Постанова 4805 № 272/617/21

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №272/617/21 Головуючий у 1-й інст. Палазюк В. М. Категорія 23 Доповідач Миніч Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року Житомирський апеляційний суд в складі: головуючого судді: Миніч Т.І. суддів: Трояновської Г.С., Павицької Т.М. секретаря судового засідання Ляшук М.В. з участю сторін розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Житомирі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року, ухвалене під головуванням судді Палазюк В.М. у цивільній справі №272/617/21 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» про визнання договору укладеним, - в с т а н о в и в: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом. Просив визнати укладеним між ним та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» договір оренди земельної ділянки від 21.06.2018 року, номер запису: 26789975, терміном на 5 років. В обґрунтування поданого позову зазначав, що є власником земельної ділянки площею 2 га., кадастровий номер: 1820384800:05:000:0190, яка розташована на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства. Між ним та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» укладено договір оренди вказаної земельної ділянки 21.06.2018 року, номер запису: 26789975. Між позивачем, як орендодавцем, та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» існував спір щодо строку дії укладеного договору, який вирішений в судовому порядку. Зокрема, між сторонами була домовленість про укладення договору оренди вказаної земельної ділянки на строк 5 років. Однак відповідачем вчинено зміни до даного договору та строк дії оренди встановлено в 20 років. Верховний Суд, переглядаючи рішення судів попередніх інстанцій, дійшов висновку, що з юридичної точки зору не існує договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 1820384800:05:000:0190 зі строком дії оренди в 20 років, оскільки сторони не досягли домовленості про вчинення змін до оспорюваного договору оренди. Водночас, державна реєстрація договору оренди проведена саме із зазначенням строку дії оренди в 20 років. Добровільно відповідач не бажає звернутися до державного реєстратора щодо внесення змін відносно строку дії договору оренди. А тому позивач просить визнати укладеним договір оренди земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер: 1820384800:05:000:0190, розташованої на території Івницької сільської ради Андрушівського району Житомирської області, між ним та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» строком на 5 (п`ять) років, тобто з 21.06.2018 року до 21.06.2023 року. Рішенням Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року у задоволенні позову відмовлено. У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить вказане рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції незаконне та необґрунтоване, ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зокрема вказує, що Верховний суд у постанові від 10.02.2021 року (справа №752/5810/19)зазначив, що ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» здійснило державну реєстрацію договору оренди з урахуванням неукладеного договору про вчинення змін до первинного договору та здійснила реєстрацію права оренди зв строком на 20 років замість 5 років. Отже, договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером: 1820384800:05:000:0190 зі строк дії оренди в 20 років є неукладеним. Однак, державна реєстрація договору оренди проведена саме із зазначенням строку дії оренди в 20 років. Зазначає, що він звернувся до Департаменту реєстрації Житомирської міської ради із заявою про внесення змін до Державного реєстру речових прав, просив змінити строк дії договору оренди земельної ділянки з 20 років на 5 років, але мені було відмовлено. Рішення Департаменту реєстрації Житомирської міської ради обгрунтоване тим, що внесення змін можливо за умови наявності судового рішення, яке набрало законної сили. Розглянувши справу в межах доводів, викладених в апеляційній скарзі, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що відповідно до договору оренди землі від 21.06.2018 року ОСОБА_1 передав ТОВ «Житомир-Агро-Інвест» в оренду земельну ділянку площею 2 га. для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 1820384800:05:000:0190, яка розташована за межами населеного пункту у адміністративних межах Івницької сільської ради Андрушівського району, Житомирської області на строк, що дорівнює кількості днів у проміжку від дня державної реєстрації права оренди за цим Договором до 30 листопада 2038 року ( на 20 років). Вказаний договір було зареєстровано, 21.06.2018 року за № 26789975 приватним нотаріусом Андрушівського нотаріального округу Житомирської області Вальчуком О.М., що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.31-32). Рішенням Андрушівського районного суду від 18.11.2019 року було визнано недійсним зазначений договір оренди. Постановою Житомирського апеляційного суду від 22.01.2020 року рішення суду першої інстанції скасоване та в задоволенні позову відмовлено. За результатами касаційного перегляду Верховним Судом постановою від 10 лютого 2021 року постанову Житомирського апеляційного суду змінено у частині мотивів її прийняття. Отже, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання недійсним договору оренди від 21.06.2018 року строком на 20 років відмовлено з мотивів, викладених в постанові Верховного Суду. Зокрема, у постанові від 10 лютого 2021 року Верховний Суд, посилаючись на постанову Великої Палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц (провадження № 14-499цс19) зазначив: «У справі, що переглядається, з урахуванням встановлених обставин: ОСОБА_1 , як орендодавець, та ТОВ «Житомир-Агро-Інвест», як орендар, в момент укладення оспорюваного договору оренди від 21 червня 2018 року домовилися про строк оренди земельної ділянки в 5 років; підстави для визнання недійсним оспорюваного договору оренди від 21 червня 2018 року зі строком оренди земельної ділянки в 5 років відсутні; сторони не досягли домовленості про вчинення змін до оспорюваного договору оренди від 21 червня 2018 року щодо строку оренди земельної ділянки на 20 років. За таких обставин, апеляційний суд не звернув уваги, що недійсним може бути визнаний тільки укладений договір (договір про внесення змін); сторони оспорюваного договору оренди від 21 червня 2018 року не досягли домовленості про вчинення змін до оспорюваного договору оренди від 21 червня 2018 року щодо строку оренди земельної ділянки на 20 років, а тому в цій частині підстави для визнання недійсним договору про внесення змін відсутні.» Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки позивачем невірно обраний спосіб захисту порушеного права. При цьому судом враховано, що згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За змістом статей 15, 16 ЦК Україникожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексуспособами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Відповідно до ч.4 ст.124 ЗК Українипередбачено, що передача в оренду земельних ділянок, які перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. Згідно із частиною першою статті 626 ЦК Українидоговором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України). Такий спосіб захисту, як визнання правочину укладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. Разом із цим, суд може застосувати не встановлений законом спосіб захисту лише за наявності двох умов одночасно: по-перше, якщо дійде висновку, що жодний установлений законом спосіб захисту не є ефективним саме у спірних правовідносинах, а по-друге, якщо дійде висновку, що задоволення викладеної в позові вимоги позивача призведе до ефективного захисту його прав чи інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Такий правовий висновок Верховний Суд виклав в постанові від 16 грудня 2020 року у справі № 528/409/18, а також Велика Палата Верховного Суду в постанові від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 . В даному випадку, письмова вимога ОСОБА_1 від 06 травня 2021 року, яка була направлена ТОВ «Житомир-Агро-Інвест», свідчить про те, що ОСОБА_1 вимагав вжити заходів щодо приведення інформації в Державному реєстрі речових прав щодо строку дії договору оренди у належний стан тривалістю 5 років, тобто до 21.06.2023 року, у відповідності з реальним волевиявленням сторін та ухваленими рішеннями судів, а саме п.6 Договору викласти в редакції: Договір укладено строком на п`ять років з моменту державної реєстрації права оренди, а саме з 21.06.2018 року по 21.06.2023 року (а.с.22-24). Із позовної заяви та матеріалів даної справи вбачається, що між сторонами виник спір з приводу безпідставно зареєстрованого договору із терміном оренди земельної ділянки на 20 років, в порядку виконання рішення суду, тобто апеляційного суду з мотивацією, викладеною в постанові Верховного Суду. Таким чином вимога ОСОБА_1 стосується виконання рішення судів та обгрунтована наявністю обставин, встановлених іншим рішенням, зокрема постановою Верховного Суду. За наведених обставин апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем обраний спосіб захисту не відповідає змісту порушеного права та не призведе до відновлення порушених прав, його не можна вважати ефективним. А тому заявлені позовні вимоги ОСОБА_1 не можуть бути задоволені через обрання ним неналежного способу захисту. Доводи, викладені в апеляційній скарзі, висновків суду не спростовують та на їх правильність не впливають. Підстав для зміни чи скасування оскаржуваного рішення апеляційний суд не вбачає, оскільки воно постановлено судом із додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.258,259,367,374,375,381-384 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Андрушівського районного суду Житомирської області від 28 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови. Головуючий: Судді: Повний текст постанови складений 26.11.2021 року.