Постанова 4824 № 761/11713/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ____________________________________ Справа №761/11713/21 Апеляційне провадження № 22-ц/824/15986/2021 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26 листопада 2021 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Рейнарт І.М. суддів Кирилюк Г.М., Семенюк Т.А. розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губського Анатолія Валерійовича на ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року (суддя Сіромашенко Н.В.) про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди, встановив: у березні 2021р. позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача матеріальної шкоди на загальну суму 854 460грн 97коп. та судові витрати. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначав, що 5 січня 2019 року він уклав з ТОВ «Дісі Лайт» договір відступлення права вимоги №2, відповідно до якого набув право вимоги до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, завданої первісному кредитору ТОВ «Дісі Лайт», у загальному розмірі 854 460грн 97коп. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2021 року позовну заяву залишено без руху, а позивачу надано строк для подачі документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. 12 травня 2021 року ОСОБА_1 подав до суду клопотання про звільнення від сплати судового збору. Ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року позовну заяву визнано неподаною та повернуто позивачу у зв`язку з несплатою судового збору. У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Губський А.В. просить ухвалу судді скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Представник позивача посилається на порушення судом норм процесуального права, оскільки суд неправомірно відхилив належний та допустимий доказ майнового стану позивача, а саме довідку Головного управління ДПС у м. Києві від 23 квітня 2021 року №482/Д/26-15-55-04-25 про доходи позивача, а тому дійшов передчасного висновку про повернення позовної заяви, що унеможливило доступ позивача до правосуддя. У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_2 - адвокат Волощук В.В. просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що ОСОБА_1 з 2010 року зареєстрований фізичною-особою підприємцем, є учасником багатьох господарських товариств із значними статутними фондами, користується автомобілем Lexus, має у власності земельні ділянки та іншу нерухомість, а відтак надана ним довідка про доходи не відповідає дійсності і не може бути врахована судом. Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про повернення заяви позивачеві розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. З матеріалів справи вбачається, що ухвалою судді Шевченківського районного суду міста Києва від 5 квітня 2021 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та позивачу наданий строк у десять днів з дня вручення копії ухвали для оплати судового збору. 12 травня 2021 року до Шевченківського районного суду міста Києва надійшла заява ОСОБА_1 на виконання ухвали про залишення позову без руху, до якої додано клопотання про звільнення позивача від сплати судового збору, в якому ОСОБА_1 посилався на те, що він не працює та не отримує доходи, а тому сплата судового збору для нього є надмірним тягарем, у підтвердження чого надав копію довідки про доходи Головного управління ДПС у м. Києві від 23 квітня 2021 року. Повертаючи позовну заяву ухвалою від 17 травня 2021 року, суддя першої інстанції виходив з того, що підстави для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даного позову до суду відсутні, у визначений строк позивачем не були усунені недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі від 5 квітня 2021 року. Проте, повністю погодитися з таким висновком суду першої інстанції не можна з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Форма та зміст позовної заяви зазначені у статті 175 ЦПК України. Частиною 4 статті 177 ЦПК України визначено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Згідно частин 1 та 2 статті 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Частинами першою та третьою статті 136 ЦПК України передбачено, що суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати. Статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті. У підтвердження свого майнового стану, ОСОБА_1 надав відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела виплачених доходів та утримання податків за 2020 рік, а відтак посилання судді на необхідність надання доказів майнового стану позивача на момент звернення до суду суперечить вищезазначеній нормі матеріального права. Крім того, зазначивши у мотивувальній частині ухвали про неналежність наданого позивачем доказу про свій майновий стан та відсутність підстав для задоволення клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору за подання даного позову до суду, суд першої інстанції не продовжив позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви, чим позбавив його можливості надати інші докази у підтвердження свого матеріального стану або сплати судовий збір, розмір якого у порушення вимог ч. 2 ст. 185 ЦПК України не був зазначений судом в ухвалі від 5 квітня 2021 року. Як зазначено у постанові Верховного Суду від 1 квітня 2020 року, справа № 503/1904/16, подаючи клопотання про звільнення від сплати судового збору, особа вправі очікувати задоволення судом такого клопотання, що очевидно надає їй підстави не сплачувати судовий збір, тому одночасна відмова у задоволені клопотання про звільнення від сплати судового збору та визнання неподаною і повернення позовної заяви, чи іншого процесуального звернення, є невиправданим, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору, суд може продовжити строк заявнику для сплати судового збору. Реалізацією особою процесуального права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору не може оцінюватись судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору та мати наслідком повернення позовної заяви, оскільки це за процедурою порушує право на справедливий суд, гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Виходячи з вищевикладеного, ухвала про повернення позовної заяви позивачу у зв`язку із не усуненням її недоліків є передчасною та не ґрунтується на нормах процесуального права. Відповідно до ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали. Колегія суддів вважає, що ухвала про повернення позивачу позовної заяви постановлена суддею з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду. Керуючись статтями 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд постановив: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Губського Анатолія Валерійовича задовольнити. Ухвалу судді Шевченківського районного суду міста Києва від 17 травня 2021 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної шкоди направити до Шевченківського районного суду міста Києва для продовження розгляду. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає. Суддя-доповідач І.М. Рейнарт Судді Г.М. Кирилюк Т.А. Семенюк