LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС204/6471/18

від 22.11.2021 · Цивільна
Резолютивна:Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі справа

УХВАЛА 22 листопада 2021 року м. Київ справа № 204/6471/18 провадження № 61-8409св20 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., учасники справи: позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року в складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У вересні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» (далі - ТОВ «ОТП Факторинг Україна») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, передання майна в управління іпотекодержателю та виселення з предмета іпотеки. Позов мотивовано тим, що 17 липня 2006 року між Акціонерним комерційним банком «Райффайзенбанк Україна» (далі - АКБ «Райффайзенбанк Україна»), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» (далі - ПАТ «ОТП Банк»), та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № СМ-SME300/010/2006, згідно з яким боржник отримала кредит у розмірі 105 000,00 дол. США на строк до 16 липня 2016 року. З метою забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором, 17 липня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна» та ОСОБА_3 укладено договір іпотеки № PM-SME300/010/2006, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В., реєстровий №4867. Предметом іпотеки за цим договором є нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 . 07 червня 2007 року між закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» (далі -ЗАТ «ОТП Банк»), правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № CM-SME300/120/2007, згідно з яким вона отримала кредит у розмірі 280 550,00 дол. США на строк до 06 червня 2015 року. У забезпечення виконання грошових зобов`язань за кредитними договорами, 07 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_3 укладено договір №1, реєстровий №5219, про внесення змін до договору іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, реєстровий № 4867. 29 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за кредитними договорами, в тому числі за кредитними договорами № CM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року та №CM-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року. 29 квітня 2010 року між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ПАТ «ОТП Банк» укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, реєстровий № 4867. Через неналежне виконання зобов`язань позичальника заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2013 року стягнуто солідарно з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № CM-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року у розмірі 1 941 176,39 грн. Це рішення не виконане, борг не повернутий, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» стало відомо про те, що на сьогоднішній день власниками іпотечного майна є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі договорів купівлі-продажу. Посилаючись на вказані обставини просило суд ухвалити рішення, яким в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № CM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, укладеним з АКБ «Райффайзенбанк Україна», у розмірі 679 969,81 грн з яких: залишок заборгованості за кредитом 622 904,63 грн, заборгованість із сплати відсотків за користування кредитом в розмірі 57 065,18 грн; за кредитним договором № CM-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року, укладеним з ЗАТ «ОТП Банк», у розмірі 1 941 176,39 грн, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом 1 779 920,50 грн, заборгованості із сплати відсотків за користування кредитом 161 255,89 грн, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернути стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В., реєстровий №4867, та договором №1, реєстровий № 5219, про внесення змін до договору іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, реєстровий №4867 - нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій; передати в управління іпотекодержателю ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 , шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями; виселити з предмета іпотеки - нежитлового приміщення, що знаходиться в АДРЕСА_1 - ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також стягнути з відповідачів судові витрати. Короткий зміст рішень суду першої та апеляційної інстанції Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2019 року позови ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. У рахунок погашення заборгованості ОСОБА_3 за кредитним договором № CM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, укладеного з АКБ «Райффайзенбанк Україна» у сумі 679 969,81 грн, з яких: залишок заборгованості за кредитом - 622 904,63 грн, заборгованість із сплати відсотків за користування кредитом в сумі 57 065,18 грн; за кредитним договором № CM-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року, укладеного з ЗАТ «ОТП Банк» у сумі 1 941 176,39 грн, яка складається з: залишку заборгованості за кредитом - 1 779 920,50 грн, заборгованості із сплати відсотків за користування кредитом - 161 255,89 грн, на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна», звернено стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В., реєстровий № 4867, та договором № 1, реєстровий № 5219, про внесення змін до Договору іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, реєстровий № 4867 - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 по 1/2 частці, шляхом проведення прилюдних торгів за початковою ціною, визначеною за процедурою, яка передбачена Законом України «Про виконавче провадження», на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеної на підставі оцінки майна, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Передано в управління іпотекодержателю - ТОВ «ОТП Факторинг Україна» предмет іпотеки - нежитлове приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , шляхом надання права ТОВ «ОТП Факторинг Україна» примусового входу до предмета іпотеки, обладнання предмета іпотеки охоронними пристроями, заміни замків, а також укладання договорів про надання охоронних послуг щодо предмета іпотеки зі спеціалізованими підприємствами, установами, організаціями. Виселено з предмета іпотеки, нежитлового приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Суд першої інстанції виходив з того, що у позивача виникло право на звернення до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки, а позов є обґрунтованим та доведеним. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року скасовано рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 грудня 2019 року. Відмовлено у задоволенні позову ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , третя особа - ОСОБА_3 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, передання майна в управління іпотекодержателю та виселення з предмета іпотеки. Апеляційний суд виходив з того, що чинність іпотеки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було припинено на підставі листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та в подальшому здійснено відчуження предмету іпотеки. Аргументи учасників справи У травні 2020 року представник ТОВ «ОТП Факторинг Україна» Коробка В. В. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду і залишити в силі рішення суду першої інстанції, стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати. Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення статей 598 - 601, 604 - 609 ЦК України, статей 7, 17, 33 Закону України «Про іпотеку», що призвело до неправильного вирішення спору. Як свідчать матеріали справи, іпотека ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на спірну квартиру була припинена на підставі листа від 04 вересня 2015 року про відсутність заборгованості, підписаного колишнім співробітником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» ОСОБА_5, однак цей лист не є належним та допустимим доказом виконання боргових зобов`язань за кредитними договорами. Відповідачі не надали, а апеляційний суд не з`ясував, чи були взагалі у ОСОБА_5 повноваження одноособово приймати рішення про припинення іпотеки, а також особисто отримувати кошти в рахунок погашення заборгованості за кредитними договорами. Отже суд апеляційної інстанції порушив положення частини другої статті 78, частини п`ятої статті 263 ЦПК України. У липні 2020 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу в якому зазначено, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, оскільки суд першої інстанції: не врахував, що спірне майно відповідачів не є предметом іпотеки на законних підставах; безпідставно відмовив у застосуванні строків позовної давності; не надав оцінки обставинам щодо відсутності доказів наявності у позивача права вимоги за договором іпотеки та порушення цього права, тому просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення та стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на її користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 7 500,00 грн. У липні 2020 року ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу аналогічного змісту, просить постанову апеляційного суду залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення та стягнути з ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на її користь судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у сумі 7 500,00 грн. У серпні 2020 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про зменшення розміру витрат на правову допомогу, в якому зазначено, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвокатів відповідачів в суді касаційної інстанції, який підлягає відшкодуванню за рахунок позивача, є завищений та неспівмірним з обсягом наданих послуг адвокатів, тому просить суд зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідачів в суді касаційної інстанції з 15 000,00 грн до 500,00 грн, тобто по 250 грн для кожного з відповідачів. У вересні 2020 року до Верховного Суду надійшло заперечення ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, у якому зазначено, що позивачем не виконаний покладений на нього обов`язок доведення неспівмірності витрат, не надано доказів на підтвердження недійсності, нерозумності розміру витрат, а також відсутності необхідності їх понесення відповідачами. Подане позивачем клопотання про зменшення розміру судових витрат містить лише суб`єктивну оцінку позивача та спростовується матеріалами справи, тому просять відмовити ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у задоволенні клопотання про зменшення розміру судових витрат на правову допомогу. У липні 2021 року до Верховного Суду надійшло клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» про залучення його до участі у справі як правонаступника ТОВ «ОТП Факторинг Україна». Рух справи, межі та підстави касаційного перегляду Ухвалою Верховного Суду від 16 червня 2020 року відкрито касаційне провадження в цій справі. В ухвалі зазначено, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні порушив норми процесуального права тазастосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18)). Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК Українипідставою касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК Українипідставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу. Ухвалою Верховного Суду від 22 листопада 2021 року продовжено ОСОБА_2 та ОСОБА_1 строк на подання відзивів на касаційну скаргу ТОВ «ОТП Факторинг Україна»; відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «Діджи Фінанс» про залучення правонаступника у цій справі. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що 17 липня 2006 року між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір № СМ-SME300/010/2006, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 105 000,00 дол. США для придбання нерухомого майна, з кінцевою датою повернення кредиту 16 липня 2016 року, зі сплатою 13% річних. У пункті 5 частини 1 вказаного договору передбачено, що кредит надається для придбання нежитлового приміщення загальною площею 591,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 . У забезпечення виконання ОСОБА_3 зобов`язань перед банком за вказаним кредитним договором, між АКБ «Райффайзенбанк Україна», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 17 липня 2006 року був укладений договір іпотеки № РМ-SME300/010/2006, відповідно до умов якого в іпотеку банку було передано нерухоме майно, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 591,8 кв. м в АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. та зареєстрований в реєстрі за №4867. Приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Панченко О. В. накладене обтяження на зазначене нежитлове приміщення, яке зареєстроване в Державному реєстрі іпотек за № 3473262. 07 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 укладений кредитний договір № СМ-SME300/120/2007, відповідно до умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 280 550,00 дол. США на проведення ремонту нерухомого майна, з датою повернення кредиту 06 червня 2015 року зі сплатою 5 % річних. У пункті 5 частини 1 вказаного договору передбачено, що кредит надається для ремонту нежитлового приміщення загальною площею 591,8 кв. м, що знаходиться АДРЕСА_1 . У забезпечення виконання зобов`язань за вказаним кредитним договором 07 червня 2007 року між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_4 був укладений договір поруки № СМ-SME300/120/2007, відповідно до умов якого поручитель зобов`язався перед банком відповідати за виконання ОСОБА_3 усіх її зобов`язань перед кредитором в повному обсязі, що виникли з кредитного договору як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому. Між ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», і ОСОБА_3 також укладені додатковий договір №1 від 10 лютого 2009 року до кредитного договору № СМ-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року; додатковий договір № 1 від 11 лютого 2009 року до кредитного договору № СМ-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року; додатковий договір № 2 від 03 серпня 2009 року до кредитного договору № СМ-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року; додатковий договір № 2 від 03 серпня 2009 року до кредитного договору №СМ-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року. 29 квітня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк» та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» укладений договір купівлі-продажу кредитного портфелю, згідно якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитними договорами, в тому числі й за кредитними договорами № СМ-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року і №СМ-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року, укладеними з ОСОБА_3 09 червня 2010 року між ПАТ «ОТП Банк», яке є правонаступником ЗАТ «ОТП Банк», та ТОВ «ОТП Факторинг Україна» був укладений договір про відступлення права вимоги, відповідно до якого ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло права вимоги за договорами іпотеки, в тому числі за договором іпотеки № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року. Заочним рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 05 липня 2013 року у цивільній справі №2-3248/11 стягнуто солідарно з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME300/120/2007 від 07 червня 2007 року у розмірі 1 941 176,39 грн; стягнуто з ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № СМ-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року у розмірі 679 969,81 грн. На підставі вказаного заочного рішення були видані виконавчі листи. Постановами державного виконавця від 31 жовтня 2018 року у виконавчих провадженнях ВП №55392526 і ВП №55392636 виконавчі листи повернуті стягувачу на підставі пункту 2 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки під час проведення виконавчих дій встановлено, що у боржника відсутнє рухоме та нерухоме майно на яке можливо було б звернути стягнення в рахунок погашення боргу, розрахункові рахунки, здійснені державним виконавцем заходи щодо розшуку такого майна виявились безрезультатними. Відповідно до листа ТОВ «ОТП Факторинг Україна» від 04 вересня 2015 року за вих. №2077/7/15, який адресовано приватному нотаріусу Дніпропетровського міського нотаріального округу Шатковській І. Ю., припинено чинність іпотеки в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В листі зазначено, що ОСОБА_3 виконані умови кредитного договору № CM-SME300/120/2007 від 17 червня 2007 року та № CM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, тому просить припинити чинність іпотеки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме нежитлової будівлі загальною площею 591,8 кв. м, що знаходиться в АДРЕСА_1 , накладену на підставі іпотечного договору № PM-SME300/010/2006 від 17 липня 2006 року, укладеного з громадянкою ОСОБА_3 . Лист підписано представником ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - ОСОБА_5 Згідно нотаріально посвідченої довіреності ОСОБА_5, окрім іншого, має повноваження на підписання правочинів щодо припинення договорів застави/іпотеки. В подальшому спірне майно відчужене, його власниками є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Позиція Верховного Суду У пункті 5 частини першої статті 396 ЦПК України зазначено, що суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними. Аналіз пункту 5 частини першої статті 396 ЦПК України свідчить, що якщо після відкриття касаційного провадження виявилося, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилалася особа у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то касаційне провадження закривається. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі (є аналогічними) предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин (див. постанови Великої палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 373/1281/16-ц (провадження № 14-128цс18), від 29 травня 2018 року у справі № 305/1180/15-ц (провадження № 14-82цс18), від 16 січня 2019 року у справі № 757/31606/15-ц (провадження № 14-285цс18), від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19). У справі, що переглядається, предметом позову є вимога про звернення стягнення на предмет іпотеки, передання майна в управління іпотекодержателю та виселення, пред`явлена до набувачів майна, які не є іпотекодавцями. Встановлені фактичні обставини: між банком та третьою особою був укладений договір іпотеки; чинність іпотеки відповідного майна була припиненана підставі листа іпотекодержателя (позивача), про що внесено запис в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно; лист підписано повноважним представником іпотекодержателя (позивача); в подальшому здійснено відчуження вказаного майна відповідачам, які його придбали за відсутності в державному реєстрі речових прав відомостей про його обтяження.За таких обставин апеляційний суд зробив висновок про відсутність правових підстав для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки. У справі № 921/107/15-г/16 предметом позову є вимога до іпотекодавцяпро звернення стягнення на предмет іпотеки. Встановлені фактичні обставини: між банком та відповідачем був укладений договір іпотеки на забезпечення виконання зобов`язань третіх осіб; позичальники свої зобов`язання з повернення кредиту не виконали; судом розстрочене виконання рішень про стягнення відповідної заборгованості на п`ять років шляхом щомісячної сплати боржником заборгованості за наведеним графіком. У постанові Великої Палати Верховного Суду у наведеній справі зазначено, що наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості.. Таким чином, висновки щодо застосування норм права, які викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16 (провадження № 12-117гс18) та на які посилається позивач у касаційній скарзі стосується правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги З урахуванням того, що після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України Верховним Судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 921/107/15-г/16, на які посилався ТОВ «ОТП Факторинг Україна»у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними, то суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження з цієї підстави. Оскільки суд касаційної інстанції зробив висновок про закриття касаційного провадження з підстав, передбаченою пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, то відсутні підстави для висновку про те, що судом порушено норми процесуального права (пункт 1 частини третьої статті 411 ЦПК України). Щодо судових витрат Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України, суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. Разом з тим у випадку закриття касаційного провадження вирішення питання про розподіл судових витрат ЦПК України не передбачає, що унеможливлює задоволення відповідних учасників справи. Керуючись статтями 260, 396, 400, 401 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Закрити касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 10 березня 2020 року у справі справа № 204/6471/18. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар В. І. Крат

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»