Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/3892/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/3892/21 ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 листопада 2021 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Головуючого судді Оксененка О.М., суддів: Лічевецького І.О., Мельничука В.П., розглянувши у порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив: - визнати неправомірним не зарахування Головним управлінням Національної поліції в Чернігівській області, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років, днів додаткової оплачуваної відпустки до вислуги років у поліції, наявну вислугу років у податковій міліції; - зобов`язати Головне управлінням Національної поліції в Чернігівській області, починаючи з 7 листопада 2015 року, під час обчислення ОСОБА_1 надбавки за вислугу років днів додаткової оплачуваної відпустки, зарахувати до вислуги років у поліції наявну вислугу років у податковій міліції та провести відповідний перерахунок і виплату надбавки за вислугу років, а також перерахунок днів додаткової оплачуваної відпустки. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 09 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19 жовтня 2021 року, позовні вимоги задоволено. 27 жовтня 2021 року від позивача надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, з огляду на не вирішення питання судом апеляційної інстанції щодо відшкодування витрат на правову допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, документальне підтвердження яких було додано до відзиву на апеляційну скаргу. Розглянувши заяву позивача щодо розподілу судових витрат, колегія суддів приходить до висновку про необхідність прийняття додаткової постанови та часткового задоволення такої заяви, виходячи з наступного. Відповідно до ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення; 3) судом не вирішено питання про судові витрати. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Відтак, з аналізу змісту вказаної статті вбачається, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі. У силу вимог до частини першої ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі. Колегією суддів встановлено, що під часприйняття судового рішення у даній справі за результатом розгляду апеляційної скарги Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, Шостим апеляційним адміністративним судом не було вирішено питання щодо розподілу витрат на правову допомогу, про який позивач просив у відзиві на апеляційну скаргу, а відтак, колегія суддів дійшла висновку про необхідність винесення додаткової постанови. У відповідності до частин першої та третьої ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема належать витрати на професійну правничу допомогу. У статті 134 КАС України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У свою чергу, відповідно до частин шостої та сьомої ст. 134 КАС України, у разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату робіт (послуг) спеціаліста, перекладача чи експерта, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Аналіз наведених правових норм вказує про те, що у разі неспівмірності таких витрат, обов`язок доведення покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат. З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатом Підгорним К.Є. укладено договір про надання правової допомоги від 01.08.2020. Перевіряючи наявність підстав для стягнення заявлених позивачем витрат на правничу допомогу, колегія суддів встановила, що за надання правничої допомоги в суді апеляційної інстанції позивачем було сплачено 2000 грн, а саме: - ознайомлення з матеріалами справи, наданими довірителем та пошук додаткової інформації - 1 година; - моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів, побудова стратегії захисту прав клієнта в суді апеляційної інстанції - 1 година; - написання апеляційної скарги - 2 години. Надані послуги підтверджуються актом прийому-передачі виконаних послуг з розрахунком витраченого часу для підтвердження розміру оплати послуг адвоката (гонорару) згідно договору про надання правової допомоги від 08.10.2021 року та квитанцією до прибуткового касового ордеру від 08 жовтня 2021 року. Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. З огляду на вказане, надані позивачем докази свідчать про документально підтверджений факт понесення позивачем витрат на професійну правову (правничу) допомогу, пов`язаних з розглядом справи, у розмірі 2000,00 гривень. Разом з тим, колегія суддів враховує правові висновки Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) в якій Суд зазначив, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268). При цьому, статтею 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Вказаний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс-19). Відтак, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму. З матеріалів справи вбачається, що представником позивача в суді апеляційної інстанції було надано наступні послуги: ознайомлення з матеріалами справи, наданими довірителем та пошук додаткової інформації, моніторинг законодавства та аналіз судової практики при вивченні матеріалів, побудова стратегії захисту прав клієнта, на що було витрачено 2 години часу. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу на те, що вказані дії охоплюються написанням самого відзиву на апеляційну скаргу, тому такі витрати не підлягають відшкодуванню. Крім того, за написання відзиву на апеляційну скаргу заявлено до відшкодування 1000 грн, у той час такий відзив складений на 2 аркушах, що свідчить про відсутність тривалого часу для його написання, а саме: 2 години для його написання, тому слід відшкодувати лише 500 грн за написання такого відзиву. Враховуючи викладене, представником позивача значно перебільшено витрати на професійну правничу допомогу, витрачені на представництво інтересів позивача у суді апеляційної інстанції. Відтак, оцінюючи заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у суді апеляційної інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що лише витрати на професійну правничу допомогу на суму 500 грн, є співмірними зі складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, що відповідає критерію реальності таких витрат. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що заява позивача про ухвалення додаткового судового рішення є обґрунтованою та підлягає частковому задоволенню, а понесені судові витрати за надання професійної правничої допомоги підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у розмірі 500 грн. 00 коп. Керуючись ст. ст. 139, 229, 243, 252, 322, 328, 329 КАС України суд, - ПОСТАНОВИВ : Заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити частково. Прийняти додаткову постанову, якою вирішити питання про розподіл судових витрат. Стягнути на користь ОСОБА_1 (код РНОКПП НОМЕР_1 , місцепроживання: АДРЕСА_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Чернігівській області (код ЄДРПОУ 40108651, місцезнаходження: 14000, Чернігівська область, м. Чернігів, проспект Перемоги, 74), витрати на професійну правничу допомогу в сумі 500 (п`ятсот) грн 00 коп. Додаткова постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 329-331 КАС України. Головуючий суддя О.М. Оксененко Судді І.О. Лічевецький В.П. Мельничук