Постанова 4851 № 520/15957/2020

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Головуючий І інстанції: Бідонько А.В. 16 листопада 2021 р.Справа № 520/15957/2020 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Мельнікової Л.В., Суддів: Рєзнікової С.С. , Бегунца А.О. , за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду у місті Харкові справу за апеляційною скаргою Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу управління Державної податкової служби України, на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, - В с т а н о в и в: 12.11.2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, яким просить: - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача ГУ ДФС у Харківській області (правонаступником якого є ГУ ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України, далі ГУ ДПС, контролюючий орган) від 15.04.2019 року № 0003281305, яким йому на підставі акту перевірки № 294/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 від 31.01.2019 року за встановлені порушення п.п. 164.2.17 «д», п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України (далі ПК України) збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, в розмірі 630.216,81 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 157.554,20 грн; - визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення відповідача від 15.04.2019 року № 0003291305, яким йому на підставі акту перевірки № 294/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 від 31.01.2019 року за встановлені порушення п. 16 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем: військовий збір, в розмірі 52.518,07 грн та застосовані штрафні санкції в розмірі 13.129,52 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 19.02.2016 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» реалізував право звернення стягнення заборгованості за кредитним договором на предмет іпотеки та отримав у власність предмети іпотеки: житловий будинок та земельну ділянку кадастровий № 6325155600:00:033:001, які розташовані за адресою: будинок АДРЕСА_1 . Виходячи з вищенаведеного, сума його боргу перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» вважається не прощеною (анульованою), а погашеною за рахунок переходу до кредитора права власності на предмет іпотеки, відтак, на думку позивача, у нього не відбулось приросту показників фінансового та/або майнового стану, а навпаки відбулось вибуття активів в рахунок погашення існуючої кредитної заборгованості. Таким чином, відсутні підстави вважати, що позивач отримав додаткове благо у вигляді прощення (анулювання) суми боргу. Заперечуючи вимоги адміністративного позову ГУ ДПС зазначив, що в процесі перевірки позивача встановлено, що останній фактично отримав дохід за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суму боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 ПК України, який відображений ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у 2016 році у сумі 4073565,98 грн. Відповідач зазначає, що позивачем за податковий період 2016 року було подано декларацію про майновий стан і доходи, однак дохід, отриманий від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не задекларовано, чим порушено пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року адміністративний позов ОСОБА_1 задоволений в повному обсязі. Судове рішення вмотивовано тим, що у позивача відсутнє додаткове благо, передбачене п. п. 164.2.17 (д), п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України, у вигляді прощення боргу, оскільки такий було списано у зв`язку з реалізацією ТОВ «КЕЙ КОЛЕКТ» свого права на предмет іпотеки шляхом прийняття у власність житлового будинку АДРЕСА_1 , загальною площею 332,60 кв.м. та земельну ділянку площею 0,150 кв.м кадастровий № 6325155600:00:033:001 позивача. З огляду на викладене, висновок податкового органу про те, що кошти у розмірі 4073 565,98 грн. є оподатковуваним доходом ОСОБА_1 , передбаченим пп. «д» п.п. 164.2.17 п.164.2 ст. 164 Податкового кодексу України є помилковим. Відтак, нарахування на зазначену суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб та військового збору є необґрунтованим, а тому податкові повідомлення рішення ГУ ДФС у Харківській області від 15.04.2019 №0003281305 та №0003291305 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню. Не погоджуючись з судовим рішенням, в апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову в задоволені вимог ОСОБА_1 . В обґрунтування поданої апеляційної скарги відповідач зазначив, що судом першої інстанції не враховано висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного суду від 06.11.2020 року у справі 820/7313/17. Інші доводи, наведені відповідачем в обґрунтування вимог апеляційної скарги, фактично аналогічні наведеному у відзиві на позов. У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить залишити судове рішення без змін та відмовити у задоволенні вимог апеляційної скарги відповідача. За приписами ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги (ч. 1 ст. 308). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язкової підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 2 ст. 308). Відповідно до ч. 1 ст. 78 КАС України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників учасників справи, переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне. Судом встановлено, що 30.11.2006 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 (Позичальник) укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11083805000, за умовами якого Банк зобов`язується надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі ліміту поновлювальної кредитної лінії, що дорівнює 200.000,00 доларів США та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 1.010.000,00 грн. за курсом Національного банку України на день укладення цього Договору. 30.11.2006 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавцем) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержателем) укладено Договір іпотеки (житлове приміщення), за яким предметом іпотеки є будинок, якій розташований за адресою: будинок АДРЕСА_1 , загальною площею 332,60 кв.м., житловою площею - 89,40 кв.м. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу І.А. Харченко та зареєстровано в Реєстрі за № 4562. Також з матеріалів справи вбачається, що 30.11.2006 року між ОСОБА_1 (Іпотекодавець) та Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (Іпотекодержатель) укладений Договір іпотеки в забезпечення виконання зобов`язань третьої особи (земельна ділянка), за яким предметом іпотеки є земельна ділянка площею 0.150 кв.м. кадастровий №6325155600-00-033-001, розташована за вищевказаною адресою. Договір посвідчений приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу І.А. Харченко та зареєстровано в Реєстрі за №4564. Зазначені договори іпотеки забезпечували виконання зобов`язань позивача за Договором про надання споживчого кредиту від 30.11.2006 року № 11083805000, зобов`язання по сплаті плати за кредит (проценти, комісії), зобов`язання по сплаті неустойки та інші витрати та збитки Іпотекодержателя. пов`язані із порушенням позивачем зобов`язань за кредитним договором. У випадках невиконання чи неналежного виконання позивачем зобов`язань за кредитним договором та/або зобов`язань за Договором іпотеки, пунктом 4.1. обох Договорів іпотеки від 30.06.2006 року передбачено право Іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки, зокрема на підставі застереження про задоволення вимог Іпотекодержателя. 11.06.2012 року між ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ПАТ «УкрСиббанк» був укладений договір відступлення права вимоги та договір факторингу № 4, за умовами якого банк відступив ТОВ «КЕЙ- КОЛЕКТ» право грошової вимоги до боржників щодо погашення заборгованості, яка виникла на підставі кредитних договорів, зокрема і по Договору про надання споживчого кредиту № 11083805000, який був укладений 30.11.2006 року між позивачем та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк», та за яким позивач отримав кредит у розмірі 200 тисяч доларів США. Вказані обставини встановлені рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28.04.2015 року по справі № 758/3899/14-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 20.08.2015 року. 19.02.2016 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кобелєвою А.М. було зареєстровано право власності ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», як Іпотекодержателя, на житловий будинок (номер запису про право власності 13423679, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859201763251) та земельну ділянку кадастровий № 6325155600-00-033-001 (номер запису про право власності 13424286, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 859235963251) Позивача (Іпотекодателя), які розташовані за вищевказаною адресою. Перехід права власності відбулась в порядку ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку», а саме шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. 21.09.2016 року ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» на адресу позивача направило Повідомлення про анулювання боргу. Цим Повідомленням ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повідомило позивачу, що на підставі кредитного договору від 30.06.2006 року № 11083805000 станом на 19.02.2016 року обліковується кредитна заборгованість у сумі 153.938,47 доларів США. що за курсом НБУ становить 4.073.565.98 грн. (заборгованість по основній сумі кредиту - 132 335.19 грн. доларів, що за курсом НБУ становить 3 501893,51 грн.; заборгованість по процентам 21.603,28 доларів США. що за курсом НБУ становить 571.672,48 грн.). Одночасно на адресу позивача ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надіслало довідку, якою підтвердило, що станом на 20.02.2016 року позичальник ОСОБА_1 за Кредитним договором № 11083805000 від 30.11.2006 року, право вимоги за яким було відступлено ПАТ «УкрСиббанк» на користь ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», не має заборгованості перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». При цьому, до ДПІ у Подільському районі ГУ ДФС у м. Києві ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» скерувало податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма 1 ДФ) за перший квартал 2016 року, відповідно до якого сума нарахованого доходу, з ознакою доходу « 126», нарахованого ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1 ) складає 4.073.565,98 грн. Як убачається із витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно. Державного реєстру Іпотек. Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна: реєстраційний номер 859235963251 (земельна ділянка, кадастровий номер 6325155600:00:033:001) та реєстраційний номер 859201763251 (житловий будинок), - з 19.02.2016 року до 21.09.2016 року власником означених об`єктів нерухомого майна є ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Головним управлінням ДФС у Харківській області на підставі наказу № 9471 від 17.12.2018 року у відношенні позивача проведено документальну позапланову невиїзну перевірку з питань повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб та військового збору за період з 01.01.2016 року по 31.12.2016 року. За результатами перевірки контролюючим органом було складено Акт перевірки № 294/20-40-13-05-08/ НОМЕР_1 від 31.01.2019 року, яким встановленні наступні порушення: - п.п. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164. п.п. 168.1.3 п. 168.1 ст. 168 ПК України у результаті чого визначено суму податкових зобов`язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 630.216,81 грн., - п. 16-1 підрозділу 10 Розділу XX ПК України, а саме: сума доходу не задекларована, сума військового збору не сплачена в розмірі 52 518.07 грн. В акті перевірки зазначено, що згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДФС України про суми виплачених доходів, фізична особа - платник податку ОСОБА_1 у І кварталі 2016 року отримав дохід за ознакою « 126» (дохід, отриманий платником податку як додаткове благо) сума фінансової допомоги, включаючи суму боргу платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства відповідно до абз. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України, який відображено ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». Позивачем за податковий період 2016 року було подано декларацію про майновий стан і доходи, однак дохід, отриманий від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» не задекларовано . На підставі висновків акту перевірки 15.04.2019 року відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0003281305 та №0003291305. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає, що ПК України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Підпунктом 14.1.47 п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що додатковим благом є кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку. Згідно пункту 164.1 ст. 164 ПК України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Відповідно до підпункту «д» п.п. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПК України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. За змістом пункту 176.2 ст. 176 ПК України особи, які відповідно до цього Кодексу мають статус податкових агентів, зобов`язані: а) своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати (перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок; б) подавати у строки, встановлені цим Кодексом для податкового кварталу, податковий розрахунок суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, а також суми утриманого з них податку до контролюючого органу за місцем свого розташування. Підпунктами 14.1.47, 14.1.54 п. 14.1 ст. 14 ПК України закріплено, що додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу). Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю. Аналіз наведених норм законів дає підстави для висновку, що додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг. Таким чином, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. При цьому, проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку. З викладеного слідує, що під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором. У справі, що розглядається, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, контролюючий орган вважав встановленим, що позивач отримав дохід у вигляді анулювання основної суми заборгованості за ознакою доходу « 126» у вигляді додаткового блага, оскільки у податковому розрахунку сум доходу, виплаченого на користь платників податку ТОВ «КЕЙ-КОЛЕТ» відобразив суму прощеного позивачу боргу за кредитним договором - 434293,60грн. за ознакою доходу « 126» (дохід, отриманий як додаткове благо). При цьому, у декларації про майновий стан і доходи за 2016 рік позивач не задекларував анульований ТОВ кредитний борг як додаткове благо у сумі 4.073.565,98 грн. та не обчислив з цієї суми податок на доходи та військовий збір. Колегія суддів зазначає, що фактичні обставини справи посвідчують ту обставину, що станом на 16.02.2016 року позивач ОСОБА_1 не мав боргових зобов`язань перед ТОВ «КЕЙ-КОЛЕТ», оскільки погашення позивачем зобов`язання за іпотечним кредитом в іноземній валюті відбулось, шляхом набуття кредитором права власності на такий предмет іпотеки. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у платника податків ОСОБА_1 у першому кварталі 2016 року не виник оподатковуваний дохід як додаткове благо у вигляді анулювання (прощення) боргу. Інші доводи апеляційної скарги на висновки колегії суддів не впливають. При цьому, колегія суддів враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (№ 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (№ 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29). За наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін (п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України). У відповідності до ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат відсутні. На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 292, 293, 308, 310, 311, 313, 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу управління Державної податкової служби України, залишити без задоволення, а рішення Харківського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2021 року, - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя (підпис)Л.В. Мельнікова Судді(підпис) (підпис) С.С. Рєзнікова А.О. Бегунц Постанова у повному обсязі виготовлена і підписана 26 листопада 2021 року.