Постанова 4803 № 203/4168/19

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/8222/21 Справа № 203/4168/19 Суддя у 1-й інстанції - Католікян М. О. Суддя у 2-й інстанції - Свистунова О. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі: головуючого судді - Свистунової О.В., суддів - Красвітної Т.П., Єлізаренко І.А., за участю секретаря - Гулієва М.І.о., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генрихівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, - В С Т А Н О В И Л А: У травні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності; за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова Алла Генрихівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним. Заява мотивована тим, що до вжиття заходів забезпечення позову він розпочав ремонтні роботи у спірній квартирі, придбав для цього матеріали. Між тим, після постановлення судом ухвали від 13.11.2019 року він був змушений зупинити роботи, оскільки суд прямо заборонив їх виконувати. Таким чином, тепер він зазнає збитків, оскільки незакінчений ремонт втрачає якість, а придбані матеріали псуються. Незважаючи на це, він має дбати про майно та оплачувати за нього комунальні послуги. Посилаючись на вказані обставини, заявник просив суд скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2019 року. Ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2021 року клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову задоволено частково. Скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2019 року, а саме: скасовано заборону проводити ремонтні роботи в квартирі АДРЕСА_1 . У задоволенні іншої частини вимог клопотання відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення, яким клопотання про скасування заходів забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, що відповідач зазнає збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, оскільки після придбання спірної квартири він розпочав в ній ремонтні роботи, проте з кожним днем простою таких робіт їх відновлення стає складнішим та потребує додаткових витрат. Крім того, посилався на те, що він не має можливості постійно проживати в спірній квартирі або передавати її в оренду. Також, за весь період він не вчиняв жодних дій, що могли би свідчити про наміри відчужити квартиру. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, ставить питання про скасування оскаржуваної ухвали та ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову, оскільки рішення по суті спору судом не ухвалено, розгляд справи триває. У відзиві на апеляційну скаргу, відповідач ОСОБА_1 просить скаргу позивача ОСОБА_2 залишити без задоволення. Колегія суддів звертає увагу, що про час та місце слухання даної справи апеляційним судом сторони повідомлені належним чином у відповідності до вимог статей 128-130 ЦПК України, що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень. Вивчивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційних скарг та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, а апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, з наступних підстав. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно з положенням частини другої статті 374 ЦПК України підставами апеляційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку суд переглядає справу за наявними і ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції установлено, що 13.11.2019 року (до подання до суду первісного позову) Кіровський районний суд м. Дніпропетровська за заявою ОСОБА_2 забезпечив його позов, наклавши арешт на квартиру АДРЕСА_1 , заборонивши будь-кому укладати з третіми особами правочини, спрямовані на її відчуження та/або обтяження, укладати щодо цієї квартири договори купівлі-продажу, міни, дарування, найму, іпотеки (передавати квартиру в користування, управління, оренду, лізинг, у спільну діяльність, до статутного капіталу (майна) іншої юридичної особи або учасника товариства; вселяти мешканців для тимчасового або постійного проживання, проводити перепланування, ремонтні роботи та будь-які інші дії, що можуть призвести до пошкодження оздоблення квартири та майна, яке в ній знаходиться, погіршення її поточного будівельного, інженерного, санітарного та протипожежного стану, зміни її технічних характеристик, руйнації або знищення), а також заборонивши державним реєстраторам, реєстраційним службам, іншим особам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, реєстрі прав власності на нерухоме майно, державному реєстрі іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо цієї квартири. Скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2019 року в частині заборони проводити ремонтні роботи в спірній квартирі, суд першої інстанції виходив з наявності негативного характеру наслідків вжитих судом забезпечувальних заходів, що виникли через тривалий розгляд справи з незалежних від суду причин. Проте, колегія суддів з такими висновками суду погодитися не може, зважаючи на наступне. Порядок та підстави для скасування заходів забезпечення позову визначені у статті 158 ЦПК України. Згідно з частинами першою, другою статті 158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Клопотання про скасування заходів забезпечення позову розглядається в судовому засіданні не пізніше п`яти днів з дня надходження його до суду. Частиною сьомою статті 158 ЦПК України визначено, що у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Згідно з частиною дев`ятою статті 158 ЦПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду (частина 10 статті 158 ЦПК України). За змістом даних норм скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі. Відповідно до роз`яснень, які містяться в пункті 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову", заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Тобто, підставами для скасування заходів забезпечення позову може бути ухвалення судом рішення про відмову в задоволенні позову або повне фактичне виконання судового рішення про задоволення позову. Отже, скасування заходів забезпечення позову слід відрізняти від скасування ухвали про забезпечення позову, оскільки заходи забезпечення позову скасовуються судом, який їх застосував, якщо відпали підстави, з якими закон пов`язує можливість застосування таких заходів. Судом апеляційної інстанції установлено, що на час розгляду заяви ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову, цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, ОСОБА_3 , про витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування державної реєстрації права власності, за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , треті особи: ОСОБА_1 , Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, державний нотаріус П`ятої дніпровської державної нотаріальної контори Бутова А.Г., про визнання договору купівлі-продажу недійсним, по суті не вирішена, рішення у цій справі судом не прийнято. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції помилково скасував заходи забезпечення позову в частині заборони проводити ремонтні роботи в спірній квартирі, оскільки скасування заходів забезпечення позову до розгляду даної справи по суті та ухвалення судом відповідного рішення, суперечитиме меті заходів забезпечення позову. При цьому, заявником ОСОБА_1 не надано ні суду першої інстанції, ні суду апеляційної інстанції доказів того, що потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування. Посилання відповідача ОСОБА_1 на відсутність підстав для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки порушуються його права, він зазнає збитків внаслідок вжиття заходів забезпечення позову, оскільки після придбання спірної квартири він розпочав в ній ремонтні роботи, проте з кожним днем простою таких робіт їх відновлення стає складнішим та потребує додаткових витрат, він не має можливості постійно проживати в спірній квартирі або передавати її в оренду, колегія суддів відхиляє, оскільки такі доводи фактично стосуються оспорювання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову. Стаття 1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, підписана від імені України 09.11.1995 року та ратифікована Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року закріплює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що внаслідок накладення арешту на квартиру були порушені його права володіти, користуватись та розпоряджатись майном, колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки зазначені обставини не впливають на вирішення питання про скасування заходів забезпечення позову в порядку статті 158 ЦПК України. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті, або до набрання законної сили рішенням про відмову в позові. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про відсутність доказів на підтвердження дійсного його наміру відчужити квартиру не заслуговують на увагу, оскільки забезпечення позову у цьому спорі спрямоване на виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Проте, предметом розгляду в даній справі є не питання правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову, а наявність чи відсутність підстав для їх скасування. Процесуальні дії суду щодо вжиття заходів забезпечення позову і їх скасування врегульовані окремими нормами, є різними за своїм юридичним змістом і за обставинами, які підлягають встановленню. Скасування заходів забезпечення позову пов`язане не із правомірністю їх вжиття, а із результатами розгляду справи і вирішенням спору по суті чи залишенням позову без розгляду, або закриттям провадження у справі (частини сьома-десята статті 158 ЦПК України). Звертаючись з вимогою про скасування заходів забезпечення, заявник фактично оскаржував висновки суду, зроблені при накладенні такого арешту та заборон, що в рамках передбаченої статті 158 ЦПК України процедури здійснено бути не може. Тому, звертаючись до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову відповідач ОСОБА_1 обґрунтовував неналежністю та безпідставністю застосування судом заходів забезпечення позову. В той же час такі доводи фактично обґрунтовують незгоду заявника з ухвалою суду про застосування таких заходів забезпечення позову. При цьому чинним процесуальним законом передбачено, що якщо сторона не погоджується з судовим рішенням, вона має право оскаржити його в установленому законом порядку, для чого передбачена відповідна процедура апеляційного та касаційного оскарження. При цьому, в судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник ОСОБА_1 підтвердила, що ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 13.11.2019 року про забезпечення позову відповідачем в апеляційному порядку не оскаржувалася, однак він не позбавлений права звернутися до суду у встановленому законом порядку з відповідною апеляційною скаргою. За таких обставин, оскільки доводи ОСОБА_1 , наведені ним у клопотанні про скасування заходів забезпечення позову та в апеляційній скарзі, зводяться до оспорювання ним правомірності вжиття судом заходів забезпечення позову і не пов`язані із їх скасуванням, то колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання про скасування заходів забезпечення позову. Відповідно до частини другої статті 376 ЦПК України порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Ураховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, апеляційна скарга ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а ухвала Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01.06.2021 року про скасування заходів забезпечення позову скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову. Керуючись ст. 259,268,374,376,381,382,383,384 ЦПК України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити. Ухвалу Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 01 червня 2021 року про скасування заходів забезпечення позову - скасувати та ухвалити нове судове рішення. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування заходів забезпечення позову - відмовити. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий О.В. Свистунова Судді: Т.П. Красвітна І.А. Єлізаренко