Постанова 4808 № 347/1026/20

Справа № 347/1026/20 Провадження № 22-ц/4808/1572/21 Головуючий у 1 інстанції Гордій В. І. Суддя-доповідач Василишин Л.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд у складі колегії суддів: головуючої (суддя-доповідач) Василишин Л.В. суддів: Максюти І.О., Фединяка В.Д., секретаря Мельник О.В. за участі представника апелянта Верешка М.І. відповідача ОСОБА_1 та її представника адвоката Третяка Ю.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури на рішення Косівського районного суду в складі судді Гордія В.І., ухвалене 14 вересня 2021 року в м. Косів Івано-Франківської області в справі за позовом керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої злочином шляхом визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, скасування запису про державну реєстрацію акту на право власності на земельну ділянку та повернення земельної ділянки, в с т а н о в и в: У червні 2020 року керівник Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради Косівського району Івано-Франківської області, Косівського районного підприємства «Райагроліс» звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №833749 від 06 травня 2008 року та зобов`язати ОСОБА_1 повернути земельну ділянку кадастровий номер 2623684101:01:001:0140 площею 1,9567 га, розташовану у с. Люча присілок Медвежа Косівського району до земель лісового фонду Івано-Франківської обласної державної адміністрації в особі постійного лісокористувача Косівського районного підприємства «Райагроліс» в частині площі 0,4815 га та в частині площі 1,4752 га у землі запасу Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади Косівського району. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 06 травня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт серії ЯЕ №833749 на право власності на земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства площею 1,9567 га, кадастровий номер 2623684101:01:001:0140 в присілку Медвежа села Люча Косівського району Івано-Франківської області. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Лючанської сільської ради від 04 вересня 2007 року №83-10. В ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні по обвинуваченню колишнього сільського голови с. Люча ОСОБА_2 встановлено, що у липні 2007 року, будучи службовою особою, використовуючи своє службове становище всупереч інтересам служби, умисно, в інтересах відповідачки, видав завідомо неправдиву довідку за №550 з недостовірними відомостями про користування, згідно записів погосподарської книги з 1993 року земельною ділянкою площею 1,9567 га, яку в подальшому було використано при прийнятті сесією місцевої ради рішення про безоплатну приватизацію ОСОБА_1 земельної ділянки. В подальшому ОСОБА_2 особисто підписав, скріпив гербовою печаткою органу місцевого самоврядування та видав рішення Лючанської сільської ради №83-10/2007 від 04 вересня 2007 року, в результаті чого вказана земельна ділянка незаконно вибула із комунальної власності.Крім того, за результатами здійснення Головним управлінням Держгеокадастру в Івано-Франківській області заходів державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використання та охоронною земель усіх категорій і форм власності встановлено, що земельна ділянка частково накладається на земельну ділянку, яка перебуває у постійному користуванні Косівського районного підприємства «Райагроліс». Площа накладання становить 0,4815 га. Посилаючись на вказані обставини прокурор просив задовольнити позов. Рішенням Косівського районного суду від 14 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що належними відповідачами по справі мали б бути особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку ОСОБА_1 та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу - Лючанська сільська рада. Проте, в ході розгляду справи, в порядку передбаченому статті 51 ЦПК України, жодна із сторін не заявляла клопотання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у розгляді справи співвідповідача. Також суд зазначив, що прокуратурою не надано об`єктивних і безсумнівних доказів того, що питання надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не розглядалось на сесії Лючанської сільської ради, і що відповідне рішення сільської ради було сфальсифіковане сільським головою ОСОБА_2 . В апеляційній скарзі заступник керівника Івано-Франківської обласної прокуратури посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, ОСОБА_2 , будучи сільським головою с. Люча, підписав, скріпив гербовою печаткою та видав офіційний неправдивий документ - рішення Лючанської сільської ради за № 83/10/2007 від 04 вересня 2007 року про передачу у власність ОСОБА_1 земельної ділянки загальною площею 1,9567 га для ведення особистого селянського господарства. ОСОБА_1 отримавши завідомо підроблене рішення сільської ради, отримала державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №833749 від 06 травня 2008 року. Вказана обставина встановлено в ході проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні та повністю підтверджено за наслідками судового розгляду кримінального провадження. Підставами позовних вимог є саме правові наслідки злочинних дій згаданих осіб, що призвели до протиправного вибуття з державної власності спірної земельної ділянки у власність. Таким чином, факт незаконного отримання відповідачем спірної земельної ділянками є таким, що встановлений судовим рішенням у кримінальній справі та додаткового доведенню у справі не потребує. А тому вважає, що місцевий суд дійшов помилкового висновку про відсутність об`єктивних та безсумнівних доказів того, що питання надання ОСОБА_1 у приватну власність спірної земельної ділянки не розглядалось на сесії Лючанської сільської ради. Необґрунтований, на думку апелянта, є і висновок суду першої інстанції, що належними відповідачами у справі мають бути ОСОБА_1 та Лючанська сільська ради. Предметом позовних вимог у цій справі стали правовідносини щодо повернення спірної ділянки, яка передана у приватну власність без згоди Лючанської сільської ради, правонаступником якої є Яблунівська селищна рада. З огляду на викладене, а також те, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_2 , крім Івано-Франківської ОДА та Косівського районного підприємства «Райагроліс» шкоду у вигляді протиправного вилучення із власності земельної ділянки заподіяно і Лючанській сільській раді, її правонаступника і визначено в якості одного з позивачів у справі. Вказана обставина виключає можливість Лючанської сільської ради виступати відповідачем. Учасниками справи відзиву на апеляційну скаргу не подано. У засіданні апеляційного суду представник Івано-Франківської обласної прокуратури Верешко М.І. апеляційну скаргу підтримав з викладених у ній мотивів. ОСОБА_1 та її представник адвокат Третяк Ю.В. проти задоволення апеляційної скарги заперечили. Представники Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради, Косівського районного підприємства «Райагроліс» не з`явились будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 372 ЦПК України перешкод розглядові справи в їх відсутності не встановлено. Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній та додатково поданими доказами, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Заслухавши суддю - доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення місцевого суду, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Матеріалами справи підтверджується, що 06 травня 2008 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на земельну ділянку, згідно якого відповідачка є власником земельної ділянки, кадастровий номер 2623684101:01:001:0140, площею 1,9567 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована в с. Люча присілок Медвежа Косівського району. Вказаний державний акт виданий на підставі рішення Лючанської сільської ради від 04 вересня 2007 року №83-10. За змістом листа Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області від 03 травня 2019 року №10-9-0.41-2681/0/2/19 при здійсненні заходу державного контролю за дотриманням вимог земельного законодавства, використанням та охоронною земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів управлінням встановлено, що відповідно до наявної у технічній документації із землеустрою довідці Лючанської сільської ради ОСОБА_1 згідно записів земельно-облікових книг з 1993 року є користувачем земельної ділянки площею 1,9597 га, однак жодних записів у погосподарських книгах Лючанської сільської ради, які підтверджують даний факт не встановлено. Окрім того, під час обстеження цієї земельної ділянки із залученням сертифікованого інженера-землевпорядника ОСОБА_3 , яким виготовлено кадастровий план земельної ділянки встановлено, що частина земельної ділянки з кадастровим номером 2623684101:01:001:0140 площею 0,4815 га складають угіддя ліси та лісові землі, однак в наявному в технічній документації кадастровому плані даної земельної ділянки зазначено угіддя сінокіс. Враховуючи вищенаведене рішення Лючанської сільської ради від 04 вересня 2007 року №83-10/2007 прийнято з порушенням вимог частин 6-9 статті 118, статті 149 Земельного кодексу України. 25 травня 2019 року в Єдиний державний реєстр досудових розслідувань внесене кримінальне провадження за 12019090190000207 про обвинувачення ОСОБА_4 за статтями 364 ч.2, 366 ч.2 КК України. Ухвалою Коломийського міськрайонного суду від 03 березня 2020 року задоволено клопотання обвинуваченого ОСОБА_2 про звільнення від кримінальної відповідальності, який обвинувачувався у вчиненні злочинів, передбачених статтями 364 ч.2, 366 ч.2 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності в зв`язку із закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, а кримінальне провадження щодо нього - закрито. Звертаючись до суду із вказаним позовом Коломийська місцева прокуратура покликалась на те, що передача у власність ОСОБА_1 земельної ділянки відбулась із порушенням вимог земельного та лісового законодавства, чим заподіяно шкоду інтересам Івано-Франківської міської ради та Яблунівської селищної ради, як власнику землі, а також інтересам Косівського районного підприємства «Райагроліс», як постійному лісокористувачу. Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. За змістом частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України). Пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України передбачено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Питання представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України «Про прокуратуру». У частині третій статті 23 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції, чинній на момент пред`явлення позову) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Відповідно до статуту Косівського районного підприємства «Райагроліс» Косівське районне підприємство «Райагроліс» створене за рішенням Косівської районної ради №386-16/2001 року від 14 вересня 2001 року і є підприємством комунальної власності району (спільної власності територіальних громад Косівського району), тобто не є державним органом. Чинне на час подання позову законодавство не передбачало право органів прокуратури представляти інтереси комунальних підприємств. Таким чином, керівник Коломийської місцевої прокуратури, звертаючись до суду з позовом в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс», фактично не здійснював захист інтересів держави, що суперечить чинному законодавству. За таких обставин, рішення суду першої інстанції в частині вирішення вказаних вимог належить скасувати, а позов керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку залишити без розгляду на підставі пункту 2 частини першої статті 257 ЦПК України, як такий, що поданий від імені заінтересованої особи, особою, яка не має повноважень на ведення справи. Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 362/884/16-ц (провадження № 61-346св19), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 квітня 2019 року в справі № 758/3921/15-ц (провадження № 61-20439св18), в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року по справі № 581/478/18 (провадження № 61-183св20) зроблено висновок, що належними відповідачами у справах про визнання недійсними актів про право власності на земельну ділянку є особа, якій видано державний акт про право власності на відповідну земельну ділянку та орган місцевого самоврядування чи орган виконавчої влади, що прийняв рішення про його видачу. Частинами першою статті 51 ЦПК України передбачено, що суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Якщо позивач не заявляє клопотання про заміну неналежного відповідача (або залучення інших співвідповідачів в окремих справах згідно специфіки спірних правовідносин), суд повинен відмовляти в задоволенні позову. Отже, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. При цьому оцінка судом обґрунтованості позовних вимог по суті, має відбуватися за участі належних сторін. Порушуючи питання про визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку, виданого 06 травня 2008 року на підставі рішення Лючанської сільської ради №83-10/2007 від 04 вересня 2007 року недійсним, Коломийська місцева прокуратура позовних вимог до Лючанської сільської ради (Яблунівської сільської ради) не пред`явила, клопотання про залучення її до участі в справі як співвідповідача не заявила, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про те, що відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку внаслідок неналежного складу співвідповідачів у цій частині. Разом з тим, суд ухвалюючи рішення помилково дав правову оцінку обставинам по суті спору встановивши, що до участі в справі не залучено всіх суб`єктів, в якості відповідачів (співвідповідачів), тоді як наведена вище обставина є самостійною підставою для відмови в позові. За змістом статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини. З огляду на вищенаведене рішення місцевого в частині відмови в задоволенні позовних вимог керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку необхідно змінити шляхом зміни мотивувальної частини з урахуванням висновків, сформульованих в цій постанові. Керуючись статтями 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу заступника керівника Івано-Франківської обласної прокуратури задовольнити частково. Рішення Косівського районного суду від 14 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Косівського районного підприємства «Райагроліс» до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку залишити без розгляду. Рішення Косівського районного суду від 14 вересня 2021 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог заступника керівника Коломийської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Івано-Франківської обласної державної адміністрації, Яблунівської селищної ради об`єднаної територіальної громади до ОСОБА_1 про визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку та зобов`язання повернути земельну ділянку змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 26 листопада 2021 року. Суддя-доповідач Л.В. Василишин Судді І.О. Максюта В.Д. Фединяк