Постанова Дніпровський апеляційний суд № 211/5176/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/9316/21 Справа № 211/5176/21 Суддя у 1-й інстанції - Сарат Н. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 23 листопада 2021 року м.Кривий Ріг Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Барильської А.П., суддів: Бондар Я.М., Зубакової В.П., секретар судового засідання: Голуб О.О. сторони: позивач: Криворізька міська рада відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кривому Розі, в режимі відеоконференції, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року, яка постановлена суддею Сарат Н.О. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, відомості щодо дати складання повного тексту ухвали суду матеріали справи не містять,- ВСТАНОВИВ: В провадженні Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області перебуває цивільна справа за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договору дарування незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, укладений 18 серпня 2018 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою Кристиною Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за №1205; договору дарування незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18.1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. 1 - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, укладений 20 серпня 2018 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Меньшиковою Кристиною Олександрівною та зареєстрований в реєстрі за №1209; скасування державної реєстрації права власності від 18 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27550013, на об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 1624377112110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18.1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 . 57. на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, проведену за ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), з одночасним припиненням її речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та скасування державної реєстрації права власності від 20 серпня 2018 року, номер запису про право власності 27564019, на об`єкт нежитлової нерухомості (реєстраційний номер 1624377112110) - незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, проведену за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ), з одночасним припиненням його речових прав на вказаний об`єкт нерухомого майна та стягнути з ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) на користь Криворізької міської ради судовий збір у розмірі 9 080,00 грн. 13 серпня 2021 року Криворізька міська рада звернулася до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222; заборони ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, у тому числі укладати договори та інші правочини щодо нього; суб`єктам державної реєстрації прав: виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві та Севастополі державним адміністраціям, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, вчиняти дії щодо державної реєстрації права власності на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І, замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222. Ухвалою Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року заяву про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на незавершене будівництво будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, заборонивши ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна, з правом користування ним. В задоволенні іншої частини вимог відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що про розгляд заяви сторони належним чином не були повідомлені та заяву було розглянуто за їх відсутності. На думку апелянта, судом першої інстанції не було враховано, що позивачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано доказів, які б підтверджували реальний намір чи дії відповідача відчужувати належне йому майно третім особам або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову. Також представник відповідача звертає увагу суду на те, що судом першої інстанції про розгляді даної цивільної справи не було враховано висновки Верховного Суду у Постановах від 22 січня 2020 року у справі №923/826/19, від 24 лютого 2021 року у справі №755/5333/20 та від 12 травня 2021 року у справі №3669/7695/20. Крім того, апелянт зазначає про те, що позивачем не надано доказів, що станом на звернення з зазначеним позовом саме Криворізька міська рада є власником земельної ділянки, на якій розміщено незавершене будівництво правочини щодо якого він намагається визнати недійсним у судовому порядку. ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 просить суд апеляційної інстанції стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 947,50 грн. У відзиві на апеляційну скаргу представника відповідача Криворізька міська рада зазначає про те, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та надуманими, у зв`язку з чим не ведуть до скасування ухвали суду першої інстанції. Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача ОСОБА_3 , який підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, представника позивача ОСОБА_5 , в режимі відеоконференції, яка заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просила залишити ухвалу суду без змін, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Відповідно до ч.ч.1,2 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу,заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Частиною третьою статті 150 ЦПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Відповідно до ч.1ст. 151 ЦПК України,у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову; захід забезпечення позову, який належить застосувати з обґрунтуванням його необхідності; ціну позву, про забезпечення якого просить заявник та інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України,залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. З аналізу статей 150-153 ЦПК України можна дійти висновку, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. При цьому забезпечення позову спрямоване, перш за все, проти несумлінних дій відповідача, який може сховати майно, продати, знищити або знецінити його тощо. Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із клопотанням про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення. Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. У Постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 (провадження № 61-11180св18) зазначено, що «забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення». У Постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача». Як вбачається з виділених матеріалів цивільної справи, предметом спору є визнання недійсним договору дарування незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222 та скасування державної реєстрації права власності. 13 серпня 2021 року Криворізька міська рада звернулася до суду з заявою про забезпечення позову, в обґрунтування якої зазначено, що дії відповідача на момент подачі заяви про забезпечення позову спрямовані на приховування неправомірно набутого ОСОБА_4 права власності нерухомого майна, що розташоване на земельній ділянці площею 0,6480 га з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, а саме: незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 шляхом протиправного відчуження з початку ОСОБА_2 , а потім ОСОБА_1 , тому невжиття заходів забезпечення позову може унеможливити виконання рішення суду. З огляду на викладене та враховуючи характер заявлених позивачем позовних вимог, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що обраний спосіб забезпечення позову у вигляді арешту на незавершенне будівництво будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, заборонивши ОСОБА_1 та іншим особам вчиняти будь-які дії щодо відчуження вказаного майна, з правом користування ним є співмірними, оскільки суд першої інстанції не взяв до уваги, що арешт є найбільш обтяжливим заходом, який підлягає примусовому виконанню органами державної виконавчої служби, відповідно до Інструкції з організації примусового виконання рішень, та полягає у проведенні опису, оголошенні заборони розпоряджатися, а в разі потреби, обмеженні права користування майном, у зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в цій частині заслуговують на увагу. Колегія суддів вважає, що заява позивача підлягає частковому задоволенню в частині заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222, з тих підстав, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду по даній справі, оскільки у разі відчуження спірного майна, у разі задоволення позову позивача, виконання рішення суду може бути утруднено, або взагалі буде неможливим. Так, статтею 152 ЦПК України визначено види забезпечення позову, зокрема: накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб; забороною вчиняти певні дії; встановлення обов`язку вчинити певні дії;заборона іншим особам здійснювати платежі або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; зупинення продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;зупинення стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; передача речі, яка є предметом спору, на зберігання іншим особам; встановлення обов`язку вчинити дії щодо унеможливлення доступу користувачів мережі Інтернет до об`єктів права інтелектуальної власності, правомірність використання (розміщення) яких у мережі Інтернет є предметом спору. На підставі наведеного вище колегія суддів вважає, що забезпечення позову шляхом заборони відчуження спірного майна буде співмірним із заявленими позовними вимогами та достатнім для забезпечення виконання майбутнього рішення суду першої інстанції, в той час як накладення арешту на спірне майно не буде співмірним із заявленими позовними вимогами, та крім того, може бути перешкодою для використання такого майна. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що про розгляд заяви сторони належним чином не були повідомлені та заяву було розглянуто за їх відсутності, оскільки відповідно до ст. 153 ЦПК Українизаява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що позивачем не наведено обґрунтованих обставин та не надано доказів, які б підтверджували реальний намір чи дії відповідача відчужувати належне йому майно третім особам або існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання рішення суду у разі задоволення позову, оскільки заява позивача містить обґрунтування, необхідне для часткового задоволення вказаної заяви, а вжиття заходу забезпечення позову у вигляді заборони відчуження спірного майна буде співмірним заходом забезпечення заявленого позову. Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги представника відповідача про те, що судом першої інстанції про розгляді даної цивільної справи не було враховано висновки Верховного Суду у Постановах від 22 січня 2020 року у справі №923/826/19, від 24 лютого 2021 року у справі №755/5333/20 та від 12 травня 2021 року у справі №369/7695/20, оскільки вони не є тотожними з даною цивільною справою, так як в Постановах Верховного Суду предметом спору було визнання недійсним договору позики та договору іпотеки,визнання частково недійсним договору про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та визнання недійсними рішення Антонівської селищної ради від 17 квітня 2019 року № 377 "Про продаж земельної ділянки" і договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 травня 2019 року, який був укладений між Антонівською селищною радою і ТОВ "Річковий термінал", натомість предметом розгляду даної цивільної справи є є визнання недійсними договорів дарування незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, відсоток готовності об`єкта 95%, яке складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222 та скасування державної реєстрації права власності. Доводи апеляційної скарги про те, що позивачем не надано доказів, що станом на звернення з зазначеним позовом саме Криворізька міська рада є власником земельної ділянки, на якій розміщено незавершене будівництво правочини щодо якого він намагається визнати недійсним у судовому порядку, оскількидане питання повинно бути вирішено при розгляді справи по суті, натомість цивільна справа за позовом Криворізької міської ради до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності на теперішній час не розглянута, а тому спір, який виник між сторонами з приводу вище вказаного нерухомого майна, існує та у судовому або позасудовому порядку не вирішений. Враховуючи, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, колегія суддів, враховуючи розумність, обґрунтованість вимог заявника, з метою забезпечення збалансованості інтересів сторін, вважає за необхідне частково задовольнити заяву позивача, та забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222. Разом з цим, колегія суддів вважає, що підлягають частковому задоволенню вимоги апелянта щодо стягнення витрат, сплачених за послуги адвоката, з огляду на наступне. Відповідно до положень частини першої, пунктів 1, 4 частини третьої статті 133 ЦПК України,судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу. Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява N 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. Згідно з пунктом 4 частини першої статті 1 Закону України від 05 липня 2012 року "Про адвокатуру та адвокатську діяльність",договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України"Про адвокатуру та адвокатську діяльність" встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Відповідно до п.6 ч. 1 ст.1Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення. Відповідно до статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", видами адвокатської діяльності, зокрема, є:надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами. Згідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення представництва на надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим, чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК Українивитрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини третьої статті 141 ЦПК України,при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України,розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. Верховний Суд у своїй Постанові від 19 лютого 2020 року в справі №755/9215/15-ц дійшов висновку, що саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони. Як вбачається з матеріалів справи, між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Лісовим Д.О., який діє на підставі свідоцтва про зайняття адвокатською діяльністю серії ДП №3712, виданого на підставі рішення Ради адвокатів Дніпропетровської області від 05 червня 2018 року №94 укладено Договір №1 про надання правничої допомоги від 26 березня 2021 року (а.с. 41-42). Згідно Акту прийому здачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2021 року, відповідачу ОСОБА_1 надана правнича допомога, а саме:ознайомлення та аналіз ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року, перевірка ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року на предмет її узгодження із практикою і позицією Верховного Суду, консультації щодо подальших наслідків для клієнта у випадку не оскарження ухвали Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року, складання апеляційної скарги на ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року, підготовка кількості копій апеляційної скарги та її додатків для усіх учасників справи, оплата через банківську установу судового збору та подання апеляційної скарги до суду. Вартість послуг становить 5 947,50 грн. (а.с. 44). На підтвердження понесення витрат на надання професійної правничої допомоги апелянтом надано квитанцію про сплату адвокату 5 947,50 грн. (а.с. 43). Колегія суддів вважає, що надані представником відповідача докази підтверджують витрати, пов`язаних з правничою допомогою адвоката та є обґрунтованими. Разом з тим, розподіляючи витрати, які відповідач поніс на професійну правничу допомогу, колегія суддів враховуючи часткове задоволення апеляційної скарги з врахування критерію реальності та співмірності, дійшла висновку про те, що наявні в матеріалах справи: договір про надання правничої допомоги від 26 березня 2021 року, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та адвокатом Лісовим Д.О., розмір за надання правничої допомоги за видами правничої допомоги, опис послуг і вартість наданих послуг, Акту прийому здачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 26 березня 2021 року, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має окрім доведеності документально, відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. З урахуванням часткового задоволення апеляційної скарги, складності справи, обсягу і складності виконаної адвокатом роботи, критерію необхідності подання апеляційної скарги та значимості таких дій у справі виходячи з її конкретних обставин, колегія суддів вважає, що витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5 947,50 грн. є завищеними, що суперечить принципу розподілу судових витрат. Враховуючи вищевикладене та складність справи, з урахуванням виконаної адвокатом роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, часткового задоволення заяви про забезпечення позову, колегія суддів вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу, пов`язані з розглядом справи в сумі 1 000 грн. За таких обставин, судова колегія суддів вважає, що апеляційна скарга представника відповідача підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, з прийняттям нової ухвали у справі про часткове задоволення заяви Криворізької міської ради про забезпечення позову. Керуючись ст.ст.367,368, 374, 376, ст. ст.381-384 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах та від імені ОСОБА_1 - задовольнити частково. Ухвалу Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 27 серпня 2021 року скасувати та прийняти нову ухвалу. Заяву Криворізької міської ради про забезпечення позову задовольнити частково. Забезпечити позов шляхом заборони ОСОБА_1 вчиняти дії щодо відчуження об`єкта незавершеного будівництва будівель та споруд автостоянки, що складається з: будівлі сторожки літ. А-2 загальною площею 18,1 кв.м., літ. Б - вбиральня, поз.№1, №3 - огорожа, поз. №2 - ворота, поз. І - замощення, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , на земельній ділянці площею 0,6480 га, з кадастровим номером 1211000000:03:001:0222. Стягнути з Криворізької міської ради на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу за розгляд в суді апеляційної інстанції у розмірі 1 000 (одна тисяча) гривень. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 25 листопада 2021 року. Головуючий: Судді: