Постанова Сьомий апеляційний адміністративний суд № 120/4764/21-а

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 120/4764/21-а Головуючий суддя 1-ої інстанції - Заброцька Людмила Олександрівна Суддя-доповідач - Сторчак В. Ю. 24 листопада 2021 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Сторчака В. Ю. суддів: Гонтарука В. М. Граб Л.С. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про визнання дій і бездіяльності неправомірними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернулась до Вінницького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України з наступними позовними вимогами: - визнати протиправними дії та бездіяльність Державної казначейської служби України, допущені при розгляді заяви ОСОБА_1 від 21 серпня 2021 року про здійснення на її користь безспірного списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20, яким постановлено стягнути з Державного бюджету України, шляхом безспірного списання коштів у розмірі 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди; - зобов"язати Державну казначейську службу України негайно здійснити безспірне списання коштів з державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20; - зобов"язати Державну казначейську службу України, на підставі ст. 382 КАС України, подати у місячний строк з дня набрання сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення. Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, у якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами від 13 вересня 2021 року судом апеляційної інстанції відкрито апеляційне провадження та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. 23 вересня 2021 року до суду від позивача надійшла заява про відмову від позовних вимог в частині: - зобов"язання Державної казначейської служби України негайно здійснити безспірне списання коштів з державного бюджету на користь ОСОБА_1 на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20; - зобов"язання Державної казначейської служби України, на підставі ст. 382 КАС України, подати у місячний строк з дня набрання сили судовим рішенням у справі, звіт про виконання цього судового рішення. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 листопада 2021 року задоволено заяву позивача, прийнято відмову від позову в частині зазначених вище позовних вимог, визнано нечинним рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року в цій частині та закрито провадження у справі. Щодо інших позовних вимог позивача, колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги за наявними в матеріалах справи письмовими доказами, вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення з наступних підстав. Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначила, що з 14.09.2020 на виконанні у відповідача знаходиться виконавчий лист, виданий на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2020 у справі № 127/7469/20 про стягнення на її користь моральної шкоди з Державного бюджету України у сумі 5000 грн. Позивачем 21.08.2020 року було подано на адресу ГУ ДКСУ у Вінницькій області заяву з доданим до неї вказаним виконавчим листом. Зазначені документи були отримані відповідачем 14.09.2020 року, однак отримавши на своє письмове звернення ( заяву ) від 25.03.2021 відповідь, позивач з"ясувала, що відповідач вказане рішення суду не виконує. Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2020, залишеним без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 30.07.2020 по справі № 127/7469/20 позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України з відповідного рахунку на користь ОСОБА_1 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю Вінницького районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області при незабезпеченні розгляду звернення ОСОБА_1 та не надання їй відповіді на вказане звернення. Рішення суду набрало законної сили 30.07.2020 і з метою його виконання 13.08.2020 видано виконавчий лист. 21.08.2020 позивачем подано до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області заяву з доданим до неї виконавчим листом у справі № 127/7469/20, у якій на підставі ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» та п.п. 2, 6, 35, 36 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 3 серпня 2011 р. № 845 вона просила здійснити на її користь безспірне списання коштів державного бюджету на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27.05.2020 у справі № 127/7469/20. ГУ ДКСУ у Вінницькій області надіслано заяву позивача із додатками до Державної казначейської служби України. 25.03.2021 на адресу Державної казначейської служби України позивачем було направлено письмове звернення (заяву), у якому вона повідомила про надсилання на адресу ГУ ДКСУ у Вінницькій області, зокрема, заяви від 21.08.2020 з виконавчим листом № 127/7469/20 та просила повідомити: 1) коли і яку конкретно заяву з відповідним виконавчим документом було отримано Казначейством; 2) коли і які конкретно дії було вчинено Казначейством на виконання вказаних у заявах рішень з посиланням на дати та номери справ; 3) коли і які конкретно суми на виконання яких саме рішень було перераховано Казначейством на вказаний у заяві рахунок; 4) які конкретно причини перешкоджали вчасно перерахувати всі стягнуті на користь позивачки кошти. За результатами розгляду вказаної заяви, листом від 16 квітня 2021 року № 5-11-11/8072 ДКС України повідомила позивача про те, що у Казначействі за бюджетною програмою 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади. їх посадових і службових осіб» обліковується, зокрема, з 14 вересня 2020 року виконавчий лист Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/7469/20 про відшкодування на користь позивача коштів у розмірі 5000 грн. (зареєстровано Казначейством 14 вересня 2020 року вх. 08-53199). Також у листі вказано, що на сьогодні у Казначействі за бюджетною програмою обліковується не виконаних виконавчих документів на загальну суму 69,91 млн. грн, які надійшли та зареєстровані раніше виконавчого листа Вінницького міського суду Вінницької області у справі № 127/2372/20. Разом з цим зазначено, що питання стосовно перерахування позивачу коштів за виконавчими листами у справах № 120/3248/19-а, № 127/2372/20, № 127/3025/20, № 127/7469/20, № 120/17085/20 розглянеться Казначейством в порядку черговості та в межах відкритих асигнувань після виконання виконавчих документів, що надійшли раніше вищевказаних виконавчих листів. Позивач вважає, що після отримання відповідачем 14.09.2020 пакету документів, жодних дій, спрямованих на списання коштів здійснено не було. Про причини затримки такого списання позивачку фактично не повідомлено, що вказує на протиправність дій та бездіяльність відповідача - Державної казначейської служби України, а тому позивачка звернулася до суду за захистом своїх прав. Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з відсутності ознак протиправності у діяннях відповідача при розгляді заяви ОСОБА_1 та відзначив, що сам факт відсутності певного результату (виплати коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. В свою чергу, в апеляційній скарзі апелянт зауважує на тому, що суд першої інстанції, при ухваленні оскаржуваного рішення не врахував висновків щодо застосування положення пунктів 39, 49 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845, викладених у постановах Верховного Суду від 15 березня 2019 року у справі № 821/444/17, від 29 квітня 2021 року у справі № 826/13511/17, від 21 вересня 2018 року у справі № 826/7371/15. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне. Згідно частини 2 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VІІІ (із змінами), рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Відповідно до ст. 25 Бюджетного кодексу України, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду. Відповідний механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення врегульований Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 р. № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2013 р. № 45) (далі Порядок № 845). Пунктом 2 Порядку № 845 передбачено, що виконавчі документи - це оформлені в установленому порядку виконавчі листи судів та накази господарських судів, видані на виконання рішень про стягнення коштів, а також інші документи, визначені Законом України «Про виконавче провадження». Згідно з п. 3 Порядку № 845, виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій). Зміст зазначеного пункту кореспондується із положеннями абз.2 пп.1.п.9 розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України. Пунктом 6 Порядку № 845 передбачено, що у разі прийняття рішення про стягнення коштів стягувач подає органові Казначейства в установлений зазначеним органом спосіб: заяву про виконання такого рішення із зазначенням реквізитів банківського рахунка (у разі наявності - довідку банку), назви банку, його МФО та коду ЄДРПОУ, номера рахунка (поточний, транзитний, картковий), прізвища, імені, по батькові (повне найменування - для юридичної особи) власника рахунка, на який слід перерахувати кошти, або даних для пересилання коштів через підприємства поштового зв`язку, що здійснюється за рахунок стягувана (прізвище, ім`я, по батькові адресата, його поштова адреса (найменування вулиці, номер будинку, квартири, найменування населеного пункту, поштовий індекс), реквізити банківського рахунка поштового відділення); оригінал виконавчого документа; судові рішення про стягнення коштів (у разі наявності); оригінал або копію розрахункового документа (платіжного доручення, квитанції тощо), який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету (у судових рішеннях про стягнення коштів з відповідного бюджету). До заяви можуть додаватися інші документи, які містять відомості, що сприятимуть виконанню рішення про стягнення коштів (довідки та листи органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, або органів місцевого самоврядування, рішення органів досудового розслідування та прокуратури тощо). Згідно із п.п. 2 п. 35 Порядку № 845, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації): шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень. У разі здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку стягувачі подають документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, до органу Казначейства за місцезнаходженням органу державної влади, внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності якого заподіяно шкоду. Орган Казначейства повідомляє зазначеному органу протягом п`яти робочих днів після надходження документів про їх надходження (п. 36 Порядку № 845). Пунктом 37 Порядку № 845 передбачено, що орган прокуратури та орган державної влади, зазначені у пункті 36 цього Порядку, подають протягом 15 робочих днів органові Казначейства документи (відомості), що можуть бути підставою для зупинення безспірного списання коштів державного бюджету і їх перерахування на рахунок стягувана. Після закінчення такого строку орган Казначейства надсилає протягом п`яти робочих днів до Казначейства зазначені документи (відомості). Для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку в Казначействі відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету (п. 38 Порядку № 845). Відповідно до п. 39 Порядку № 845 у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Казначейство відкладає безспірне списання коштів державного бюджету та поновлює його з дати набрання чинності законом про внесення змін до закону про Державний бюджет України або рішенням про виділення коштів з резервного фонду державного бюджету. Отже, функції із безспірного списання коштів державного бюджету здійснюються Казначейством. Колегія суддів звертає увагу апелянта, що рішення суду про стягнення коштів виконуються Казначейством у порядку черговості надходження виконавчих документів до органів Казначейства, а також в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Судом встановлено, що виконавчий лист, виданий Вінницьким окружним адміністративним судом у справі №127/7469/20, надійшов на адресу казначейської служби, 14.09.2020, зареєстрований за №08-53199 та знаходиться на виконанні за бюджетною програмою КПКВК 3504030 з 14.09.2020. На листи Казначейства щодо збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 Міністерством фінансів України надано відповідь, у якій зазначено, що питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету. Відтак, враховуючи, що норми Бюджетного кодексу України та Порядку № 845 безальтернативно передбачають виконання Казначейством судових рішень про стягнення коштів в порядку черговості в межах бюджетних призначень та не наділяють відповідача повноваженнями змінювати таку черговість, відсутні підстави вважати протиправною бездіяльність відповідача лише із причин невиконання на користь позивачки рішення суду у справі № 127/3025/20 на час пред`явлення нею позову у цій адміністративній справі. Як зазначалося, у разі недостатнього фінансування для виконання рішень про стягнення коштів із бюджету, Порядок № 845 наділяє Казначейство виключно повноваженнями ініціювати перед Мінфіном питання щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. Судом встановлено, що такі дії відповідачем вчинялись. Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що сам факт відсутності певного результату (виплати позивачці коштів за судовим рішенням) не може бути достатнім підтвердженням того, що суб`єкт владних повноважень допустив саме протиправну бездіяльність. Про протиправність може свідчити, зокрема, те, що суб`єкт владних повноважень бездіяв за обставин, коли мав реальну можливість реалізувати свої повноваження, повинен був це зробити, але не зробив (чи зробив несвоєчасно, з порушенням процедури чи інших вимог), що спричинило порушення прав та інтересів особи. Подання ж відповідачем Міністерству фінансів України пропозицій у відповідності до п. 39 Порядку № 845 свідчить про використання наданих йому повноважень задля виконання судового рішення. Такий висновок суду узгоджується з позицією Верховного Суду у постанові від 30.04.2020 у справі № 804/2076/17. Окрім того варто звернути увагу, що аналогічні спірні правовідносини, що виникли між сторонами у даній справі ( однак лише стосуються іншого виконавчого листа), були предметом касаційного перегляду рішень судів у справі №120/4766/21, де, зокрема, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 17 листопада 2021 року зауважив наступне. Відповідачем у справі № 127/2372/20 є ДКС України, а відтак зобов`язання держави щодо відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень, не слід ототожнювати із зобов`язаннями державних органів за судовими рішеннями (про стягнення коштів), та як наслідок уподібнювати механізм виконання судових рішень в обох цих випадках. Крім того, виконання судових рішень в обох окреслених ситуаціях відбувається за різними бюджетними програмами (КПКВК 3504040 та КПКВК 3504030 відповідно). Отже, правова регламентація правовідносин щодо виконання судових рішень, боржниками за якими є в одному випадку державний орган, в іншому - держава, відрізняється, і застосування окремих нормативних положень з однієї сфери правовідносин до іншої є помилковим. Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, в Законі України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" по Програмі КПКВК 3504030 передбачено 150,00 млн. грн., що не дозволяє органу Казначейства здійснити у поточному році погашення заборгованості за рахунок Програми за всіма рішеннями судів. На виконання вимог пункту 39 Порядку № 845 Казначейство листами від 19 березня 2021 року № 5-05-05/5910, від 12 квітня 2021 року № 5-05-1-05/7746, від 19 лютого 2021 року № 5-05-1-05/4004, від 04 січня 2021 року № 5-05-1- 05/146, від 02 жовтня 2020 року № 5-05-1-05/17340 подавало до Міністерства фінансів України пропозиції щодо збільшення бюджетних призначень за програмою КПКВК 3504030. На листи Казначейства щодо збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 Міністерством фінансів України надано відповідь, у якій зазначено, що питання збільшення бюджетних призначень Казначейству для виконання судових рішень може бути розглянуто у разі внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України» на відповідний рік та, виходячи з можливостей дохідної частини державного бюджету. Однак, приписами пункту 39 Порядку № 845 передбачено, що у разі коли для здійснення безспірного списання коштів державного бюджету згідно з пунктом 35 цього Порядку необхідні додаткові кошти понад обсяг відповідних бюджетних призначень, Казначейство подає протягом одного місяця з дня надходження виконавчих документів Мінфіну пропозиції щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет України або виділення коштів з резервного фонду державного бюджету на зазначену мету. У справі, що розглядається, відповідачем надано суду докази про надіслання ним до Міністерства фінансів України пропозицій, зокрема, лист від 02 жовтня 2020 року № 5-05-1-05/17340 щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" протягом одного місяця з дня надходження виконавчого документу у справі № 127/2372/20 у зв`язку з неможливістю здійснення безспірного списання коштів через їх недостатність. Отже, відповідачем надано належні докази про направлення до Міністерства фінансів України вищезазначених листів із пропозиціями щодо необхідності внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України" у частині збільшення видатків на виконання бюджетної програми КПКВК 3504030 у строк передбачений пунктом 39 Порядку № 845, що свідчить про відсутність бездіяльності з боку відповідача. Колегія суддів у відповідності до вимог ч.5 ст. 242 КАС України, враховує висновки Верховного Суду, висловлені у постанові від 17 листопада 2021 року у справі №120/4766/21. Окрім того, судовою колегією також враховується, що 21 вересня 2021 року позивач отримала відповідь від Державної казначейської служби України, з якої дізналась, що серед отриманих нею у серпні поточного року на картковий рахунок коштів, є також кошти в розмірі 5000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди на виконання рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 27 травня 2020 року у справі №127/7469/20. У зв"язку з наведеним, позивач відмовилась від позову в частинні стягнення зазначених коштів. Щодо інших доводів апелянта про необхідність зазначення у мотивувальній частині судового рішення мотивованої оцінки кожного аргументу по суті спірних правовідносин, колегія суддів звертає увагу, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, на думку колегії суддів апеляційної інстанції, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 05 серпня 2021 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст.ст.328, 329 КАС України. Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Гонтарук В. М. Граб Л.С.