Постанова Львівський апеляційний суд № 442/8536/18

Справа № 442/8536/18 Головуючий у 1 інстанції: Хомик А.П. Провадження № 22-ц/811/1820/21 Доповідач в 2-й інстанції: Приколота Т. І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 листопада 2021 року м.Львів Справа № 442/8536/18 Провадження № 22ц/811/1820/21 Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Приколоти Т.І., суддів : Мікуш Ю.Р., Савуляка Р.В. секретар Іванова О.О. розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області, ухвалене у м.Дрогобичі 2 квітня 2021 року у складі судді Хомика А.П., у справі за позовом ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , які діють в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , з участю третіх осіб: ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Західного міжрегіонального управління міністерства юстиції (м.Львів), Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби, відділу виконавчого комітету Дрогобицької міської ради - служби у справах у справах дітей Виконкому Дрогобицької міської ради, як органу опіки та піклування, про визнання недійсним та скасування розпорядження органу реєстрації, свідоцтва про право власності на квартиру та скасування реєстрації права власності,- встановив: 13 грудня 2018 року ОСОБА_1 звернувся з цим позовом. Просить визнати незаконним та скасувати розпорядження органу приватизації - Комісії з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради від 26 березня 2012 року про передачу в спільну часткову власність ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 квартири АДРЕСА_1 ; визнати недійсним та скасувати свідоцтво №2/5 про право власності на цю квартиру, яке видане Комісією з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради, від 26 березня 2012 року; скасувати реєстрацію права власності за відповідачами на зазначене житло. В обґрунтування позову посилається на те, що ОСОБА_2 з 7 грудня 1990 року працювала швачкою у ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря». У 1994 році спільним рішенням адміністрації та профспілкового комітету ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» сім`ї ОСОБА_10 на три особи виділена кімната в гуртожитку на АДРЕСА_2 . Зазначає, що 26 січня 1995 року на виконання рішення адміністрації та профспілкового комітету позивачу виданий ордер на це приміщення і сім`я ОСОБА_2 вселилася в нього. Вказує, що після народження ОСОБА_2 - другої дитини, її сім`ї на поліпшення житлових умов надано ще одну кімнату. Квартирі присвоєно номер АДРЕСА_3 ). Рішенням Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради від 21 жовтня 2004 року №283 «Про надання квартир» ОСОБА_4 та її сім`ї виданий ордер на зайняття житлового приміщення, яке було надано позивачу. Стверджує, що ордер сім`ї ОСОБА_11 виданий на підставі листа адміністрації ВАТ « Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» та поданих списків мешканців будинку АДРЕСА_4 . Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду від 21 грудня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_2 та ОСОБА_7 в своїх інтересах та в інтересах неповнолітніх дітей ОСОБА_8 , ОСОБА_9 до ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря», ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, вселення та стягнення моральної шкоди, позов задоволено частково. Ухвалено визнати за позивачами право користування жилим приміщенням АДРЕСА_5 та вселено їх у це житлове приміщення. Визнано недійсним рішення міськвиконкому від 21 жовтня 2004 року №283 «Про надання квартир» в частині видачі ордера на спірне жиле приміщення; виселено відповідачів та ОСОБА_5 , 2003 року народження, із спірного житлового приміщення; зобов`язано ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» надати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приміщення, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером, який визнано недійсним. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21 грудня 2007 року змінено в частині виселення відповідачів із спірного житлового приміщення та доповнено, що виселенню підлягає і ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . В частині зобов`язання ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» надати відповідачам приміщення, яке вони раніше займали, а у випадку неможливості надати це приміщення,- інше, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером, який визнано недійсним - змінено, та зобов`язано такі дії вчинити Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради. Вказує, що на підставі цього видано виконавчі листи, по яких відкрито виконавче провадження. 29 травня 2009 року ухвалою суду відстрочено виконання судового рішення в частині виселення до виконання рішення в частині надання Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради приміщення. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року скасовано ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2009 року, відновлено виконавчі провадження та зобов`язано виконати в примусовому порядку рішення суду. Вказує, що під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження, з відповіді КП «Управитель «Житлово-експлуатаційного об`єднання» Дрогобицької міської ради №87 від 23 лютого 2018 року представнику ОСОБА_1 стало відомо, що номер житлового приміщення сім`ї ОСОБА_11 є 59, (колишні 88 і102) на АДРЕСА_4 . З відповіді КП «Управитель «Житлово-експлуатаційного об`єднання» Дрогобицької міської ради №331 від 9 липня 2018 року йому стало відомо, що підставою для зміни номера квартири був ордер №151 від 25 жовтня 2004 року, який на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21 грудня 2007 був визнаний недійсним. Згідно відповіді Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради Львівської області №3-32/4870 від 2 липня 2018 року квартира АДРЕСА_1 , з якої повинна бути виселена сім`я ОСОБА_11 , на підставі розпорядження органу приватизації - Комісії з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради від 26 березня 2012 року передана їм у власність. Вказує, що на підставі цього розпорядження органу приватизації Комісія з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради від 26 березня 2012 року видала свідоцтво №2/5 про право власності на квартиру. З інформаційної довідки №128115307 від 19 червня 2018 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, позивачу стало відомо, що 25 грудня 2012 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 зареєстрували право власності на спірну квартиру по ј за кожним. Вважає приватизацію цієї квартири відповідачами незаконною. Стверджує, що Виконавчий комітет Дрогобицької міської ради був залучений до участі у справі про виселення, а тому знав про те, що ордер на підставі якого відповідачі проживали у спірній квартирі, визнаний судом недійсним, тобто втратили право на проживання в ній. Рішення про виселення з квартири набрало законної сили та підлягало примусовому виконанню. Вважає, що прийняття органом приватизації оскаржуваного рішення про приватизацію квартири здійснено без урахування прав осіб, за якими рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області визнано право користування спірним жилим приміщенням. Просить позов задовольнити. Рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 квітня 2021 року в позові відмовлено. Рішення суду оскаржив представник позивача ОСОБА_1 . Зазначає, що оскаржуване рішення є незаконним, необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм матеріального та процесуального права. Просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на доводи позовної заяви. Належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи сторони та їх представники в судове засідання не з`явилися, заяв про відкладення розгляду справи не подали. Суд ухвалив проводити розгляд справи у відсутності повідомлених учасників справи, оскільки причини їх неявки визнані неповажними. Згідно з частиною 2 статті 247 ЦПК України у разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не проводиться. Датою прийняття рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги; колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу належить відхилити. Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. На підставі ст.ст. 76-81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно зі ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства. Відповідно до ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовуються вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; а також питання щодо розподілу судових витрат, допуску рішення до негайного виконання, скасування заходів забезпечення позову. Встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 21 грудня 2007 року частково задоволено позов ОСОБА_2 , ОСОБА_7 до Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, ВАТ «Зоря», ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , з участю третьої особи: Відділу опіки та піклування Виконавчого комітету Дрогобицької міської ради, про усунення перешкод в користуванні житловим приміщенням, виселення, вселення та стягнення моральної шкоди. Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_8 та ОСОБА_9 право користування жилим приміщенням АДРЕСА_5 та вселено їх у це житлове приміщення; визнано недійсним ордер №151 від 25 жовтня 2004 року на вказане приміщення, виданий для вселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 , 2003 року народження; визнано недійсним рішення міськвиконкому від 21 жовтня 2004 року №283 «Про надання квартир» в частині видачі ордера на спірне жиле приміщення; виселено ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 із спірного житлового приміщення; зобов`язано ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» надати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 житло, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером, що визнаний недійсним. В решті позову відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду від 21 грудня 2007 року змінено в частині виселення ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 із спірного житлового приміщення, та доповнено, що виселенню підлягає також ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . В частині зобов`язання ВАТ «Дрогобицьке швейне підприємство «Зоря» надати ОСОБА_4 , ОСОБА_3 та ОСОБА_5 приміщення, яке вони раніше займали, а у випадку неможливості - надати інше приміщення, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому за ордером, що визнаний недійсним, - змінено, та зобов`язано такі дії вчинити Виконавчому комітету Дрогобицької міської ради. На виконання рішення суду видано виконавчі листи, які пред`явлені до примусового виконання (ВП №10982954, постанова про відкриття виконавчого провадження від 24 січня 2009 року, ВП №11316406, постанова від 10 лютого 2009 року). Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2009 року задоволено заяву начальника ВДВС Дрогобицького міськрайонного управління юстиції та відстрочено виконання судового рішення в частині виселення сім`ї ОСОБА_11 із житлового приміщення №88 (колишній 102) в будинку АДРЕСА_4 до виконання рішення суду в частині надання Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради їм ( ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ) приміщення, яке вони займали раніше, а у випадку неможливості- надати це приміщення, інше, яке має відповідати за розміром і благоустроєм наданому. Згідно цієї ухвали суду 27 січня 2012 року державним виконавцем зупинено виконавче провадження ВП №10983659 з виселення відповідачів із спірного приміщення. Ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25 жовтня 2016 року скасовано ухвалу Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 травня 2009 року. З відповіді КП ЖЕО Дрогобицької міської ради від 23 лютого 2018 року №87 начальнику Дрогобицького міськрайонного відділу державної виконавчої служби Нагорняк В.Я. вбачається, що номер житлового приміщення (квартири) сім`ї ОСОБА_11 на момент відповіді на запит №09-13/10982954 від 16 лютого 2018 року є 59 (колишні номери 88 та 102) на АДРЕСА_4 . На підставі аналізу наявних доказів суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що твердження відповідачів, що квартира АДРЕСА_6 , яка є у їхній власності, є відмінною від квартири АДРЕСА_7 , з якої вони виселені, та належить на праві користування ОСОБА_10 , не відповідає дійсності. З відповіді КП «Управитель «ЖЕО-експлуатаційне об`єднання» Дрогобицької міської ради вбачається, що підставою для зміни номерів квартири був ордер, виданий Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради. Згідно з ордером на житлове приміщення №151, виданим Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради 25 жовтня 2004 року ОСОБА_4 надано право на зайняття житлового приміщення з сім`єю ( ОСОБА_3 , ОСОБА_5 ), житловою площею 25,50 кв.м, загальною площею - 38,9 кв.м на АДРЕСА_8 . Підставою видачі ордера є рішення міськвиконкому від 21 жовтня 2004 року №283. Судом встановлено, що підставою для зміни номерів квартири АДРЕСА_9 , став ордер, який визнаний судом недійсним. На адвокатський запит №191 від 20 червня 2018 року Виконавчим комітетом Дрогобицької міської ради надано документи, які стали підставою для приватизації квартири АДРЕСА_1 сім`єю ОСОБА_4 26 березня 2012 року Комісією з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради видано свідоцтво на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 40,1 кв.м. Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №128115307 від 19 червня 2018 року ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_6 , ОСОБА_5 на праві спільної часткової власності належить квартири АДРЕСА_1 , частки власності: по ј. Згідно із ч. 1 ст. 2 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» до об`єктів приватизації належать квартири багатоквартирних будинків, одноквартирні будинки, житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції), кімнати у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів (далі - квартири (будинки), які використовуються громадянами на умовах найму. Відповідно до ч. 1 ст. 8 цього Закону приватизація державного житлового фонду здійснюється уповноваженими на це органами, створеними місцевою державною адміністрацією, та органами місцевого самоврядування, державними підприємствами, організаціями, установами, у повному господарському віданні або оперативному управлінні яких знаходиться державний житловий фонд. Згідно із ст. 1, ч. 1 ст. 5, ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» наймачі квартир (будинків) державного житлового фонду та члени їх сімей, які постійно проживають у квартирі разом із наймачем або за якими зберігається право на житло, мають право на приватизацію займаних квартир шляхом передачі їм цих квартир в спільну сумісну або часткову власність за письмовою згодою всіх повнолітніх членів сім`ї, які постійно мешкають у даній квартирі, в тому числі тимчасово відсутніх, за якими зберігається право на житло; на підставі рішення відповідного органу приватизації. Відповідно до ст. 310 ЦК України фізична особа має право на місце проживання. Фізична особа має право на вільний вибір місця проживання та його зміну, крім випадків, встановлених законом. Згідно із п. 4 ст. 31 цього Кодексу фізична особа не може бути виселена або іншим чином примусово позбавлена жила, крім випадків, встановлених законом. Відповідно до п. 1 першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. У рішенні Європейського суд з прав людини у справі «Прокопович проти Росії» зазначено, що тривалий час проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення її з відповідного житла є невиправданим втручанням в приватну сферу особи, порушенням прав на повагу до житла. На підставі аналізу доказів у справі суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що відповідачі на законних підставах скористались своїм правом на приватизацію державного житлового фонду і приватизували житлове приміщення, у якому проживали, та з якого їх за рішенням суду потрібно було виселити з наданням іншого житла. Дрогобицька міська рада через уповноважений на це орган приватизації- Комісію з питань приватизації житла при Виконкомі Дрогобицької міської ради дозволила відповідачам (сім`ї ОСОБА_12 приватизувати спірне житло. Тому суд прийшов до висновку, що Дрогобицька міська рада повинна забезпечити житлом сім`ю ОСОБА_10 на виконання рішення суду. Судом встановлено, що на час постановлення рішення (2 квітня 2021 року) Дрогобицькою міською радою не надано жодної відповіді щодо надання рівноцінного житлового приміщення сім`ї ОСОБА_11 , що було обов`язковою підставою для їх виселення на підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 23 жовтня 2008 року, тому суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про передчасність позову ОСОБА_2 , оскільки лише виконання рішення в частині надання іншого житла буде підставою виселення сім`ї ОСОБА_11 . Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який правильно визначив характер спірних правовідносин та встановив дійсні обставини справи. Підстави для скасування рішення суду відсутні. Відповідно до статті 375 ЦПК України оскаржуване рішення належить залишити без змін. Керуючись ст. 367, п. 1 ч.1 ст.374, ст.ст. 375, 381-384, 388-391 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , який діє в інтересах ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 2 квітня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення безпосередньо до Верховного Суду. Повний текст судового рішення складено 22 листопада 2021 року. Головуючий Судді