по АДРЕСА_2 з 01.12.2018, що могло бути підставою для перерахунку розміру плати за надання послуг з централізованого опалення, позивачка не надала. Також, наявними в матеріалах справи актами перевірки наявності опалювальних приладів в під`їздах житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 від 22.11.2019, 11.12.2019, 03.03.2020, 22.12.2020 та 25.01.2021 не встановлено факту недотримання нормативної температури повітря на сходових клітинах під`їзду № 3 по АДРЕСА_2 . Позивачка у позовній заяві та відзиві на апеляційну скаргу посилається на п. 12 Правил, яким передбачено, що у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об`єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку. У разі нездійснення таких заходів споживач не сплачує за опалення місць загального користування будинку. Разом з тим, обов`язки по утепленню місць загального користування законодавством покладено на власника, балансоутримувача будинку та/або виконавця заходів з утеплення місць загального користування будинку, а не на Підприємство, яке не є учасником таких відносин, тому не повинне нести негативні наслідки пов`язані з можливим невиконанням вказаними суб`єктами своїх обов`язків. Нарахування КП «Житомиртеплокомуненерго» витрат відповідно до Методики № 359 проводиться незалежно від стану теплоізоляції трубопроводів підвалу на підставі лише даних про довжину, діаметр трубопроводів, загальну площу будинку, площу квартири власника. Інші твердження відзиву на апеляційну скаргу не дають підстав вважати, що позов є обґрунтованим, а ухвалене судом рішення законним. Враховуючи вищенаведене, колегія суддів скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове судове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 . Оскільки остання, як споживач, відповідно до ст.22 Закону "Про захист прав споживачів" звільняється від сплати судового збору, судові витрати з неї не стягуються. Керуючись ст. ст. 259, 268, 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Комунального підприємства «Житомиртеплокомуненерго» Житомирської міської ради задовольнити. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 12 лютого 2021 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у задоволенні позову. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий Судді Повний текст постанови складений 29 листопада 2021 року.