Постанова Львівський апеляційний суд № 441/156/20

Справа № 441/156/20 Головуючий у 1 інстанції: Українець П.Ф. Провадження № 22-ц/811/3153/21 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. Категорія:40 ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 18 листопада 2021 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар Жукровська Х.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарини Володимира Стефановича на рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року, ухвалене в складі головуючого-судді Українця П.Ф., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк» про визнання припиненим договору іпотеки та стягнення коштів, В С Т А Н О В И В: в січні 2020 року представник ОСОБА_1 - адвокат Сухарина Володимир Стефанович звернувся в суд з позовом про визнання припиненим договору іпотеки та стягнення коштів, частину позовних вимог за яким в подальшому зменшив. Позов мотивований тим, що 27 травня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») укладено іпотечний договір, яким забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним між ним та АКБ «Укрсоцбанк» договором кредиту № 616/36-162 від 27 травня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Після його смерті ніхто із спадкоємців не звертався в нотаріальну контору із заявами про прийняття спадщини через відсутність будь-якого майна у померлого. Про смерть позичальника, позивачка повідомила банк, однак останній повідомив про необхідність і надалі погашати кредит ОСОБА_2 , що нею здійснювалось протягом одного року. Протягом строків встановлених статтею 1281 ЦК України банк вимог не пред`явив. З огляду на викладене, вважає, що основне зобов`язання (договір кредиту) припинилося. Відтак, припинилося і забезпечувальне зобов`язання договір іпотеки. Оскільки іпотечне майно є обтяженим, таке перешкоджає позивачу вільно користуватись, володіти та розпоряджатися таким. Враховуючи викладене, вважає, що на підставі положень статті 1212 ЦК України підлягають поверненню позивачу, сплачені нею по кредитному договору кошти, які ваона сплатила після смерті позичальника. У зв`язку із цим, представник просив: - визнати припиненим договору іпотеки, укладений 27 травня 2005 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Городоцького районного нотаріального округу Тимофєєвою А.М. за реєстровим № 1288; - скасувати запис про іпотеку № 489834 на житловий будинок, що в плані під літ. «А-1», житловою площею 68, 3 кв.м, загальною площею 90, 0 кв.м, сарай під літ. «Б», шопу літ. «В», гараж «Г», літню кухню «Д», сарай «Е», огорожу «1-2», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; - скасувати запису про обтяження № 489657 (заборону відчуження) на вищеозначений будинок з приналежними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; та - стягнути з АТ «Альфа-Банк» безпідставно набуті кошти у сумі 28 175, 00 грн. Рішенням Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року в задоволенні позову відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 в дохід держави 1 681 грн 60 коп. У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 адвокат Сухарина В.С. подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, як незаконне та необґрунтоване, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, та прийняти нове про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що оскільки відповідач починаючи з 10 січня 2019 року (дати прийняття спадщини) протягом шести місяців не пред`явив вимоги до спадкоємців позичальника, тобто втратив право вимоги за кредитним договором, такий вважається припиненим. У цьому зв`язку припинилося і забезпечувальне (похідне) зобов`язання спірний договір іпотеки, на підставі положень статті 17 Закону України «Про іпотеку». З аналогічних підстав (припинення основного та забезпечувального зобов`язання) вважає, що позивачу підлягають поверненню сплачені ним по договору кредиту, після смерті позичальника, кошти, як безпідставно набуті. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (частина третя статті 360 ЦПК України). Згідно частини першої статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Оскільки учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце її розгляду, колегія судді вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність, за наявними матеріалами справи. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, виходячи з такого. Судом встановлено, що 27 травня 2005 року між ОСОБА_1 та Акціонерним комерційним банком соціального розвитку «Укрсоцбанк» (далі АКБ «Укрсоцбанк»), правонаступником якого є Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (далі АТ «Альфа-Банк») укладено іпотечний договір, яким забезпечено виконання ОСОБА_2 зобов`язань за укладеним між ним та АКБ «Укрсоцбанк» договором кредиту № 616/36-162 від 27 травня 2005 року. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Предметом позову в даній справі є визнання припиненим договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження (заборону відчуження) та стягнення з АТ «Альфа-Банк» безпідставно набутих коштів у сумі 28 175, 00 грн. Стосовно визнання припиненим договору іпотеки та скасування записів про іпотеку та обтяження. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (частина перша та друга статті 5 ЦПК України). Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 березня 2021 року у справі № 686/4303/18 (провадження № 61-2882св19) вказано, що: «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду про те, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (стаття 11 ЦК України ). Тобто договірні правовідносини виникають саме на підставі договорів. Водночас поняття правочину (зокрема поняття договору) і поняття правовідносин не є тотожними. Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 202 ЦК України). Правовідносинами є відносини, змістом яких є права та обов`язки сторін. Зокрема, змістом зобов`язальних правовідносин є обов`язок однієї сторони (боржника) вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії та кореспондуюче право кредитора вимагати від боржника виконання цього обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України). Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком про наявність тісного зв`язку між договорами та договірними правовідносинами, оскільки такі правовідносини виникають саме з договорів, а подальший розвиток правовідносин може бути зумовлений, у тому числі (але не виключно), умовами договору. Водночас, подальші зміни правовідносин, зокрема припинення прав та обов`язків з договору, не обов`язково пов`язані зі зміною чи припиненням договору...»; «Велика Палата Верховного Суду не погоджується з висновком про те, що припинення обов`язку за договором тісно пов`язане з припиненням самого договору. Щодо посилань на статті 997, 1008, 1044 ЦК України, якими передбачено право припинення відповідних договорів, Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на таке. За змістом частин другої шостої статті 997 ЦК України цією статтею передбачені випадки односторонньої відмови від договору страхування страхувальником або страховиком. Така відмова здійснюється шляхом вчинення одностороннього правочину управленою стороною, а не за рішенням суду. Отже, зазначена стаття не встановлює способів захисту. Статтею 1008 ЦК України передбачені випадки припинення договору доручення внаслідок таких юридичних фактів: відмови довірителя або повіреного від договору; визнання довірителя або повіреного недієздатним, обмеження його цивільної дієздатності або визнання безвісно відсутнім; смерті довірителя або повіреного. Зазначена стаття не встановлює випадків припинення договору за рішенням суду, а тому і не встановлює способів захисту. Статтею 1044 ЦК України також не встановлено випадків припинення договору управління майном за рішенням суду, отже, не встановлено способів захисту. Передбачений законом спосіб захисту у вигляді припинення судом існуючого правовідношення на майбутнє (пункт 7 частини другої статті 16 ЦК України) за своєю правовою суттю відрізняється від способу захисту у вигляді визнання судом припиненим договору в минулому, який законом не передбачений». Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові. За таких обставин позовні вимоги про визнання припиненим договору іпотеки, скасування запису про іпотеку, скасування запису про обтяження (заборону відчуження) не підлягали задоволенню з тих підстав, що не передбачено такого способу захисту права та інтересу, який просить застосувати у позовній заяві представник позивача, а не у зв`язку з їх недоведеністю, як це вважав суд першої інстанції. У зв`язку з наведеним апеляційну скаргу слід задовольнити частково і оскаржуване рішення в цій частині вирішення позовних вимог підлягає зміні, шляхом викладення мотивувальної частини рішення, в редакціє цієї постанови. Пунктами першим та другим частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Як зазначено в частині четвертій статті 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки в задоволенні основних вимог судом першої інстанції вірно відмовлено по суті, з урахування викладення мотивів такої відмови судом апеляційної інстанції, місцевий суд дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні похідної вимоги стягнення безпідставно набутих коштів, з огляду на те, що зобов`язання за іпотекою не припинено, такі набуто банком з достатніх правових підстав. Доводи апеляційної скарги вірних висновків суду в частині вирішення похідної позовної вимоги стягнення безпідставно набутих коштів, не спростовують. Враховуючи викладене, оскаржуване рішення, у незміненій частині слід залишити без змін Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Приймаючи до уваги, що оскаржуване рішення суду підлягає зміні лише в мотивувальній його частині, підстави для зміни розподілу судових витрат, в тому числі понесених за розгляд справи судом апеляційної інстанції, відсутні. Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 375, 376, 382 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Сухарини Володимира Стефановича задовольнити частково. Рішення Городоцького районного суду Львівської області від 15 липня 2021 року в частині вирішення позовних вимог про визнання припиненим іпотечного договору, скасування записів про іпотеку та обтяження (заборону відчуження) змінити, виклавши мотивувальна частину рішенні у цій частині, в редакції цієї постанови. В решті рішення суду залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 18 листопада 2021 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич