Постанова 4855 № 640/16762/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/16762/21 Суддя (судді) першої інстанції: Пащенко К.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 24 листопада 2021 року м. Київ Колегія Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Кузьменка В.В., суддів: Василенка Я.М., Ганечко О.М., розглянувши у порядку письмового провадження у м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м Київ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року, В С Т А Н О В И Л А: ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), у якому просив: - визнати протиправними дії Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не зняття арешту з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13064816 накладеного 02.10.2012 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.10.2012 та арешту нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13077344 накладеного 04.10.2012 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012; - зобов`язати Оболонський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) зняти арешт з нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13064816 накладеного 02.10.2012 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 02.10.2012 та арешт нерухомого майна, реєстраційний номер обтяження 13077344 накладеного 04.10.2012 Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 04.10.2012. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати спірне рішення суду та задовольнити позовні вимоги. Доводи апелянта - аналогічні викладеним у позовній заяві, та мотивовані тим, що не зняття відповідачем арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, а порушене право підлягає захисту шляхом зобов`язання ДВС зняти арешт з нерухомого майна боржника. Представники сторін, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з`явилися. Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення питання, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов`язкова, колегія суддів, з урахуванням положень п. 2 ч. 1 ст. 311 КАС України, визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. У відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Як вірно встановлено судом першої інстанції, 08.06.2012 старшим державним виконавцем ДВС Чорним В.В. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 32942721, згідно виконавчого листа № 1/7/12 від 04.05.2012, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з позивача суми боргу у розмірі 100000,00 грн. 04.10.2012 вказаним державним виконавцем прийнято постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, за якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику. 29.04.2016 державним виконавцем відповідного органу державної виконавчої служби Рижик А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, а саме виконавчий лист №1/7/12 виданий 04.05.2012 Васильківським міськрайонним судом Київської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Оспорюючи дії ДВС в рамках не зняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні при поверненні виконавчого документа стягувачеві, що, на думку позивача, є протиправною бездіяльністю органу державної виконавчої служби, позивач звернувся із даним позовом до суду. Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність, в силу ст.ст. 47, 50 Закону України "Про виконавче провадження", у державного виконавця обов`язку зазначення в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу про зняття арешту, накладеного на майно боржника, необґрунтованими, є доводи позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача стосовно незняття арешту з майна боржника у виконавчому провадженні № 32942721 за постановою від 29.04.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу, а відтак і про наявність підстав для визнання оспорюваних дій відповідача протиправними. Аналізуючи обставини справи, доводи апелянта та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про необґрунтованість позовних вимог та відсутність правових підстав для їх задоволення, з огляду на таке. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про виконавче провадження» (Закон № 1404-VІІІ), «Інструкцією з організації примусового виконання рішень» (Інструкція). Статтею 1 Закону передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів рішень та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. За приписами ч. 1 ст. 11 Закону державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Так, 08.06.2012 старшим державним виконавцем ДВС Чорним В.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 32942721, згідно виконавчого листа № 1/7/12 від 04.05.2012, виданого Васильківським міськрайонним судом Київської області про стягнення з позивача суми боргу у розмірі 100 000,00 грн. З даних Автоматизованої системи виконавчого провадження вбачається факт прийняття 04.10.2012 державним виконавцем Чорним В.В. постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої накладено арешт на все майно, що належить боржнику. Обставин винесення 02.10.2012 ДВС постанови про арешт майна боржника з даних АСВП не вбачається. Наявні у справі матеріали ВП 32942721 постанови ДВС від 02.10.2012 також не містять, про що вірно вказано судом першої інстанції та не спростовано апелянтом. 29.04.2016 державним виконавцем ДВС Рижик А.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу, за змістом якої виконавчий лист № 1/7/12 виданий 04.05.2012 Васильківським міськрайонним судом Київської області повернуто стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України «Про виконавче провадження». Суд першої інстанції вірно вказав, що в силу п. 2 ч. 1 ст. 47 та ч. 4 ст. 47 Закону, виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов`язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Відповідно до частин 1, 2 ст. 50 Закону, у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій), повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається, скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв`язку із завершенням виконавчого провадження. У разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець зазначає про зняття арешту, накладеного на майно боржника. Таким чином, з наведених приписів випливає, що про зняття державним виконавцем накладеного арешту на майно боржника у випадку повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі) має бути зазначено у відповідному рішенні виконавця. Разом з тим, з мотивувальної частини постанови від 29.04.2016 про повернення виконавчого документа стягувачу вбачається зазначення наступного: «В результаті вжитих державним виконавцем заходів було встановлено: згідно відповіді на запит до ПФУ про осіб - боржників, які працюють за трудовими та цивільно-правовими договорами, про останнє місце роботи відсутня інформація; згідно відповіді на запит до ПФУ про осіб - боржників, які отримують пенсії - інформацію не знайдено; згідно відповіді на запит ДПС України про джерела доходів - відсутня інформація в ДРФО; згідно відповіді ДПС про номери рахунків, відкритих у банках чи інших фінансових установах боржниками - боржник на обліку в органах ДПС не перебуває. У відповідності до п. 2 ст. 47 Закону України про виконавче провадження " повернення виконавчого документа стягувачу з підстав, передбачених цією статтею, не позбавляє його права повторно пред`явити виконавчий документ до виконання протягом строків, встановлених статтею 22 цього закону. Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 47, ст. 50 Закону України "Про виконавче провадження" - виконавчий документ - повернути стягувачу». Відтак, державним виконавцем Рижик А.В. у вказаній постанові зазначено мотиви її прийняття та повернуто виконавчий лист № 1/7/12 від 04.05.2012 стягувачу. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з тим, що оскільки вимоги ст.ст. 47, 50 Закону не зобов`язують державного виконавця зазначати в постанові про повернення виконавчого документу стягувачу про зняття арешту, накладеного на майно боржника, то доводи апелянта є необґрунтованими та такими, що не спростовують висновки суду першої інстанції. Колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на те, що постанова державного виконавця про арешт майна боржника від 02.10.2012 не оскаржувалася, та не скасована, що не спростовано під час апеляційного розгляду справи жодними доказами, які б відповідали вимогам ст.ст. 73 - 76 КАС України. Отже, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вимог ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м Київ. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Підсумовуючи викладене, за результатами розгляду апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне рішення про відмову у задоволенні позову. Згідно п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29). Перевіривши мотивування судового рішення та доводи апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду, врахувавши ст. 6 КАС України, відповідно до якої суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, судова колегія вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку за наслідками розгляду даної справи. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Оболонського районного відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції м Київ про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без задоволення. Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09 вересня 2021 року - залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Суддя-доповідач В. В. Кузьменко Судді: Я. М. Василенко О. М. Ганечко